Розділ 5 · 2 хв читання · 3 хв слухання
Другий ступінь: молитва простоти
Другий ступінь називали по-різному: спогляданням, молитвою мовчання і спочинку; інші ж називали його молитвою простоти; саме цією останньою назвою я й користуватимуся тут, бо вона доречніша, ніж споглядання, яке означає ступінь молитви вищий за той, про який я говорю.
Згодом, як я вже сказала, душа відчуває легкість у тому, щоб усвідомлювати присутність Божу; вона легше зосереджується; молитва стає природною і приємною; душа знає, що молитва веде до Бога, і відчуває пахощі Його мира.
Тоді вона мусить змінити свій спосіб і уважно стежити за тим, що я зараз скажу, не дивуючись, що це на позір здається неймовірним.
Насамперед, коли ви ставите себе вірою в присутність Божу, залишайтеся недовго в шанобливому мовчанні. Якщо від самого початку, чинячи цей акт віри, ви відчуваєте трохи смаку присутності Божої, залишайтеся так, як є, не турбуючи себе жодним предметом, і бережіть те, що вам дано, доки воно триває.
Якщо воно вас покидає, збудіть свою волю якимсь ніжним почуттям, і якщо потім побачите, що попередній мир повернувся, залишайтеся в ньому. Вогонь треба роздмухувати легенько, а щойно він розгорівся — перестати дмухати, інакше ви його загасите. Потрібно також, щоб ви йшли до Бога не стільки для того, щоб щось від Нього отримати, скільки для того, щоб Йому догодити і чинити Його волю; бо слуга, який служить своєму панові лише відповідно до винагороди, яку отримує, не гідний жодної плати.
Тож ідіть на молитву не лише для того, щоб тішитися Богом, а щоб бути такими, якими Він хоче: це збереже вас урівноваженими і в часи посухи, і в часи достатку; і вас не бентежитимуть ні Божі відштовхування, ні Його позірна байдужість.
Про духовну посуху
Оскільки єдине бажання Бога — віддати Себе люблячій душі, яка прагне Його шукати, Він часто ховається, щоб пробудити її і спонукати шукати Його з любов’ю і вірністю. Але як же Він винагороджує вірність Своєї улюбленої! І як за Його позірними втечами настають любовні пестощі!
Душа уявляє, що доказ її вірності й зрослої любові — у тому, щоб шукати Бога з напруженням, або що принаймні таке шукання скоро поверне Його.
Але ні! На цьому ступені шлях не такий. З любовним нетерпінням, із глибоким смиренням і приниженням, із почуттям глибоким і водночас спокійним, у шанобливому мовчанні ви мусите чекати повернення свого Улюбленого.
Так ви покажете Йому, що любите лише Його Самого і Його вподобання, а не втіху, яку знаходите в любові до Нього. Тому й сказано: «Не поспішай під час напасти. Пригорнися до Нього і не відступай, щоб звеличитися тобі при кінці твоїм» (Сирах 2:2, 3). Терпіть, коли Бог зупиняє і відкладає Свої відчутні втіхи.
Будьте терплячі в молитві, навіть якби вам довелося все життя нічого не робити, а тільки терпляче чекати повернення свого Улюбленого, із серцем смиренним, відданим, покірним і вдоволеним. О, чудова молитва! Як вона зворушує Боже серце і спонукає Його повернутися більше, ніж будь-що інше!