Липень

1 липня

Поклав Він праву свою руку на мене, глаголючи менї: Не бій ся. Одкриттє 1:17.

Один з офіцерів Веллінгтона, отримавши наказ вирушити на якесь небезпечне завдання, на мить завагався, наче від страху, а тоді сказав:

«Дозвольте мені раз потиснути вашу всепереможну руку, перш ніж я піду, — і тоді я зможу це виконати».

Шукайте потиску Христової руки перед кожною справою, кожним важким завданням, кожною битвою, кожним добрим учинком. Схиляйте голову в росяній свіжості кожного ранку, перш ніж вийти назустріч обов’язкам і небезпекам дня, і чекайте на Христове благословення, коли Він кладе на вас Свої руки. Це руки благословення. Їхній дотик надихне вас на мужність і силу, на все прекрасне й шляхетне в житті.—Дж. Р. Міллер.

2 липня

Бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже. Дїяння 1:3.

Ці сорок днів, коли Він іще забарився на землі, — найвищий доказ ніжної турботи Христа про Своє мале стадо. Той, Хто поклав за них Своє життя, не хоче їх полишати. Хоч вони покинули Його і сумнівалися в Ньому, вони не втомили Його любові, а тим паче не вичерпали її. Він лишається, щоб глянути на них знову, і ще раз, і ще раз, наче обертаючись і зволікаючи, аби їх благословити. Це цілком у дусі всього Його життя любові. Усюди Він зустрічає їх без жодного докору, жодним словом не нагадуючи про Свої гіркі страждання, відкриваючи Себе учням з невимовно прекрасною ніжністю й благодатністю.

Як може Він піти, доки не зцілить розбитого серця Магдалини? Він мусить забаритися, доки бідолашний Петро не наважиться наблизитися, щоб дістати певність прощення. Він мусить лишитися, щоб зміцнити віру Хоми. Він мусить побути з ними, доки не дасть їм відчути, що Він — той самий дружній, братній Ісус, яким був завжди: дбає про них у їхній праці, дивиться на них із тужливим співчуттям, нахиляється, щоб розпалити для них вогонь, аби вони зігрілися, і спекти рибу на їхню трапезу, а тоді покликати їх поснідати.—Марк Гай Пірс.

3 липня

Ісус, . . . утомившись у дорозї, сидїв так на криницї. . . . (Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.) . . . З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила. Йоана 4:6, 8, 39.

Дрібні справи, зроблені мимохідь, при дорозі, дуже милі. Можливо, ці уривки, коли все буде завершено, насправді важитимуть більше, ніж начебто значніші частини праці!. . . Приємно знати, що слуги Царя завжди справді на службі, навіть коли дехто з них може лише стояти й чекати.—Френсіс Рідлі Гейверґал.

4 липня

Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам . . . Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся. Йоана 14:27.

Темні години приходять до всіх нас; і якщо ми не маємо ключа до миру, що може пройти неушкодженим крізь їхню похмуру імлу, ми житимемо в постійному страху. Будь-який камінь, кинутий випадковим перехожим, може розбити кришталеву ясність Озера Миру й пустити по ньому тривожні брижі, якщо ми не навчилися покладатися на постійну присутність Того, Хто може вчинити, щоб у душі настала й трималася «велика тиша». Тільки нехай ніщо не приходить до вас такого, чого ви негайно не передасте Йому—усі дрібні турботи, усі гнітючі труднощі, усю нездатність вірити.—Ф. Б. Маєр.

5 липня

Вселивсь Ізаак при колодязї Бейер-Лахай-Рої. 1 Мойсея 25:11.

Ізаак оселився там і зробив колодязь живого і всевидящого Бога своїм постійним джерелом. Звичайний плин людського життя, оселя його душі — ось правдиве мірило його стану. Навчімося жити в присутності живого Бога. Молімо Святого Духа, щоб сьогодні й кожного іншого дня ми відчували: «Ти, Боже, бачиш мене». Нехай Господь Єгова буде для нас колодязем — відрадним, утішним, невичерпним, що б’є джерелом у життя вічне. Посудина творіння тріскається й висихає, але колодязь Творця ніколи не міліє. Щасливий той, хто живе при колодязі й тому має щедрі й постійні запаси під рукою! Славний Господи, спонукай нас ніколи не залишати Тебе, але жити при колодязі живого Бога!—Сперджен.

6 липня

Юда Симонів Іскариоцький . . . злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив. Йоана 12:4, 6. Дармо прийняли, дармо й давайте. Маттея 10:8.

Ах, але якби ми глибоко вникли в цю справу, чи не виявили б ми, що багато хто з нас винен — у дещо пом’якшеному, проте досить тривожному сенсі — у зраді бідних? Хіба дехто з нас не посланий до них із дарами, які до них так і не доходять, і лише тому не усвідомлює своєї провини, що надто довго звик вважати ці блага дарованими собі, тоді як світло Божого слова ясно відкрило б на них імена бідних і нужденних?—Джордж Боуен.

7 липня

Нехай же кожен дивить ся, як він будує. 1 Коринтян 3:10.

Наша справа — будувати не швидко, а на правильній основі й у правильному дусі. Життя — це більше, ніж просто змагання людини з людиною; важливо не те, хто закінчить першим, а те, хто працює найкраще; не те, хто підніметься найвище за найкоротший час, а те, хто працює найтерплячіше й найлюбовніше відповідно до Божих задумів.—Джозеф Паркер.

8 липня

Поки життя твого, поти буде сила твоя. 5 Мойсея 33:25.

Немає дня без обов’язку; немає обов’язку без сили його виконати.—Вибране.

9 липня

Певно єсть Господь на врочищі сьому, а я й не знав. 1 Мойсея 28:16.

«Певно єсть Господь на врочищі сьому, а я й не знав». Душе моя, це й твій досвід! Як часто ти казала у своїй скорботі: «Справдї ти єси Бог тайний!» Як часто ти засинала від самого тягаря на серці і не бажала більше прокидатися! А коли ти знову прокинулася — ось, темрява була лише сном! Твоє вчорашнє видіння було оманою. Бог був з тобою всю ніч у тому сяйві, яке не потребує сонця.

О душе моя, не лише до майбутнього маєш ти прагнути; ти маєш прагнути побачити славу свого минулого. Ти маєш відкрити славу тієї дороги, якою вів тебе твій Бог, і навіть про свою скорботу вміти сказати: «Се ворота небесні!»—Джордж Метісон.

10 липня

Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене. Йоана 4:34.

Справжня таємниця незадоволеного життя надто часто криється в невідданій волі.—Дж. Гудсон Тейлор.

11 липня

Доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту. 2 Петра 1:5.

Вам буде не так легко викорінити вади, як заглушити їх, набуваючи чеснот. Не думайте про свої вади, а тим паче про вади інших; у кожній людині, що наближається до вас, шукайте доброго й сильного; шануйте це; радійте цьому і, наскільки можете, намагайтеся це наслідувати; і ваші вади опадуть, мов мертве листя, коли надійде їхній час.—Джон Раскін.

12 липня

Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його! Пісень 4:16.

Часом Бог посилає на Своїх дітей суворі пориви випробувань, щоб розвинути в них дари благодаті. Як смолоскипи горять найяскравіше, коли ними сильно розмахують туди й сюди, як ялівець пахне найсолодше, коли його кидають у полум’я, так і найкращі риси християнина часто виявляються під північним вітром страждань і негод. Розчавлені серця часто видають пахощі, які любить відчувати Бог. Досвід майже кожного справжнього віруючого містить згадку про випробування, послані для того, щоб струсити пахуче дерево.—Теодор Кайлер.

13 липня

Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його! Пісень 4:16.

У цій прекрасній молитві згадано два вітри. Бог може послати один або обидва, як Йому до вподоби. Він може послати північний вітер викриття, щоб привести нас до покаяння, або ж південний вітер любові, щоб розтопити нас у вдячність і святу радість. Якщо ми часто потребуємо різких поривів випробувань, щоб розвинути в нас дари благодаті, то хіба не потребуємо ми й теплих південних подихів Його милосердя? Хіба не потребуємо ми нового відчуття Христової присутності в наших серцях і радощів Святого Духа? Хіба не потребуємо ми, щоб любов Ісуса нас розтопила, ба навіть цілком переповнила?—Теодор Кайлер.

14 липня

Ось, чоловік! Йоана 19:5.

«Ось, чоловік!» — глузував Пилат. Саме це відтоді й роблять усі віки, і це видіння ставало дедалі славнішим. Поки вони дивилися, терновий вінець став вінцем золотого сяйва, а скинута одежа засяяла, як шати, що були на Ньому в ніч преображення. Мученики усміхалися в полум’ї, бачачи це видіння. Грішники, побачивши його, наверталися до нового життя. Малі діти бачили його, і воно пробуджувало в них невиразні спогади про їхній небесний дім. До нього завжди тужать душі людські.—Роберт Е. Спір.

15 липня

Він (Йоан) рече: ось Агнець Божий! І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом. Йоана 1:36, 37.

Бути християнином означає знати присутність справжнього, особового Христа серед нас і йти за Ним.—Філліпс Брукс.

16 липня

Не їжте з його. 1 Мойсея 3:3.

Гріх Раю полягав у тому, що з дерева пізнання їли раніше, ніж з дерева життя. Життя завжди мусить бути першим. Знати, а не бути; слухати, а не виконувати; захоплюватися, а не мати — усе це світло без життя.—Вибране.

17 липня

Терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку. Якова 1:4.

Чи ви там, де Бог хоче, щоб ви були? Якщо ні — виходьте, і негайно, бо вам напевно не слід там бути. Якщо ж так, то бійтеся нарікати на обставини, які Бог призначив саме для того, щоб виробити у вас образ і подобу Свого Сина.—Марк Гай Пірс.

18 липня

Сїєте понад усї води. Ісаїї 32:20.

Не зважайте, де саме ваша праця. Не зважайте, видима вона чи ні. Не зважайте, чи пов’язане з нею ваше ім’я. Можливо, ви ніколи не побачите плодів своїх трудів. Ви працюєте для вічності. Якщо ви не бачите наслідків тут, у спекотний робочий день, то прохолодні вечірні години вже наближаються, коли ви зможете спочити від своїх трудів, і тоді вони підуть слідом за вами. Тож виконуйте свій обов’язок і довіртеся Богові, що Він дасть посіяному вами зерну «тїло, яке схоче»,—Александр Макларен.

19 липня

Підопри мене, і я спасуся. Псальма 119:117.

Не псуйте передзвону сьогоднішніх ранкових дзвонів, вибиваючи лише половину мелодії! Не кажіть «Підопри мене», щоб на цьому й зупинитися, і не додавайте: «Але все одно я спіткнуся й упаду!» Завершіть передзвін Божою музикою, світлими словами віри, які Він вкладає вам в уста: «Підопри мене, і я спасуся!»—Френсіс Рідлі Гейверґал.

20 липня

Господи, слуга мій лежить дома розслаблений. Маттея 8:6.

Ми, у цю добу церкви, перебуваємо в становищі того хворого слуги в Капернаумі. Для тілесного ока ми відокремлені від Спасителя. Ми не бачимо Його — не можемо доторкнутися до Нього — рука не може прослизнути крізь натовп, щоб ухопитися за край Його одежі — ми не чуємо, як колись, Його любих кроків на нашому порозі; але віра проникає в невидиме; посланець — молитва — зустрічає Його на вулицях Нового Єрусалима; і віри й молитви разом, цих двох посланців-близнят від Його церкви на землі, Він ще ніколи не відпускав ні з чим.—Макдафф.

21 липня

Із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте. Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі. Филипян 2:12, 13.

Який приголомшливий тягар думок пробуджують ці слова! Зупинись, душе моя, і подивуйся, що Вічний Бог схиляється, щоб діяти у твоїх тісних межах. Хіба це не справжнє диво, що Той, Кого не можуть умістити небеса і в Чиїх очах вони нечисті, завдає Собі клопоту працювати з таким матеріалом, що так мало обіцяє, і серед таких несприятливих обставин?

Як дбайливо маємо ми приймати Його і не ставити Йому на дорозі жодних перешкод! Як ревно маємо збирати найменші порухи Його благодатної дії, як механік зберігає силу свого двигуна і як золотар зі скупою ретельністю збирає кожну пластинку сусального золота! Напевно, ми відчуватимемо страх святого благоговіння і трепет ревної дбайливості, коли «виробляємо» в щоденних учинках і житті все, що Бог, наш Отець, «робить у нас».—Ф. Б. Маєр.

22 липня

. . . Грішників . . . між котрими я первий. . . . Цареві ж вічному нетлїнному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь. 1 Тимотея 1:15, 17.

Лише ті, хто взяв найглибшу ноту покаяння, можуть досягти найвищої ноти хвали.—А. Дж. Ґордон.

23 липня

Щастен чоловік . . . той, що береже суботу. Ісаїї 56:2.

Субота — це ощадна каса людського життя, куди ми вкладаємо один день із семи, щоб восени життя отримати його назад зі складними відсотками.—Вибране.

24 липня

Від гріхів тайних очисти мене! Псальма 19:12.

Світ потребує людей, спасенних від таємних гріхів. Світ і сам уміє вдягнути зовнішню доброту й зайти дуже далеко в чесності й моральності, і він очікує, що християнин піде далі й буде вільний від таємних гріхів. Маленька тріщина зіпсує дзвін монети. . . . Світ очікує — і слушно, — що християнин буде лагіднішим, терплячішим і щедрішим, ніж той, хто не визнає себе учнем Господа Ісуса. Заради тих, хто складає уявлення про віру з нашого життя, нам потрібно щиро підносити цю молитву: «Від гріхів тайних очисти мене!»—Марк Гай Пірс.

25 липня

Чини що тобі здається добрим. 2 Царів 10:5.

Тримайте якомога менше добрих намірів, що витають довкола. Вони — мов привиди, що населяють оселю. Щоб їх упокоїти, треба дати їм тіла. Коли вони втілені в справжні вчинки, вони вже не небезпечні.—Вільям Арнот.

26 липня

Ростїть в благодатї і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. 2 Петра 3:18.

Благодать має свій світанок, як і день; благодать має свій зелений паросток, а згодом і стигле зерно в колосі; благодать має своїх немовлят і своїх зрілих мужів у Христі. З Божим ділом там, як і з усіма Його ділами «по всїх місцях володїння його», поступ — це водночас і вступ, і дорога до досконалості. Тому нас закликано зростати в благодаті й пізнанні Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, прямувати до досконалості, кажучи разом із Павлом: «Я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду, біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї».—Ґатрі.

27 липня

Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене. Римлян 7:11.

Християнине, стережися легковажно думати про гріх. Пильнуй, щоб не впасти потроху, крок за кроком. Гріх — дрібниця? Хіба це не отрута? Хто знає, наскільки він смертоносний? Гріх — дрібниця? Хіба не малі лисиці псують виноград? Хіба крихітний кораловий поліп не будує скелю, об яку розбивається цілий флот? Хіба не малі удари валять високі дуби? Хіба невпинні краплі не точать каміння? Гріх — дрібниця? Він оперезав голову Відкупителя тернями і пронизав Його серце! Він змусив Його зазнати муки, гіркоти й горя. Якби ви могли зважити найменший гріх на терезах вічності, ви втікали б від нього, як від змія, і гидували б найменшою подобою зла. Дивіться на всякий гріх як на те, що розіп’яло Спасителя, і ви побачите, що він «без міри грішен».—Сперджен.

28 липня

Отець ваш небесний знає. Маттея 6:32.

Господар судить за результатом, а наш Отець — за зусиллям. Невдача не завжди означає провину. Він знає, чого коштують речі, і зважує їх там, де інші лише міряють. Ваш Отець! Подумайте, як високо Його любов цінує убогі починання малих, хоч якими незграбними й безглуздими вони можуть здаватися іншим. Усе це — і безмежно більше — криється в цьому благословенному спорідненні. Не бійтеся прийняти все це як своє.—Марк Гай Пірс.

29 липня

Умерли бо ви, і життє ваше поховане з Христом у Бозї. Колосян 3:3.

Не таланти, не сила і не дари виконують Боже діло, а те, що доступне й найсмиреннішому: просте, ревне життя, приховане з Христом у Бозі.—Ф. В. Робертсон.

30 липня

Каже мати Ісусова до Него: Вина не мають. Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя. Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть. Йоана 2:3, 4, 5.

Коли просимо земних благ, справжня мудрість у тому, щоб віддати справу в Господні руки й залишити її там. Він знає наші скорботи, і якщо бачить, що нам на добро, щоб вода обернулася на вино, Він це зробить. Не нам диктувати: Він бачить, що для нас найкраще. Коли ми просимо достатку, можливо, нам потрібне саме випробування. Коли ми хочемо, щоб із нас зняли «колючку в тїло», Він знає, що нам потрібне усвідомлення того, що Його благодаті нам досить. Тож нас віддано до Його школи, і ми мусимо засвоїти уроки, яких Він хоче нас навчити.—В. Гей Ейткен.

31 липня

Хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав. 1 Коринтян 10:12.

Ангели впали на небі, Адам — у раю, Петро — у присутності Христа.—Теофіл Полвіл.