Короткий і легкий спосіб молитви
Віддання себе Богові

Розділ 6 · 2 хв читання · 2 хв слухання

Віддання себе Богові

Саме тут має початися справжнє віддання себе і посвята Богові: ми маємо бути глибоко переконані, що все, що стається з нами щохвилини, — це Божа воля, а отже, усе це нам потрібне.

Це переконання зробить нас вдоволеними всім і допоможе бачити найзвичайніші події в Бозі, а не в створінні.

Благаю вас, хоч би хто ви були, якщо прагнете віддати себе Богові, не забирайте себе назад, коли вже раз віддалися Йому, і пам’ятайте, що річ, раз віддана, вже не у вашому розпорядженні. Віддання себе — це ключ до внутрішнього життя: хто цілковито віддав себе, той скоро стане досконалим.


Отже, ви мусите твердо триматися свого віддання, не прислухаючись ні до міркувань, ні до роздумів. Велика віра породжує велике віддання; ви мусите цілком довіритися Богові, «окрім надїї, в надїї» віруючи (Римлян 4:18). Віддання себе — це відкинути всяку турботу про себе, щоб дати Богові цілковито нас вести.

Усіх християн закликано до віддання себе, бо всім сказано: «Не журіть ся про завтра; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба» (Маттея 6:32, 34). «У всїх стежках твоїх думай про його, а він простувати ме шляхи твої» (Приповісток 3:6). «На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно» (Приповісток 16:3). «Відкрий Господеві дорогу твою, і вповай на него, і він допоможе» (Псальма 37:5).

Отже, віддання себе має бути цілковитим залишенням себе, і зовні, і всередині, у Божих руках: забути себе і думати тільки про Бога. Так серце завжди зберігається вільним і вдоволеним.

На ділі це має бути безперервне втрачання власної волі в Божій волі, зречення всіх природних схильностей, хоч якими добрими вони здавалися б, щоб ми могли вільно обирати лише те, що обирає Бог: ми маємо бути байдужими до всього — і дочасного, і духовного, і для тіла, і для душі; минуле залишати забуттю, майбутнє — провидінню, а теперішнє віддавати Богові; бути вдоволеними теперішньою хвилиною, яка несе з собою вічну Божу волю щодо нас; нічого з того, що з нами стається, не приписувати створінню, а все бачити в Бозі й сприймати як таке, що безсумнівно походить з Його руки, — за винятком лише нашого власного гріха.

Тож дайте Богові вести вас так, як Він хоче, — чи то у внутрішньому, чи в зовнішньому житті.

Назад Далі