Вересень

1 вересня

Так говорить Господь Бог: Ще й про це проситиме Мене дім Ізраїлів, щоб Я вчинив їм це. Езекиїла 36:37.

Молитва — предвісниця милості. Зверніться до священної історії, і ви побачите, що навряд чи коли велика милість приходила в цей світ, не сповіщена наперед благанням. Молитва завжди є передмовою до благословення. Вона йде перед благословенням, мов тінь самого благословення. Коли сонячне світло Божих милостей сходить над нашими потребами, воно кидає далеко на рівнину тінь молитви. Або, скористаймося іншим образом: коли Бог громадить цілу гору милостей, Він Сам сяє позаду неї і кидає на наш дух тінь молитви, щоб ми могли бути певні: якщо ми багато перебуваємо в молитві, то наші благання — це тіні милості. Отак молитва пов’язана з благословенням, щоб показати нам його цінність.—Сперджен.

2 вересня

Добре ж роблячи, не вниваймо, свого бо часу своє жати мем, не ослабіваючи. Галат 6:9.

Години цього теперішнього життя — це зародки віків життя прийдешнього.—А. Дж. Ґордон.

3 вересня

Лице моє йти ме з тобою. 2 Мойсея 33:14.

Ми ніколи не повинні виходити вранці зі своїх молитовних кімнат, не зосередивши глибоко й напружено думок на тому, що Бог справді присутній там із нами, оточує нас і наповнює кімнату так само дійсно, як наповнює Він саме небо. Спершу це, можливо, й не дасть якихось виразних наслідків, але в міру того, як ми знову й знову намагатимемося усвідомити Божу присутність, вона ставатиме для нас щораз реальнішою. І коли ця звичка вкорениться в нас, то, чи будемо ми самі в кімнаті, чи ступатимемо по дерні якогось природного лісового храму, чи йтимемо кам’яною вулицею — у нічній тиші чи серед густих денних натовпів, — ми часто ловитимемо себе на тому, що шепочемо слова: «Ти близько; Ти тут, о Господи».—Ф. Б. Маєр.

4 вересня

В Господа, Бога нашого, милосердє і прощеннє. Даниїла 9:9.

Як пружинний замок замикається сам, а відімкнути його без ключа не можна, так і ми самі можемо впасти в гріх, але повернутися не можемо без ключа Божої благодаті.—Кодрей.

5 вересня

Вже час нам від сна встати. Римлян 13:11.

Я чув про одного художника, який любив працювати при ранковому світлі. Він казав, що барви краще розрізняються при світлі раннього дня, і тому мав звичай бути у своїй майстерні, чекаючи сходу сонця. Потім з кожною хвилиною світлішало, і він помічав, що може зробити те, чого не досяг би, якби чекав, доки день розгориться.

Хіба не чекає на нас праця — праця, якої ніхто інший не зробить, — праця, в якій, до того ж, Господар обіцяв нам допомогти? Невже Він прийде й побачить, що ми все ще спимо? Чи, може, Син Праведності, коли з’явиться, застане нас у чеканні, як чекав той художник, — у видивлянні й тузі за першим промінням дня? Певно, ті з нас, хто так чекає на Господа, відновлять свою силу й, мов орли, піднімуться назустріч Сонцю.—Томас Чампнес.

6 вересня

Церкву Божу, котру придбав кровю своєю. Дїяння 20:28.

Звісно, Він може робити зі Своїми, що Сам захоче. Ціна, яку Він заплатив, щоб зробити їх Своїми, — достатня запорука того, що Він ніколи не легковажитиме нічим, що хоч трохи стосується їхнього добра. Ми дорогоцінні для Нього силою крові, яку Він пролив за нас, і якби Він коли-небудь виявив брак турботи про наше щастя, то поставився б до тієї Своєї крові так, як ставляться до неї грішники цього світу. Переконання в Христовій любові має бути вирізьблене в наших серцях так глибоко, щоб жодна видимість байдужості з Його боку ніколи не справила на нас найменшого враження. Це та перемога, що перемагає світ.—Джордж Боуен.

7 вересня

Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого. Римлян 15:13.

І в духовному, як і в земному, надія має велику силу, тому Божі люди повинні дбайливо плекати цей дар благодаті. Добре обґрунтована надія на те, що, ставши новими створіннями в Ісусі Христі, ми належимо Йому; що, маючи свої імена — хай і не відомі славі — записані в Книзі Життя, ми маємо благодать у володінні й небо в перспективі; що через кілька ще коротких років, чисті, як ангели, що співають перед престолом, ми будемо з радістю введені до палацу Царя, щоб бути подібними до Христа й бути з Христом, бачачи Його віч-на-віч і лицем до лиця, — такі надії є могутніми джерелами дії.—Ґатрі.

8 вересня

Життя просив в тебе, ти дав йому довготу днїв на всї часи і по віки. Псальма 21:4.

Коли вбогі люди звертаються до нас із проханнями, ми зазвичай відповідаємо їм так, як луна відповідає голосові, — відповідь відтинає половину прохання. Рідко знайдемо серед людей Яїлину чемність, що дає молоко тим, хто просить води, хіба що, як і тоді, це буде підступне добродійство, щоб тим легше заподіяти лихо. Небагато серед нас Нааманів, які, коли просиш у них один талант, змусять тебе взяти два; але Божа відповідь на наші молитви — наче збільшувальне скло, що робить прохання у відповіді набагато більшим, ніж воно було в молитві.—Єпископ Рейнольдс.

9 вересня

Сей почин ознак зробив Ісус. Йоана 2:11.

Саме зі звичайного було видобуто дорогоцінне; і саме зі звичайних речей щоденного життя, слухняно принесених Ісусові й покладених до Його ніг, Він видобуває Свої славні дари, так що все наше життя стає одним великим таїнством.—В. Гей Ейткен.

10 вересня

І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня. Псальма 78:14.

Мій день — це моє благополуччя; це час, коли сонце щастя яскраво світить наді мною, а тому це час, коли мені потрібна тінь. Якби моє сонячне світло не перемежовувалося тінню, я забув би Тебе, о мій Боже.

Але мені доводиться зустрічати не лише дні, а й ночі. Ніч — це моя скрута; це час, коли сонце щастя зайшло за пагорби і я лишився сам, і саме тоді, о мій Отче, мені потрібне світло Твого вогню! Моє світло вогню для ночі — це видіння Голгофи, видіння Твоєї любові на Хресті. Мені потрібне світло Твого вогню «цїлу ніч».—Джордж Метісон.

11 вересня

Ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коли явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть. 1 Йоана 3:2.

«Ми тепер дїти Божі». Це опора мосту по один бік прірви. «Та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коли явить ся, подібні Йому будемо». Це опора по другий бік. Як їх поєднати? Є лише один шлях, яким теперішнє синівство розквітне й принесе плід у майбутній досконалій подобі: якщо ми, з Божою допомогою, день у день перекидатимемо через прірву міст дедалі більшої подібності до Нього Самого і чистоти, що з неї випливає.—Александр Макларен.

12 вересня

Оце ми йдемо в Єрусалим. Маттея 20:18.

Ніколи ще не було такого сходження до Єрусалима, як те, що його Ісус тут пропонує Своїм учням. Він іде туди добровільно. Цей крок не був вимушений жодним зовнішнім примусом. Єрусалима тоді можна було уникнути. Він свідомо йшов йому назустріч. Це було сходження до тріумфу, якого належало досягти через поразку, до коронації, яку належало здобути через ганьбу й приниження.

О віруючий, у своїй ході через світ сьогодні зміцнися, втішся, надихнися видовищем Вождя твого спасіння, що так іде до Єрусалима! І пам’ятай: в усіх тих, здавалося б, низхідних переходах життя, де перед тобою лежить смуток, а може, й смерть, усі такі спуски, здійснені чи перенесені в Дусі Ісуса, насправді є висхідними сходинками, що ведуть тебе на гору Божу і до слави воскресіння.—Дж. Б. Страттон.

13 вересня

Вони були гончарі й жили при садках та по огородах; в царя на роботї в його жили вони там. 1 Паралипоменон 4:23.

Будь-де і скрізь ми можемо жити «в Царя на роботї». Можливо, ми перебуваємо в дуже невідповідному чи несприятливому для цього місці; можливо, це скромне сільське життя, де навколо нас мало видно «похід» Царя; можливо, це серед усіляких огорож — перешкод з усіх боків; можливо, до того ж, наші руки повні всякого гончарного посуду для щоденного завдання. Байдуже! Цар, Який поставив нас «там», прийде й житиме там з нами; огорожі цілком на своєму місці, інакше Він швидко прибрав би їх; і з того, що здається перепоною на нашій дорозі, ще не випливає, що воно не служить саме для її захисту; а щодо посуду — то ж це якраз те, що Він вважав за добре вкласти нам у руки, і тому це, наразі, «Його робота».—Френсіс Рідлі Гейверґал.

14 вересня

Навчу тебе і вкажу дорогу, по котрій тобі ходити; звернувши очі мої на тебе, дам тобі раду. Псальма 32:8.

Коли керує Бог, наше життя корисне й сповнене надії, хоч би що воно робило; і випробування чинить своє вдосконалювальне діло.—Г. Е. Кобб.

15 вересня

Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих. Маттея 20:28.

Ми маємо так віддати себе Христові, щоб ця велика мета Його приходу заволоділа всім нашим життям. Ми маємо жити, як Бог, щоб благословляти інших. Це Його воля, Його намір щодо нас. Це те, що Його сила чекає зробити для нас. І це також — вимога, з якою звертається до нас Його велика любов.

Не зітхай, мляво погоджуючись із цією правдою, щоб потім недбало пройти стороною. Не думай про це й не молись про це, не маючи навіть скороминущої надії, що молитву буде вислухано. Не збирайся з духом для великих постанов бути добрим і корисним. Стань на коліна перед Розп’ятим. У Христовому хресті прочитай, літера за літерою, Його велику мету й палку любов до людей. Нехай серце відчує всю силу заклику, що лине до нас від тих пробитих рук і ніг, від закривавленого чола, від усієї страшної ганьби й муки нашого дорогого Господа. І, куплений і зобов’язаний усім цим, віддай себе Йому для Його великої мети. Прийми Його як свою силу для цієї справи життя.—Марк Гай Пірс.

16 вересня

Ісуса з Назарета . . . котрий ходив, роблячи добро. Дїяння 10:38.

Найвишуканіше з усіх мистецтв — це мистецтво робити добро; і все ж його плекають найменше.—Т. Девітт Толмедж.

17 вересня

Рече ж їй [Агарі] ангел Господень: Вернись до господинї твоєї та покорися під руку її. 1 Мойсея 16:9.

Покора — великий християнський закон, але ми знаходимо його вже на початку Буття, на початку історії людства, і дає його ангел.—Вибране.

18 вересня

Тодї промовив Соломон . . . Оце ж я построїв дім тобі на пробуток. 1 Царів 8:12, 13.

Лише Соломон, князь миру, міг збудувати храм. Якщо ми хочемо бути ловцями душ і будувати Церкву, яка є Божим храмом, завважмо це: не дискусіями й не суперечками, а підносячи Христа, ми притягнемо людей до Нього.—Дж. Гудсон Тейлор.

19 вересня

Я вибрав тебе в печі страждання. Ісаїї 48:10.

Хіба це слово не приходить, мов лагідний дощ, що вгамовує лють полум’я? Ба більше, хіба воно не азбестова броня, проти якої жар безсилий? Нехай приходить скорбота — Бог вибрав мене. Убогосте, ти можеш увійти в мої двері — але Бог уже в домі, і Він вибрав мене. Хворобо, ти можеш вдертися, але в мене напоготові бальзам — Бог вибрав мене. Хоч би що спіткало мене в цій долині сліз, я знаю, що Він «вибрав» мене. Не бійся, християнине: Ісус з тобою. В усіх твоїх вогненних випробуваннях Його присутність — і твоя втіха, і твоя безпека. Він ніколи не покине того, кого вибрав для Себе. «Не лякайсь, бо я з тобою», — ось Його певне слово обітниці Його вибраним у «печі страждання».—Сперджен.

20 вересня

Незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог. 1 Коринтян 1:28.

У деяких великих залах Європи можна побачити картини, намальовані не пензлем: це мозаїки, складені з маленьких шматочків каменю, скла чи іншого матеріалу. Митець бере ці крихітні шматочки і, шліфуючи та впорядковуючи їх, утворює з них велику й прекрасну картину. Кожна окрема частинка картини може бути нікчемним шматочком скла, мармуру чи мушлі; але коли кожна на своєму місці, ціле становить шедевр мистецтва.

Так, думаю, буде й з людством у руках великого Митця. Бог підбирає маленькі нікчемні шматочки каменю й міді, які могли б бути непомітно розтоптані ногами, і творить із них Свій великий шедевр.—Єпископ Сімпсон.

21 вересня

Служіть Господеві з радостю! Прийдїть перед лице його з піснями! Псальма 100:2.

Бог хоче, щоб наше життя було піснею. Він написав для нас музику у Своєму Слові та в обов’язках, що приходять до нас на наших місцях і в наших стосунках у житті. Те, що ми повинні робити, — це ноти, записані на нотному стані. Щоб наше життя стало прекрасною музикою, ми мусимо бути слухняні й покірні. Будь-яка непокора — це фальшива нота, що породжує дисонанс.—Дж. Р. Міллер.

22 вересня

Коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай. Маттея 6:6.

Це твердиня віри; тут вона озброюється для щоденної боротьби. Мовчання в тій молитовній кімнаті віщує смерть у всьому домі. Коли тим дверям дають заіржавіти на завісах, а ту кімнату покинуто, тоді дім серця невдовзі знову захоплює сатана, і злі духи входять і поселяються там.—Теодор Кайлер.

23 вересня

Будьте сьвяті, бо я сьвят. 1 Петра 1:16.

Шлях святості пролягає найзвичайнішою дорогою життя — саме твоєю дорогою. У вітер і дощ, хоч як би вони шмагали, — це лише хода рука в руку з Ним.—Марк Гай Пірс.

24 вересня

Господь же рече: Чи втаю від Авраама, раба мого, що я творю? 1 Мойсея 18:17.

Авраам, перебуваючи в спілкуванні з Богом, знав про загибель Содому задовго до Лота, що жив у ньому. О, якби більше спілкування!—Вибране.

25 вересня

Що живу тепер у тїлї. Галат 2:20.

Я сподіваюся пройти цим світом лише раз, — тож якщо є якась доброта, яку я можу виявити, чи якесь добро, яке можу зробити будь-якій людині, нехай я зроблю це тепер; нехай не відкладаю й не занедбую цього, бо цією дорогою я вже не пройду вдруге.—Марк Аврелій.

26 вересня

Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце! Псальма 90:12.

Кожен день — це маленьке життя; а все наше життя — лише повторений день. Тому старий Яків лічить своє життя днями, а Мойсей прагне, щоб його навчили цієї святої арифметики — лічити не роки, а дні. Тож ті, хто насмілюється втратити день, небезпечно марнотратні; ті ж, хто насмілюється змарнувати його, — безнадійні.—Єпископ Голл.

27 вересня

Христос в вас, надїя слави. Колосян 1:27.

Релігія — це не просто пожежна драбина, яку ви споруджуєте на зовнішній стіні свого житла, передбачаючи можливу небезпеку, і залишаєте там, доки не прийде біда. Одного ранку, коли у вашому домі спалахує пожежа, ви кидаєтеся до неї, а та стара бідолашна річ, яку ви там поставили й думали колись використати, така іржава й поламана, так побита негодою, а сонце так покрутило її завіси, що вона не діє. Такий стан людини, яка збудувала собі щось схоже на символ віри, на довіру до Бога на випадок того дня, коли її спіткає небезпека, і сказала собі: я в безпеці, бо тоді сховаюся в ній. Але релігія — це дім, у якому ми живемо, це стіл, за яким ми сидимо, це вогнище, до якого ми присуваємося, кімната, що склепінням своєї милої й знайомої присутності здіймається над нами; це ліжко, на якому ми лежимо, згадуючи минуле, передбачаючи майбутнє й набираючись сили.—Філліпс Брукс.

28 вересня

Дожидатись обітування Отця. Дїяння 1:4.

Затримуйся біля обітниці, доки Бог не зустріне тебе там. Він завжди повертається дорогою Своїх обітниць.—Вибране.

29 вересня

Ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша. 1 Йоана 5:4.

Світ перемагає мене, коли йому вдається перешкодити мені бачити мого Отця, Бога, любити Його, спілкуватися з Ним і служити Йому. Я перемагаю світ, коли кладу на нього руку й змушую його допомагати мені наблизитися до Нього, стати більше подібним до Нього, частіше думати про Нього, виконувати Його волю радісніше й постійніше. Єдина перемога над світом — підкорити його так, щоб він служив мені в найвищому: у здобутті ясніших видінь Божої природи, у здобутті глибшої любові до Самого Бога, у радіснішому посвяченні Йому й служінні. Ось перемога — коли ви можете зробити світ драбиною, що піднімає вас до Бога. Коли світ стає між вами й Богом, як заслона, що затемнює, він переміг вас. Коли світ стає між вами й Богом, як прозоре середовище, ви перемогли його. Здобути перемогу — означає покласти його собі під ноги, стати на ньому і, спираючись на нього, сягнути до Бога.—Александр Макларен.

30 вересня

Він ангелам своїм звелить над тобою, берегти тебе на всїх дорогах твоїх. Псальма 91:11.

Не вважай жодного обов’язку надто малим, жодного кола життя надто вузьким, жодної праці надто низькою, якщо вона трапляється на твоєму шляху, бо Бог так високо цінує її, що посилає Своїх ангелів берегти тебе в ній.—Марк Гай Пірс.