Жовтень

1 жовтня

В ногах у Ісуса. Луки 10:39.

Біля ніг Ісуса — ось наше місце привілею й благословення, і саме тут нас мають навчити й приготувати до практичних обов’язків життя. Тут ми маємо відновлювати свою силу, чекаючи на Нього, і вчитися здійматися на крилах, як орли; тут маємо здобути те справжнє знання, яке є силою. Тут маємо навчитися, як робиться справжня праця, і озброїтися справжньою рушійною силою, щоб її виконувати. Тут маємо знаходити розраду серед випробувань праці — а їх немало — і серед випробувань життя взагалі; і тут маємо ще в земні дні наперед скуштувати дещо з блаженства неба; бо сидіти біля Його ніг — це справді бути в небесних місцях, а споглядати Його славу — це робити те, що нам ніколи не набридне там, у вічності.—В. Гей Ейткен.

2 жовтня

Бог є любов, і хто пробуває в любові, в Бозї пробуває, а Бог в ньому. 1 Йоана 4:16.

Бог є любов; і добре — бо це правда — думати, що кожен сонячний промінь, який торкається землі, має на другому своєму кінці сонце; так і кожна крихта любові на Божій землі має на другому своєму кінці Бога.—Марк Гай Пірс.

3 жовтня.

Пізнали їх, що вони були з Ісусом. Дїяння 4:13.

Християнин має бути разючою подобою Ісуса Христа. Ви читали життєписи Христа, написані гарно й красномовно, але найкращий життєпис Христа — це Його жива біографія, записана в словах і вчинках Його народу. Якби ми були тим, чим себе називаємо і чим повинні бути, ми були б образами Христа; так, настільки разючою подобою Його, що світові не довелося б годинами розглядати нас і казати: «Ну, якась схожість наче є»; ні, щойно поглянувши на нас, люди вигукнули б: «Він був з Ісусом; його навчав Він; він подібний до Нього; він ухопив саму суть святого Мужа з Назарету і втілює її у своєму житті та в щоденних вчинках».—Сперджен.

4 жовтня

Не лякайсь, тільки віруй. Марка 5:36.

Не падай духом, якщо у твоєму небесному житті тебе обступають труднощі й випробування. Можливо, Бог навмисне поставив їх там, щоб виховати й загартувати тебе для вищого зростання віри. Якщо Він кличе тебе «тяжко трудитися, веслуючи», то, може, для того, щоб зробити тебе витривалішим моряком, щоб навчити тебе підводити опущені руки й ослаблі коліна, а понад усе — щоб спонукати тебе до святішої довіри Тому, Хто тримає човен і його долю в Своїй руці і Хто серед згущених хмар, потемнілого обрію й пінистих хвиль завжди промовляє лагідний докір нашим сумнівам: «Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?»—Макдафф.

5 жовтня

Блаженний той, кого Господь карає. Йова 5:17.

Блаженний, бо кара має на меті привести його на стежки блаженства й миру.

Блаженний, бо в ній немає зайвої суворості.

Блаженний, бо кара спрямована не стільки проти нас, скільки проти наших найлютіших ворогів — наших гріхів.

Блаженний, бо ми маємо безліч слів розради.

Блаженний, бо кого Господь любить, того Він карає.

Блаженний, бо наше легке горе — лише на мить.—Джордж Боуен.

6 жовтня

Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю. Маттея 2:10.

Ми, що шукаємо Ісуса, повинні бути радісними; нашому Господеві не робить честі, коли ми маємо такий вигляд, наче шукаємо Його гробу. Похмурі обличчя Христових послідовників зашкодили Йому в очах світу. Тож усміхаймося в дорозі, бо зоря в нас є, якщо лише ми поглянемо вгору і станемо на правильний шлях.—Томас Чампнес.

7 жовтня

Хоч попаду в темряву, то Господь мене осьвітить. Михея 7:8.

Якщо ти готовий обрати позірну темряву віри замість осяяння розуму, дивовижне світло засяє тобі зі Слова Божого.—А. Дж. Ґордон.

8 жовтня

І я (Даниїл) зостався сам та дививсь на се велике видиво. Даниїла 10:8.

Самота — це передпокій Бога; ще лише один крок — і ти можеш опинитися в Його безпосередній присутності.—Лендор.

9 жовтня

Ідїть обідайте. Йоана 21:12.

Цього ранку чути голос Улюбленого нашої душі, що кличе нас до Себе.

«Дїти, — питає Він, — чи маєте що їсти?»

Ми відповідаємо: «Ні; самі від себе ми не маємо нічого, крім голоду й виснаження. О Боже, ми не можемо нагодувати себе!»

І тоді Його власний лагідний голос відповідає: «Ідїть обідайте!»—В. Гей Ейткен.

10 жовтня

Господи Боже, ти один знаєш се. Езекиїла 37:3.

Ось відповідь віри. «Ти один знаєш!» — яка подушка, щоб серцю на ній спочити! «Ти один знаєш!» — які небагатослівні, але всеосяжні слова, щоб підсумувати й висловити труднощі, збентеження й випробування серця. «Ти один знаєш!» — яке невимовно солодке місце спочинку серед бурхливого хвилювання життя; серед моря, що не знає тиші; серед картини, де метання туди й сюди — щогодинна історія! Яку відповідь містять вони для кожного серця, що не знаходить слів, аби висловити свої великі почуття; для серця, чиї скорботи надто глибокі, щоб мова могла пробитися з ними до Бога! О, якби вони завжди були найпершими в душі, як відповідь на кожну трудність на нашій дорозі! Це Божа відповідь на все, чого ми не можемо збагнути; Божа відповідь, на якій наші серця можуть спочити і яку наші уста можуть промовити, коли кожен шлях загороджено так, що нам не пройти. «Господи Боже, ти один знаєш се!» Спочинь тут, віруючий. Сперши свою душу на ці слова. Спокійно відпочинь на лоні свого Бога і неси їх із собою в кожну обставину життя. «Господи Боже, ти один знаєш се».—Ф. Вітфілд.

11 жовтня

Се драбину поставлено на землї, верховина ж її сягає до небес. 1 Мойсея 28:12.

Подумай про ту таємничу драбину, що спускається від Божого престолу до місця, хоч яким убогим воно було б, де ти перебуваєш. Це може бути пустельне вересовище; скромна хатина; корабельна каюта; халупа поселенця; ложе болю; але Ісус Христос знаходить тебе і приходить саме туди, де ти є. Одна тятива цієї драбини — золото Його божества; друга — срібло Його людськості; щаблі — це низка подій від вифлеємських ясел до правиці сили, де Він сидить. Ця драбина гнеться під вагою благословення для тебе. О, якби ти відіслав свої тягарі гріха, турбот і страху руками ангелів молитви й віри, що підіймаються вгору! — щоб мати змогу прийняти у своє серце цілі сонми ангелів миру, і радості, і любові, і слави.—Ф. Б. Маєр.

12 жовтня

Певно єсть Господь на врочищі сьому, а я й не знав. 1 Мойсея 28:16.

Парафіяльний священник, суворий на вдачу,
Зійшов на високу церковну дзвіницю,
Щоб ближче до Бога, щоб звідти подати
Народові вниз Його слово.
І в проповідях щодня він записував те,
Що вважав за послане з неба;
І на голови людям униз його скидав
Двічі на день у тиждень раз.
Під старість Бог мовив: «Зійди й помри».
І він закричав із дзвіниці:
«Де Ти, Господи?» А Господь відповів:
«Тут, унизу, серед Моїх людей».—Вибране.

13 жовтня

Послухай же тепер, Ізраїлю, про установи і суди, що навчаю вас сповняти їх, щоб ви жили й прийшовши одержали землю, що надїлив вам Господь, Бог батьків ваших. 5 Мойсея 4:1.

«Послухай» і «сповняти», щоб ви «жили» й «одержали». Це всезагальний і незмінний принцип. Він був правдивий для Ізраїлю, і він правдивий для нас. Стежка життя і справжня таємниця володіння — це проста слухняність святим заповідям Божим. Ми бачимо це в усій натхненній книзі, від обкладинки до обкладинки. Бог дав нам Своє Слово не для того, щоб ми мудрували над ним чи сперечалися про нього, а для того, щоб ми йому корилися. І саме тоді, коли ми, з благодаті, віддаємо щиру й радісну слухняність установам і судам нашого Отця, ми ступаємо світлою стежкою життя і входимо в дійсність усього, що Бог приберіг для нас у Христі.—Ч. Г. М.

14 жовтня

Живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене. Галат 2:20.

Людина, що живе в Бозі, не знає іншого життя, крім життя Божого.—Філліпс Брукс.

15 жовтня

Ми ж, (сини) дня, тверезїмо ся, одягнувшись у броню віри та любови і (надївши) шолом надїї на спасеннє. 1 Солунян 5:8.

Віра, любов, надія — ці три становлять оборонну зброю, що стереже душу; і ці три роблять можливим самовладання. Як водолаз у своєму спорядженні, якого опускають на дно дикого, безмежно хвилястого океану, так і людина, чиє серце оперезане вірою й любов’ю, а голова покрита шоломом надії, може бути кинута в найдикіше море спокуси й світськості — і все ж пройде сухою й неушкодженою серед його глибин і дихатиме повітрям, що приходить зі світу понад неспокійними хвилями. Віра введе тебе в єднання з усією силою Божою. Любов поведе тебе в ту царину, де всіх спокус довкола тебе ніби торкнеться спис Ітуріїла, і вони виявлять власну мерзоту. А надія відверне твої очі від спокусливого блиску довкола і зверне їх на славу, що вгорі. І так віжки опиняться в твоїх руках зовсім по-новому, і ти зможеш бути царем над власною природою так, як тобі раніше й не снилося, — якщо тільки довіришся Христові, полюбиш Його і скеруєш свої бажання на те, що вгорі. Тоді ти зможеш керувати собою, коли дозволиш Христові керувати тобою.—Александр Макларен.

16 жовтня

Слово же Бога нашого тріває по всї віки. Ісаїї 40:8.

Слово Боже — це вода життя: що більше ви її черпаєте, то свіжіше вона тече. Це вогонь Божої слави: що більше ви його роздмухуєте, то ясніше він горить. Це зерно з Господньої ниви: що краще ви його мелете, то більше воно дає. Це хліб небесний: що більше його ламають і роздають, то більше його лишається. Це меч Духа: що більше його чистять, то яскравіше він сяє.—Єпископ Джуел.

17 жовтня

Говорив я тобі, як ти ще в добрі проживав. Еремії 22:21.

Ми затуляємо очі рукою від сліпучого денного світла, коли хочемо побачити далеко. Так і Бог ніби кладе Свою руку нам на чоло і пригашує блиск достатку, щоб ми могли охопити ширші виміри Його доброти. Це звичайний досвід: дивлячись із мороку якогось особистого горя, люди вперше бачили те, що за земною площиною, і ловили проблиски Землі Беули. Не ухиляймося ж від Руки, про яку знаємо, що вона важка лише благословенням.—Ладлоу.

18 жовтня

Він бо спасе тебе від сїла птахоловця. Псальма 91:3.

Він бо спасе тебе від сїла птахоловця. Тобто від дрібниць, від прихованих пасток і сітей, розставлених на нас. Великі гріхи лякають, а малі сильця заплутують. Легше втекти від мисливської стріли, ніж від хитрої принади.

І де ж їх не розставлено? Багатство й бідність, хвороба й сила, успіх і біда, дружба й самотність, праця і брак її — кожне має своє сильце, в яке потрапляють не лише необережні, а часом стають здобиччю й мудрі та пильні. Дрібниці, звичайні нитки, від яких ледве чи варто й стерегтися, — а проте вони досить міцні, щоб тримати й спиняти нас, і можуть стати початком нашої загибелі.—Марк Гай Пірс.

19 жовтня

Положив Господь знак на Каїні. 1 Мойсея 4:15.

Ми говоримо про Каїнів знак так, ніби це був знак прокляття. Насправді ж це був знак Божої милості, захист від його ворогів.—Д. Дж. Беррелл.

20 жовтня

Хто зміж вас боїться Бога . . . хто у темряві, без сьвітла ходить, — нехай вповає на імя Господнє й покладаєсь на Бога свого. Ісаїї 50:10.

«У люті бурі, — казав один старий моряк, — ми можемо зробити тільки одне, є лише один спосіб: треба поставити корабель у певне положення і тримати його так».

Ось це, християнине, ти й мусиш робити. Часом, як Павло, ти не бачиш ні сонця, ні зір, і на тебе налягає немала буря; і тоді ти можеш зробити тільки одне; є лише один спосіб. Розум не може тобі допомогти. Минулий досвід не дає тобі світла. Навіть молитва не приносить розради. Лишається тільки один шлях. Ти мусиш поставити свою душу в одне положення і тримати її там. Ти мусиш покладатися на Господа; і хоч би що сталося — вітри, хвилі, зустрічні течії, грім, блискавиці, грізні скелі, ревучі буруни, — байдуже що, ти мусиш прив’язати себе до керма і міцно триматися своєї довіри до Божої вірності, до Його завіту, до Його вічної любові в Христі Ісусі.—Річард Фуллер.

21 жовтня

Будь вірний аж до смерти, і дам тобі вінець життя. Одкриттє 2:10.

Наприкінці дороги кожного вірного християнина — небо.—Кайлер.

22 жовтня

Втїкай в Єгипет. Маттея 2:13.

Чому? Бо є жорстокий цар, який шукатиме життя Дитяти.

Чи народився Христос у тобі? Чи твоє життя подібне до тих ясел — дорогоцінне, мов скринька, через те, що в ньому міститься? Тоді стережися; бо хитріший і безсовісніший за Ірода губитель душ шукатиме, щоб погубити тебе.

Настає день, коли скажуть: «Ті померли, що шукали душі хлопятка». Благодать переживе ворога, і ми ще повернемося, щоб тішитися втіхами життя, і жоден Ірод не погрожуватиме нам. Зрештою, короткий вік має саме гріх, бо добро процвітатиме, коли лукавого буде скуто навіки.—Томас Чампнес.

23 жовтня

Як мій добродїй й царь повелїв, так і чинити ме раб твій. 1 Царів 2:38.

Є щось безмірно краще, ніж зробити для Бога щось велике, і це безмірно краще — бути там, де Бог хоче, щоб ми були, робити те, що Бог хоче, щоб ми робили, і не мати жодної волі окремо від Його волі.—Дж. Кемпбелл Морґан.

24 жовтня

Так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі. Маттея 5:16.

Кажуть, що світ має орлине око на все непослідовне, око, гостре до виявлення примх і непослідовностей у тих, хто схибив, і в недостойних. Орлине око він має; але орел мружиться перед сонцем, і палаюча райдужка його ока ніяковіє перед незаплямованою чистотою полудня. Нехай так сяє ваше світло перед людьми, щоб інші, вражені й зачаровані послідовністю вашого побожного життя, прийшли розпитувати і сказали, що ви були з Ісусом.—Паншон.

25 жовтня

Одинайцять же учеників пійшли . . . на гору, куди повелїв їм Ісус . . . І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи . . . Ійдїть же навчайте всї народи. Маттея 28:16, 18, 19.

Значні справи у світі зазвичай мають дуже малі початки. Із кількох літер скільки тисяч слів складається! Із десяти цифр — скільки тисяч чисел! Точка — початок усієї геометрії. Маленький камінець, кинутий у ставок, робить маленьке коло, потім більше, аж поки воно не розійдеться до обох берегів. Так із малих початків Бог дає витікати потокові через увесь світ.—Чарнок.

26 жовтня

Ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям. Луки 2:10.

Правда, ця добра звістка про велику радість мала бути «всїм людям», але не насамперед. Звістка лунає в наших власних вухах і насамперед призначена для наших власних душ.

О, добре обміркуй це! Приймай усі Божі істини насамперед до власного серця. Проси в щирій молитві, щоб Дух написав їх небесним пером на твоєму власному сумлінні. Тоді ти будеш посудиною, придатною для вжитку Владики, і понесеш Його звістку з духовною силою до душ інших.—Ф. Вітфілд.

27 жовтня

Кого бо любить Господь, карає. Євреїв 12:6.

Земний достаток — не ознака особливої любові неба, а скорбота й турботи — не знак Божої неласки, а якраз навпаки. Божа любов міцна, і правдива, і палка — не заради нашої вигоди, а заради нашого тривкого блаженства; вона налаштована досягти цього, і вона досить сильна, щоб знести наклепи й докори у своїх зусиллях налаштувати наш дух на вищу музику. Тому вона приходить, щоб навчати нас. Запишімося ж учнями до школи Божої любові. Відкладімо власні уявлення про те, як має йти навчання; скорімося, щоб нас вели й навчали; будьмо готові до будь-яких уроків, які можуть бути дані на класній дошці скорботи; будьмо настільки певні невичерпної стійкості Його любові, щоб наважитися довіряти Йому, хоч би Він і вбивав нас. І очікуймо того величного моменту, коли Він пояснить нам причину всієї життєвої науки з усмішкою, що сповнить наші душі захватом і змусить скорботу й зітхання навіки відлетіти.—Ф. Б. Маєр.

28 жовтня

Що чого нї попросите в Отця імям моїм, дасть вам. Йоана 16:23.

Молитва мусить спиратися на обітницю, але, дякувати Богові, Його обітниці завжди ширші за наші молитви! Тут нема чого боятися збудувати перевернуті піраміди, бо основа — Ісус Христос.—Френсіс Рідлі Гейверґал.

29 жовтня

Устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь. Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний. Йоана 13:4, 5.

Вчинки бувають буденні й низькі, бо зазвичай виражають буденні й низькі думки людей. Не звинувачуймо в низькості вчинки, з яких складається наше щоденне життя, а радше наші неблагородні душі, які так недостойно виявляють себе через ці вчинки. Той самий вчинок може послідовно піднятися через усі проміжні щаблі від глибини недостойності до надзвичайної висоти досконалості — залежно від душі, яка в ньому виявляється. Одна зі славних цілей втілення нашого Господа полягала в тому, щоб примирити нас із дрібницями життя, аби ми не зневажали їх як незначні, а радше зневажали себе за нездатність зробити ці дрібниці виразниками шляхетної природи. О, тож дивімося з любов’ю та вдячністю на щоденні дрібниці життя, бачачи на всіх них освячувальний відбиток руки Ісуса!—Джордж Боуен.

30 жовтня

Поставив . . . херовимів з поломяними голими мечами обертасами . . . стерегти дорогу до животового древа. 1 Мойсея 3:24. Блаженні, що творять заповідї Його, щоб мали власть до дерева життя. Одкриттє 22:14.

Яке це дивовижне й прекрасне, що остання сторінка Одкровення, вигинаючись, торкається першої сторінки Буття. Історія людини почалася з ангелів із суворими обличчями та полум’яними мечами, що заступали дорогу до Дерева Життя. Закінчується вона тим, що варту херувимів знято; чи радше, можливо, вони вкладають мечі в піхви і стають провідниками до вже не забороненого плоду, замість бути його сторожами. Це величний символічний спосіб Біблії сказати, що все між ними — гріх, нещастя, смерть — лише вставне речення. Божий задум не буде зірвано. Кінцем Його величної ходи крізь історію має стати доступ людей до Дерева Життя, від якого на довгі сумні віки — що є лише миттю у великій вічності — їх відгородив їхній гріх,—Александр Макларен.

31 жовтня

Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його, просьвічені очі серця вашого. Єфесян 1:17, 18.

Одного вечора ми спускалися з гори у Швейцарії, коли чорна гроза стерла день, і все раптом поринуло в темряву. Ми ледве бачили вузькі курні стежки та похмурі схили, що тонули в ще глибшому мороці. А що ж тоді з величчю довкола нас — висотами, і глибинами, і чудесами? Усе було темрявою. Аж ось прийшла блискавиця — не спалахи, а палання всього неба, безупинне й з усіх боків. У які глибини слави ми зазирали! Які дива пишноти засяяли з темряви!

Подумай, як із нами, в нас є Той, Хто приходить, щоб зробити буденні, курні дороги життя сяйливими, осяваючи наші тьмяні думки світлом Божої слави; прояснюючи зір душі, а тоді відкриваючи велич спасіння, яке є нашим у Христі.—Марк Гай Пірс.