Як дається покаяння

ПОВЕРНІМОСЯ до великого тексту: «Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.» Наш Господь Ісус Христос піднісся вгору, щоб благодать могла зійти вниз. Його слава служить тому, щоб Його благодать ширилася ще більше. Господь не ступив жодного кроку вгору інакше, як із наміром підняти разом із Собою й віруючих грішників. Його піднесено, щоб дати покаяння; і ми побачимо це, якщо пригадаємо кілька великих істин.

Діло, яке звершив наш Господь Ісус, зробило покаяння можливим, доступним і прийнятним. Закон нічого не каже про покаяння, але прямо мовить: «Та душа, що грішить, та й вмерти мусить». Якби Господь Ісус не помер, не воскрес і не пішов до Отця, чого було б варте ваше чи моє покаяння? Ми могли б відчувати докори сумління з усіма їхніми жахами, але ніколи — покаяння з його надіями. Покаяння як природне почуття — це звичайний обов’язок, що не заслуговує на особливу похвалу: ба більше, воно так часто змішане з себелюбним страхом перед карою, що навіть найприхильніша оцінка не ставить його високо. Якби Ісус не втрутився й не здобув цілого багатства заслуг, наші сльози покаяння були б лише водою, марно пролитою на землю. Ісуса піднесено на висоту, щоб силою Його заступництва покаяння могло мати місце перед Богом. У цьому сенсі Він дає нам покаяння, бо ставить покаяння в становище прийнятного, якого воно інакше ніколи не могло б посісти.

Коли Ісуса було піднесено на висоту, було вилито Духа Божого, щоб Він творив у нас усі потрібні дари благодаті. Святий Дух творить у нас покаяння, надприродно оновлюючи нашу природу й забираючи кам’яне серце з нашого тіла. О, не сидіть, напружуючи свої очі, щоб видобути з них неможливі сльози! Покаяння приходить не від неохочої природи, а від вільної і суверенної благодаті. Не замикайтеся у своїй кімнаті, щоб бити себе в груди й видобувати з кам’яного серця почуття, яких там немає. Ідіть натомість на Голгофу й подивіться, як помер Ісус. Підведіть очі до гір, звідки приходить ваша поміч. Святий Дух прийшов саме для того, щоб осінити людські душі й породити в них покаяння, так само як колись Він ширяв над хаосом і викликав із нього лад. Вдихніть до Нього свою молитву: «Благословенний Духу, перебувай зі мною. Зроби мене ніжним і смиренним серцем, щоб я ненавидів гріх і нелицемірно в ньому каявся». Він почує ваш зойк і відповість вам.

Пам’ятайте також, що коли наш Господь Ісус був піднесений, Він дав нам покаяння не лише тим, що послав Святого Духа, а й тим, що присвятив усі діла природи й провидіння великій меті нашого спасіння, так що будь-яке з них може покликати нас до покаяння — чи то запіє, як Петрів півень, чи то струсне в’язницю, як той землетрус, що навернув тюремного сторожа. З правиці Божої наш Господь Ісус править усім тут, долі, і змушує все це співдіяти для спасіння Його викуплених. Він уживає і гірке, і солодке, і випробування, і радощі, щоб витворити в грішниках кращу думку про їхнього Бога. Будьте вдячні за провидіння, яке зробило вас бідними, чи хворими, чи сумними; бо всім цим Ісус творить життя вашого духу й навертає вас до Себе. Господнє милосердя часто під’їжджає до дверей нашого серця на чорному коні скорботи. Ісус уживає весь обшир нашого досвіду, щоб відлучити нас від землі й привабити до неба. Христа піднесено на престол неба й землі для того, щоб усіма діями Свого провидіння Він міг схилити жорстокі серця до благодатного пом’якшення покаяння.

Крім того, Він діє й цієї години — усіма Своїми шепотами в сумлінні, Своєю натхненною Книгою, тими з нас, хто промовляє з цієї Книги, а також друзями, що моляться, і палкими серцями. Він може послати вам слово, яке вдарить ваше скелясте серце, наче жезл Мойсея, і змусить потекти потоки покаяння. Він може нагадати вам якийсь текст зі Святого Письма, що розриває серце, — і той дуже швидко вас переможе. Він може таємниче пом’якшити вас і навіяти вам святий стан душі тоді, коли ви найменше цього чекаєте. Будьте певні: Той, Хто пішов у Свою славу, піднесений до всієї пишноти й величі Божої, має безліч способів творити покаяння в тих, кому Він дарує прощення. Він і тепер чекає, щоб дати покаяння вам. Просіть Його про це негайно.

Зауважте з великою втіхою, що Господь Ісус Христос дає це покаяння найменш імовірним людям у світі. Його піднесено, щоб дати покаяння Ізраїлеві. Ізраїлеві! За тих днів, коли апостоли так говорили, Ізраїль був народом, який найтяжче згрішив проти світла й любові, насмілившись сказати: «Кров Його на нас і на дїти наші». Та все ж Ісуса піднесено, щоб дати їм покаяння! Яке чудо благодаті! Якщо вас виховано в найяскравішому християнському світлі, а ви все ж його відкинули, надія ще є. Якщо ви грішили проти сумління, і проти Святого Духа, і проти любові Ісуса, ще є час для покаяння. Хоч би ви були такі ж затверділі, як давній невіруючий Ізраїль, пом’якшення ще може прийти до вас, бо Ісуса піднесено й зодягнено безмежною силою. Для тих, хто зайшов найдалі в беззаконні й грішив з особливою тяжкістю, Господа Ісуса піднесено, щоб дати їм покаяння і прощення гріхів. Щасливий я, що маю звіщати таку повну Євангелію! Щасливі ви, що вам дано її читати!

Серця синів Ізраїлевих стали тверді, як алмаз. Лютер вважав неможливим навернути юдея. Ми далекі від згоди з ним, і все ж мусимо визнати, що насіння Ізраїля впродовж цих багатьох століть було надзвичайно впертим у своєму відкиданні Спасителя. Справді сказав Господь: «не покорився менї Ізраїль». «У своє прийшов, і свої не прийняли Його». Та все ж заради Ізраїля нашого Господа Ісуса піднесено, щоб дати покаяння й відпущення. Імовірно, мій читач — язичник; але він усе ж може мати дуже вперте серце, яке багато років опиралося Господеві Ісусові; і все ж наш Господь може витворити в ньому покаяння. Може статися, що й ви відчуєте потребу написати те, що написав Вільям Гоун, коли скорився Божій любові. Він був автором тих надзвичайно цікавих томів під назвою «Щоденна книга», але колись був затятим невіруючим. Скорений суверенною благодаттю, він написав:

Найгордіше серце, що билось колись,

В мені вже скорилось Тобі;

Найдикіша воля, що встала колись

Глумитись з Твого діла й ворогам Твоїм помогти,

Тобою, мій Господи, втихла в мені.

Хай буде Твоя, а не моя воля,

Хай серце моє навіки Твоїм буде;

Тебе визнаю я, Слово всесильне,

Мій Спасе Христе, мій Боже, мій Господи, —

Твій хрест буде знаменом моїм.

Господь може дати покаяння найменш імовірним, обертаючи левів на ягнят, а круків на голубів. Звернімо погляд до Нього, щоб ця велика зміна сталася в нас. Безперечно, споглядання смерті Христа — один із найпевніших і найшвидших способів здобути покаяння. Не сідайте й не намагайтеся викачати покаяння з сухого колодязя зіпсованої природи. Гадати, що ви можете силоміць привести свою душу в той благодатний стан, — суперечить законам людського розуму. Принесіть своє серце в молитві до Того, Хто його розуміє, і скажіть: «Господи, очисти його. Господи, віднови його. Господи, сотвори в ньому покаяння». Що більше ви намагатиметеся викликати в собі почуття каяття, то більше розчаровуватиметеся; але якщо ви з вірою думатимете про Ісуса, Який помирає за вас, покаяння вирветься назовні. Роздумуйте про те, як Господь пролив кров Свого серця з любові до вас. Поставте перед очима своєї душі муку й кривавий піт, хрест і страждання; і коли ви це робитимете, Той, Хто ніс увесь цей біль, гляне на вас, і тим поглядом зробить для вас те, що зробив для Петра, так що й ви вийдете геть і гірко заплачете. Той, Хто помер за вас, може Своїм благодатним Духом зробити так, щоб ви вмерли для гріха; і Той, Хто пішов у славу заради вас, може потягнути вашу душу за Собою — геть від зла й до святості.

Я буду задоволений, якщо залишу вам цю одну думку: не шукайте вогню під кригою і не сподівайтеся знайти покаяння у своєму природному серці. Шукайте життя в Живого. Дивіться на Ісуса в усьому, чого вам треба між брамою пекла й брамою неба. Ніколи не шукайте деінде жодної частки того, що Ісус любить дарувати; але пам’ятайте:

Христос — усе.