Утвердження

Я ХОЧУ, ЩОБ ВИ ЗВЕРНУЛИ УВАГУ на ту певність, якої Павло впевнено сподівався для всіх святих. Він каже: «котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа». Ось таке утвердження найбільше варто бажати. Бачите, воно передбачає, що ці люди стоять на правильному шляху, і має на меті утвердити їх у правді. Страшно було б утвердити людину на шляхах гріха й омани. Подумайте про закоренілого п’яницю, закоренілого злодія чи закоренілого брехуна. Сумна була б річ, якби людина утвердилася в невірстві й нечесті. Божественним утвердженням можуть тішитися лише ті, кому вже явлена Божа благодать. Це діло Святого Духа. Той, Хто дає віру, зміцнює й утверджує її; Той, Хто запалює в нас любов, зберігає її і роздмухує її полум’я. Те, що Він дає нам пізнати Своїм першим навчанням, добрий Дух дає нам пізнавати ще ясніше й певніше дальшими настановами. Святі вчинки утверджуються, аж поки стануть звичками, а святі почуття утверджуються, аж поки стануть незмінним станом душі. Досвід і практика утверджують наші переконання і наші рішення. І наші радощі, і наші смутки, і наші успіхи, і наші невдачі освячуються для тієї самої мети: так само як дереву допомагають вкорінитися і лагідні дощі, і буйні вітри. Розум навчається, і, зростаючи в знанні, збирає підстави для того, щоб витривало йти добрим шляхом; серце знаходить розраду, і тому дедалі міцніше горнеться до втішної правди. Хватка стає міцнішою, хода — твердішою, а сама людина — стійкішою й ґрунтовнішою.

Це не просто природний ріст, а таке саме виразне діло Духа, як і навернення. Господь неодмінно дасть його тим, хто покладається на Нього в справі вічного життя. Своєю внутрішньою дією Він визволить нас від того, щоб бути «хиткими, як вода», і зробить нас укоріненими та обґрунтованими. Це частина того способу, яким Він нас спасає, — ця будова нас у Христі Ісусі й те, що Він дає нам пробувати в Ньому. Дорогий читачу, ви можете щодня цього чекати, і ви не будете розчаровані. Той, Кому ви довіряєте, зробить вас подібними до дерева, посадженого над водними потоками, і так збереже вас, що навіть ваш лист не зів’яне.

Яка сила для церкви — утверджений християнин! Він — утіха для засмучених і допомога для слабких. Хіба ви не хотіли б бути таким? Утверджені віруючі — це стовпи в домі нашого Бога. Їх не носить усякий вітер науки, і їх не валить раптова спокуса. Вони — велика опора для інших і стають якорями в час церковних негод. Ви, що тільки починаєте святе життя, ледве насмілюєтеся сподіватися, що станете такими, як вони. Але вам не треба боятися: добрий Господь діятиме і в вас, як і в них. Колись ви, що нині є «немовлям» у Христі, станете «батьком» у церкві. Сподівайтеся на цю велику річ; але сподівайтеся на неї як на дар благодаті, а не як на плату за працю чи плід вашої власної енергії.

Натхненний апостол Павло говорить про цих людей, що вони будуть утверджені аж до кінця. Він сподівався, що Божа благодать збереже їх особисто до кінця їхнього життя або аж до приходу Господа Ісуса. Ба більше, він сподівався, що вся Божа церква в кожному місці й у всі часи буде збережена до кінця цієї доби, аж поки Господь Ісус, як Наречений, прийде справити весільний бенкет зі Своєю вдосконаленою Нареченою. Усі, хто в Христі, будуть утверджені в Ньому аж до того славного дня. Хіба Він не сказав: «бо я живу, й ви жити мете»? Він також сказав: «я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх». Той, Хто почав у вас добре діло, утвердить його аж до дня Христового. Діло благодаті в душі — це не поверхове виправлення; життя, вкладене в нас при новому народженні, походить від живого й нетлінного насіння, що живе й перебуває навіки; а Божі обітниці, дані віруючим, не мають минущого характеру, але для свого сповнення вимагають, щоб віруючий тримався свого шляху, аж поки не прийде до нескінченної слави. Нас стереже сила Божа через віру на спасіння. «І буде праведник кріпко держатись путя свого». Не внаслідок наших власних заслуг чи сили, а як дар вільної й незаслуженої ласки ті, хто вірить, є «охоронені Ісусом Христом». Із овець Своєї кошари Ісус не загубить жодної; жоден член Його Тіла не помре; жодного самоцвіту з Його скарбу не забракне того дня, коли Він збиратиме Свої коштовності. Дорогий читачу, спасіння, яке приймається вірою, — це не справа місяців і років; бо наш Господь Ісус, ввійшовши у святиню, «знайшовши вічне відкупленнє», здобув для нас вічне спасіння, а те, що вічне, не може скінчитися.

Павло також висловлює свою надію, що коринтські святі будуть утверджені — «утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті». Ця бездоганність — дорогоцінна частина нашого збереження. Бути збереженим святим — краще, ніж бути просто збереженим у безпеці. Страшно бачити, як релігійні люди спотикаються з однієї ганьби в іншу; вони не повірили в силу нашого Господа зробити їх бездоганними. Життя деяких християн, що лише визнають віру, — це низка спотикань; вони ніколи не падають остаточно, але й рідко стоять на ногах. Це не годиться для віруючого; його запрошено ходити з Богом, і вірою він може досягти постійної витривалості у святості; і він повинен це робити. Господь може не тільки спасти нас від пекла, а й уберегти нас від падіння. Нам не треба піддаватися спокусі. Хіба не написано: «Гріх бо над вами нехай не панує»? Господь може стерегти ноги Своїх святих; і Він це зробить, якщо ми довіримо Йому це. Нам не треба плямувати своєї одежі, ми можемо з Його благодаті зберігати її неплямованою від світу; ми зобов’язані це робити, бо сказано: «сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога».

Апостол пророкував цим віруючим те, чого він хотів би, щоб і ми шукали, — щоб ми були збережені «щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа». Переглянутий переклад має «бездоганні» замість «невинуваті». Можливо, ще кращим перекладом було б «незаперечно чисті». Дай Боже, щоб того останнього великого дня ми стояли вільні від усякого обвинувачення, щоб ніхто в цілому всесвіті не насмілився оскаржити наше право називатися викупленими Господа. Ми маємо гріхи й немочі, над якими треба плакати, але це не такі провини, що довели б, ніби ми поза Христом; ми будемо чисті від лицемірства, підступу, ненависті й насолоди гріхом, бо ці речі були б убивчими обвинуваченнями. Попри наші хиби, Святий Дух може витворити в нас характер, бездоганний перед людьми; так що, як Даниїл, ми не дамо жодного приводу обвинувальним язикам, хіба що в справі нашої віри. Безліч побожних чоловіків і жінок являли життя таке прозоре, таке послідовне в усьому, що ніхто не міг їм заперечити. Господь зможе сказати про багатьох віруючих, як сказав про Йова, коли перед Ним став сатана: «звернув ти ввагу на слугу мого Йова? бо нема такого на землї, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб цурався так усього лихого?» Ось чого мій читач має чекати з Господніх рук. Ось тріумф святих — і далі йти за Агнцем, куди б Він не йшов, зберігаючи свою непорочність як перед живим Богом. Нехай ми ніколи не звертаємо на криві дороги й не даємо противникові приводу зневажати. Про справжнього віруючого написано: «хоронить себе, а лихий не дотикаєть ся його». Нехай так буде написано й про нас!

Друже, що тільки починаєте божественне життя, Господь може дати вам бездоганний характер. Навіть якщо у своєму минулому житті ви далеко зайшли в гріх, Господь може цілком визволити вас від сили колишніх звичок і зробити вас прикладом чесноти. Він може не тільки зробити вас моральною людиною, а й навчити вас гидувати кожною фальшивою дорогою і прагнути всього, що свято. Не сумнівайтеся в цьому. Найбільшому з грішників не треба ні на крихту відставати від найчистіших зі святих. Вірте в це, і за вашою вірою вам і станеться.

О, яка це буде радість — виявитися бездоганним у день суду! Не помиляємося ми, коли співаємо разом той чудовий гімн:

Я сміло стану в день страшний, —
Бо хто провину скаже в нім? —
Твоєю кров’ю я омитий
Від кари, сорому гріхів.

Яке це буде блаженство — мати цю безстрашну відвагу, коли небо й земля втечуть від лиця Судді всіх! Це блаженство буде долею кожного, хто дивиться лише на Божу благодать у Христі Ісусі і в цій святій силі веде безустанну війну з усяким гріхом.