Усе на добро
Вступ

Розділ 2 · 4 хв читання · 5 хв слухання

Вступ

Божественне підкріплення

Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані.

Римлян 8:28.

Вступ

Якщо все Писання — це бенкет для душі, як казав Амвросій, то восьмий розділ Послання до Римлян можна назвати однією зі страв на цьому бенкеті: своїм солодким розмаїттям вона здатна чудово освіжити й підбадьорити серця Божого народу. У попередніх віршах апостол пробирався крізь великі вчення про виправдання та усиновлення — таємниці такі важкі й глибокі, що без допомоги й проводу Духа він швидко міг би зайти туди, де вже не дістати дна. А в цьому вірші апостол торкається приємної струни втіхи: «Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго». Тут немає жодного слова, яке не мало б ваги; тож я збиратиму кожну ошурку цього золота, щоб нічого не пропало.

У цьому тексті є три головні гілки.

По-перше, славний привілей. Усе служить на добро.

По-друге, люди, яким цей привілей належить. Їх означено подвійно: вони люблять Бога, і вони покликані.

По-третє, джерело й початок цього дієвого покликання, виражене словами «по постанові (Його)».

Отже, спершу — славний привілей. Тут слід розглянути дві речі. 1. Певність цього привілею: «Знаємо». 2. Велич цього привілею: «усе допомагає до доброго».

1. Певність привілею: «Знаємо». Це не щось хитке чи сумнівне. Апостол не каже: «Ми сподіваємося» чи «Ми припускаємо», — це наче стаття нашого символу віри: ми знаємо, що все служить на добро. Звідси бачимо, що істини Євангелія очевидні й непомильні.

Християнин може дійти не лише до туманної думки, а до певності в тому, чого він тримається. Як аксіоми й афоризми очевидні для розуму, так істини віри очевидні для віри. «Знаємо», — каже апостол. Хоч християнин і не має досконалого знання таємниць Євангелія, проте має знання певне. «Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадцї» (1 Коринтян 13:12) — отже, досконалого знання ми не маємо; але «Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало» (2 Коринтян 3:18) — отже, маємо певність. Дух Божий вирізьблює небесні істини на серці, ніби вістрям діаманта. Християнин може непомильно знати, що в гріху є зло, а у святості — краса. Він може знати, що перебуває в стані благодаті. «Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє» (1 Йоана 3:14).

Він може знати, що потрапить на Небеса. «Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах» (2 Коринтян 5:1). Господь не залишає Свій народ у непевності щодо спасіння. Апостол каже: «Знаємо». Ми дійшли до святої впевненості. Ми маємо і Духа Божого, і власний досвід, що прикладають до цього свою печать.

Тож не спочиваймо в скептицизмі й сумнівах, а докладаймо зусиль, щоб дійти до певності в речах віри. Як сказала та жінка-мучениця: «Я не вмію сперечатися за Христа, але можу згоріти за Христа». Бог знає, чи не буде нас покликано стати свідками Його істини; тому нам слід бути добре вкоріненими та утвердженими в ній. Якщо ми будемо християнами, що сумніваються, то будемо й християнами, що хитаються. Звідки береться відступництво, як не з невір’я? Люди спершу ставлять істину під сумнів, а потім від неї відпадають. О, благайте Духа Божого не лише помазати вас, а й запечатати вас (2 Коринтян 1:22).

2. Велич привілею: «усе допомагає до доброго».

Це наче Яковів посох у руці віри, з яким ми можемо бадьоро йти до Божої гори. Що ж нас задовольнить і вчинить вдоволеними, коли не це? Усе служить на добро. Вислів «допомагає» (буквально — «діє разом») узято з лікарської справи. Кілька отруйних складників, змішаних разом і врівноважених умінням аптекаря, дають цілющі ліки й разом служать на добро хворому. Так і всі Божі провидіння, божественно врівноважені й освячені, разом служать святим на найкраще. Хто любить Бога й покликаний по Його постанові, той може бути певний, що все на світі буде йому на добро. Це підкріплення для християнина, яке здатне його зігріти, — вчинити його подібним до Йонатана: коли той скуштував меду з кінця палиці, «заяснїли очі в його» (1 Самуїлова 14:27). Навіщо християнинові себе губити? Навіщо йому вбивати себе турботами, коли все солодко збігатиметься, ба навіть змовлятиметься йому на добро? Висновок із тексту такий: усі різноманітні Божі дії щодо Своїх дітей особливим провидінням обертаються їм на добро. «Всї стежки Господнї — милість і правда для тих, що бережуть завіт його» (Псальма 25:10). Якщо на кожній стежці є милість, то вона служить на добро.

Назад Далі