Благодаттю через віру

«Благодатю бо ви спасені через віру» (Єфесян 2:8 ).

ВВАЖАЮ ЗА ДОБРЕ трохи звернути вбік, щоб попросити мого читача з благоговінням поглянути на першоджерело нашого спасіння, яким є Божа благодать. «Благодатю бо ви спасені». Оскільки Бог милостивий, саме тому грішні люди бувають прощені, навернені, очищені й спасенні. Вони спасенні не через щось, що є в них або що будь-коли може бути в них; а через безмежну любов, доброту, жаль, співчуття, милосердя і благодать Божу. Тож затримайтеся на хвилину біля джерела. Погляньте на чисту ріку води життя, що випливає від престолу Бога й Агнця!

Яка безодня — Божа благодать! Хто може виміряти її ширину? Хто може збагнути її глибину? Як і всі інші Божі властивості, вона безмежна. Бог сповнений любові, бо «Бог є любов». Бог сповнений доброти; навіть саме англійське ім'я «God» (Бог) — це скорочення від «good» (добрий). Безмежна доброта й любов належать до самої суті Божества. Саме тому, що «милість його вічна», люди не знищені; саме тому, що «милосердє його не вичерпується», грішників приводять до Нього і прощають.

Пам'ятайте це; інакше ви можете впасти в оману, настільки зосередивши свої думки на вірі, яка є каналом спасіння, що забудете про благодать, яка є джерелом і початком навіть самої віри. Віра — це діло Божої благодаті в нас. Ніхто не може назвати Ісуса Христом, як тільки Святим Духом. «Нїхто не може прийти до мене», — каже Ісус, — «коли Отець, пославший мене, не притягне його». Отже, віра, яка є приходом до Христа, — це наслідок Божого притягання. Благодать — перша й остання рушійна причина спасіння; а віра, хоч яка вона необхідна, — лише важлива частина механізму, яким користується благодать. Ми спасаємося «через віру», але спасіння — «благодаттю». Звістуйте ці слова, мов сурмою архангела: «Благодатю бо ви спасені». Яка радісна звістка для тих, хто нічого не заслуговує!

Віра займає місце каналу або водогону. Благодать — це джерело і потік; віра — це акведук, яким повінь милосердя стікає вниз, щоб освіжити спраглих синів людських. Дуже шкода, коли акведук зруйновано. Сумно бачити довкола Рима численні величні акведуки, які вже не подають воду до міста, бо арки поламані, а дивовижні споруди лежать у руїнах. Акведук мусить бути цілим, щоб нести потік; і так само віра мусить бути справжньою і здоровою, сягати аж до Бога і сходити аж до нас самих, щоб стати придатним каналом милосердя для наших душ.

І все ж я знову нагадую вам, що віра — лише канал або акведук, а не першоджерело, і ми не повинні так задивлятися на неї, щоб підносити її понад Боже джерело всякого благословення, яке криється в Божій благодаті. Ніколи не робіть зі своєї віри Христа і не думайте про неї так, ніби вона — самостійне джерело вашого спасіння. Наше життя — у тому, щоб жити, «дивлячись на Ісуса», а не дивлячись на власну віру. Вірою все стає для нас можливим; та сила не у вірі, а в Бозі, на Якого віра покладається. Благодать — це потужний двигун, а віра — ланцюг, яким вагон душі причеплено до великої рушійної сили. Праведність віри — це не моральна досконалість віри, а праведність Ісуса Христа, яку віра хапає і привласнює. Мир у душі походить не від споглядання нашої власної віри; він приходить до нас від Того, Хто є нашим миром, краю Чиєї одежі торкається віра, — і сила виходить з Нього в душу.

Тож бачте, дорогий друже, що слабкість вашої віри не погубить вас. Тремтлива рука може прийняти золотий дар. Господнє спасіння може прийти до нас, навіть якщо ми маємо віру лише як гірчичне зерно. Сила — в Божій благодаті, а не в нашій вірі. Великі повідомлення можна передати тонкими дротами, і Святий Дух зі Своїм свідченням, що дає мир, може досягти серця через віру, тонку, мов нитка, яка, здається, ледве здатна втримати власну вагу. Думайте більше про Того, на Кого ви дивитеся, ніж про сам погляд. Ви повинні відвести очі навіть від власного дивлення і не бачити нічого, крім Ісуса і Божої благодаті, явленої в Ньому.