Червень

1 червня

Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас. Йоана 20:21.

Нам ніколи не слід виходити зі своєї кімнати, доки ми не побачили обличчя нашого дорогого Учителя, Христа, і не усвідомили, що Він посилає нас виконувати Його волю й довершувати діло, яке Він дав нам зробити. Той, Хто сказав Своїм найближчим послідовникам: «Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас», — говорить те саме кожному з нас, коли світанок кличе нас прожити ще один день. Ми маємо усвідомити, що Він посилає нас так само, як і ангелів, «сповнителї слова його, покірні голосові слова його». Для праці кожного дня є певний задум, який Він відкриє нам, якщо тільки ми звернемо до Нього погляд; є певне доручення, яке треба виконати; певне служіння, яке треба звершити; певний урок, який треба терпляче засвоїти, щоб ми змогли «досягти й інших». Про свої плани нам не треба турбуватися, бо Той, Хто нас посилає, Сам відповідає за те, щоб скласти план за Своєю безмежною мудрістю і відкрити його нам, хоч би якими тупими й неповороткими були наші здібності. А щодо нашої спроможності, то ми певні, що матимемо всю потрібну благодать, бо Він ніколи не посилає нас, не дихнувши спершу на нас і не сказавши: «Прийміть Духа сьвятого». Для особливої сили завжди є особливе обдарування.—Ф. Б. Маєр.

2 червня

Криниця на змиттє гріха й нечистї. Захарії 13:1.

Ви, що вірите в Джерело, приходьте до нього часто. Стережіться двох помилок, дуже природних і дуже згубних. Стережіться думки, що якийсь гріх завеликий для нього; стережіться думки, що якийсь гріх замалий. Немає гріха такого дрібного, щоб він не міг стати зародком вічної погибелі; немає гріха такого страшного, щоб крапля спокутної крові не змила його так цілковито, ніби його втоплено в морській глибині.—Джеймс Гамільтон.

3 червня

Я смуглява . . . мов ті намети Кедарські. Пісень 1:5. Я належу до друга мого, він лине серцем до мене. Пісень 7:10.

Ніщо так не впокорює душу, як святе й близьке спілкування з Господом; та є й солодка радість у відчутті, що Він знає все — і все ж любить нас.—Дж. Гудсон Тейлор.

4 червня

Поспитав Давид Господа. 2 Самуїлова 5:19.

Християнине, якщо хочеш знати дорогу обов’язку, візьми Бога за свій компас; якщо хочеш провести свій корабель крізь темні хвилі, віддай стерно в руку Всемогутнього. Багатьох скель можна було б уникнути, якби ми дозволили нашому Отцеві стати до керма; багато мілин і сипучих пісків ми могли б обминути, якби полишили Його верховній волі вибирати й наказувати. Один пуританин казав: «Щойно християнин почне сам собі відрізати шматок — неодмінно поріже пальці». «Навчу тебе і вкажу дорогу, по котрій тобі ходити», — ось Божа обітниця Його народові. Тож несімо до Нього всі свої сумніви й кажімо: «Господи, що хочеш, щоб робив я?» Не виходь сьогодні вранці зі своєї кімнати, не поспитавши Господа.—Сперджен.

5 червня

А один чоловік . . . котрий нїколи не ходив . . . слухав, як Павел говорив . . . постерігши, що має віру, щоб одужати, рече . . . Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив. Дїяння 14:8, 9, 10.

Де є справжня віра, там вона спонукає до послуху, а де спонукає до послуху, там завжди, у той чи інший спосіб, принесе благословення.—В. Гей Ейткен.

6 червня

Каже тодї Марта до Ісуса: Господи . . . знаю, що . . . чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог. Рече їй Ісус: Воскресне брат твій. Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня. Йоана 11:21, 22, 23, 24.

Понад усе стережіться в молитві обмежувати Бога — не лише невірою, а й уявою, ніби ви знаєте, що Він може зробити. Чекайте несподіваного, понад усе, чого ми просимо або думаємо. Щоразу, як стаєте на заступництво, спершу затихніть і поклоніться Богові в Його славі. Подумайте, що Він може зробити, як радо Він чує Христа, яке ваше місце у Христі, — і чекайте великого.—Ендрю Мюррей.

7 червня

Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся. Галат 3:27.

Не просто праведність нашого Спасителя, не просто красу Його святості чи чесноти Його вдачі маємо ми вдягнути, як одежу. Сам Господь — наше вбрання. Кожен християнин не лише носить Христа в собі, а й носить Христа на собі. Ми маємо так увійти в Нього через спілкування, так зодягнутися Його присутністю й так перейнятися Його Духом, щоб люди, дивлячись на нас, бачили Його, як бачать одяг, дивлячись на наше тіло.—А. Дж. Ґордон.

8 червня

Не мити меш ніг моїх до віку. Йоана 13:8.

Усе, що заважає нам прийняти благословення, яке Бог хоче нам дати, — не смирення, а лише насмішка над ним. Справжнє смирення завжди відчуватиме потребу в найщедрішій мірі благодаті й досконалітиме якраз настільки, наскільки цю благодать отримує. Направду смиренна людина прагнутиме сповнитися всією Божою повнотою, знаючи, що в так сповненому серці не лишається ані найменшого місця для гордості чи для себе.—Джордж Боуен.

9 червня

Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе. Псальма 55:22.

Хто бере свої турботи на себе, той навантажує себе тяжким тягарем. Страх перед тим, що може статися, очікування того, що станеться, бажання того, що не станеться, і неспроможність усе це виправити неминуче завдаватимуть йому безперестанних мук. Я покладу свої турботи на Бога: Він звелів мені. Вони не можуть зашкодити Йому: Він може їх залагодити.—Голл.

10 червня

Гаразд, слуго добрий і вірний . . . Лукавий слуго й лїнивий. Маттея 25:21, 26.

Бог вимагає від нас відповіді не за те, що ми маємо, а за те, що ми могли б мати; не за те, чим ми є, а за те, чим ми могли б бути.—Марк Гай Пірс.

11 червня

Примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен. Маттея 14:22.

Ісус примусив їх плисти! Здавалося б, якщо коли й була певна обітниця успіху в дорученні, то саме тут. Безперечно, тут, як ніде, можна було впевнено передбачати переможний кінець; а проте саме тут, більше ніж деінде, сталася позірна невдача. Він послав їх у плавання — і їх застала така буря, якої вони ще ніколи не зазнавали.

Роздумаю над цим, бо так було й зі мною. Часом я відчував, що мене спонукає до дії сила, яка, здавалося, була вища за мене, — що мене примушено вийти в море. Переконання, що мене примушено, давало мені певність, і я був упевнений у спокійному плаванні. Та наслідком була зовнішня невдача. Тиша обернулася бурею; море лютувало, вітри ревли, корабель кидало серед хвиль, і моє починання розбилося, не досягши берега.

То невже Божий наказ був оманою?

Ні; і доручення моє не було невдачею. Він таки послав мене в те плавання, але послав не задля моєї мети. Він мав одну ціль, а я іншу. Моєю ціллю був зовнішній спокій; Його — моя зустріч із бурею. Моєю ціллю було дістатися пристані матеріального спочинку; Його — навчити мене, що є спочинок навіть у відкритому морі.—Джордж Метісон.

12 червня

Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди. 2 Тимотея 2:15.

Тримай своє знаряддя напоготові — Бог знайде тобі роботу.—Чарлз Кінґслі.

13 червня

Вийдїть із між них, і відлучіть ся. 2 Коринтян 6:17.

Маючи на вибір увесь світ, Бог поселив Свій давній народ у дуже незвичайному місці. На півночі їх обгороджували засніжені хребти Лівану; східною межею була безплідна пустеля; далеко на південь простягався неродючий край, названий пустинею, де виє звір; а на заході лежало море — тоді ще не шлях народів, як тепер, що радше полегшує, ніж утруднює спілкування, — і билося об берег, що мав мало пристаней і жодної судноплавної ріки, яка вабила б торгівлю.

Чи не можемо ми знайти велику істину в самому місці, де Бог поселив Свій вибраний народ? Воно напевно вчить нас, що, аби бути святими, чи освяченими, ми мусимо бути народом відокремленим — жити у світі, але не бути від світу, — як олія, яку можна змішати з водою, але не можна з нею з’єднати.—Ґатрі.

14 червня

Я з тобою й оберегати му тебе на всякій дорозї, що нею пійдеш, і верну тебе в ’цю землю. 1 Мойсея 28:15.

«З тобою» — товариство; «оберегати му тебе» — опіка; «верну тебе» — провід.

15 червня

Я поставив тебе . . . щоб був ти на спасеннє до краю землї. Дїяння 13:47. Будете менї сьвідками . . . до краю землї. Дїяння 1:8.

Люди нині питають, як ніколи досі, чи справді християнство — та правдива віра, що має стати спасінням світу. Браття-християни, це нам належить дати свою частку відповіді на це питання. Це нам, у кому християнська церква в цю мить частково втілена, належить засвідчити, що християнство, християнська віра, християнська мужність здатні дати світові те, чого світ потребує.

Ви питаєте: «Що я можу зробити?»

Ви можете дати одне християнське життя. Ви можете дати життя, таке вірне кожному обов’язкові, таке готове до кожного служіння, таке рішуче налаштоване не чинити жодного гріха, що велика християнська церква стане сильнішою через те, що ви в ній живете, і питання світу знайде відповідь, і певний великий мир увійде в цей бідний, розгублений стан нашого людства, коли воно побачить це нове відкриття того, чим є християнство.—Філліпс Брукс.

16 червня

Знаю бо, в кого увірував. 2 Тимотея 1:12.

Особисте знайомство з Христом — річ жива. Як дерево, що кожну годину використовує для росту, воно буяє на сонці, освіжується дощем, — і навіть буря змушує його міцніше вчепитися в землю, щоб на ній стояти. Тож, стривожене серце, у всьому, що переживаєш, кажи: «Це приходить для того, щоб я ближче пізнав свого Господа».—Вибране.

17 червня

Дожидатись обітування Отця. Дїяння 1:4. А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі . . . І сповнились усї Духом сьвятим. Дїяння 2:1, 4.

Послух Божому спонуканню перетворює його на постійне надбання.—Ф. Б. Маєр.

18 червня

Ми пізнали також, та й увірували в любов, котру має Бог до нас. 1 Йоана 4:16.

Таємниця близького ходіння з Христом і успішної праці для Нього — повністю усвідомити, що ми Його улюблені. Досить нам лише відчути, що Він віддав нам Своє серце, що Він пильнує нас із небес із ніжною увагою, що Він дбайливо й любовно розв’язує таємницю нашого життя, що Він іде за нами день у день, як мати за своїм малям, коли воно вперше пробує ходити саме, що Він поклав на нас Свою любов і, всупереч нам самим, звершує для нас Свою найвищу волю й благословення — настільки, наскільки ми Йому дозволимо, — і тоді ніщо не зможе нас знеохотити. Наші серця запалають відповідною любов’ю. Наша віра рвонеться назустріч Його могутнім обітницям, а наші жертви стануть справжньою розкішшю любові до Того, Хто такий дорогий. Такою була таємниця духу Івана. «Ми пізнали також, та й увірували в любов, котру має Бог до нас». І серце, яке цьому повністю навчилося, знайшло таємницю безмежної віри й палкого служіння.—А. Б. Сімпсон.

19 червня

Терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа. 2 Тимотея 2:3.

Життя — не перемога, а битва. Потерпи ще трохи. Згодом кожен у свою чергу почуємо вечірній гарматний постріл.—Вибране.

20 червня

Хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм. Луки 14:27.

На дорозі християнина завжди лежить тінь хреста. Чи це причина уникати обов’язку або не братися за нього? Невже ви вирішили йти за своїм Учителем усюди, крім тієї хвилини, коли Він піднімається стежкою, що веде до хреста? Хіба така ваша віра? Що швидше ви її зміните, то краще. Віра Господа Ісуса Христа — це віра хреста, і якщо ми не візьмемо свого хреста, то ніколи не зможемо йти за Ним.—В. Гей Ейткен.

21 червня

Ті, що заколотили вселенну. Дїяння 17:6.

Ясна краса святого життя — наймогутніша сила у світі після могутності Бога.—Паскаль.

22 червня

Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля. Йоана 13:7.

Бог тримає тут, на землі, школу для Своїх дітей, і один із Його найкращих учителів — Розчарування. Друже мій, коли ми з вами дійдемо до дому нашого Отця, то озирнемося й побачимо, що різкоголосий, шорсткий; суворолиций учитель Розчарування був одним із найкращих провідників, які готували нас до нього. Він давав нам тяжкі уроки; він часто брався за різку; він часто водив нас тернистими стежками; він часом знімав із нас вантаж розкошів; але від того ми тільки вільніше й швидше йшли своєю дорогою до неба. Часом він водив нас у долину смертної тіні; але ніколи обітниці не звучали так солодко, як тоді, коли око віри читало їх по складах саме в тій долині. Нікуди він не водив нас так часто і ніде не давав таких святих уроків, як біля хреста Христового. Дорогий, старий учителю з грубими руками! Ми ще поставимо тобі пам’ятник, увінчаємо його гірляндами й напишемо на ньому: Благословенна пам’ять Розчарування!—Теодор Кайлер.

23 червня

Поки життя твого, поти буде сила твоя. 5 Мойсея 33:25. Все здолїю в Христї, що мене покрепляє. Филипян 4:13.

Він не накладе на вас жодного зайвого тягаря. Він не вимагатиме більше, ніж, як Він знає, витримає ваша сила. Він не покличе жодного Петра йти до Нього по воді, не давши водночас сили й опори на хистких хвилях. Він не звелить вам черпати воду, якщо криниця надто глибока, чи відвалювати камінь, якщо він надто важкий. Але водночас Він не визнає неможливим те, чому ви, як вільна й відповідальна істота, в силі запобігти. Він не вважатиме вашим нещастям те, що є вашим злочином.—Макдафф.

24 червня

Серце бо твоє не праве перед Богом. Дїяння 8:21.

Найгірша з усіх насмішок — віра, яка залишає серце незмінним: віра, що має все, крім любові Христової, вкоріненої в душі.—Ф. Вітфілд.

25 червня

Рече Дух сьвятий: Відлучіть менї Варнаву та Савла на дїло, до котрого покликав я їх. Дїяння 13:2.

У нас такий милий, тихий, затінений куточок у винограднику, серед ніжних гронець, де так мало клопоту — трохи прополоти, трохи полити. Аж ось приходить Господар і виводить нас у саму гущу праці, ставить нас на тій частині поля, куди ми й не думали йти, і дає нам у руки більше знаряддя, щоб ми одним махом робили більше. І ми знаємо, що не спроможні на це, і саме знаряддя здається нам заважким, і сяйво засліпливим, а лози зависокими. Ах! Та невже ми зволікатимемо, повернемо назад? Його вже не було б із нами в тому затіненому куточку; бо, коли Він вивів нас, Він пішов перед нами, і лише ближче йдучи за Ним, ми можемо перебувати з Ним.—Френсіс Рідлі Гейверґал.

26 червня

Малі речі. Захарії 4:10.

Це маленькі слова, які ви мовите, маленькі думки, які ви думаєте, маленькі справи, які ви робите чи залишаєте незробленими, маленькі хвилини, які ви марнуєте чи мудро використовуєте, маленькі спокуси, яким ви піддаєтеся чи які перемагаєте, — маленькі речі кожного дня будують або руйнують ваше майбутнє життя.—Вибране.

27 червня

Звершуйтесь, утїшайтесь. 2 Коринтян 13:11.

Досить глянути на ці слова, щоб відчути, які вони суперечливі. Звершуйтесь — це слово, що вражає нас розпачем; ми одразу відчуваємо, як далеко ми від нашого власного вбогого ідеалу і, на жаль, наскільки ще далі від Божого ідеалу щодо нас. Утїшайтесь — о, це зовсім інше! Це ніби каже: «Не журіться; не бійтеся. Якщо ви не такі, якими хотіли б бути, будьте вдячні за те, які ви є».

Тож питання ось яке — як примирити ці два слова?

Лише віра Ісуса Христа примиряє їх. Він стоїть посеред нас і правицею Своєї праведності вказує нам угору й каже: «Звершуйтесь». Немає місця спочинку, нижчого за це. А проте лівицею Своєї любові Він огортає нас і каже: «Душе, втішайся; бо саме для цього Я й прийшов до тебе».—Марк Гай Пірс.

28 червня

Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений. Маттея 5:48.

Шукаючи допомоги Святого Духа, прагнімо досконалості. Нехай кожен день бачить якийсь гріх розп’ятим, якусь битву звершеною, якесь добро вчиненим, якусь перемогу здобутою; нехай за кожним падінням іде підйом, і кожен здобутий крок стає не місцем спочинку, а новою відправною точкою для дальшого й вищого поступу.—Ґатрі.

29 червня

Спіть уже й спочивайте. Марка 14:41.

Та свята нагода чувати з Христом ніколи більше не повернулася до Його учнів. Втрачена тоді, вона була втрачена навіки. І тепер, коли Ісус досі дивиться на муку Своєї душі у відкупленні світу, — якщо ви не будете з Ним, чуваючи над душами, як ті, що мають дати звіт, пам’ятайте, що ця нагода ніколи не повернеться. «Оце ж пильнуйте, — каже ваш Господь, — щоб, прийшовши несподївано, не знайшов вас сплячих».—А. Дж. Ґордон.

30 червня

Не спімо, як инші. 1 Солунян 5:6.

Є багато способів підтримувати християнську пильність. Серед іншого, дуже раджу християнам розмовляти між собою про Господні дороги. Християнин і Надійний, ідучи до Небесного Міста, сказали собі:

«Щоб не піддатися дрімоті в цьому місці, заведімо добру розмову».

Християни, які відокремлюються й ходять самі, дуже легко стають сонними. Тримайтеся християнського товариства, і воно збереже вас пильними, освіжить і підбадьорить швидше поступати дорогою до неба.—Сперджен.