Короткий і легкий спосіб молитви
Про досконале навернення

Розділ 8 · 2 хв читання · 3 хв слухання

Про досконале навернення

«О, Ізраїлські синове, навернїтесь до Того, що так далеко від його відпали» (Ісаїї 31:6). Навернення — це не що інше, як поворот від створіння до Бога. Навернення, хоч воно й необхідне для спасіння, не досконале, коли воно є лише поворотом від гріха до благодаті. Щоб бути повним, воно мусить бути поворотом від зовнішнього до внутрішнього.

Душа, повернута в напрямку Бога, має велику легкість залишатися наверненою до Нього. Що довше вона навернена, то ближче підходить до Бога і пригортається до Нього; а що ближче вона підходить до Бога, то неминуче більше відривається від створіння, яке протилежне Богові.

Але цього не можна досягти силуваним зусиллям створіння; усе, що воно може зробити, — це залишатися поверненим до Бога в постійному прилежанні до Нього.

Бог має притягальну силу, яка дедалі сильніше тягне душу до Нього; і, притягаючи її, Він її очищає: так ми бачимо, як сонце притягує густу пару і поступово, без жодного іншого зусилля з боку пари, крім того, щоб дати себе притягати, наближаючи її до себе, робить її тоншою і чистішою.

Проте є та різниця, що пару тягне не вільно і вона йде не з власної волі, як це буває з душею.

Цей спосіб повертатися всередину дуже простий і дає душі поступати природно і без зусиль, бо Бог — її осердя. Осердя завжди має сильну притягальну силу; і що більше осердя, то сильніша його притягальна сила.

Крім цього притягання осердя, усім природним речам дано сильне прагнення з’єднатися зі своїм осердям. Щойно щось повернуте в напрямку свого осердя, воно, якщо його не зупиняє якась непереборна перешкода, мчить до нього з надзвичайною швидкістю. Камінь у повітрі, щойно його відпустять і він повернеться до землі, прямує до неї власною вагою, як до свого осердя. Так само й вогонь та вода: коли їх ніщо не стримує, вони безперестанно линуть до свого осердя.

І от я кажу, що душа, завдяки зусиллю, якого вона доклала у внутрішній зосередженості, повернута до свого осердя, без жодного іншого зусилля, а просто вагою любові падає до свого осердя; і що більше вона залишається тихою і в спочинку, не роблячи жодного власного руху, то швидше поступатиме, бо так вона дає цій притягальній силі тягти її.

Отже, уся наша турбота має полягати в тому, щоб якнайбільше плекати цю внутрішню зосередженість, не дивуючись труднощам, які ми можемо зустріти в цьому вправлянні: їх скоро буде винагороджено дивовижним співдіянням з боку Бога, яке зробить його дуже легким. Коли здіймаються пристрасті, погляд на Бога, Який присутній у нас, легко їх приборкує. Будь-який інший опір радше роздратував би їх, ніж угамував.

Ви завершили: Про досконале навернення

Назад Далі