Короткий і легкий спосіб молитви
Слово до проповідників

Розділ 16 · 4 хв читання · 5 хв слухання

Слово до проповідників

Якби всі, хто трудиться над здобуванням душ, прагнули здобувати їх через серце, ведучи їх насамперед до молитви і до внутрішнього життя, вони побачили б багато тривких навернень. Але доки вони звертаються лише до зовнішнього і, замість того щоб приводити людей до Христа, наповнюючи їхні серця Ним, дають їм лише тисячу приписів для зовнішніх обрядів, вони бачитимуть дуже мало плоду, та й той буде нетривким.

Коли серце вже здобуте, інші вади легко виправити. Ось чому Бог особливо просить серця. Лише цим можна було б запобігти пияцтву, богохульству, розпусті, ворожнечі й грабункам, яких так багато у світі. Ісус Христос царював би повсюди, і Церква скрізь була б оживлена.

Оману душа приймає лише тоді, коли в ній немає віри й молитви. Якби людей можна було навчити просто вірити і молитися, замість того щоб сперечатися між собою, їх лагідно привело б до Христа.

О, яка неоціненна втрата тих, хто нехтує внутрішнім життям! О, який звіт муситимуть дати Богові ті, кому доручено душі, за те, що не відкрили цього захованого скарбу всім, кому вони служать у служінні Слова!

Як виправдання кажуть, що на цьому шляху є небезпека або що неосвічені люди нездатні до духовних речей. Але уста істини запевняють нас, що Бог утаїв це від мудрих і розумних і відкрив немовлятам. І яка може бути небезпека в тому, щоб іти єдиним істинним шляхом, яким є Ісус Христос, віддаючи себе Йому, безустанно дивлячись на Нього, покладаючи всю свою надію на Його благодать і прагнучи всіма силами своєї душі до Його чистої любові?

Прості люди не те що нездатні до цієї досконалості — вони найпридатніші до неї, бо вони слухняніші, смиренніші й невинніші; а оскільки вони не мудрують, то не так прив’язані до власного світла. Не маючи вченості, вони легше дозволяють Духові Божому провадити себе, тоді як інші, засліплені власною достатністю, опираються божественному натхненню.

Бог також каже нам, що саме простодушним Він дає зрозуміння, коли відкривається Його Слово (Псальма 119:130). «Сьвідоцтво Господнє вірне простоту навчає» (Псальма 19:7). «Господь заступає простодушних; я знемігся, і він вирятував мене» (Псальма 116:6).

О ви, кому доручено опікуватися душами! стережіться, щоб не заважати малим приходити до Христа. Він сказав Своїм учням: «Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже» (Луки 18:16). Ісус сказав це Своїм учням лише тому, що вони хотіли не підпускати дітей до Нього. Часто ліки прикладають до тіла, коли хвороба — в серці. Причина того, що ми маємо так мало успіху, намагаючись виправити людей, у тому, що ми спрямовуємо свої зусилля на зовнішнє, а все, чого ми там можемо досягти, швидко минає. Але якби ми спершу дали їм ключ до внутрішнього, то зовнішнє виправилося б одразу, з природною легкістю.

І це дуже легко. Навчити їх шукати Бога у своєму серці, думати про Нього, повертатися до Нього, коли вони помічають, що відвернулися, робити все і терпіти все задля того, щоб Йому догодити, — означає скерувати їх до джерела всякої благодаті й дати їм знайти там усе, що потрібно для їхнього освячення. О ви, що служите душам! заклинаю вас: насамперед поставте їх на цей шлях, яким є Ісус Христос; і це Він заклинає вас зробити це кров’ю, яку Він пролив за душі, що їх доручає вашому піклуванню. «Промовляйте до серця Ерусалимові» (Ісаїї 40:2, за читанням на полях) О розподільники Його благодаті, проповідники Його Слова, служителі таїнств! утверджуйте Його Царство; а щоб утвердити його по-справжньому, зробіть так, щоб воно панувало над СЕРЦЯМИ. Бо оскільки лише серце може противитися Його владі, то саме підкоренням серця найбільше вшановується Його верховенство. На жаль! ми прагнемо складати вишукані молитви; і, бажаючи надто їх упорядкувати, робимо їх неможливими. Ми віддалили дітей від найкращого з Отців, намагаючись навчити їх вишуканої мови. Ідіть, бідні діти, і говоріть зі своїм Небесним Отцем своєю природною мовою: хоч якою неотесаною вона була б, для Нього вона не така. Батько найбільше любить мову, яку розладнали любов і шана, бо бачить, що вона йде від серця: вона для нього дорожча за суху промову, марну й безплідну, хоч і добре підготовлену. О, як зачаровують і захоплюють Його деякі погляди любові! Вони висловлюють безмежно більше, ніж будь-яка мова і будь-які міркування. Бажаючи навчити любити Саму Любов за методом, багато цієї любові втратили. О! не треба навчати мистецтва любові. Мова любові незрозуміла тому, хто не любить; і ми не можемо навчитися любити Бога краще, ніж люблячи Його. Дух Божий не потребує наших упорядкувань; Він бере пастухів, коли Йому завгодно, щоб зробити їх пророками; і, анітрохи не зачиняючи ні перед ким палацу молитви, як дехто уявляє, Він залишає двері відчиненими для всіх, і Премудрості звелено кликати на майданах: «Хто невчений простак, звертай сюди! а тим, що на розум убогі, сказала: Прибувайте та їжте мій хлїб і вино моє пийте» (Приповісток 9:4, 5). Хіба Христос не дякував Своєму Отцеві за те, що Він утаїв це від мудрих і розумних і відкрив немовлятам? (Маттея 11:25.)

Назад Далі