Травень

1 травня

Ти єси Бог мій! Тебе шукаю пильно! Псальма 63:1.

У світі, де так багато всього, що скуйовджує пір’я духа, яка потрібна ця таємна схованка Божого намету, що одна лише може повернути йому рівновагу й мир! У світі, де так багато всього, що засмучує й пригнічує, яке благословенне спілкування з Тим, у Кому єдине правдиве джерело й криниця всякої справжньої радості й незмінної втіхи! У світі, де стільки всього повсякчас намагається позбавити наш дух святості, зробити його буденним і нечестивим, який високий привілей — знову й знову посвячувати його в молитві святості й Богові.—Архієпископ Тренч.

2 травня

У Йому життє було: й життє було сьвітлом людям. Йоана 1:4. Ви сьвітло сьвіту. Маттея 5:14.

У світлі ми можемо ходити й працювати. Ми ходимо у світлі й стаємо цілком дітьми світла. Ми даємо нашому світлу, світлу Божому, сяяти, щоб люди бачили наші добрі діла й прославляли нашого Отця, що на небі. Лагідно, тихо, з любов’ю, невпинно ми віддаємо себе на те, щоб передавати світло й любов, які Бог так невпинно ллє в нас. Єдина наша праця — чекати, приймати, а тоді передавати далі світло Боже в Христі.—Ендрю Мюррей.

3 травня

Бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди. 1 Коринтян 15:58.

Діяльність у доброчинстві — один із рецептів, як бути радісними християнами; це наче вправа для тіла: вона тримає душу здоровою.—Єпископ Райл.

4 травня

Позирнувши на небо, зітхнув. Марка 7:34.

Надто часто ми зітхаємо й дивимося всередину себе; Ісус зітхнув і подивився назовні. Ми зітхаємо й дивимося вниз; Ісус зітхнув і подивився вгору. Ми зітхаємо й дивимося на землю; Ісус зітхнув і подивився на небо. Ми зітхаємо й дивимося на людину; Ісус зітхнув і подивився на Бога.—Сторк.

5 травня

Хвалимось і горем. Римлян 5:3.

Чи думали ви коли-небудь, що настане день, коли вже ніщо не буде вас випробовувати і ніхто не буде вас дратувати?—А. Б. Сімпсон.

6 травня

Про гірнє думайте, (а) не про земне. Колосян 3:2.

Хто прив’язав свої почуття до того, що вгорі, той наче тримається за небеса; і, міцно вхопившись за них, він міг би сказати, навіть бачачи, як світ відкочується з-під його ніг: «Підкріпилось моє серце, Боже, серце моє підкріпилось! Заграю і засьпіваю псальми!»—Ґатрі.

7 травня

Встав Господь справдї і явив ся Симонові. Луки 24:34. Хто ж залюбки прийняв слово його . . . і пристало того дня душ тисяч зо три. Дїяння 2:41.

Перш ніж Господь зможе вжити нас на Свою службу, ми мусимо мати тісну, особисту справу з Ним Самим. Він завжди матиме справу наодинці з тією душею, яку має намір ужити для благословення інших.

Хочете говорити за Ісуса до людей довкола вас? Тоді вам треба йти по своє послання до Самого Ісуса. Те, що ви говорите за Ісуса, мусите одержати від Ісуса.

О, скільки подиху безсило падає на всі боки, бо його не вдихнули у святині! Нам потрібно більше таємного спілкування з живим Богом. Ми біжимо, не бувши посланими; ми говоримо, перш ніж Бог заговорив до нас; не дивно, що ми так часто зазнаємо невдачі. О, якої таємної молитви і якого досліджування серця потребує серце, перш ніж Бог зможе ним скористатися!—Ф. Вітфілд.

8 травня

Праведний їсть до схочу. Приповісток 13:25.

Христос неодмінно насичує; тож якщо ми не наситилися, то це тому, що не живимося Ним цілковито й лише Ним. Вада не в тій поживі, яку приготовано.—Френсіс Рідлі Гейверґал.

9 травня

Кого бо любить Господь, карає. Євреїв 12:6.

Добре сказано, що «земні турботи — це небесна наука», але вони навіть щось краще, ніж наука: це Божі колісниці, послані, щоб вознести душу на її високі місця тріумфу. У Пісні пісень ми читаємо про «колісницю, вистелену любов’ю». Ми не завжди бачимо підбивку любові у своїй власній колісниці — часто вона виглядає зовсім не люб’язною; та кожна колісниця, послана Богом, неминуче мусить бути вистелена любов’ю, бо Бог є любов. Саме Його любов і посилає цю колісницю.

Дивіться ж на свої покарання, хоч би які тяжкі вони були тепер, як на Божі колісниці, послані, щоб перенести ваші душі на «високі місця» духовного звершення й піднесення, і ви побачите, що вони, зрештою, «вистелені любов’ю».—Сміт.

10 травня

Кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас од усякого гріха. 1 Йоана 1:7.

Навчіться від ока шахтаря, який цілий день працює серед летючого вугільного пилу. Коли він виходить на денне світло, обличчя його може бути добряче замурзане; та очі в нього чисті й ясні, бо джерело сліз у слізній залозі безнастанно омиває око своїми лагідними хвилями, змиваючи кожну порошинку, щойно вона сяде.

Хіба не такого чуда очищення потребує наш дух у такому світі, як цей? І саме це наш благословенний Господь готовий учинити для нас Своєю очищувальною кров’ю, якщо тільки ми Йому довіримося.—Ф. Б. Маєр.

11 травня

Що вам скаже, робіть. Йоана 2:5.

Флоренс Найтінгейл сказала: «Якби я могла розповісти вам про своє життя, то хіба для того, щоб показати, як жінку зовсім звичайних здібностей Бог вів дивними й незвичними шляхами, аби вона чинила на Його службі те, що Він учинив у ній. І якби я могла розповісти вам усе, ви побачили б, що все зробив Бог, а я — нічого. Я працювала тяжко, дуже тяжко, — от і все; і я ніколи ні в чому не відмовляла Богові».

12 травня

Умію й достаткувати. Филипян 4:12.

Небезпечна це річ — бути заможним. Горнило скрути — менш суворе випробування для християнина, ніж плавильний тигель достатку. Щоб нести твердою рукою вщерть повну чашу земної радості, потрібно більше, ніж людської вправності; та Павло навчився цієї вправності, бо він каже: «У всьому навчивсь і насищати ся, й голодувати». Коли ми маємо багато Божих промислительних милостей, часто буває, що маємо дуже мало Божої благодаті; задоволені землею, ми радо обходимося без неба. Будьте певні: знати, як бути ситим, важче, ніж знати, як бути голодним, — такий відчайдушний нахил людської природи до гордості й забуття Бога. Пильнуйте, щоб у своїх молитвах просити Бога навчити вас «насищати ся».—Сперджен.

13 травня

Кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору. Луки 14:11.

. . . Якщо питаєте дорогу до корони — вона через хрест; до гори — через долину; до піднесення — піднесеться той, хто сам себе принижує.—Дж. Г. Еванс.

14 травня

І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою. Йоана 17:19.

Чи пам’ятаєте, як Ісус, сидячи зі Своїми учнями на останній вечері, підніс Свій голос і молився, і посеред Його молитви прозвучали ці дивовижні слова: «За них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені»? Чи є в усьому, чого людина навчилася з уст Божих, щось шляхетніше, щось далекосяжніше, ніж це, — бути найкращим не лише заради себе самого, а заради світу? Ви можете допомагати своїм ближнім — ви мусите допомагати своїм ближнім; але єдиний спосіб допомогти їм — бути найшляхетнішою і найкращою людиною, якою тільки можливо вам бути.—Філліпс Брукс.

15 травня

Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати — се більш, нїж місто звоювати. Приповісток 16:32.

Дорожча в очах Бога та Його ангелів, ніж будь-яка інша перемога, — перемога над собою, яку кожна людина з небесною допомогою може здобути для себе.—Декан Стенлі.

16 травня

Про се хлопятко благала я, і Господь ізглянувсь на моє благаннє, що заносила до його. Оце ж і я оддаю його Господеві на ввесь вік його, щоб служив Господеві. 1 Самуїлова 1:27, 28.

Бог іноді дарує дари лише для того, щоб любові було чого зректися. Те, що Він кладе нам у руки, можливо, покладено туди, щоб ми мали нагоду показати, що в нашому серці. О, якби в нас був такий запал любові, що спонукав би нас оглянути все, що нам належить, аби з’ясувати, як його можна зробити засобом виявити нашу любов до Христа!—Джордж Боуен.

17 травня

Шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам. Маттея 6:33.

Нам потрібна лише одна турбота — ставити перше на перше місце: вірність Богові. Тоді все інше, чого нам треба для обох світів, буде дано. Бог ніколи нас не підведе; але ми часом, радіючи такому запевненню, забуваємо, що мусимо виконати свою частину, якщо хочемо покладатися на Божу обітницю.

Не завжди це буде легко. Завтра це може означати неприємне завдання, прикрий обов’язок, дорогу жертву заради того, хто, здається, її не вартий. Життя сповнене болісних випробувань нашої готовності йти за Добрим Пастирем. Ми не маємо найменшого права покладатися на це запевнення, якщо не прийняли Христа за провідника свого життя.—Дж. Р. Міллер.

18 травня

Без устанку хвала його буде в устах моїх. Псальма 34:1.

Нехай твоя хвала не буде минущою — спалах музики, а тоді інструмент повішено на стіну, аж доки інший святковий день якогось визначного Божого провидіння не змусить тебе зняти його. Бог приходить до дому Своїх святих не гостем, а щоб жити з ними. Давид узяв це собі за справу всього життя: «Буду тебе хвалити, поки життя мого».—Ґернелл.

19 травня

Не в моготу менї одному нести люд сей; бо за важко на мене. 4 Мойсея 11:14.

Усім слугам Христовим украй потрібно пам’ятати, що коли Господь ставить людину на відповідальне місце, Він і приготує її до нього, і втримає її на ньому.

Звісно, зовсім інша річ, коли людина не послана кидається на якусь ниву праці чи на пост, повний труднощів і небезпек. У такому разі ми можемо напевно чекати цілковитого краху, рано чи пізно. Та коли Бог кличе людину на певне місце, Він наділить її потрібною благодаттю, щоб його посісти.

Це слушно в кожному випадку. Ми ніколи не зазнаємо поразки, якщо тільки триматимемося живого Бога. Ми ніколи не пересохнемо, якщо черпатимемо з джерела. Наші крихітні струмочки скоро висохнуть; але наш Господь Ісус Христос проголошує: «Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть».—Ч. Г. М.

20 травня

І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, — а се ж очі мої бачили Господа сил небесних! Ісаїї 6:5.

Не вигляд нашого грішного серця впокорює нас, а погляд на Ісуса Христа. Погибель моя, бо очі мої бачили Царя.—Ендрю А. Бонар.

21 травня

Від думок моїх огонь займився. Псальма 39:3.

Душе моя, якби ти більше роздумувала, вогонь горів би сильніше. Чому ти не усамітнюєшся частіше з собою? Ти була б краще приготована до світу, якби була менш світською. Якби ти мала більше небесного вогню, ти мала б більше земної сили.

Хіба немає таємного намету, куди ти можеш увійти й зігрітися? Хіба немає святого святих, де ти можеш набратися жару спонуки, що зробить тебе сильною? Хіба не написано про Сина Людського, що «як молив ся Він, вид лиця Його став инший»? Так; саме з Його молитви прийшла Його преображена слава. Саме з жару Його серця вийшло сяйво Його обличчя. Саме коли Він роздумував, розгорівся вогонь.

О душе моя, чи хочеш, щоб твоє життя було прославлене, прикрашене, преображене в очах людей? Зійди в таємне місце Божого намету, де палають вогні любові. Твоє життя славно сяятиме тим, хто живе на рівнині. Твої молитви будуть світлими; вони освітять твоє обличчя, як обличчя Мойсея, коли він не знав, що воно сяє. Твої слова будуть палкими; вони запалять не одне серце, що мандрує дорогою до Еммаусу. Твоя стежка буде осяяна; коли ти помолишся в самотності Іллі, ти матимеш вогненну колісницю Іллі.—Джордж Метісон.

22 травня

Хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втерає нагороди своєї. Маттея 10:42.

Ми ризикуємо шукати надто далеко нагод чинити добро й ділитися. Тягнучись до рододендронів, ми топчемо стокротки.—Вибране.

23 травня

Сховайсь, коло потока. 1 Царів 17:3.

Не біля ріки, а біля потоку. Ріка завжди мала б рясний запас води, а потік міг пересохнути будь-якої миті.

Чого це нас навчає? Бог не оселяє Свого народу тут, на землі, серед розкошів. Достаток світу міг би відвернути від Нього їхні почуття. Він дає їм не ріку, а потік. Потік може текти сьогодні, а завтра — пересохнути.

І чому Бог так чинить? Щоб навчити нас, що ми маємо спочивати не в Його дарах і благословеннях, а в Ньому Самому. А наші серця постійно роблять саме це — спочивають у дарі, замість Дарувальника. Тому Бог не може довірити нам ріку, бо вона непомітно займає Його місце в серці. Про Ізраїль сказано, що, наситившись, вони забули Бога.—Ф. Вітфілд.

24 травня

І над усїм володїє царство його. Псальма 103:19.

Над усїм володїє царство Його — тож ти не знайдеш нічого, що не було б приводом для хвали, бо немає нічого, що не було б предметом милостивого дозволу, чи задуму, чи влади твого Господа. Над усїм — ніде не можеш ти ступити поза межі Його царства, ані в чомусь вийти з-під Його опіки й правління. Над усїм — тож приймай усе як від Бога; тримай усе як від Бога; і своєю вдячністю віддавай усе знову Богові, і так замкни коло, роблячи Його Альфою і Омегою, Початком і Кінцем усього.—Марк Гай Пірс.

25 травня

Коли терпимо, з Ним і царювати мем. 2 Тимотея 2:12.

Хто найбільше дає за вінець слави, той найпокірніше несе хрест самозречення.—А. Дж. Ґордон.

26 травня

Бережи твоє серце, мій сину, над усе, що бережеться, бо з нього виходить усе, чим живемо. Приповісток 4:23.

Хто хоче зберегти своє серце чистим і святим, мусить поставити вартового біля кожного входу, яким гріх може туди проникнути, і найпильніше стерегтися так званих «дрібних» гріхів.

Божа людина має берегти свої очі, і тому Йов сказав: «З очима моїми вчинив я вмову»; свій язик, і звідси напучення: «Держи язик від злого, а уста твої, щоб не говорили зрадливо»; свої вуха, і звідси застереження: «Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних»; свої ноги, і тому Давид каже: «Від всякої лихої стежки спиняю стопи мої, щоб хоронити слово твоє». А що немає таких воріт п’яти чуттів, крізь які ворог не міг би ввірватися, мов повінь, якщо Дух не підніме проти нього прапора, то нам треба стерегти кожну браму і над кожним входом написати: «Сюди не ввійде ніщо, що шкодить чи сквернить».—Ґатрі.

27 травня

Все, що нї робите . . . усе в імя Господа Ісуса. Колосян 3:17.

Роби малі справи так, наче вони великі, з огляду на велич Господа Ісуса Христа, що живе в тобі; а великі справи роби так, наче вони малі й легкі, з огляду на Його всемогутність.—Паскаль.

28 травня

Сього заставили нести хрест Його. Маттея 27:32.

Є багато християн, про яких це правда. Їх змушують нести хрест, але як це стається? Це стається через те, що вони від нього тікають. Вони вирішують, що не візьмуть Христового хреста; і виявляють, що коли хрест таки приходить, то приходить у страшнішій формі, з тяжчим, нищівнішим тягарем, ніж прийшов би, якби вони лише погодилися скоритися Божому проводові; бо хрест мусить прийти до всіх, хто має бути приготований до слави в майбутньому.—В. Гей Ейткен.

29 травня

Господа нашого Ісуса Христа . . . що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого. Галат 1:4.

Прив’язаність до Христа — єдина таємниця відірваності від світу.—А. Дж. Ґордон.

30 травня

Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі. Маттея 5:14.

Світильники не розмовляють, але вони світять. Маяк не б’є в барабан, не вдаряє в гонг; і все ж далеко над водами моряк бачить його приязну іскру. Так і ви нехай ваші вчинки випромінюють вашу віру. Нехай головну проповідь вашого життя унаочнює вся ваша поведінка.—Сперджен.

31 травня

Без мене не можете робити нїчого. Йоана 15:5. Все здолїю в Христї, що мене покрепляє. Филипян 4:13.

Без Нього ми не можемо робити нічого. Поки ми перебуваємо в Ньому, немає нічого неможливого. Тож єдиною метою нашого життя має бути — залишатися в живій і глибокій єдності з Христом, стережучись усього, що могло б її порушити, і вживаючи всіх засобів, щоб її скріпити й поширити. І саме настільки, наскільки ми це робимо, ми відчуємо, як Його сила вливається в нас для будь-якої скрутної хвилі. Ми можемо не відчувати її присутності; але знайдемо її поруч щоразу, як почнемо з неї черпати. Немає такої спокуси, якої ми не могли б перемогти; такої нестачі, якої не могли б терпляче знести; такої трудності, з якою не могли б упоратися; такої праці, якої не могли б виконати; такого визнання чи свідчення, якого не могли б скласти, — якщо тільки наші душі живуть у здоровій єдності з Ісусом Христом; бо яка наша днина чи година, така буде й наша сила.—Ф. Б. Маєр.