Бог виправдовує нечестивого

ЦЕ ПОСЛАННЯ — для вас. Текст ви знайдете в Посланні до Римлян, у четвертому розділі, у п’ятому вірші:

Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.

Звертаю вашу увагу на ці слова: «Оправдуючого нечестивого». Мені вони здаються дуже дивовижними словами.

Хіба вас не дивує, що в Біблії може бути такий вислів: «Оправдуючого нечестивого»? Я чув, що люди, які ненавидять науку хреста, ставлять Богові в провину те, що Він спасає лихих людей і приймає до Себе найпідліших із підлих. Погляньте, як це Писання приймає закид і прямо його проголошує! Устами Свого слуги Павла, з натхнення Святого Духа, Він бере Собі ім’я «Оправдуючого нечестивого». Він робить праведними неправедних, прощає тих, хто заслуговує на кару, і виявляє ласку тим, хто не заслуговує жодної ласки. Ви думали, чи не так, що спасіння — для добрих? що Божа благодать — для чистих і святих, вільних від гріха? Вам спало на думку, що якби ви були чудовою людиною, то Бог винагородив би вас; і ви думали, що, оскільки ви недостойні, то для вас не може бути жодного способу втішатися Його ласкою. Ви, певно, дещо здивовані, читаючи такий текст: «Оправдуючого нечестивого». Я не дивуюся, що ви здивовані; бо хоч як добре я знаю велику Божу благодать, я ніколи не перестаю їй дивуватися. Справді звучить дивно, чи не так, що святий Бог може виправдати несвяту людину? Ми, з природної законницької налаштованості наших сердець, завжди говоримо про власну доброту й власну гідність і вперто тримаємося думки, що в нас має бути щось, аби привернути Божу увагу. Але Бог, Який бачить крізь усі обмани, знає, що в нас немає жодної доброти. Він каже, що «нема праведного нїкого». Він знає, що «вся праведність наша — як поваляна одежа», і тому Господь Ісус прийшов у світ не для того, щоб шукати в людях доброти й праведності, а щоб дарувати їх тим, хто не має ні того, ні іншого. Він приходить не тому, що ми праведні, а щоб зробити нас такими: Він виправдовує нечестивого.

Коли захисник приходить до суду, то, якщо він чесна людина, він бажає обстоювати справу невинного й виправдати його перед судом від того, що йому неправдиво закидають. Мета адвоката має полягати в тому, щоб виправдати невинного, і він не повинен намагатися вигородити винного. Не в праві людини і не в її силі справді виправдати винного. Це чудо, застережене для одного Господа. Бог, нескінченно праведний Володар, знає, що нема на землі праведної людини, яка б чинила добро й не грішила, і тому в нескінченній суверенній владі Своєї божественної природи та в сяйві Своєї невимовної любові Він бере на Себе справу — не стільки виправдати праведного, скільки виправдати нечестивого. Бог придумав шляхи й засоби, щоб нечестива людина могла стояти перед Ним, по праву прийнята: Він установив такий лад, за яким Він із досконалою справедливістю може поводитися з винним так, ніби той усе життя не мав жодної провини, — так, може поводитися з ним, ніби той цілком вільний від гріха. Він виправдовує нечестивого.

Ісус Христос прийшов у світ спасти грішників. Це надзвичайно дивовижна річ — річ, якій найбільше дивуються саме ті, хто нею втішається. Я знаю, що для мене й донині найбільше диво, про яке я будь-коли чув, — це те, що Бог узагалі виправдав мене. Я відчуваю себе грудкою недостойності, масою зіпсуття й купою гріха, якщо не брати до уваги Його всемогутньої любові. Я знаю з повною певністю, що я виправданий вірою, яка в Христі Ісусі, що зі мною поводяться так, ніби я був досконало праведним, і що мене зроблено спадкоємцем Божим і співспадкоємцем Христовим; а проте з природи я мушу стати в ряд із найгрішнішими. Зі мною, цілком недостойним, поводяться так, ніби я був достойним. Мене люблять такою любов’ю, ніби я завжди був благочестивим, тоді як колись я був нечестивим. Хто ж може тут не дивуватися? Вдячність за таку ласку стоїть, зодягнена в шати подиву.

Отож, хоча це й дуже дивовижно, я хочу, щоб ви помітили, наскільки доступною це робить Євангелію для вас і для мене. Якщо Бог виправдовує нечестивого, то, дорогий друже, Він може виправдати й вас. Хіба ви не саме така людина? Якщо ви досі не навернені, то це дуже точний опис вас: ви жили без Бога, ви були протилежністю благочестивої людини; одним словом, ви були й є нечестивим. Можливо, ви навіть не ходили в неділю до дому молитви, а жили, нехтуючи Божим днем, і домом, і Словом, — це доводить, що ви були нечестивим. Ще сумніше: можливо, ви навіть намагалися сумніватися в існуванні Бога і дійшли до того, що заявляли про це вголос. Ви жили на цій прекрасній землі, сповненій ознак Божої присутності, і весь цей час заплющували очі на ясні свідчення Його сили і Божества. Ви жили так, ніби Бога немає. Справді, ви були б дуже раді, якби змогли напевно довести самому собі, що Бога немає зовсім. Можливо, ви прожили так багато років, тож тепер досить міцно утвердилися на своїх шляхах, і все ж Бога немає на жодному з них. Якби на вас наклеїли ярлик

НЕЧЕСТИВИЙ

це описувало б вас так само влучно, як ярлик «солона вода» — море. Хіба ні?

Можливо, ви людина іншого кшталту: ви регулярно дотримувалися всіх зовнішніх форм релігії, але не вкладали в них жодного серця і насправді були нечестивим. Хоч ви й збиралися з Божим народом, ви ніколи особисто не зустрілися з Богом; ви співали в хорі, але не славили Господа серцем. Ви жили без жодної любові до Бога в серці і без жодної пошани до Його заповідей у житті. Що ж, ви саме та людина, до якої послано цю Євангелію, — Євангелію, яка каже, що Бог виправдовує нечестивого. Це дуже дивовижно, але, на щастя, доступно й для вас. Це якраз для вас. Хіба ні? Як би я хотів, щоб ви це прийняли! Якщо ви розважлива людина, ви побачите незвичайну Божу благодать, що подбала про таких, як ви, і скажете собі: «Виправдовує нечестивого! То чому ж мені не бути виправданим — і виправданим негайно?»

Далі зауважте, що інакше й бути не може: Боже спасіння — для тих, хто його не заслуговує і не має до нього жодної підготовки. Розумно, що таке твердження вміщено в Біблії; бо, дорогий друже, ніхто не потребує виправдання, крім тих, хто не має власного виправдання. Якщо хтось із моїх читачів досконало праведний, то виправдання йому не потрібне. Ви відчуваєте, що добре виконуєте свій обов’язок і мало не робите небо своїм боржником. Навіщо вам Спаситель або милосердя? Навіщо вам виправдання? Вам уже, мабуть, набридла моя книжка, бо для вас у ній не буде нічого цікавого.

Якщо хтось із вас так пишається собою, послухайте мене трохи. Ви загинете — так само певно, як те, що ви живі. Ви, праведники, чия праведність уся — власного виробу, або ошуканці, або ошукані; бо Писання не може брехати, а воно ясно каже: «нема праведного нїкого». У кожному разі, я не маю Євангелії, щоб проповідувати самоправедним, — ні, жодного її слова. Сам Ісус Христос прийшов не кликати праведних, і я не збираюся робити того, чого Він не робив. Якби я вас покликав, ви б не прийшли, тож я й не кликатиму вас як таких. Ні, я радше закликаю вас дивитися на цю вашу праведність, аж доки не побачите, яка це омана. Вона й наполовину не така міцна, як павутина. Покінчіть із нею! Тікайте від неї! О, повірте, що виправдання можуть потребувати лише ті, хто сам по собі не праведний! Вони потребують, щоб для них щось було зроблено, аби вони стали праведними перед Божим судним престолом. Будьте певні: Господь робить лише те, що потрібно. Нескінченна мудрість ніколи не береться за непотрібне. Ісус ніколи не береться за зайве. Зробити праведним того, хто й так праведний, — це не діло для Бога, це була б праця для дурня; але зробити праведним того, хто неправедний, — ось діло для нескінченної любові й милосердя. Виправдати нечестивого — ось чудо, гідне Бога. І напевно так воно і є.

Ось погляньте. Якщо десь у світі є лікар, який відкрив надійні й цінні ліки, до кого послано цього лікаря? До тих, хто цілком здоровий? Думаю, що ні. Поселіть його в окрузі, де немає хворих, і він відчує, що він не на своєму місці. Йому там нема чого робити. «Дужим не треба лїкаря, тільки недужим». Хіба не так само ясно, що великі ліки благодаті й відкуплення — для хворих душею? Вони не можуть бути для здорових, бо таким вони не прислужаться. Якщо ви, дорогий друже, відчуваєте, що ви духовно хворі, то Лікар прийшов у світ для вас. Якщо ви цілком пропащі через свій гріх, ви саме та людина, на яку спрямований задум спасіння. Я кажу, що Господь любові мав на оці саме таких, як ви, коли влаштовував лад благодаті. Припустімо, що якась щедра людина вирішила простити всім своїм боржникам; ясно, що це може стосуватися лише тих, хто справді їй винен. Один винен їй тисячу фунтів; інший — п’ятдесят фунтів; кожному досить лише отримати на своєму рахунку відмітку про сплату, і борг стерто. Але навіть найщедріша людина не може простити борги тим, хто їй нічого не винен. Навіть Всемогутність не в силі простити там, де немає гріха. Отже, прощення не може бути для вас, у кого немає гріха. Прощення мусить бути для винних. Відпущення мусить бути для грішних. Безглуздо було б говорити про прощення тих, хто не потребує прощення, — про помилування тих, хто ніколи не провинився.

Ви думаєте, що мусите загинути, бо ви грішник? Саме тому ви й можете бути спасенні. Оскільки ви визнаєте себе грішником, я хотів би підбадьорити вас повірити, що благодать призначена саме для таких, як ви. Один із наших авторів гімнів навіть насмілився сказати:

Грішник — то священна річ;
Святий Дух зробив його таким.

Це справді так: Ісус шукає і спасає те, що загинуло. Він помер і приніс справжню спокуту за справжніх грішників. Коли люди не граються словами і не називають себе «нещасними грішниками» лише з чемності, я невимовно радію, зустрічаючи їх. Я радо розмовляв би всю ніч зі справжніми, непідробними грішниками. Заїжджий двір милосердя ніколи не зачиняє перед такими своїх дверей — ні в будні, ні в неділю. Наш Господь Ісус помер не за уявні гріхи, але кров Його серця пролито, щоб змити глибокі багряні плями, яких ніщо інше не може усунути.

Хто чорний грішник — той саме така людина, яку Ісус Христос прийшов зробити білою. Один проповідник Євангелії одного разу виголосив проповідь на текст «Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить», і проповідь була така, що один із слухачів сказав йому: «Можна було подумати, що ви проповідували злочинцям. Цю проповідь варто було виголосити в окружній в’язниці». «О ні, — відповів добрий чоловік, — якби я проповідував в окружній в’язниці, то не брав би цього тексту; там я проповідував би: „Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти“». Саме так. Закон — для самоправедних, щоб упокорити їхню гордість: Євангелія — для пропащих, щоб розвіяти їхній відчай.

Якщо ви не пропащий, навіщо вам Спаситель? Хіба пастир має йти шукати тих, хто ніколи не заблукав? Навіщо жінці замітати хату, шукаючи монет, які ніколи не випадали з її гаманця? Ні, ліки — для недужих; оживлення — для мертвих; прощення — для винних; звільнення — для зв’язаних: відкриття очей — для сліпих. Як можна пояснити Спасителя, і Його смерть на хресті, і Євангелію прощення, якщо не з припущення, що люди винні й заслуговують на осуд? Грішник — ось причина, чому існує Євангелія. Ви, мій друже, до якого тепер приходить це слово, — якщо ви нічого не заслуговуєте, заслуговуєте лише на лихе, заслуговуєте на пекло, — ви саме та людина, для якої Євангелію призначено, і влаштовано, і проголошено. Бог виправдовує нечестивого.

Я хотів би сказати це дуже ясно. Сподіваюся, я вже це зробив; але хоч як це ясно, тільки Господь може дати людині це побачити. Спершу пробудженому чоловікові здається вкрай дивним, що спасіння справді призначене для нього — пропащого і винного. Він думає, що воно мусить бути для нього як для того, хто покаявся, забуваючи, що його покаяння — частина його спасіння. «О, — каже він, — але ж я мушу бути таким і таким», — і все це правда, бо він і буде таким і таким унаслідок спасіння; але спасіння приходить до нього раніше, ніж він має будь-який із плодів спасіння. Насправді воно приходить до нього тоді, коли він заслуговує лише на цей голий, жебрацький, низький, огидний опис: «нечестивий». Оце й усе, чим він є, коли Божа Євангелія приходить виправдати його.

Тож чи можу я закликати всіх, у кому немає нічого доброго, — хто боїться, що не має навіть доброго почуття чи бодай чогось, що могло б рекомендувати їх Богові, — щоб вони твердо повірили, що наш милостивий Бог може й хоче прийняти їх без будь-яких рекомендацій і простити їх із власної волі, не тому, що вони добрі, а тому, що Він добрий. Хіба не велить Він Своєму сонцю сяяти над лихими так само, як над добрими? Хіба не дає Він родючих пір року, і не посилає дощу й сонця свого часу навіть на найнечестивіші народи? Так, навіть Содом мав своє сонце, а Гоморра — свою росу. О друже, велика Божа благодать перевершує моє уявлення й ваше уявлення, і я хотів би, щоб ви думали про неї гідно! Наскільки небо вище від землі, настільки Божі думки вищі від наших думок. Він щедрий на прощення. Ісус Христос прийшов у світ спасти грішників: прощення — для винних.

Не намагайтеся підфарбувати себе й зробити себе чимось іншим, ніж ви є насправді; але прийдіть такими, як ви є, до Того, Хто виправдовує нечестивого. Недавно один великий художник малював частину міської ради міста, де він жив, і хотів, задля історичної достовірності, вмістити на своїй картині певних людей, добре відомих у місті. Одного підмітальника вулиць — нечесаного, обдертого, брудного — знали всі, і на картині для нього знайшлося відповідне місце. Художник сказав цьому обдертому й неотесаному чоловікові: «Я добре вам заплачу, якщо ви прийдете до моєї майстерні й дозволите мені вас намалювати». Той прийшов уранці, але його швидко відіслали геть, бо він умив обличчя, причесав волосся й убрався в пристойний костюм. Він був потрібен як жебрак, і в жодній іншій якості його не запрошували. Так само й Євангелія прийме вас у свої покої, якщо ви прийдете як грішник, — інакше ні. Не чекайте, доки виправитеся, а приходьте негайно по спасіння. Бог виправдовує нечестивого, і це підхоплює вас там, де ви тепер є: воно зустрічає вас у найгіршому вашому стані.

Прийдіть у своєму неглиже. Я маю на увазі: прийдіть до свого Небесного Отця з усім вашим гріхом і грішністю. Прийдіть до Ісуса такими, як ви є, — прокаженими, брудними, нагими, не придатними ні жити, ні вмирати. Прийдіть ви, що є самими покидьками творіння; прийдіть, хоч ви ледве смієте сподіватися на будь-що, крім смерті. Прийдіть, хоч відчай нависає над вами, тиснучи вам на груди, мов жахливий нічний кошмар. Прийдіть і попросіть Господа виправдати ще одного нечестивого. Чому б Йому цього не зробити? Прийдіть, бо це велике Боже милосердя призначене саме для таких, як ви. Я кажу це мовою тексту, і сильніше сказати не можу: Сам Господь Бог бере Собі це милостиве ім’я — «Оправдуючого нечестивого». Він робить праведними і велить уважати праведними тих, хто з природи нечестивий. Хіба це не дивовижне слово для вас? Читачу, не зволікайте, аж поки добре не обміркуєте цієї справи.