Сповнюйтеся Духом
Charles G. Finney

Проповідь · Єфесян 5:18 · 32 хв читання

Сповнюйтеся Духом

Коротко:Бог, Який каже «не впивайтесь», каже також «сповняйте себе Духом». Фінні доводить, що жити без Духа — це непослух, а не нещастя. Він називає те, що засмучує й проганяє Духа (нещирість, легковажність, світськість, невизнані кривди), і попереджає, що сповнених Духом називатимуть дивакуватими, але вони матимуть мир із Богом і будуть дуже корисні.

Сповняйте себе Духом.

КІЛЬКА моїх останніх лекцій були присвячені молитві та важливості мати дух молитви — заступництво Святого Духа. Щоразу, коли наголошують на необхідності й важливості впливу Духа, люди, безперечно, наражаються на небезпеку зловживати цим ученням і перекручувати його собі на шкоду. Наприклад, коли ви кажете грішникам, що без Святого Духа вони ніколи не покаються, вони дуже схильні перекрутити цю істину й зрозуміти її так, ніби вони не можуть покаятися, а отже, не зобов’язані цього робити, доки не відчують Духа. Часто важко переконати їх, що все це «не можу» полягає в їхньому небажанні, а не в нездатності. Так само, коли ми кажемо християнам, що вони потребують допомоги Духа в молитві, вони дуже схильні думати, ніби не зобов’язані молитися молитвою віри, доки не відчують впливу Духа. Вони не помічають свого обов’язку бути сповненими Духом і чекають, що дух молитви зійде на них без прохання, — і так спокушують Бога.

Перш ніж перейти до розгляду іншої групи засобів для пробудження, тобто засобів, які слід застосовувати до грішників, я хочу показати вам, що, коли ви живете без Духа, вам немає виправдання. Обов’язок виконувати повинність ніколи не спирається на умову, що ми спершу матимемо вплив Духа, — він спирається на здібності морального діяча. Ми, як моральні діячі, маємо силу коритися Богові й цілковито зобов’язані коритися, а не робимо цього тому, що не хочемо. Вплив Духа — цілком справа благодаті. Якби він був необхідний, щоб уможливити нам виконання обов’язку, то його дарування було б не актом благодаті, а звичайною справою справедливості. Грішники зобов’язані покаятися не тому, що мають вплив Духа чи можуть його здобути, а тому, що вони — моральні діячі й мають ті здібності, якими Бог вимагає від них користуватися. Так само і з християнами. Вони зобов’язані молитися з вірою не тому, що мають Духа (за винятком тих випадків, коли Його вплив, пробуджуючи бажання, становить доказ того, що Божа воля — дати бажане), а тому, що мають докази. Вони взагалі не зобов’язані молитися з вірою, хіба що мають докази як основу своєї віри. Ці докази вони мусять мати з обітниць, або з принципу, або з пророцтва, або з Провидіння. А там, де вони мають докази, незалежні від Його впливу, вони зобов’язані виявляти віру — чи мають вплив Духа, чи ні. Вони зобов’язані бачити докази й вірити. Дух дається не для того, щоб уможливити їм бачити чи вірити, а тому, що без Нього вони не захочуть ні дивитися, ні відчувати, ні діяти так, як мають. Цього вечора я маю намір показати з тексту:

I. Що християни можуть бути сповнені Божим Духом.

II. Що їхній обов’язок — бути сповненими Духом.

III. Чому вони не сповнені Духом.

IV. Яка вина тих, хто не має Божого Духа, щоб Він провадив їхні думки в обов’язку й молитві.

V. Які наслідки будуть, якщо вони сповняться Духом.

VI. Які наслідки будуть, якщо ні.

I. Я маю показати вам, що ви можете мати Духа. Не тому, що Бог за справедливістю мусить дати вам Свого Духа, а тому, що Він обіцяв дати Його тим, хто просить. «Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, як же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?» Якщо ви просите Святого Духа, Бог обіцяв дати Його.

Але й більше: Бог наказав вам мати Його. Він каже в тексті: «сповняйте себе Духом». Коли Бог наказує нам щось зробити, це найвищий можливий доказ того, що ми можемо це зробити. Божий наказ рівнозначний клятві, що ми можемо це виконати. Він не має права наказувати, якщо ми не маємо сили коритися. Не можна не дійти висновку, що Бог — безмежний тиран, якщо Він наказує неможливе.

II. Я маю показати, по-друге, що це ваш обов’язок.

1. Бо ви маєте на це обітницю.

2. Бо Бог це наказав.

3. Для вашого власного зростання в благодаті необхідно, щоб ви були сповнені Духом.

4. Це так само важливо, як і те, щоб ви були освячені.

5. Це так само необхідно, як і те, щоб ви були корисні й чинили добро у світі.

6. Якщо у вас не буде Божого Духа, ви збезчестите Бога, осоромите церкву, помрете й підете до пекла.

III. Чому багато хто не має Духа. Є дехто, навіть серед визнавців віри, хто скаже: «Я нічого про це не знаю; я ніколи не мав такого досвіду; або це неправда, або я цілком помиляюся». Безперечно, ви цілком помиляєтеся, якщо нічого не знаєте про вплив Духа. Я хочу назвати вам кілька причин, які можуть заважати вам сповнитися Духом.

1. Можливо, ви живете лицемірним життям. Ваші молитви не палкі й не щирі. Ваша релігія не лише суто зовнішня показність без серця — ви ще й нещирі у стосунках з іншими. Так ви робите багато такого, що засмучує Духа, і Він не може перебувати з вами.

Один служитель колись жив на квартирі в певній родині, і господиня дому постійно скаржилася, що не має спокою на душі і ніщо їй не допомагає. Одного дня кілька жінок прийшли її провідати, і вона запевняла їх, що дуже ображена, бо вони не приходили раніше, наполягала, щоб вони залишилися й провели в неї цілий день, і заявляла, що ніяк не може їх відпустити. Однак вони перепросили й пішли, і щойно вони вийшли, вона сказала своїй служниці, що дивується, як ці люди мають так мало розуму, щоб завжди її турбувати й забирати її час. Служитель почув це й одразу дорікнув їй, сказавши, що тепер вона може побачити, чому не має радості у вірі. Причина в тому, що вона щодня мала звичку до нещирості, яка дорівнювала відвертій брехні. А Дух істини не міг перебувати в такому серці.

2. Інші настільки легковажні, що Дух не перебуватиме з ними. Божий Дух урочистий і серйозний і не перебуватиме з тими, хто віддається бездумному легковаженню.

3. Інші такі горді, що не можуть мати Духа. Вони так люблять убрання, світське життя, екіпажі, моду тощо, що не дивно, що вони не сповнені Духом. І все ж такі люди вдаватимуть, ніби не можуть збагнути, чому не мають радості у вірі!

4. Деякі настільки світські, так люблять маєток і так силкуються розбагатіти, що не можуть мати Духа. Як Він може перебувати з ними, коли всі їхні думки — про речі цього світу, а всі сили поглинуті здобуванням багатства? А здобувши його, вони чіпляються за нього, і їм боляче, коли сумління спонукає їх зробити щось для навернення світу. Вони виявляють, як сильно люблять світ, в усіх своїх стосунках з іншими. Це видно з дрібниць. Бідняка, що виконує для них якусь невеличку роботу, вони притиснуть до останнього цента. Якщо справа велика, то, найпевніше, вони будуть щедрі й чесні, бо це їм вигідно. Але якщо це людина, до якої їм байдуже, — робітник, ремісник чи слуга, — вони вичавлять із нього все до останньої дрібниці, хоч би скільки насправді була варта його праця; і ще й удають, ніби роблять це з міркувань сумління, бо ніяк не можуть дати більше. Так от, із людьми свого кола вони соромилися б так поводитися, бо про це стало б відомо й це зашкодило б їхній репутації. Але Бог знає це, і все це в Нього записано: що вони захланні й нечесні у своїх справах і не чинитимуть правильно, хіба коли це їм вигідно. То як же такі визнавці віри можуть мати Божого Духа? Це неможливо.

Існує безліч таких речей, якими засмучують Божого Духа. Люди називають їх дрібними гріхами, але Бог не назве їх дрібними. Мене вразила ця думка, коли я побачив невелике оголошення в «Євангелісті». Видавці повідомляли, що в руках передплатників перебуває багато тисяч доларів, які їм по праву належать, і що послати агента, аби їх зібрати, коштувало б стільки ж, скільки самі ці гроші. Гадаю, так само й з усіма іншими релігійними часописами: передплатники або завдають видавцеві клопоту й витрат на те, щоб послати агента по належне, або ж ошукують його. Безсумнівно, визнавці віри затримують у такий спосіб не знаю скільки тисяч доларів — лише тому, що суми такі малі або що вони живуть так далеко, що на них не можна подати до суду. І все ж ці люди молитимуться, здаватимуться дуже побожними й дивуватимуться, чому не можуть мати радості у вірі й мати Божого Духа! Саме ця розхлябаність моральних засад, ця відсутність сумління в дрібних справах, що панує в церкві, і проганяє Святого Духа, засмучуючи Його. Адже для Бога було б ганьбою перебувати й мати спілкування з такими людьми, які скористаються нагодою й ошукають ближнього в тому, що йому належить, бо можуть зробити це без ганьби для себе.

5. Інші не визнають повністю своїх гріхів і не покидають їх, а тому не можуть тішитися присутністю Духа. Вони, можливо, визнають свої гріхи загальними словами й завжди готові погодитися, що вони грішники. Або частково визнають якісь окремі гріхи. Але роблять це стримано, гордовито, обережно, ніби боячись сказати трохи більше, ніж треба, — тобто коли визнають перед людьми кривди, яких їм завдали. Вони роблять це так, що видно: замість того щоб вирватися із щирого серця, це визнання вичавлене з них рукою сумління, яке їх стискає. Якщо вони когось скривдили, то зроблять часткове зречення сказаного — бездушне, жорстоке й лицемірне, — а тоді спитають: «Ну що, брате, ти задоволений?» І ви знаєте, що людині було б дуже важко сказати, що вона не задоволена, навіть якщо визнання холодне й бездушне. Але кажу вам: Бог не задоволений. Він знає, чи ви пройшли весь шлях чесного визнання і взяли на себе всю вину, яка на вас лежить. Якщо ваші визнання були вимушені й вичавлені з вас, невже ви думаєте, що зможете ошукати Бога? «Хто прикриває гріхи свої, не зазнає щастя, а хто признається й їх покине, той ласки доступить». І ще: «хто ж принизуєть ся, пійде вгору». Якщо ви не впокоритеся до кінця, не визнаєте чесно своїх гріхів і не відшкодуєте там, де заподіяли кривду, ви не маєте права сподіватися на дух молитви.

6. Інші нехтують якимсь відомим їм обов’язком, і через це не мають Духа. Хтось не молиться зі своєю родиною, хоч знає, що повинен, і все ж намагається здобути дух молитви! Чимало є молодих людей, які в серці відчувають, що мають готуватися до служіння, і не мають духу молитви, бо мають на меті якусь світську ціль, яка заважає їм присвятити себе цій праці. Такий знав свій обов’язок і відмовляється його виконувати, а тепер молиться, щоб Божий Дух його спрямував. Він не може цього отримати. Інший знехтував тим, щоб відкрито визнати віру. Він знає свій обов’язок, але відмовляється приєднатися до церкви. Колись він мав дух молитви, але, нехтуючи обов’язком, засмутив Духа, і Той відійшов. А тепер він думає, що якби він ще раз міг тішитися світлом Божого обличчя й мати поновлені свідчення свого спасіння, він виконав би свій обов’язок і приєднався б до церкви. І ось він знову молиться про це й намагається схилити Бога до своїх умов, щоб Той подарував йому Свою присутність. Не сподівайтеся на це. Ви житимете й помрете в темряві, якщо не захочете спершу виконати свій обов’язок, перш ніж Бог виявить Себе примиреним із вами. Марно казати, що ви вийдете вперед, якщо Бог спершу покаже вам світло Свого обличчя. Він ніколи цього не зробить, поки ви живі; Він дасть вам померти без цього, якщо ви відмовляєтеся виконати свій обов’язок.

Я знав жінок, які відчували, що мають поговорити зі своїми ненаверненими чоловіками й помолитися з ними, але знехтували цим — і так опинилися в темряві. Вони знали свій обов’язок і відмовилися його виконати; вони обійшли його — і там утратили дух молитви.

Якщо ви знехтували якимсь відомим обов’язком і через це втратили дух молитви, ви мусите першими поступитися. Бог має з вами суперечку; ви відмовилися коритися Богові й мусите це відкликати. Ви, можливо, забули про це, але Бог не забув, і ви мусите взятися пригадати це й покаятися. Бог ніколи не поступиться і не дасть вам Свого Духа, доки ви не покаєтеся. Якби я мав тепер всевидюче око, я міг би назвати імена тих людей у цьому зібранні, які знехтували якимсь відомим обов’язком або вчинили гріх, у якому не покаялися, і тепер вони моляться про дух молитви, але не можуть його здобути.

Щоб це проілюструвати, розповім один випадок. Один добрий чоловік у західній частині цього штату довгий час був ревним християнином і часто говорив із сонною церквою, до якої належав. Згодом церква образилася й утратила терпіння, і багато хто казав йому, що хотіли б, аби він дав їм спокій, бо не думають, що він може принести їм якусь користь. Він піймав їх на слові, і всі вони разом поснули й залишалися такими два чи три роки. Згодом до них прийшов служитель, і почалося пробудження, але цей старійшина, здавалося, втратив свою духовність. Раніше він був попереду в доброму ділі, а тепер тримався позаду. Усі вважали це незбагненним. Нарешті, коли він одного вечора йшов додому, правда про його стан осяяла його розум, і на кілька хвилин він упав у цілковитий розпач. Зрештою його думки повернулися до того грішного рішення — залишити церкву в її гріхах. Він відчув, що жодні слова не можуть описати чорноти того гріха. Тієї миті він збагнув, що означає бути загиблим і виявити, що Бог має з ним суперечку. Він побачив, що те рішення спричинив лихий дух — той самий, що змусив Мойсея сказати: «ворохобники». Він тут же впокорився, і Бог вилив на нього Свого Духа. Можливо, дехто з вас, хто мене слухає, саме в такому становищі. Ви сказали щось дратівливе чи недобре комусь. Можливо, це була уїдливість до слуги-християнина. Або, можливо, ви осудливо говорили про служителя чи когось іншого. Можливо, ви сердилися, бо ваших думок не прийняли або зачепили вашу гідність. Пошукайте ретельно й подивіться, чи не знайдете цього гріха. Можливо, ви про нього забули. Але Бог не забув і ніколи не простить вашої нехристиянської поведінки, доки ви не покаєтеся. Бог не може цього не помітити. Та й не було б жодної користі, якби Він так зробив. Яка користь прощати, поки гріх ятриться у вашому серці?

7. Можливо, ви противилися Божому Духові. Можливо, у вас звичка противитися Духові. Ви противитеся переконанню в гріху. Коли під час проповіді було сказано щось, що стосувалося вашого стану, ваше серце повставало проти цього й чинило опір. Багато хто охоче слухає просту й проникливу проповідь, доки може застосовувати її до інших; людиноненависницький дух змушує їх тішитися, коли інших досліджують і докоряють їм; але якщо правда торкнеться їх самих, вони одразу кричать, що це особисті нападки й образа. Чи не ваш це випадок?

8. Річ у тім, що ви загалом не бажаєте Духа. Так є в кожному випадку, коли ви не маєте Духа. Нехай мене тут не зрозуміють хибно. Я хочу, щоб ви уважно розрізняли. Немає нічого звичайнішого, ніж коли люди бажають чогось із певних міркувань, але загалом цього не обирають. Людина може побачити в крамниці річ, яку бажає купити, заходить, питає ціну, трохи думає і, зваживши все, вирішує не купувати. Вона бажає цієї речі, але їй не подобається ціна або не хочеться витрачатися, тож загалом вона воліє не купувати. Ось чому вона не купує. Так само люди можуть бажати Божого Духа з певних міркувань — зважаючи на втіху й радість серця, які Він приносить. Якщо ви з колишнього досвіду знаєте, що означає спілкуватися з Богом і як солодко розтанути в покаянні й бути сповненим Духом, ви не можете не бажати повернення тих радощів. І ви можете взятися ревно молитися про це й молитися про релігійне пробудження. Але загалом ви не хочете, щоб воно прийшло. У вас так багато справ, що ви не можете ним зайнятися. Або воно вимагатиме стількох жертв, що ви не можете цього стерпіти. Є речі, від яких ви не хочете відмовитися. Ви бачите, що, коли хочете, щоб Божий Дух перебував з вами, ви мусите вести інше життя, мусите відректися світу, мусите приносити жертви, мусите порвати зі своїми світськими товаришами й визнати свої гріхи. І тому загалом ви не хочете, щоб Він прийшов, хіба що Він погодиться перебувати з вами й дозволить вам жити, як вам заманеться. Але цього Він ніколи не зробить.

9. Можливо, ви не молитеся про Духа; або молитеся, але не вдаєтеся до жодних інших засобів, або молитеся, але не дієте згідно зі своїми молитвами. Або ж ви вдаєтеся до засобів, які протидіють їм. Або ви просите, а щойно Він приходить і починає впливати на ваш розум, ви одразу засмучуєте Його й не хочете ходити з Ним.

IV. Я маю показати, яка велика вина того, хто не має Божого Духа.

1. Ваша вина така ж велика, як велика влада Бога, Який наказує вам бути сповненими Духом. Бог це наказує, і не коритися цьому — такий самий непослух Божим заповідям, як і богохульно лихословити, красти, чинити перелюб чи порушувати суботу. Подумайте про це. І все ж є багато людей, які зовсім не дорікають собі за те, що не мають Духа. Вони навіть вважають себе цілком побожними християнами, бо ходять на молитовні зібрання, приступають до причастя й таке інше, хоч живуть рік за роком без Божого Духа. Тож бачите: той самий Бог, Який каже «не впивайтесь», каже також «сповняйте себе Духом». Ви всі кажете, що коли людина — закоренілий убивця чи злодій, вона не християнин. Чому? Бо вона живе в постійному непослуху Богові. Так само, коли вона лихословить, ви не маєте до неї поблажливості. Ви не дозволите їй виправдовуватися тим, що серце в неї праве, а слова — ніщо, мовляв, Богові байдуже до слів. Ви вважали б обурливим мати таку людину в церкві або щоб гурт таких людей удавав, ніби вони — церква Христова. А проте вони ані трохи більше не живуть у непослуху Богові, ніж ви, що живете без духу молитви й без Божої присутності.

2. Ваша вина дорівнює всьому добру, яке ви могли б чинити, якби мали Божого Духа такою мірою, якою вам належить Його мати і якою ви могли б Його мати. Ви, старійшини цієї церкви! Скільки добра ви могли б чинити, якби мали Духа. І ви, учителі недільної школи, — скільки добра ви могли б чинити; і ви, члени церкви, — якби ви були сповнені Духом, ви могли б чинити величезне добро, безмежне добро. Що ж, ваша вина так само велика. Ось обіцяне благословення, і ви можете його мати, виконуючи свій обов’язок. Ви цілком відповідальні перед церквою і перед Богом за все те добро, яке могли б чинити. Людина відповідає за все добро, яке може вчинити.

3. Вашу вину вимірює, крім того, все те зло, яке ви чините через те, що не маєте Духа. Ви — ганьба для віри. Ви — камінь спотикання для церкви й для світу. І вашу вину збільшують усі ті різноманітні впливи, які ви справляєте. Так і виявиться в день суду.

V. Наслідки того, що ви маєте Духа.

1. Вас називатимуть дивакуватими; і, мабуть, ви на це заслуговуватимете. Мабуть, ви справді будете дивакуватими. Я ніколи не знав людини, сповненої Духом, яку не називали б дивакуватою. А причина в тому, що такі люди не схожі на інших. Це слово завжди означає порівняння. Тож є найпереконливіші причини, чому такі люди здаються дивакуватими. Вони діють під іншими впливами, мають інші погляди, їх рухають інші спонуки, провадить інший дух. Ви маєте чекати таких зауважень. Як часто я чув про того чи іншого: «Він дуже добра людина — але трохи дивакуватий». Іноді я питав подробиць: у чому ж полягає його дивакуватість? Вислуховую перелік, і підсумок такий: він духовний. Будьте до цього готові — до того, щоб бути дивакуватими. Буває й удавана дивакуватість. Жахливо! Але буває й так, що людина настільки глибоко пройнята Божим Духом, що мусить і буде діяти так, що здаватиметься дивною й дивакуватою тим, хто не може зрозуміти причин її поведінки.

2 Якщо ви маєте багато Божого Духа, то цілком можливо, що багато хто вважатиме вас божевільними. Ми вважаємо людей божевільними, коли вони діють інакше, ніж, на нашу думку, велять розсудливість і здоровий глузд, і коли вони доходять висновків, для яких ми не бачимо добрих підстав. Павла звинувачували в божевіллі ті, хто не розумів поглядів, під впливом яких він діяв. Безсумнівно, Фест думав, що цей чоловік збожеволів і що велика вченість довела його до нестями. Але Павел сказав: «Не дурію, вельможний Фесте». Його поведінка була така дивна, така незвична, що Фест подумав, ніби це безумство. А правда була в тому, що він просто бачив предмет так ясно, що вклав у нього всю свою душу. Вони були цілком у темряві щодо спонуки, яка ним рухала. Це зовсім не рідкість. Безліч людей здавалися тим, хто не мав духовності, божевільними. А проте вони бачили добрі причини діяти так, як діяли. Бог провадив їхні думки так, що ті, хто не був духовним, не могли бачити причин. Ви мусите бути до цього готові — і тим більше, чим вище над світом житимете й чим тісніше ходитимете з Богом.

3. Якщо ви маєте Божого Духа, мусите чекати, що відчуватимете велику скорботу, дивлячись на церкву і світ. Деякі духовні гурмани просять Духа, бо думають, що це зробить їх цілковито щасливими. Дехто думає, що духовні християни завжди дуже щасливі й вільні від смутку.

Не було ще більшої помилки. Читайте свої Біблії і побачите, як пророки й апостоли завжди стогнали й тужили, дивлячись на стан церкви і світу. Апостол Павел каже, що завжди носив у своєму тілі вмирання Господа Ісуса. «Що-дня вмираю», — запевняє він. Ви пізнаєте, що означає співчувати Господеві Ісусу Христу й хреститися хрещенням, яким хрестився Він. О, як Він мучився, бачачи стан грішників! Як тужила Його душа в пологових муках за їхнє спасіння! Що більше у вас буде Його Духа, то ясніше ви бачитимете стан грішників і то глибше тужитимете за ними. Багато разів ви відчуватимете, ніби не можете жити, бачачи їхнє становище; ваша скорбота буде невимовна. Павел каже (Римлян 9:1-3): «Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим, що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму. Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу».

4. Вас часто засмучуватиме стан служителів. Кілька років тому я зустрів жінку, що належала до однієї з церков цього міста. Я розпитав її про стан віри тут. Вона, здавалося, не хотіла багато про це говорити, зробила кілька загальних зауважень, а тоді в неї перехопило подих, очі наповнилися слізьми, і вона сказала: «Ох, розум нашого служителя, здається, дуже затьмарений». Духовні християни часто так почуваються й часто плачуть через це. Я бачив цього багато й часто знаходив християн, які потай плакали й стогнали, бачачи темряву в розумі служителів щодо віри, їхню приземленість і страх перед людьми; але вони не наважувалися про це говорити, щоб їх не засудили, не погрожували їм, а може, й не вигнали з церкви. Я кажу це не осудливо, не щоб дорікнути своїм братам, а тому, що це правда. І служителі повинні знати, що немає нічого звичайнішого, ніж те, що духовні християни відчувають тягар і скорботу через стан служителів. Я не хотів би збуджувати жодних хибних почуттів до служителів, але настав час, щоб стало відомо: християни справді часто здобувають духовний погляд на речі, їхні душі запалюються, а тоді вони бачать, що їхній служитель не поділяє їхніх почуттів, що він далеко не сягає мірила того, яким має бути, і в духовності стоїть далеко нижче за деяких членів своєї церкви. Це одне з найпомітніших і найбільш гідних жалю лих нашого часу. Побожність служителів, хоч і справжня, у багатьох випадках така поверхова, що духовна частина церкви відчуває: служителі не можуть, не співчувають їм. Їхня проповідь не відповідає їхнім потребам, не живить їх, не відповідає їхньому досвіду. Служитель не має достатньої глибини релігійного досвіду, щоб знати, як досліджувати й пробуджувати церкву; як допомагати тим, хто в спокусі, підтримувати слабких, спрямовувати сильних і вести їх крізь усі лабіринти й плутанину, якими може бути обставлена їхня дорога. Коли служитель пройшов із церквою стільки, скільки сягає його досвід у духовних вправах, там він і зупиняється; і доки він не матиме оновленого досвіду, доки не навернеться знову, доки його серце не буде зламане наново і його не буде просунуто вперед у божественному житті й християнському досвіді, він більше їм не допоможе. Він може проповідувати здорове вчення — але так може й ненавернений служитель; і зрештою його проповіді бракуватиме тієї проникливої гостроти, тієї практичної спрямованості, того помазання, яке єдине може сягнути стану духовно налаштованого християнина. Це факт, над яким стогне церква: побожність молодих людей так страждає під час їхнього навчання, що, коли вони приходять до служіння, хоч би яким розумовим багажем вони володіли, вони перебувають у стані духовного немовляцтва. Їх самих треба доглядати, і їм радше потрібно, щоб їх годували, ніж братися годувати Божу церкву.

5. Якщо ви маєте багато Божого Духа, будьте готові до великого спротиву — і в церкві, і у світі. Цілком можливо, що провідні люди в церкві протистоятимуть вам. У церкві завжди був спротив. Так було й тоді, коли Христос був на землі. Якщо ви далеко вище за рівень їхніх почуттів, члени церкви протистоятимуть вам. Хто хоче жити побожно в Христі Ісусі, мусить чекати переслідувань. Часто старійшини і навіть служитель протистоятимуть вам, якщо ви сповнені Божим Духом.

6. Ви мусите чекати дуже частих і болісних боїв із сатаною. Сатана має дуже мало клопоту з тими християнами, які не духовні, а літеплі, лінькуваті й світські. І такі не розуміють, що кажуть про духовні бої. Можливо, вони посміхаються, коли про таке згадують. І тому диявол дає їм спокій. Вони не турбують його, а він — їх. Але духовні християни, як він дуже добре розуміє, завдають йому величезної шкоди, і тому він повстає проти них. Такі християни часто мають страшні бої. На них находять спокуси, про які вони ніколи раніше й не думали: богохульні думки, безбожництво, навіювання вчинити якесь лиходійство, позбавити себе життя тощо. І якщо ви духовні, ви можете чекати цих страшних боїв.

7. Ви матимете з самими собою більші бої, ніж будь-коли думали. Іноді ви побачите, що ваша власна зіпсованість дивним чином наступає на Духа. «Бо тїло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла». Такий християнин часто приходить у жах від сили власної зіпсованості. Один із коммодорів Сполучених Штатів, як мені розповідали, був духовною людиною; і його пастор казав мені, що бачив, як цей чоловік лежав на підлозі й стогнав більшу частину ночі в боротьбі з власною зіпсованістю і в муках волав до Бога, щоб Той зламав силу спокуси. Здавалося, ніби диявол поклав собі за мету його погубити; а його власні почуття на той час були майже в змові з дияволом.

8. Але ви матимете мир із Богом. Якщо церква, і грішники, і диявол протистоятимуть вам, буде Один, з Ким ви матимете мир. Нехай ті, хто покликаний до цих випробувань, боїв і спокус, хто стогне, молиться, плаче й чиє серце розривається, пам’ятають про це: ваш мир — що стосується ваших почуттів до Бога — потече, як ріка.

9. Ви матимете також мир сумління, якщо вас провадить Дух. Вас не колотиме постійно й не триматиме на тортурах винувате сумління. Ваше сумління буде спокійне й тихе, незворушне, як літнє озеро.

10. Якщо ви сповнені Духом, ви будете корисні. Ви не можете не бути корисними. Навіть якби ви були хворі й не могли вийти зі своєї кімнати чи розмовляти, і нікого не бачили, ви були б удесятеро кориснішими, ніж сотня тих звичайних християн, які не мають духовності. Щоб дати вам уявлення про це, розповім одну історію. Один побожний чоловік у західній частині цього штату хворів на сухоти. Він був бідний і хворів роками. Один ненавернений купець у тому місці мав добре серце й час від часу посилав йому щось для полегшення чи для його родини. Той був вдячний за доброту, але не міг нічим віддячити, хоч і хотів. Нарешті він вирішив, що найкраща віддяка, яку він може дати, — це молитися за спасіння купця; він почав молитися, і його душа запалилася, і він ухопився за Бога. Пробудження там не було, але згодом, на подив усіх, цей купець відкрито став на Господній бік. Вогонь розгорівся по всій окрузі, настало могутнє пробудження, і безліч людей навернулися.

Цей бідний чоловік протягнув так кілька років і помер. Після його смерті я відвідав те місце, і його вдова дала мені до рук його щоденник. Серед іншого він пише в щоденнику: «Я знайомий приблизно з тридцятьма служителями та церквами». Далі він відводить певні години дня й тижня, щоб молитися за кожного з цих служителів і кожну з цих церков, а також певний час для молитви за різні місійні станції. Потім ішли, під різними датами, такі записи: «Сьогодні, — і зазначено дату, — мені дано було принести те, що я називаю молитвою віри, за вилиття Духа на церкву ——, і я вірю в Бога, що там незабаром буде пробудження». Під іншою датою: «Сьогодні мені вдалося принести те, що я називаю молитвою віри, за таку-то церкву, і я вірю, що там незабаром буде пробудження». Так він пройшов велику кількість церков, записуючи, що молився за них з вірою, аби серед них незабаром запанувало пробудження. З місійних станцій, якщо я правильно пам’ятаю, він особливо згадує місію на Цейлоні. Гадаю, останнім місцем, згаданим у його щоденнику, за яке він приніс молитву віри, було те місце, де він жив. Незабаром після того, як я звернув увагу на ці записи в його щоденнику, почалося пробудження й охопило всю ту округу — майже, гадаю, якщо не цілком, у тому порядку, в якому ці місця були згадані в його щоденнику; а згодом надійшла звістка з Цейлону, що там почалося релігійне пробудження. Пробудження в його власному місті почалося лише після його смерті. Воно почалося саме тоді, коли вдова дала мені до рук документ, про який я згадував. Вона розповіла мені, що під час хвороби він так ревно вправлявся в молитві, що вона часто боялася, щоб він не замолився до смерті. Пробудження було надзвичайно велике й могутнє по всій окрузі; і те, що воно мало настати, не було приховане від цього слуги Господнього. Бо, згідно з Його словом, «Довірність Господня для тих, що його бояться». Так цей чоловік, надто кволий тілом, щоб вийти з дому, був кориснішим для світу й для Божої церкви, ніж усі бездушні визнавці віри в тій країні. Стоячи між Богом і руїнами Сіону та виливаючи своє серце у віруючій молитві, він, як князь, мав силу в Бога й переміг.

11. Якщо ви сповнені Духом, ви не будете засмучені, вражені й стривожені, коли люди говоритимуть проти вас. Коли я бачу, що люди дратуються й нервують через будь-яку дрібницю, яка їх зачіпає, я певен, що вони не мають Христового Духа. Про Ісуса Христа могли говорити все, що тільки могла вигадати злоба, — і Він анітрохи цим не тривожився. Якщо ви хочете бути лагідними під час переслідувань, виявляти вдачу Спасителя і так шанувати віру, вам треба бути сповненими Духом.

12. Ви будете мудрими, вдаючись до засобів навернення грішників. Якщо Божий Дух у вас, Він навчить вас користуватися засобами мудро, так, щоб вони відповідали меті, і уникати шкоди. Жодна людина, не сповнена Божим Духом, не придатна до того, щоб керувати заходами, які вживають під час пробудження. Руки в таких — наче самі великі пальці, нічого не можуть ухопити, і поводяться вони так, ніби не мають здорового глузду. Але людина, яку провадить Божий Дух, знатиме, як вчасно вжити своїх заходів і як розподілити божественну істину, щоб вона подіяла якнайкраще.

13. Ви будете спокійні в скорботі; вас не охопить сум’яття чи жах, коли побачите, що над вами насувається буря. Люди довкола дивуватимуться вашому спокоєві й бадьорості серед тяжких випробувань, не знаючи внутрішніх опор тих, хто сповнений Духом.

14. Ви будете покірні в смерті; ви завжди почуватиметеся готовими померти й не боятиметеся смерті, а після смерті будете відповідно щасливіші навіки в небі.

VI. Наслідки того, що ви не сповнені Духом.

1. Ви часто сумніватиметеся — і небезпідставно сумніватиметеся, — чи ви християни. У вас будуть сумніви, і вони повинні у вас бути. «Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі». А якщо вас не провадить Дух, то які у вас підстави думати, що ви сини? Ви намагатиметеся розтягнути трохи доказів на багато, щоб підперти свої надії, але не зможете цього, хіба що ваше сумління буде випалене, наче розпеченим залізом. Ви неминуче часто поринатимете в болісні сумніви й непевність щодо свого стану. Римлян 8:9 — «Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його». 2 Коринтян 13:5 — «Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні».

2. Ви завжди будете нетверді у своїх поглядах на молитву віри. Молитва віри — це щось таке духовне, настільки справа досвіду, а не умоглядів, що, якщо ви самі не духовні, ви не зрозумієте її повністю. Ви можете багато говорити про молитву віри і на якийсь час навіть цілком у ній переконатися. Але ніколи не відчуєте себе настільки твердо в ній утвердженими, щоб зберігати те саме налаштування розуму щодо неї, і незабаром знову будете в цілковитій непевності. Я знав цікавий випадок з одним братом-служителем. Він сказав мені: «Коли я маю Божого Духа й тішуся Його присутністю, я твердо вірю в молитву віри; але коли не маю, то ловлю себе на тому, що сумніваюся, чи взагалі є така річ, і мій розум висуває заперечення». Я знаю з власного досвіду, що це таке, і коли чую, як люди висувають заперечення проти того погляду на молитву, який я виклав у цих лекціях, я дуже добре розумію, в чому їхня трудність, і часто бачив, що неможливо задовольнити їхній розум, поки вони так далеко від Бога; тоді як вони самі зрозуміли б це без жодних аргументів, щойно пережили б це на досвіді.

3. Якщо ви не маєте Духа, ви будете дуже схильні спотикатися об тих, хто Його має. Ви сумніватиметеся в доречності їхньої поведінки. Якщо здаватиметься, що вони відчувають набагато більше, ніж ви, ви, мабуть, назвете це суто природним збудженням. Можливо, ви сумніватиметеся в їхній щирості, коли вони кажуть, що мають такі почуття. Ви казатимете: «Не знаю, що й думати про брата такого-то; він здається дуже побожним, але я його не розумію, думаю, у ньому багато суто природного збудження». Так ви намагатиметеся осуджувати їх, щоб виправдати себе.

4. Ви матимете добру славу серед нерозкаяних і тілесних визнавців віри. Вони хвалитимуть вас як розважливого, правовірного, послідовного християнина. Ви будете саме в тому настрої, щоб ходити з ними, бо ви згодні між собою.

5. Вас дуже тривожитимуть страхи перед фанатизмом. Щоразу, коли будуть пробудження, ви бачитимете в них сильну схильність до фанатизму й будете сповнені страхів і тривоги, а точніше — спротиву їм.

6. Вас дуже бентежитимуть заходи, яких уживають під час пробуджень. Якщо вживуть якихось рішучих і прямих заходів, ви думатимете, що всі вони «нові», і спотикатиметеся об них саме тією мірою, якою вам бракує духовності. Ви не бачите їхньої доречності. Ви стоятимете й прискіпуватиметеся до цих заходів, бо ви такі сліпі, що не бачите, наскільки вони відповідні, тоді як усе небо радіє ними як засобами спасіння душ.

7. Ви будете ганьбою для віри. Нерозкаяні іноді хвалитимуть вас, бо ви так схожі на них самих, а іноді сміятимуться з вас, бо ви такий лицемір.

8. Ви мало знатимете Біблію.

9. Якщо ви помрете без Духа, ви потрапите до пекла. У цьому не може бути сумніву. Без Духа ви ніколи не будете готові до неба.

ЗАУВАГИ.

1. Християни так само винні в тому, що не мають Духа, як грішники винні в тому, що не каються.

2. Вони навіть більш винні. Оскільки вони мають більше світла, то настільки ж більша й їхня вина.

3. Усі істоти мають право скаржитися на християн, які не сповнені Духом. Ви не виконуєте праці для Бога, і Він має право скаржитися. Він віддав Свого Духа у ваше розпорядження, і якщо ви Його не маєте, Він має право дивитися на вас і вважати вас відповідальними за все добро, яке ви могли б чинити, якби мали Його. Ви грішите проти всього неба, бо ви мали б поповнювати його щасливі лави. Грішники, церква, служителі мають право скаржитися.

4. Ви стоїте просто на дорозі Господньої праці. Марно служителеві намагатися працювати понад вашими головами. Служителі часто стогнуть і змагаються, і марно виснажують себе, намагаючись чинити добро там, де церква живе так, що не має Божого Духа. Якщо Дух коли-небудь виливається, церква одразу засмучує Його. Так ви можете зв’язати руки й розбити серце своєму служителеві, зламати його, а може, й убити, — бо не хочете бути сповненими Духом.

5. Ви бачите, чому християни потребують Духа, і міру їхньої залежності. Цього неможливо показати надто сильно.

6. Не спокушуйте Бога, чекаючи Його Духа й не вдаючись до жодних засобів, щоб здобути Його присутність.

7. Якщо ви хочете мати Духа, ви мусите бути як діти й піддаватися Його впливам — бути податливими, як повітря. Якщо Він тягне вас до молитви, ви мусите покинути все, щоб піддатися Його лагідним спонуканням. Безсумнівно, ви іноді відчували бажання помолитися про щось, а відкладали це й опиралися, і Бог залишав вас. Якщо ви хочете, щоб Він залишався, ви мусите піддаватися Його найтихішим і найлагіднішим порухам, і пильнувати, щоб дізнатися, чого Він хоче від вас, і віддати себе під Його провід.

8. Християни повинні бути готові до будь-якої жертви, щоб тішитися присутністю Духа. Одна жінка з вищого світу, що визнавала віру, сказала: «Я мушу або перестати слухати проповіді такого-то служителя (вона назвала його), або відмовитися від свого веселого товариства». Вона відмовилася від проповідей і перестала ходити. Як це відрізняється від іншого випадку!

Інша жінка того самого становища почула того самого служителя й пішла додому, вирішивши покинути свій веселий і світський спосіб життя — відпустила більшість своєї челяді — змінила весь свій спосіб одягатися, свій виїзд, свій побут і свої розмови; так що її веселі й світські друзі невдовзі охоче залишили її тішитися спілкуванням із Богом і вільно проводити час, чинячи добро.

9. Звідси ви бачите, що тим, хто живе світським, модним життям, мабуть, дуже важко піти до неба. Яке лихо — бути в таких колах! Хто може в них тішитися Божою присутністю?

10. Подивіться, які безумні ті, хто дереться нагору, щоб потрапити в ці кола, — розширюють свої будинки, змінюють спосіб життя, меблі тощо. Це наче лізти на верхівку щогли, щоб тебе скинуло в океан. Щоб тішитися Богом, ви мусите спуститися, а не підніматися туди. Бога там немає, серед усієї тієї накрохмаленості й лестощів вищого світу.

11. Багато визнавців віри так само не знають духовності, як Никодим не знав нового народження. Вони неосвічені в цьому, і я боюся, що вони ненавернені. Якщо хтось говорить їм про дух молитви, для них це суцільна алгебра. Становище таких визнавців жахливе. Яким іншим був характер апостолів! Прочитайте історію їхнього життя, прочитайте їхні листи, і ви побачите, що вони завжди були духовні й щодня ходили з Богом. А тепер як мало такої віри! «Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?» Поставте деяких із цих визнавців працювати під час пробудження — і вони не знають, що робити, не мають ні енергії, ні вміння й не справляють жодного враження. Коли ж визнавці віри візьмуться до праці, сповнені Духом? Якби я побачив цю церкву сповненою Духом, я не просив би нічого більше, щоб зрушити всю цю величезну масу умів. Не минуло б і двох тижнів, як пробудження поширилося б по всьому цьому місту.

Писання в цій проповіді Єфесян 5:18

Суспільне надбання. Джерело тексту — оригінальне видання.

Цитувати цю проповідь

Скопіюйте посилання в потрібному стилі.

MLA
Finney, Charles G. “Сповнюйтеся Духом.” Sermon. Ochorus, https://ochorus.com/uk/sermons/be-filled-with-the-spirit/.
Chicago
Finney, Charles G. “Сповнюйтеся Духом.” Sermon. Ochorus. https://ochorus.com/uk/sermons/be-filled-with-the-spirit/.
Chicago footnote
Charles G. Finney, “Сповнюйтеся Духом,” sermon, Ochorus, https://ochorus.com/uk/sermons/be-filled-with-the-spirit/.
BibTeX
@misc{finney, author = {Finney, Charles G.}, title = {{Сповнюйтеся Духом}}, howpublished = {Sermon}, publisher = {Ochorus}, url = {https://ochorus.com/uk/sermons/be-filled-with-the-spirit/} }