Короткий і легкий спосіб молитви
Проста присутність Божа

Розділ 9 · 3 хв читання · 4 хв слухання

Проста присутність Божа

Душа, яка вірно вправляється в почуттях і любові до свого Бога, з подивом бачить, що Він цілковито нею заволодіває.

Його присутність стає такою природною, що вже неможливо її не мати: вона стає для душі звичною, і душа відчуває також, як її огортає великий спокій. Її молитва — суцільне мовчання, і Бог вливає в неї внутрішню любов, яка є початком невимовного щастя.

О, якби я могла описати безмежні ступені, що настають далі! Але я мушу зупинитися тут, бо пишу для початківців, і чекати, доки Бог не виведе на світло те, що може бути корисним для тих, хто пішов далі. Можу лише сказати, що на цьому етапі найважливіше, щоб усяка природна діяльність припинилася, аби діяв сам Бог: «Вгамуйтесь і пізнайте, що я Бог», — це Його власне слово через Давида (Псальма 46:10).

Але людина так прив’язана до власних діл, що не може повірити, що Бог діє, якщо не може відчути, пізнати й розрізнити Його дії. Вона не бачить, що саме швидкість її бігу заважає їй побачити, як далеко вона просунулася; і що Божа дія, стаючи щедрішою, поглинає дію створіння, — так, як ми бачимо, що сонце, підіймаючись, поглинає світло зір, які легко було розрізнити до його появи. Не брак світла, а надмір світла заважає нам розрізняти зорі.

Так само й тут: людина вже не може розрізнити власної дії, бо сильне світло поглинає всі її маленькі окремі вогники й робить так, що вони цілком згасають, бо Божий надмір перевершує їх усі. Тож ті, хто звинувачує цей ступінь молитви в тому, що це стан бездіяльності, глибоко помиляються і говорять так лише з браку досвіду. О, якби вони тільки спробували! Як швидко вони пізнали б цю річ на досвіді!

Отже, я кажу, що це припинення діяльності походить не від убогості, а від повноти.

Мовчать два роди людей: одні — бо їм нічого сказати, другі — бо їм треба сказати забагато. Так і на цьому ступені. Ми мовчимо від надміру, а не від нестачі.

Вода спричиняє смерть двох людей дуже різними способами. Один помирає від спраги, другий тоне: один помирає від нестачі, другий — від надміру. Так і тут: саме повнота спричиняє припинення природної діяльності. Тому на цьому ступені важливо якомога більше залишатися в тиші.

На початку цієї молитви потрібен порух почуття; але коли благодать починає вливатися в нас, нам нічого не лишається робити, як залишатися в спочинку і приймати все, що дає Бог. Будь-який інший порух завадив би нам скористатися цією благодаттю, яку дано для того, щоб увести нас у спочинок любові.

Душа в цьому мирному молитовному стані поринає в містичний сон, у якому всі її природні сили замовкають, аж поки те, що було тимчасовим, не стане її постійним станом. Ви бачите, що душу ведуть так без зусиль, без вивчення, без хитрощів.

Серце — не фортеця, яку треба брати гарматним обстрілом і силою: це царство миру, яким володіє любов. Лагідно йдучи слідом за Ним, ви скоро досягнете ступеня інтуїтивної молитви. Бог не просить нічого надзвичайного і важкого: навпаки, найбільше Йому до вподоби дитяча простота.

Найвеличніше в побожності — найпростіше. Так само і з природними речами. Хочете дістатися до моря? Сядьте на човен на річці — і непомітно, без зусиль вас донесе до нього. Хочете дістатися до Бога? Ідіть Його шляхом, таким тихим, таким легким, — і невдовзі вас донесе до Нього так, що ви здивуєтеся. О, якби ви тільки спробували! Як скоро ви побачили б, що я кажу вам надто мало і що досвід набагато перевершить будь-який опис, який можна дати! Чого ви боїтеся? Чому не кинетеся відразу в обійми Любові, Яка простягла їх на хресті лише для того, щоб прийняти вас? Який може бути ризик у тому, щоб довіритися Богові й віддати себе Йому? О, Він не обмане вас — хіба що дасть вам набагато більше, ніж ви будь-коли сподівалися; а ті, хто чекає всього від самих себе, цілком можуть прийняти на себе докір, який Бог промовляє устами Ісаї: «Утомлялась, блукаючи дорогами твоїми, та не сказала собі: „пуста надїя!“» (Ісаїї 57:10).

Ви завершили: Проста присутність Божа

Назад Далі