Усе на добро
Найкраще служить на добро побожним

Розділ 3 · 16 хв читання · 21 хв слухання

Найкраще служить на добро побожним

Спершу розглянемо, що саме служить на добро побожним; і тут покажемо, що їм на добро служить і найкраще, і найгірше. Почнімо з найкращого.

1. Божі атрибути служать на добро побожним.

(1). Божа сила служить на добро. Це сила слави (Колосян 1:11), і вона задіяна на добро вибраних.

Божа сила служить на добро, підтримуючи нас у біді. «ти на руках його вічних» (5 Мойсея 33:27). Що підтримувало Даниїла в левовому рові? Йону в череві кита? Трьох юнаків-євреїв у печі? Тільки Божа сила. Хіба не дивно бачити, як надламана тростина росте й квітне? Як може немічний християнин не лише терпіти скорботу, а й радіти в ній? Його тримають руки Всемогутнього. «Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершується» (2 Коринтян 12:9).

Божа сила діє для нас, задовольняючи наші потреби. Коли засоби вичерпуються, Бог творить нові розради. Той, Хто посилав пророкові Іллі їжу через воронів, дасть прожиток і Своєму народові. Бог може зберегти «олїї в питунцї» (1 Царів 17:14). Господь повернув тінь на сонячному годиннику Ахаза на десять ступенів назад; так і тоді, коли наші зовнішні розради занепадають і сонце вже майже заходить, Бог часто дає відродження й повертає сонце на багато ступенів назад.

Божа сила підкорює нашу зіпсутість. «зотре беззаконність нашу» (Михея 7:19). Твій гріх сильний? Бог могутній — Він розтрощить голову цьому левіятанові. Твоє серце тверде? Бог розтопить цей камінь у Христовій крові. «Вседержитель робить моє серце м’яким» (Йова 23:16). Коли ми кажемо, як Йосафат: «в нас нема сили проти товпи сієї великої», — Господь виходить разом із нами й допомагає нам вести наші битви. Він стинає голови тим голіятам-пожадливостям, які для нас занадто сильні.

Божа сила перемагає наших ворогів. Він плямує гордість противників і ламає їхню самовпевненість. «Жезлом зелїзним розібєш їх» (Псальма 2:9). У ворога — лють, у диявола — злоба, а в Бога — сила. Як легко Він може розгромити всі сили нечестивих! «Господи! чи ж се не в твоїй руцї, помогти чи сильному чи малосилому?» (2 Паралипоменон 14:11). Божа сила — на боці Його Церкви. «О, блажен єси, Ізраїлю! Де такий нарід, як ти, що спас тебе Господь, щит помочі твоєї і меч слави твоєї?» (5 Мойсея 33:29).

(2). Божа мудрість служить на добро. Божа мудрість — наш оракул, що навчає нас. Він не лише Бог кріпкий, а й Порадник (Ісаїї 9:6). Ми часто перебуваємо в темряві й у справах заплутаних і сумнівних не знаємо, якою дорогою йти; і тут приходить Бог зі Своїм світлом. «звернувши очі мої на тебе, дам тобі раду» (Псальма 32:8). «Очі» тут означають Божу мудрість. Чому святі бачать далі, ніж найпроникливіші політики? Вони передбачають лихо й ховаються від нього; вони бачать сатанинські підступні мудрування. Божа мудрість — це стовп вогню, що йде перед ними й веде їх.

(3). Божа доброта служить на добро побожним. Божа доброта — засіб, що робить нас добрими. «благость Божа до покаяння тебе веде» (Римлян 2:4). Божа доброта — це духовний сонячний промінь, що розтоплює серце в сльози. «О, — каже душа, — невже Бог був такий добрий до мене? Невже Він так довго відстрочував мені пекло, — і я й далі засмучуватиму Його Духа? Невже я грішитиму проти такої доброти?»

Божа доброта служить на добро, бо вводить усі благословення. Милості, які ми отримуємо, — це срібні потоки, що випливають із джерела Божої доброти. Цей Божественний атрибут доброти приносить два роди благословень. Загальні благословення: їх отримують усі — і лихі, і добрі; ця солодка роса падає і на будяк, і на троянду. Благословення-вінці: їх отримують лише побожні. «вінчає тебе ласкою і милосердєм» (Псальма 103:4). Так благословенні Божі атрибути служать на добро святим.

2. Божі обітниці служать на добро побожним.

Обітниці — це розписки Божої руки; хіба не добре мати певне забезпечення? Обітниці — це молоко Євангелія; а хіба молоко не на добро немовляті? Їх названо «дорогі обітницї» (2 Петра 1:4). Вони — мов підкріплювальні ліки для душі, яка ось-ось знепритомніє. Обітниці сповнені сили.

Чи тяжить на нас вина гріха? Є обітниця: «Господь! Господь! Бог, милосердний і ласкавий» (2 Мойсея 34:6), — де Бог немов зодягається у Свої славні шати й простягає золотий скіпетр, щоб підбадьорити бідних тремтячих грішників прийти до Нього. «Господь! Господь! Бог, милосердний.» Бог охочіше прощає, ніж карає. Милосердя в Ньому множиться більше, ніж гріх у нас. Милосердя — Його природа. Бджола за природою дає мед, а жалить лише тоді, коли її роздратують. «Але ж, — каже винний грішник, — я не можу заслужити милосердя». Та Він ласкавий: Він виявляє милосердя не тому, що ми його заслуговуємо, а тому, що Він любить милувати. «Але що це мені? Можливо, мого імені немає в помилуванні». «держить ласку про тисячі» : скарбниця милосердя не вичерпана. У Бога є скарби в запасі, — то чому б і вам не отримати своєї дитячої частки?

Чи сквернить нас гріх? Є обітниця, що служить на добро. «я вилїчу-прощу їх зраду» (Осії 14:4). Бог дасть не лише милосердя, а й благодать. І Він дав обітницю послати Свого Духа (Ісаїї 44:3), Якого за Його освячувальну природу Писання порівнює то з водою, що очищає посудину, то з віялом, що віє зерно й очищає повітря, то з вогнем, що очищає метали. Так Дух Божий очистить і освятить душу, роблячи її учасницею Божественної природи.

Чи ми у великій біді? Є обітниця, що служить нам на добро: «буду коло него в тїснотї» (Псальма 91:15). Бог не приводить Свій народ у біди, щоб там його й покинути. Він стоятиме поруч із ними; Він підтримає їхні голови й серця, коли вони знемагатимуть. І є ще одна обітниця: «він сила їх в час тїсноти» (Псальма 37:39). «О, — каже душа, — я знемагатиму в день випробування». Але Бог буде силою наших сердець; Він з’єднає Свої сили з нами. Або Він зробить легшою Свою руку, або міцнішою нашу віру.

Чи боїмося ми зовнішньої нестачі? Є обітниця. «ті, що шукають Бога, у всякому добрі не зазнають недостатку» (Псальма 34:10). Якщо щось нам на добро, ми це матимемо; а якщо ні, то добре вже те, що нам цього не дано. «благословляти ме хлїб твій й воду твою» (2 Мойсея 23:25). Це благословення падає, як медова роса на листок; воно підсолоджує те мале, що ми маємо. Нехай я обійдуся без дичини, аби тільки мати благословення. «Але я боюся, що не матиму на прожиток?» Вчитайтеся в це Писання: «Був я молодим і зостарівся, та нїколи не бачив я опущеного праведника, або, щоб рід його просив хлїба» (Псальма 37:25). Як це розуміти? Давид говорить це як власне спостереження: він ніколи не бачив такого затемнення, ніколи не бачив, щоб побожна людина впала так низько, що не мала б і шматка хліба, аби покласти до рота. Давид ніколи не бачив, щоб праведні та їхні нащадки бідували. Хоча Господь може якийсь час випробовувати побожних батьків нестачею, проте не їхніх нащадків також; про нащадків побожних буде подбано. Давид ніколи не бачив праведного, що просить хліба й покинутий. Хоча той може опинитися у великій скруті, проте не покинутий: він і далі спадкоємець неба, і Бог любить його.

Питання. Як обітниці служать на добро?

Відповідь. Вони — їжа для віри, а те, що зміцнює віру, служить на добро. Обітниці — це молоко віри; віра смокче з них поживу, як дитина з грудей. «Злякався ж Яков вельми» (1 Мойсея 32:7). Його дух ось-ось мав знесилитися; і тоді він іде до обітниці: «Ти ж глаголав єси: Благо тобі сотворю» (1 Мойсея 32:12). Ця обітниця була його їжею. Він дістав із неї стільки сили, що зміг цілу ніч боротися з Господом у молитві й не відпускав Його, доки Він не благословив його.

Обітниці — також джерела радості. В обітницях більше втіхи, ніж у світі збентеження. Урсина втішила обітниця: «нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого» (Йоана 10:29). Обітниці — підкріплювальні ліки під час непритомності. «Як би не закон твій, моя роскіш, я в бідї моїй пропав би» (Псальма 119:92). Обітниці — мов корок на сітці: вони тримають серце, щоб воно не потонуло в глибоких водах лиха.

3. Божі милості служать на добро побожним.

Божі милості упокорюють. «І пійшов царь Давид і став перед Господом, і промовив: Хто я, Господи Боже, й що таке мій дом, що ти мене так звеличив?» (2 Самуїлова 7:18). Господи, чому мені дано таку честь, щоб я став царем? Щоб я, хто ходив за вівцями, виходив і входив перед Твоїм народом? Так каже серце, сповнене благодаті: «Господи, хто я такий, щоб мені велося краще, ніж іншим? Щоб я пив від плоду виноградної лози, коли інші п’ють не лише чашу полину, а й чашу крові (тобто страждання аж до смерті)? Хто я такий, щоб мати ті милості, яких бракує іншим, кращим за мене? Господи, чому, попри всю мою негідність, щодня надходить новий приплив милосердя?» Божі милості роблять грішника гордим, а святого — смиренним.

Божі милості мають на душу розтоплювальний вплив: вони розчиняють її в любові до Бога. Божі суди змушують нас боятися Його, а Його милості — любити Його. Як зворушила Саула доброта! Давид мав над ним перевагу й міг би відтяти не лише полу його одежі, а й голову; проте він пощадив йому життя. Ця доброта розтопила Саулове серце. «Чи не твій же се голос, синоньку Давиде? Та й заплакав Саул у голос» (1 Самуїлова 24:16). Такий розтоплювальний вплив має Боже милосердя: від нього очі ронять сльози любові.

Божі милості роблять серце плідним. Коли вкладаєш у поле більше праці й коштів, воно дає кращий урожай. Душа, сповнена благодаті, шанує Господа своїм маєтком. Вона не робить зі своїми милостями того, що Ізраїль зробив зі своїми коштовностями й сережками, — золотого тельця, а, як Соломон учинив із грошима, вкладеними до скарбниці, будує храм для Господа. Золоті зливи милосердя дають родючість.

Божі милості роблять серце вдячним. «Чим віддячити менї Господеві за добродїйства його, сотворені менї? Чашу спасення піднесу» (Псальма 116:12, 13). Давид натякає тут на народ Ізраїлю, який під час мирних жертв брав чашу в руки й дякував Богові за визволення. Кожна милість — це милостиня вільної благодаті, і вона розширює душу у вдячності. Добрий християнин — не могила, щоб ховати Божі милості, а храм, щоб оспівувати Його хвалу. Якщо кожна пташка, як каже Амвросій, на свій лад щебече подяку своєму Творцеві, то тим більше — щирий християнин, чиє життя збагачене й напахчене милосердям.

Божі милості оживляють. Вони — магніти для любові і точильні камені для послуху. «Буду ходити перед Господом в країнї живих» (Псальма 116:9). Хто переглядає свої благословення, той дивиться на себе як на людину, зобов’язану Богові. Від солодкості милосердя він робить висновок про швидкість у виконанні обов’язку. Він витрачає себе й виснажується для Христа; він присвячує себе Богові. У римлян, коли один викупив іншого, викуплений мав потім служити йому. Душа, оточена милосердям, ревно діяльна в Божому служінні.

Божі милості пробуджують співчуття до інших. Християнин — мов дочасний рятівник. Він годує голодних, одягає нагих і відвідує вдів і сиріт у їхній скруті; серед них він сіє золоте насіння своєї доброчинності. «Благо чоловікові, що милосердується і пожичає!» (Псальма 112:5). Милостиня стікає з нього вільно, як мирра з дерева. Так Божі милості служать на добро побожним: вони — крила, що підносять їх до неба.

Духовні милості також служать на добро.

Проповідуване Слово служить на добро. Воно — запах життя, Слово, що перетворює душу; воно уподібнює серце до образу Христа; воно дає певність. «Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусї сьвятому, і в великій певнотї» (1 Солунян 1:5). Це колісниця спасіння.

Молитва служить на добро. Молитва — міх для почуттів: вона роздмухує святі бажання й палкість душі. Молитва має силу перед Богом. «Повелівайте Мені» (Ісаїї 45:11). Вона — ключ, що відмикає скарбницю Божого милосердя. Молитва тримає серце відкритим для Бога й зачиненим для гріха; вона вгамовує нестримні пориви серця й набряки пожадливості. Лютер радив одному другові, щойно той помітить, що в ньому зароджується спокуса, вдаватися до молитви. Молитва — це рушниця християнина, з якої він стріляє по своїх ворогах. Молитва — найдієвіші ліки для душі. Молитва освячує кожну милість (1 Тимотея 4:5). Вона розвіює смуток: даючи вихід горю, полегшує серце. Коли Анна помолилася, «пійшла собі молодиця, та й їла і не була вже більш сумна» (1 Самуїлова 1:18). І коли молитва має такі рідкісні наслідки, то вона служить на добро.

Господня вечеря служить на добро. Вона — прообраз весільної вечері Агнця (Одкриттє 19:9) і завдаток того спілкування, яке ми матимемо з Христом у славі. Це бенкет із ситних страв; вона дає нам хліб із неба, що зберігає життя й відвертає смерть. Вона справляє славну дію в серцях побожних: оживляє їхні почуття, зміцнює чесноти благодаті, умертвляє їхню зіпсутість, відроджує надії й примножує радість. Лютер каже: «Утішити пригнічену душу — така ж велика справа, як воскресити мертвого»; і все ж це може статися — і часом стається — з душами побожних на благословенній вечері.

4. Чесноти благодаті, дані Духом, служать на добро.

Благодать для душі — те саме, що світло для ока і здоров’я для тіла. Благодать чинить душі те, що чеснотна дружина своєму чоловікові: «Платить вона добром йому, а нїколи злом, покіль віку її» (Приповісток 31:12). Яка незрівнянно корисна благодать! Віра і страх ідуть пліч-о-пліч. Віра тримає серце бадьорим, страх тримає серце поважним. Віра не дає серцю потонути у відчаї, страх не дає йому плисти в самовпевненості. Усі чесноти благодаті виявляють себе в усій красі: надія — це « шолом» (1 Солунян 5:8), лагідність — «окраса» (1 Петра 3:4), любов — «союз звершення» (Колосян 3:14). Чесноти благодаті в святих — це зброя, щоб їх захищати, крила, щоб їх підносити, коштовності, щоб їх збагачувати, пахощі, щоб їх напахчувати, зорі, щоб їх прикрашати, ліки, щоб їх підкріплювати. І хіба все це не служить на добро? Чесноти благодаті — наші свідоцтва на небо. Хіба не добре мати ці свідоцтва в годину смерті?

5. Ангели служать на добро святим.

Добрі ангели готові виконувати всі служби любові для Божого народу. «Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє?» (Євреїв 1:14). Деякі отці Церкви вважали, що кожен віруючий має свого ангела-охоронця. Ця тема не потребує гарячих суперечок. Нам досить знати, що вся ангельська ієрархія задіяна на добро святих.

Добрі ангели служать святим за життя. Ангел утішив діву Марію (Луки 1:28). Ангели затулили пащі левам, щоб ті не зашкодили Даниїлові (Даниїла 6:22). Навколо християнина — невидима варта ангелів. «Бо він ангелам своїм звелить над тобою, берегти тебе на всїх дорогах твоїх» (Псальма 91:11). Ангели входять до особистої варти святих, — так, навіть найвищі з ангелів: «Чи не всї ж вони служебні духи?» Найвищі ангели дбають про найменших святих.

Добрі ангели служать і в смерті. Ангели перебувають біля ліжок хворих святих, щоб утішити їх. Як Бог утішає Своїм Духом, так само й Своїми ангелами. Христа в Його смертельній боротьбі підкріпив ангел (Луки 22:43); так підкріплюються й віруючі в передсмертній боротьбі; а коли подих святих завмирає, їхні душі несе на небо почесний супровід ангелів (Луки 16:22).

Добрі ангели служать також у день суду. Ангели відкриють гроби святих і поведуть їх у присутність Христа, коли вони стануть подібними до Його славного тіла. «І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінцїв неба до кінцїв його» (Маттея 24:31). У день суду ангели звільнять побожних від усіх їхніх ворогів. Тут святим дошкуляють вороги. «ті проти мене, я бо про добро дбаю» (Псальма 38:20). Що ж, незабаром ангели дадуть Божому народові грамоту спочинку й визволять його від усіх ворогів: «а кукіль, се сини лукавого; … жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели. Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього: Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє, та й повкидають їх ув огняну піч» (Маттея 13:38-42). У день суду Божі ангели візьмуть нечестивих, які є куколем, зв’яжуть їх у снопи й кинуть у пекельну піч, — і тоді побожним уже ніколи не дошкулятимуть вороги. Так добрі ангели служать на добро. Ось тут бачимо честь і гідність віруючого. На ньому написане Боже ім’я (Одкриттє 3:12), у ньому живе Святий Дух (2 Тимотея 1:14), і його супроводжує варта ангелів.

6. Спільність святих служить на добро.

«ми помічники вашої радости» (2 Коринтян 1:24). Спілкування одного християнина з іншим — засіб, що зміцнює його. Як камені в арці допомагають один одному триматися міцніше, так один християнин, ділячись своїм досвідом, зігріває й оживляє іншого. «назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл» (Євреїв 10:24). Як розквітає благодать від святої бесіди! Християнин доброю розмовою капає на іншого ту оливу, від якої світильник його віри горить яскравіше.

7. Христове заступництво служить на добро.

Христос на небі, як Аарон із золотою пластиною на чолі й дорогоцінним кадилом; і Він молиться за всіх віруючих так само, як молився за апостолів. «Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене» (Йоана 17:20). Коли християнин немічний і ледве може молитися за себе, Ісус Христос молиться за нього; і молиться Він про три речі. По-перше, щоб святі були збережені від гріха (Йоана 17:15). «Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла.» Ми живемо у світі, як у чумному бараці; Христос молиться, щоб Його святі не заразилися заразним злом часу. По-друге, про поступ Його народу у святості. «Освяти їх» (Йоана 17:17). Нехай вони постійно отримують Духа й будуть помазані свіжою оливою. По-третє, про їхнє прославлення: «Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною» (Йоана 17:24). Христос не заспокоїться, доки святі не будуть у Його обіймах. Ця молитва, яку Він промовив на землі, — зразок і взірець Його молитви на небі. Яка ж це втіха: коли сатана спокушає, Христос молиться! Це служить на добро.

Христова молитва забирає гріхи наших молитов. Як дитина, каже Амвросій, бажаючи піднести батькові букет, іде в сад і збирає там разом і квіти, і бур’ян, а коли приходить до матері, та вибирає бур’ян, зв’язує квіти, — і так букет підносять батькові: так і тоді, коли ми піднесли наші молитви, приходить Христос, вибирає бур’ян — гріх нашої молитви — і підносить Своєму Отцеві самі лише квіти, що є запашними пахощами.

8. Молитви святих служать на добро побожним.

Святі моляться за всіх членів містичного тіла, і їхні молитви мають велику силу. Вони виблагують одужання від хвороби: «Молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь» (Якова 5:15). Вони виблагують перемогу над ворогами. «вознеси ж молитву за тих, що зостались іще в живих» (Ісаїї 37:4). «І вийшов ангел Господень та й убив у таборі Ассирийському сто вісїмдесять і пять тисяч чоловіка» (Ісаїї 37:36). Вони виблагують визволення з в’язниці. «церква ж без перестану молилась Богу за него. … І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його» (Дїяння 12:5-7). Ангел вивів Петра з в’язниці, але ангела привела молитва. Вони виблагують прощення гріха. «нехай слуга мій Йов помолиться за вас, бо тільки його лице я прийму» (Йова 42:8). Так молитви святих служать на добро містичному тілу. І це немалий привілей для Божої дитини — що за неї постійно провадиться молитовна справа. Хоч куди вона прийде, може сказати: «Тут у мене є чиясь молитва; ба більше, по всьому світу в мене є запас молитов, що підносяться за мене. Коли я не налаштований і розладнаний, інші, жваві й палкі, моляться за мене». Так найкраще служить на добро Божому народові.

Ви завершили: Найкраще служить на добро побожним

Назад Далі