Березень

1 березня

Зійди в раньцї . . . та й станеш тамо передо мною на верху гори. 2 Мойсея 34:2.

Ранок — це час, призначений для моєї зустрічі з Господом. Саме слово ранок — наче гроно соковитого винограду. Нехай я вичавлю його і нап’юся священного вина.

Уранці! Отже, Бог хоче, щоб я прийшов тоді, коли маю найбільше сили й надії. Мені не треба сходити на гору в немочі. Уночі я поховав учорашню втому, а вранці знову набираюся снаги.

Благословенний ранку! У твоїй музиці є надія. Блаженний той день, чий ранок освячений! Успішний той день, чия перша перемога здобута в молитві! Святий той день, чий світанок застає тебе на верху гори! Здоров’я зміцнюється вранці. Багатство здобувається вранці. Світло найясніше вранці. «Пробудїтесь, гуслі і псалтиря! Розбуджу я зорю ранню».—Джозеф Паркер.

2 березня

Що бо чоловік сїє, те й жати ме. Галат 6:7.

Найзвичайніші дії життя, кожен його день і година, набувають найвищої величі, коли ми думаємо про те, як їхні наслідки сягають вічності. Наші руки вже тепер сіють насіння для того великого жнива. Усе, що ми робимо і що зробили, ми зустрінемо знову. Гроби віддадуть своїх мерців, і з могил забуття минуле поверне все, що зберігає, щоб засвідчити правду — за нас або проти нас.—Ґатрі.

3 березня

Одинайцять день ходи від Гореба, по дорозї від Сеїр-гори до Кадес-Барнеї. 5 Мойсея 1:2.

Одинадцять днів — а їм знадобилося сорок років! Як же так? На жаль, по відповідь не треба ходити далеко. Це надто схоже на нас самих. Як повільно ми долаємо шлях! Скільки петлянь і поворотів! Як часто нам доводиться повертатися назад і знову й знову проходити ту саму дорогу. Ми повільні мандрівники, бо ми повільні учні. Наш Бог — Учитель вірний і мудрий, а водночас милостивий і терплячий. Він не дозволить нам побіжно проскочити наші уроки. Часом нам, може, здається, що ми вже засвоїли урок, і ми пробуємо перейти до іншого, але наш мудрий Учитель знає краще й бачить, що треба орати глибше. Він не хоче, щоб ми були лише теоретиками чи верхоглядами; Він триматиме нас, коли треба, рік за роком за гамами, аж доки ми не навчимося співати.—Ч. Г. М.

4 березня

Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди. 1 Йоана 1:9.

Та сама мить, що приносить усвідомлення гріха, має принести і його визнання, і усвідомлення прощення.—Сміт.

5 березня

Я гетьман війська Господнього, і прийшов тепер сюди. Иозея 5:14.

Тепер Ізраїль, певно, міг вийти проти ворога з непохитною впевненістю й співати про перемогу ще до того, як битву виграно. Так може й християнин. Він іде не на бій з непевним кінцем; вислід битви не викликає сумніву. Боротьба може бути запеклою, війна — довгою; іноді він, як той прочанин, може бути повалений на землю і мало не втратити свого меча; та він «хоч і повалений», а «не погублений». Вождь спасіння на його боці, і серед найлютішої боротьби він може сказати: «Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа».—С. А. Блеквуд.

6 березня

Життє менї Христос, а смерть надбаннє. Филипян 1:21.

Живи у Христі — і ти вже на передмісті неба. Між тобою і краєм хвали лише тонка стіна. Ти за годину плавання від берега нового Ханаану.—Вільям Резерфорд.

7 березня

І Пославший мене — зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому. Йоана 8:29.

Хто найближче спілкується з небом, той найкраще виконує обов’язки повсякденного життя.—Вибране.

8 березня

Духа не вгашуйте. 1 Солунян 5:19.

Щоб не вгасити Духа, ви мусите постійно вчитися пізнавати, яка думка Духа. Ви мусите з найбільшою пильністю розрізняти Його спонукання і спонукання власного оманливого серця. Ви завжди пам’ятатимете, у чому полягає служіння Духа, як його описав Христос у Євангелії від Івана. Ви стерегтиметеся поривчастих рухів, необдуманих учинків, необачних слів. Ви перебуватимете в молитві. Досліджуйте Слово. Визнавайте Христа за кожної нагоди. Шукайте товариства Його народу. Уникайте пристосування до світу, його марних мод, порожнього етикету. Будьте розбірливі в читанні. «Що ж я вам глаголю, усїм глаголю: Пильнуйте!» «Майте олію у своїх світильниках». «Духа не вгашуйте».—Боуен.

9 березня

Входячи у сьвіт, глаголе . . . тїло ж наготовив Менї єси. Євреїв 10:5.

Це слово Христа мусить прийняти кожен із Його послідовників. Ніщо не допоможе нам жити в цьому світі й берегти себе незаплямованими, окрім того Духа, що був у Христі, — Духа, який дивився на Його тіло як на приготоване Богом для Його служіння і який дивиться на наше тіло як на так само приготоване Ним, щоб ми могли принести його Йому. Як і Христос, ми теж маємо тіло, у якому живе Святий Дух. Як і Христос, ми теж мусимо віддати своє тіло, з кожним членом, кожною силою, кожною дією, щоб виконувати Його волю, щоб бути принесеними Йому в жертву, щоб прославляти Його. Як і Христос, ми мусимо довести у своєму тілі, що ми святі для Господа.—Ендрю Мюррей.

10 березня

Повним лїт [насиченим роками]. 1 Мойсея 25:8.

Риштування ставлять для будівель, і хвилини, дні та роки нашого земного життя — це риштування. Що ти будуєш усередині нього? Яка споруда відкриється, коли риштування розберуть? Дні й роки дано нам, щоб вони дали нам те, чого вічність не може відібрати, — характер, збудований на Божій любові в Христі й сформований на Його подобу.

Чи допомогло тобі твоє життя в цьому? Якщо так, то ти взяв від нього найкраще, і твоє життя завершене, хоч би скільки було в ньому днів. Не кількість, а якість визначає досконалість життя. Чи є у твоєму житті ця завершеність?—Александр Макларен.

11 березня

Себе в любові Божій хоронїть. Юди 21.

Найсолодший той плід, що достиг на сонці.—Вибране.

12 березня

Приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками. Дїяння 1:8.

Подивіться на це! Подумайте про це! Сто двадцять чоловіків і жінок без жодного покровительства, без жодної обіцянки земної прихильності, без жодних статків, без багатства — гурт людей, що мусять заробляти собі на хліб звичайною щоденною працею і зайняті всіма домашніми клопотами буденного життя, — і все ж вони мають розпочати завоювання християнства! Їм доручено справу, яка має перевернути світ догори дном. Немає нікого настільки високого, щоб вплив цього скромного гурту не сягнув його, аж доки трон кесарів не буде вимагано для Христа. Немає нікого настільки далекого, щоб сила цієї малої громадки, зібраної в горниці, не дійшла до нього, аж доки весь світ не з’єднається в одне братство! Немає на землі жодної сили, чи то людської, чи бісівської, якої вони не подолали б, аж доки кожне коліно не схилиться перед їхнім Учителем і кожен язик не визнає, що Він — Господь.

Справа неможлива, безглузда, хоч як на неї дивись, — доки не визнаєш одного: вони мають сповнитися Святим Духом. Тоді труднощі тануть у порожньому повітрі. Тоді їхнім надіям немає меж, бо немає меж їхній силі. Їхня сила — не лише «як сила десятьох», вона — як сила Всемогутнього.

Такий Христів задум християнства; задум не людський — він незмірно надто величний, — а Божий!—Марк Гай Пірс.

13 березня

Хто пробуває в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого. Йоана 15:5.

Надто захопившись своєю працею, ми можемо забути свого Учителя; можна мати повні руки й порожнє серце. Захопившись своїм Учителем, ми не можемо забути своєї праці; якщо серце сповнене Його любові, хіба ж руки можуть не трудитися в Його служінні?—Адольф Моно.

14 березня

Хто їсть мене, й той жити ме мною. Йоана 6:57.

Живитися Христом — це прийняти в себе Його силу, щоб вона стала нашою силою. Ти живишся з пшеничного поля, і сила поля входить у тебе й стає твоєю силою. Ти живишся Христом, а тоді йдеш і живеш своїм життям; і це Христос у тобі живе твоє життя, допомагає бідним, говорить правду, провадить битви й здобуває вінець.—Філліпс Брукс.

15 березня

Я того шукала . . . й не знайшла. Пісень 3:1.

Скажи мені, де ти втратив товариство Христа, і я скажу тобі, де найпевніше Його знайти. Ти втратив Христа в потаємній кімнаті, занедбавши молитву? Тоді саме там мусиш шукати Його й знайти. Ти втратив Христа через гріх? Ти не знайдеш Його інакше, як відмовившись від гріха й прагнучи Святим Духом умертвити той член, у якому живе пожадливість. Ти втратив Христа, занедбавши Писання? Ти мусиш знайти Його в Писанні. Правдиве прислів’я каже: «Шукай річ там, де впустив її; вона там». Тож шукай Христа там, де ти Його втратив, бо Він не пішов геть.—Сперджен.

16 березня

Не маєте недостатку нї в однім даруванню. 1 Коринтян 1:7.

Писання дає християнам чотири імені, узяті від чотирьох головних чеснот, таких необхідних для спасіння людини: святі — за їхню святість, віруючі — за їхню віру, брати — за їхню любов, учні — за їхнє знання.—Томас Фуллер.

17 березня

Не мають вони впокою день і ніч. Одкриттє 4:8.

О благословенний спочинок! Коли ми не матимемо спокою ні вдень, ні вночі, промовляючи: «Сьвят, сьвят, сьвят Господь Бог вседержитель!» — коли ми спочинемо від гріха, але не від поклоніння; від страждань і смутку, але не від радості! О благословенний день, коли я спочину з Богом; коли я спочиватиму в пізнанні, любові, радості й хвалі; коли моя досконала душа й тіло разом досконало тішитимуться найдосконалішим Богом; коли Бог, Який є сама любов, досконало любитиме мене й спочине у Своїй любові до мене, а я спочину у своїй любові до Нього; коли Він радітиме мною з веселістю і тішитиметься мною зі співом, а я радітиму в Ньому!—Бакстер.

18 березня

Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться. Ісаїї 40:31.

Орел, що ширяє у височині, не журиться тим, як йому перебратися через ріки.—Вибране.

19 березня

Очі ж їх були вдержані. Луки 24:16. Їм же відкрились очі. Луки 24:31.

У цьому багато дорогоцінного змісту. Господь часто присутній у нашому житті в речах, про які ми й не думаємо, що вони мають якесь значення. Ми просимо Бога про щось, що потребує Його могутньої дії, а саме те знаряддя, через яке Він має діяти, перебуває поруч із нами, можливо, тижнями, місяцями й роками, зовсім не впізнане, аж доки одного дня воно раптом не засяє, осяяне самою присутністю Господа, і не стане могутнім знаряддям Його переможної дії. Він любить являти Свою руку через несподіване. Часто Він не дає нам побачити Свого шляху аж до тієї миті, коли відкриває його, а тоді, щойно шлях розгорнеться, ми бачимо, що Він ішов поруч із нами в тій самій речі задовго до того, як ми хоч трохи збагнули її значення.—А. Б. Сімпсон.

20 березня

Люблячим Бога, усе допомагає до доброго. Римлян 8:28.

Якщо обставини застають нас у Богові, ми знайдемо Бога в усіх наших обставинах.—Вибране.

21 березня

Він веде мене по праведній дорозї задля імени свого. Псальма 23:3.

Він завжди має мету, коли веде. Він знає, де є клаптики зеленого пасовиська, і хоче привести туди Своє стадо. Дорога може бути нерівною, але це правильна дорога до пасовиська. «Стежки праведності» можуть і не бути прямими стежками; але це стежки, що кудись ведуть — до правильного місця. Чимало стежок у пустелі оманливі. Вони починаються ясно й виразно, але невдовзі губляться в пісках. Вони не ведуть нікуди. А стежки праведності мають мету, до якої неухильно ведуть.—Дж. Р. Міллер.

22 березня

І рече Мойсей: Молю тебе, Господи, вибери луччого посла. 2 Мойсея 4:13.

Це була дуже неохоча згода. Він ніби казав: «Коли Ти вже вирішив послати мене і я мушу взятися за це доручення, то нехай буде так; але я волів би, щоб це був хтось інший, і йду тому, що мене змушено». Так часто ми відступаємо перед жертвою чи обов’язком, до якого кличе нас Бог, ніби йдемо на загибель. Ми шукаємо будь-яких причин, щоб ухилитися від Божої волі, мало усвідомлюючи, що Він виводить нас із наших тихих домівок на шлях, який містить, серед іншого, пісню перемоги на березі Червоного моря; двічі по сорок днів самотнього перебування в розмові з Богом; сяюче обличчя; видіння слави; поховання рукою Михаїла; і найвищу честь стояти поруч із Господом на горі Преображення.—Ф. Б. Маєр.

23 березня

Гледїть же, як би вам оглядно ходити. Єфесян 5:15.

Немає такої речі, як пасивний вплив. На своєму місці кожен із нас впливає активно — робить світ кращим або гіршим.—Т. Девітт Толмедж.

24 березня

Зробила йому скринечку з рогожини . . . та й поставила між осет уз беріг ріки. 2 Мойсея 2:3.

Мати Мойсея поставила скриньку в очерет біля берега ріки. Так, але перш ніж це зробити, вона поклала її на Боже серце! Вона не змогла б так відважно пустити її на Ніл, якби спершу побожно не віддала її під Божу опіку й любов.

Нас часто дивує зовнішній спокій людей, яким випадає робити неприємні й найтяжчі справи; але якби ми могли бачити їх на самоті, то знали б, якої духовної підготовки вони зазнали, перш ніж вийти на людські очі. Будь правим у святилищі, якщо хочеш бути правим на ринку. Будь стійким у молитві, якщо хочеш бути спокійним у скорботі. Починай свій біг від самого Божого престолу, якщо хочеш добре бігти й здобути нагороду.—Джозеф Паркер.

25 березня

Один одного тягарі носїть, і так сповняйте закон Христів. Галат 6:2.

Піднімаючи тягарі інших, ми позбуваємося власних.—Вибране.

26 березня

Дїло кінчав я, що дав єси менї робити. Йоана 17:4.

Чи справді справу Учителя було завершено? Хіба найтяжче завдання не було ще попереду? Він ще не зустрів страшної години смерті. Чому ж Він сказав, що Його справу завершено? Тому що знав: коли воля віддана, битву закінчено. Він був лише в тінях саду; але перемогти ці тіні вже означало перемогти все. Хто зважився померти, той уже восторжествував над смертю. Усе, що Йому лишилося, — це тільки зовнішня лушпина, шкаралупа.

Чаша, яку дає нам пити наш Отець, — це чаша для волі. Устам легко випити її, щойно серце її прийняло. Не на висотах Голгофи, а в тінях Гетсиманії подається чаша; після вибору сам учинок легкий. Справжнє поле битви — у тиші духа. Переможи там — і ти увінчаний.—Джордж Метісон.

27 березня

Пребагато людей . . . стоїть перед престолом. Одкриттє 7:9.

Стояти на ногах перед престолом на небі — це наслідок того, що людина часто бувала на колінах перед престолом на землі.—Вибране.

28 березня

Бачив Бог сьвіт, що воно добре; та й розлучив сьвіт із темрявою. 1 Мойсея 1:4.

Щойно в світі з’являється щось добре, як стає необхідним розділення. Світло й темрява не мають спільності; Бог розділив їх — не змішуймо ж їх. Сини світла не повинні мати спільності з ділами, доктринами чи оманами темряви. Діти дня мають бути тверезими, чесними й відважними в справі свого Господа, залишаючи діла темряви тим, хто перебуватиме в ній навіки.

Ми повинні своїм виразним відокремленням від світу відділяти світло від темряви. У судженнях, у діях, у слуханні, у навчанні, у товаристві ми мусимо розрізняти дорогоцінне й нікчемне і зберігати ту велику відмінність, яку Господь установив першого дня світу.

О Господи Ісусе, будь нашим світлом упродовж усього цього дня, бо Твоє світло — світло людей.—Сперджен.

29 березня

Стежка праведних — се та зоря, що зорить рано вранцї, і сьвітить яснїйше та яснїйше аж до повного дня. Приповісток 4:18.

Чи я вже ступив на цю стежку небесної любові й пізнання? Чи поступаю нею вперед? Чи відчуваю я якісь проблиски небесного світла, завдатки й передсмаки повного дня слави? Нехай усі Божі дороги зі мною спонукають мене поспішати своїм шляхом. Нехай кожне переживання, яке Йому буде завгодно послати, буде, як колись рухомий хмарний стовп, що кличе мене рушати з наметом далі, кажучи: «Вставайте, втїкайте, ся країна не є вже місцем супокою». Нехай я часто стою тепер на високих вершинах віри, виглядаючи «Божого дня» — висхідного сонця, яке вже ніколи не зайде в заплакані хмари. Дивовижне зростання! Як уся земна вченість, її хвалені надбання і орлинозора філософія зійдуть до белькоту самого немовляти в порівнянні з цією зрілістю пізнання! Небо стане справжнім «Вище!», його пісня — «посходня пісня», де Ісус веде Свій народ від висоти до висоти слави і каже, як сказав Натанаїлові: «Бачити меш більше сього!»—Макдафф.

30 березня

Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, — виноградник у цьвіту наш! Пісень 2:15. (R. V.)

Як багато тих маленьких лисиць! Маленькі компроміси зі світом; непослух тихому, лагідному голосові в дрібницях; маленькі поблажки тілу коштом обов’язку; маленькі хитрощі; дрібне зло, заподіяне задля того, щоб вийшло добро, — і краса та плідність виноградної лози принесені в жертву!—Дж. Гудсон Тейлор.

31 березня

Синами Отця вашого, що на небі. Маттея 5:45.

Найкраще ім’я, яким ми можемо думати про Бога, — Отець. Це любляче, глибоке, солодке, зворушливе ім’я, бо ім’я батька за своєю природою сповнене вродженої солодкості й розради. Тому й ми мусимо визнавати себе дітьми Божими, бо цим ім’ям ми глибоко зворушуємо нашого Бога, адже немає для батька солодшого звуку, ніж голос дитини.—Мартін Лютер.