Лютий

1 лютого

В молитві кріпіть ся. Колосян 4:2.

Чи тобі нічого не треба? Тоді боюся, що ти не знаєш своєї убогості. Чи нема в тебе жодної милості, про яку просити Бога? Тоді нехай милість Господня покаже тобі твою нужденність. Душа без молитви — душа без Христа. Молитва — це лепет віруючого немовляти, бойовий клич віруючого, що воює, реквієм умирущого святого, який засинає в Ісусі.—Сперджен.

2 лютого

На котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї. Єфесян 2:21.

Скинія життя — дивовижна будівля; у зведенні її таємничих і славних стін є місце для всяких трудівників. Якщо ми не можемо виконати найбільшої праці, то можемо виконати найменшу. Наше небо постане з усвідомлення того, що ми будували Божу скинію і трудилися під Божим благословенням.—Джозеф Паркер.

3 лютого

Не любіте ж сьвіта. 1 Йоана 2:15.

Не любіть його — і все ж любіть його. Любіть його любов’ю Того, Хто віддав Свого Сина на смерть за нього. Любіть його любов’ю Того, Хто пролив за нього Свою кров. Любіть його любов’ю ангелів, що радіють його наверненню. Любіть його, щоб чинити йому добро: віддаючи свої сльози його стражданням, своє співчуття його скорботам, своє багатство його нестаткам, свої молитви його бідам, а його нивам милосердя, людинолюбства й християнського благочестя — свої сили й години праці. Ви не можете жити, не впливаючи на нього або не зазнаючи його впливу. Або ви зробите світ кращим, або він зробить вас гіршими.

Нехай Бог допоможе вам Своєю благодаттю і Святим Духом так жити у світі, щоб жити понад ним і дивитися поза нього; і так любити його, щоб, покидаючи його, ви залишили його кращим, ніж застали.—Ґатрі.

4 лютого

Одкриваєш руку свою, і насичуєш всяке живе, як котре бажає. Псальма 145:16.

Бажання — яке ніжне слово! Було б уже багато, якби Він задовольнив потребу, нестаток; але Він іде далеко понад те. Жалість спонукає подбати про нашу потребу; обов’язок часом може зважити на наші нестатки; але насичувати бажання — це означає ніжну пильність, лагідне й милостиве знання нас, палке прагнення благословляти. Бог ніколи не вдовольняється, доки не вдовольнить наших бажань.—Марк Гай Пірс.

5 лютого

Всї слуги Господнї, що по ночам стоїте в домі Господньому! . . . Нехай благословить тебе Господь із Сиона, що сотворив небо і землю! Псальма 134:1, 3.

Якщо я хочу пізнати любов свого друга, я мушу побачити, на що вона здатна взимку. Так і з любов’ю Божою. Мені дуже легко поклонятися в літньому сонці, коли в повітрі бринять мелодії життя, а на дереві висять плоди життя. Та нехай замовкне пісня птаха і опаде плід із дерева, — чи й тоді моє серце співатиме далі? Чи стоятиму я в Божому домі вночі? Чи любитиму Його в Його власній ночі? Чи попильную з Ним хоч одну годину в Його Гетсиманії? Чи допоможу нести Його хрест угору Віа Долороза? Моя любов прийшла до Нього в Його приниженні. Моя віра знайшла Його в Його смиренні. Моє серце розпізнало Його велич під убогим покровом, і я нарешті знаю, що прагну не дару, а Дарителя. Коли я можу стояти в Його домі вночі, я прийняв Його заради Нього Самого.—Джордж Метісон.

6 лютого

Хто говорить, що в Ньому пробуває, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити. 1 Йоана 2:6.

Найбільше цей світ потребує такої проповіді — проповідей у черевиках, що ходять з Ісусом Христом.—Вибране.

7 лютого

Ми спізнаємо його; будемо намагатись (що-раз лучше) пізнавати Господа. Осії 6:3.

Господь вивів нас на стежку пізнання Його і велить нам іти тією стежкою крізь усі її дивні закрути, аж доки вона не вийде на рівнину, де стоїть Божий престол. Наше життя — це невпинне намагання пізнавати Господа. Ми дивуємося деяким переживанням, крізь які нас покликано пройти, але згодом бачимо, що вони дали нам якесь нове пізнання нашого Господа. . . . Нам не треба чекати якоїсь світлішої нагоди; ми маємо, добре використовуючи теперішнє, збудувати собі міст до того майбутнього.—Дж. Боуен.

8 лютого

Зійди з землї твоєї і від роду твого і з домівки отця твого. 1 Мойсея 12:1. Авраам . . . прилучився до людей своїх. 1 Мойсея 25:8.

Попри все спілкування, ми живемо ніби на островах, розкиданих по великому архіпелагу, — кожен на своїй маленькій скелі, а між нами б’ється море; та настане час, коли, якщо наші серця звернені до того великого Господа, Чия присутність робить нас одним, моря вже не буде, і всі відокремлені скелі стануть частинами великого материка . . . Якщо ми плекаємо в собі відчуженість від теперішнього і свідомість того, що справжня наша спорідненість — у невидимому, якщо живемо тут як чужинці, бо наше громадянство — на небі, тоді смерть не відірве нас від наших близьких і не зажене в самотню землю, а приведе туди, де тісніші узи зв’яжуть докупи «любі товариства», і вівці лежатимуть одна біля одної, бо всі зібрані довкола одного Пастиря. Тоді не одна обірвана нитка сплететься знову, і самотній мандрівник знову зустріне дорогих, яких він «давно любив і на час утратив».—Александр Макларен.

9 лютого

Та Господь жде ще, щоб вам ласку явити. Ісаїї 30:18.

Такий Божий шлях. У найтемніші години ночі Його хода наближається по хвилях. Коли займається день страти, ангел приходить до Петрової темниці. Коли шибеницю для Мардохея вже споруджено, царське безсоння повертає справу на користь приреченого народу.

Ах, душе, може, з тобою дійде до найгіршого, перш ніж ти будеш визволена; але визволена ти будеш! Бог може змусити тебе чекати, та Він завжди пам’ятатиме Свій завіт і з’явиться, щоб сповнити Своє непорушне слово.—Ф. Б. Маєр.

10 лютого

Любить бо нарід наш, і школу він збудував нам. Луки 7:5.

Мармур і граніт — пам’ятники тлінні, і написи на них, може, рідко хто читає. Вирізьбіть свої імена на людських серцях; тільки вони безсмертні!—Теодор Кайлер.

11 лютого

Я, кого люблю, . . . караю. Одкриттє 3:19.

Одного разу я побачив темну тінь, що лежала на голому схилі пагорба. Шукаючи її причини, я побачив маленьку хмаринку, ясну, як світло, що пливла в чистій блакиті вгорі. Так і з нашою скорботою. Тут, на землі, вона може бути темною й безрадісною; та погляньте вгору — і ви побачите, що це лише тінь сяйва Того, Чиє ім’я — Любов.—Декан Олфорд.

12 лютого

Що се за каміннє? Иозея 4:21. І самі, яко живе каміннє. 1 Петра 2:5. (R. V.)

У житті й поведінці християнина має бути щось таке визначне, таке особливе, щоб люди мусили питати: «Що це означає?». . . . Чи є у вашому характері, словах і життєвих звичках щось настільки відмінне від світу довкола вас, що люди мимоволі змушені питати себе чи інших: «Що це означає?» Не те, щоб мала бути вимушена незвичайність, особливість заради самої особливості; це було б лише наслідуванням фарисейства давніх днів. . . . О, якби ми усвідомили, що саме для цього Бог посилає нас у світ, як Він послав Свого Єдинородного Сина!—С. А. Блеквуд.

13 лютого

Всї . . . видїли лице його як-би лице ангела Дїяння 6:15.

Обличчя твориться щодня його ранковою молитвою і його ранковим поглядом із вікон, що відчиняються на небо.—Джозеф Паркер.

14 лютого

По слову Господньому становились вони станом, і по слову Господньому рушали дальше. 4 Мойсея 9:23.

Ось таємниця миру і спокійної піднесеності. Якби ізраїльтянин у пустелі надумав зробити якийсь рух незалежно від Єгови; якби він узявся рушати, коли весь табір відпочивав, або зупинятися, коли табір рушав, — ми легко бачимо, до чого б це призвело. Так завжди буде і з нами. Якщо ми рушатимемо, коли слід відпочивати, або відпочиватимемо, коли слід рушати, Божої присутності з нами не буде.—Ч. Г. М.

15 лютого

І в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим. Єфесян 1:13.

Господь кладе печать на Своїх, щоб усі могли їх розпізнати. У вашому випадку печать — це Дух, що творить у вас подобу Господа. Що святішими ви стаєте, то виразніша й чіткіша печать, то помітніша вона кожному перехожому, бо тоді люди пізнають вас, що ви були з Ісусом.—Ендрю Бонар.

16 лютого

Не хвались завтрішним днем. Приповісток 27:1.

Єдине приготування до завтрашнього дня — правильне використання сьогоднішнього. Камінь у руках будівничого треба покласти на своє місце й припасувати так, щоб він прийняв наступний. Завтра приходить марно, якщо сьогодні знехтувано. Не нехтуй покликом, що приходить до тебе цього дня, бо таке нехтування — не що інше, як хвалитися завтрашнім днем.—Дж. Боуен.

17 лютого

Я помагаю тобі, — говорить Господь. Ісаїї 41:14.

О душе моя, хіба цього не досить? Хіба тобі треба більше сили, ніж усемогутність з’єднаної Трійці? Хіба ти прагнеш більше мудрості, ніж є в Отці, більше любові, ніж виявляється в Сині, чи більше сили, ніж явлено в діянні Духа? Принеси сюди свій порожній глек! Ця криниця неодмінно наповнить його. Поспіши, збери свої нестатки й принеси їх сюди — свою порожнечу, свої скорботи, свої потреби. Ось ця Божа ріка повна, щоб тебе наділити; чого ще можеш ти бажати? Іди вперед, душе моя, у цій своїй силі. Вічний Бог — твій помічник!—Сперджен.

18 лютого

І кожному дїло його. Марка 13:34.

Найбільше для великого Божого світу робить той, хто найкраще робить у своєму маленькому світі.—Вибране.

19 лютого

Принесїть риби, що вловили тепер. Йоана 21:10.

Навіщо це? О, Господь хоче, щоб ми служили Йому, а не лише приймали від Нього, і наше служіння досягає своєї справжньої мети, коли стає поживою для нашого дорогого Господа. Йому було до вподоби живитися їхньою рибою, тоді як вони живилися Його. Це була та подвійна учта, про яку Він говорить у ніжному посланні Одкровення: «Вечеряти му з ним, а він зо мною».—А. Б. Сімпсон.

20 лютого

Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє. Євреїв 11:8.

Куди він ішов, він не знав; досить було йому знати, що він іде з Богом. Він спирався не стільки на обітниці, скільки на Того, Хто обіцяв. Він дивився не на труднощі своєї долі, а на Царя вічного, нетлінного, невидимого, єдиного премудрого Бога, Який зволив визначити йому путь і неодмінно виправдає Себе. О славна віро! Це твоє діло, це твої можливості: спокійно пливти із запечатаними наказами, бо маєш непохитну довіру до любові й мудрості Господа, Верховного Адмірала; готовність устати, залишити все й іти за Христом, бо маєш радісну певність, що найкраще на землі не може зрівнятися з найменшим на небі.—Ф. Б. Маєр.

21 лютого

Господь — Бог знання, і Ним зважуються вчинки. 1 Самуїлова 2:3.

Бог не міряє того, що ми Йому приносимо. Він це зважує.—Марк Гай Пірс.

22 лютого

Ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння. Євреїв 10:32.

Наша сміливість для Бога перед світом завжди мусить бути плодом особистого спілкування з Богом на самоті. Наші перемоги над собою, гріхом і світом завжди спершу здобуваються там, де ніхто, крім Бога, не бачить. . . . Якщо в нас немає цих таємних змагань, то й не дивно, що в нас немає явних. Зовнішня відсутність боротьби виказує внутрішній сон душі.—Ф. Вітфілд.

23 лютого

Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми. . . . Іди та й подивись! Йоана 1:45, 46.

Одразу після того, як знаєш, що «знайшли ми» Його, іде ось що: знайти ще когось і сказати: «Іди та й подивись!»—Френсіс Рідлі Гейверґал.

24 лютого

Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа. Йоана 3:8.

Ми знаємо, що вітер віє туди, де порожнеча. Якщо ви відчуваєте могутній порив вітру, то знаєте, що десь є порожній простір. Я цілком певен у цьому: якби ми могли вигнати з себе всю гордість, марнославство, самоправедність, себелюбство, жадобу оплесків, почестей і підвищення, — якби якоюсь Божою силою ми зовсім спорожніли від усього цього, Дух прийшов би, мов буйний вітер, що рине, щоб нас наповнити.—А. Дж. Ґордон.

25 лютого

І милостю пишно величить. 2 Самуїлова 22:36.

Лагідність Христова — найкраща окраса, яку може носити християнин.—Вільям Арнот.

26 лютого

І Яков те ж верстав путь свою, і зустьріли його ангели Божі. 1 Мойсея 32:1.

Саме на тій дорозі, якою Бог звелів нам іти, ми знайдемо довкола себе ангелів. Ми можемо, щоправда, зустріти їх і на дорогах, обраних нами самими, але це буде той ангел, якого зустрів Валаам, — з мечем у руці, могутній і прекрасний, але й гнівний; і краще нам не ставати йому навпроти! А дружні помічники, посланці Божої любові, апостоли Його благодаті, не ходять тими дорогами, які ми прокладаємо собі самі.—Александр Макларен.

27 лютого

Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною. Йоана 14:6.

Небо часто здається далеким і незнаним, та коли Той, Хто проклав туди дорогу, — наш провідник, нам нема чого боятися збитися з путі. Нам не треба бачити далеко вперед — лише настільки, щоб розгледіти Його і простежити Його сліди. . . . Ті, хто йде за Христом, навіть крізь темряву, неодмінно дійдуть до Отця.—Генрі ван Дайк.

28 лютого

Забуваючи вже те що позаду . . . біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї. Филипян 3:13, 14.

Справжня праця робиться не жалем за непоправним, а тим, що ми якнайкраще використовуємо те, чим ми є. Не скаргами на те, що в нас немає належних знарядь, а добрим користуванням тими знаряддями, які маємо. Що ми є і де ми є — це Боже провиденційне влаштування, Боже діло, хоч би це й було людським прогрішенням. Життя — це низка помилок, і найкращий християнин не той, хто робить найменше хибних кроків. Найкращий той, хто здобуває найсвітліші перемоги, виправляючи помилки.—Ф. В. Робертсон.