Січень

1 січня

Зійди в раньцї . . . та й станеш тамо передо мною на верху гори. 2 Мойсея 34:2.

Отче мій, я йду. Ніщо на низькій рівнині не втримає мене від святих висот. Поможи мені сходити швидко, і стережи Ти мою ногу, щоб вона не спіткнулася об тверду скелю! На Твій поклик я йду, тож Ти не обманеш мого серця. Принеси з Собою мед із неба, так, молоко й вино, і олію на добро моїй душі, і зупини сонце на його бігу, бо інакше замало буде часу, щоб дивитися на Твоє обличчя і слухати Твій лагідний голос.

Ранок на горі! Він зробить мене сильним і радісним на всю решту дня, що так добре почався.—Джозеф Паркер.

2 січня

І заплата моя зо мною. Одкриттє 22:12.

Нагороду ми отримаємо не лише за виконану працю, а й за понесені тягарі, і я не певен, чи не найсвітліші нагороди дістануться тим, хто ніс тягарі без нарікання. Того дня Він візьме лілію, що так довго росла між тернями, і підійме її, щоб вона стала славою і дивом усього всесвіту; і пахощі тієї лілії викличуть невимовну хвалу в усіх небесних воїнств.—Ендрю Бонар.

3 січня

Де єси? 1 Мойсея 3:9.

Чи не ховаєшся ти від Того, Хто хотів би послати тебе виконувати Його власну благословенну працю Його власним способом? О, дозволь мені сказати тобі цього ранку: «Господеві треба тебе». Можливо, здається, що Він має для тебе лише дрібну справу, але вона важлива. Йому «треба тебе». Не повертайся до Нього спиною; не відходь убік, де Він не зміг би тебе вжити; не починай із того, щоб самому встановлювати собі закони, що ти робитимеш, а чого ні; але клич із самої глибини серця: «Ось я, пошли мене»,—В. Гей Ейткен.

4 січня

Багацько лиха у праведника, та від усього збавить його Господь. Псальма 34:19.

Усі скорботи праведника відкриваються в щось славне. В’язня не просто визволяють — біля дверей на нього чекає ангел. І з кожним визволенням приходить особливе благословення. Одного ангела звуть віра; другого — любов; ще іншого — радість; іншого — довготерпіння; іншого — лагідність; іншого — доброта; іншого — покора; іншого — стриманість; іншого — мир. Кожна з цих чеснот каже: «Ми прийшли з великого горя».—Дж. Боуен.

5 січня

Господь моя . . . пісня. Псальма 118:14.

Подумаймо про те, що Сам Бог стає нашою піснею. Це повнота й досконалість пізнання Бога: так пізнати Його, щоб Він Сам став нашою втіхою; так пізнати Його, щоб хвала була найсолодшою, і найповнішою, і найсвіжішою, і найрадіснішою тоді, коли ми співаємо про Нього. Хто навчився цієї благословенної таємниці, той носить золотий ключ від неба — ба більше, він звів небо на землю, і тепер йому нема чого заздрити ангелам.—Марк Гай Пірс.

6 січня

Не лякайтесь і стійте, дак і побачите рятунок Господень. 2 Мойсея 14:13.

Часто Бог, здається, ставить Своїх дітей у становище глибокої скрути — заводить їх у вузину, з якої нема виходу; створює обставини, яких жоден людський розум не допустив би, якби з ним порадилися заздалегідь. Сама хмара веде їх туди. Можливо, ти саме в цю годину опинився в такому становищі. Воно видається заплутаним і вкрай серйозним; але воно цілком слушне. Кінець більш ніж виправдає Того, Хто привів тебе сюди. Це поміст для виявлення Його всемогутньої благодаті й сили. Він не лише визволить тебе, а й, визволяючи, дасть тобі урок, якого ти ніколи не забудеш і до якого в багатьох псалмах і піснях у наступні дні повертатимешся. Ти ніколи не зможеш досить подякувати Богові за те, що Він учинив саме так, як учинив.—Ф. Б. Маєр.

7 січня

Тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїти сьвітла. Єфесян 5:8.

Вплив, який ми маємо у світі, народжується з нашого зв’язку з Ісусом Христом; а наш зв’язок з Ісусом Христом виявляється в нашому впливі.—Вибране.

8 січня

Оце ж пилно дбайте про душі ваші. Иозея 23:11. (На березі.)

Золото не можна пустити в обіг, доки воно змішане з кварцом і породою, в яких лежить. Так і твоя душа непридатна для Бога, доки її не вийнято з гріха, земної прив’язаності й себелюбства, в яких вона похована. Відроджувальною силою Духа ти маєш бути відокремлений для Христа, позначений Його образом і написом і перетворений на божественну монету, що носитиме Його подобу серед людей. Християнин — це, так би мовити, засіб обігу Христа, монета царства, через яку здійснюються великі справи милосердя й благодаті для загиблого світу. Як монета представляє золото, так і християнин представляє Христа, виявляючи Його добру й угодну волю.—А. Дж. Ґордон.

9 січня

Вірний у найменшому, і в великому вірний. Луки 16:10.

Найменший учинок у житті можна виконати з таким самим високим спонуканням, як і найвеличніший та найшляхетніший. Вірність вимірює вчинки так, як їх міряє Бог. Справжня сумлінність ставиться до наших обов’язків так, як ставиться до них Бог. Обов’язок є обов’язок, сумління є сумління, правда є правда, а неправда є неправда, яким би шрифтом їх не надрукували. «Великий» і «малий» — це не слова зі словника сумління. Воно знає лише два слова — правда і неправда.—Александр Макларен.

10 січня

Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї. Филипян 4:19.

Яке джерело — «Бог»! Яка мірка — «по багацтву своєму в славі»! Який канал — «в Христї Ісусї»! Твоє солодке право — поставити всі свої потреби навпроти Його багатства і забути про перші перед лицем другого. Його невичерпна скарбниця відчинена для тебе в усій любові Його серця; іди й черпай із неї в безхитрісній простоті віри, і тобі ніколи не доведеться дивитися на людський струмочок чи спиратися на людську підпору.—Ч. Г. М.

11 січня

Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси. Якова 1:2.

Довіряючи Богові, ми не можемо втратити, бо віра віддає Йому честь, і найбільшу честь — тоді, коли за густою хмарою Його доріг і провидіння розпізнає Його любов і правду. Щасливі ті, кого так випробувано! Тільки б нам бути вільними від невіри й нечистого сумління. Ми сховаємося в скелі й наметі Господньому, під крилами вічної любові, аж доки не минуть усі лиха.—Вибране.

12 січня

Блаженні, що не видїли, та й вірували. Йоана 20:29.

Видиме — це тіні; суть міститься в невидимому. . . . Безперечно, у Христі основа нашої віри невидима; але такою є й основа он тієї вежі, що здіймає свою високу струнку постать серед хвиль і кидає на них рятівне світло. Здається, ніби вона стоїть на хвилях, що котяться; але під ними, невидима й непорушна, лежить тверда скеля, на якій вона стоїть безпечно; і коли вгорі реве буря, а внизу ревуть буруни, я міг би спокійно заснути в тій самотній морській вежі. Заснована на скелі і безпечніша за найпишніший палац, що стоїть на піщаному, прибоєм битому березі, вона не може похитнутися. А тим паче Скеля Віків! Хто на неї покладається, той готовий до смерті, приготований до суду, готовий до звуку сурми останнього дня, бо «Господь спасає душі слуг своїх, і всї, що вповають на него, не дознають лиха».—Ґатрі.

13 січня

У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви. Йоана 15:8.

Яка можливість, яке натхнення — що ми можемо примножити славу «нашого Отця»! Наші серця аж підскакують від цієї думки.

Як же це можна зробити? Приносячи «листя»,—визнання любові до Нього? Ні. Приносячи трохи плоду? Ні. «Щоб овощу багато давали ви». У щедрості врожаю — радість і слава хлібороба. Тож нам слід прагнути бути незвичайними, «стократними» християнами, що не задовольняються нічим, крім найбільшого врожаю. Наше життя має бути сповнене добрих діл. Тоді в час жнив ми зможемо сказати: «Отче, я прославив Тебе на землї!»—В. Дженнінґс.

14 січня

Щодня буду величати тебе, і імя твоє хвалити по віки. Псальма 145:2.

Японці мають дуже гарний знак, яким звикли висловлювати добрі побажання своїм друзям. Це зображення барабана, в якому птахи звили собі гніздо. Про нього розповідають таку історію: колись жив добрий цар, що так щиро дбав про добробут свого народу, що біля брами палацу поставив барабан, і кожен, хто зазнав якоїсь кривди чи мав якусь нужду, мав ударити в барабан, і цар негайно, вдень чи вночі, приймав прохача й давав йому поміч. Але по всій країні панували такий достаток і вдоволення, що ніхто не мав потреби ні про що просити, і птахи звили в барабані гнізда й наповнили його музикою свого співу.

Такий благодатний доступ дає нам і Цар Небесний, і вдень і вночі Його готовий слух і Його допомога доступні всім, хто приходить до Нього; але з усіх людей найблаженніші ті, хто вже на землі знайшов блаженство, в якому забуто всяку нужду, а довіра так певно спочиває під опікою Отця, що молитва поступається місцем невпинній хвалі. Вони радують ся завсїди в Господї.—Марк Гай Пірс.

15 січня

Підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться.—Ісаїї 40:31.

Оце, душе моя, тріумф твого буття — уміти ходити з Богом! Політ належить молодій душі; це романтика віри. Бігти, не втомлюючись, властиво піднесеній душі; це краса віри. Але йти й не знемагати властиво досконалій душі; це сила віри.

Чи можеш ти ходити в білому заплямованими людськими шляхами? Чи можеш торкатися мерзенних і осквернених на землі й зберегти свій одяг чистим? Чи можеш стикатися з грішними й сам лишатися неоскверненим? Тоді ти перевершив політ орла!—Джордж Метісон.

16 січня

І був Мойсей на горі сорок день і сорок ночей. 2 Мойсея 24:18.

Життя в спілкуванні з Богом неможливо збудувати за один день. Воно починається зі звички щогодини все звіряти з Ним, як це робив Мойсей у Єгипті. Але далі воно переходить до частіших і довших часів спілкування; і знаходить своє завершення й блаженство в днях і ночах заступництва, очікування і святої бесіди з Ним.—Ф. Б. Маєр.

17 січня

І моливсь Елисей й промовляв: Господи! відкрий йому очі, щоб він бачив! 2 Царів 6:17.

Це та молитва, якою нам треба молитися за себе й одне за одного: «Господи, відкрий нам очі, щоб ми бачили»; бо світ навколо нас, так само як і навколо пророка, повний Божих коней і колесниць, що чекають, аби повезти нас до місць славної перемоги. І коли наші очі так відкриються, ми побачимо в усіх подіях життя, великих чи малих, радісних чи сумних, «колесницю» для наших душ. Усе, що до нас приходить, стає колесницею тієї миті, коли ми так до нього ставимося; і, навпаки, навіть найменше випробування може стати колесницею Джаґернаута, що розчавить нас і поверже в нещастя чи розпач, якщо ми так на нього дивимося. Від кожного з нас залежить вибрати, чим вони будуть. Усе залежить не від того, якими є ці події, а від того, як ми їх приймаємо. Якщо ми ляжемо під них і дамо їм прокотитися по нас і розчавити нас, вони стануть колесницями Джаґернаута; але якщо ми піднімемося в них, як у колесницю перемоги, і змусимо їх нести нас переможно вперед і вгору, вони стануть колесницями Божими.—Сміт.

18 січня

Люблячим Бога, усе допомагає до доброго. Римлян 8:28.

Із тисячі випробувань не п’ятсот ідуть на добро віруючому, а дев’ятсот дев’яносто дев’ять, і ще одне на додачу.—Джордж Мюллер.

19 січня

І посправляєш ти шати сьвященні Аронові. 2 Мойсея 28:2.

Хіба ми не маємо шат із блакиті й пурпуру, сповнених прекрасного значення? Ми маємо шати хвали; ми зодягнені в Господа Ісуса. А хіба ми не маємо оздоб? Оздоба лагідного й тихого духа в Божих очах дуже цінна. А хіба ми не маємо золотих дзвіночків? Ми маємо золоті дзвіночки святих учинків. Наші слова — дзвіночки, наші вчинки — дзвіночки, наші наміри — дзвіночки. Хоч би куди ми рушили, наш рух розуміють як рух до святих місць, святих діл, святого характеру.—Джозеф Паркер.

20 січня

Досьвіта почуєш, Господи, мій голос, досьвіта стану перед тобою, і дожидати му. Псальма 5:3.

Ранок — це брама дня, і її треба добре стерегти молитвою. Це один кінець нитки, на яку нанизуються вчинки дня, і його треба міцно зав’язати побожністю. Якби ми глибше відчували велич життя, ми б дбайливіше ставилися до його ранків. Хто кидається з ліжка до своїх справ і не зупиняється, щоб поклонитися Богові, той такий самий нерозумний, наче він не вдягнувся чи не вмив обличчя, і такий самий нерозважливий, наче кинувся в бій без зброї та обладунку. Нехай же ми купаємося в тихоплинній річці спілкування з Богом, перш ніж спека пустелі й тягар дороги почнуть нас гнітити.—Сперджен.

21 січня

Господи, вкажи менї дороги твої, і навчи, де стежки твої! Псальма 25:4.

Є стежка, якою має ходити кожна Божа дитина і лише на якій Бог може йти поруч із нею.—Денгам Сміт.

22 січня

Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим. Євреїв 4:9.

Яка солодка музика цього першого небесного передзвону, що лине над водами смерті з веж Нового Єрусалима. Прочанине, що знемагаєш у своїй довгій і важкій мандрівці, послухай! Це спочинок. Воїне, що досі носиш на собі кров і пил битви, послухай! Це спочинок. Мандрівнику, кинутий хвилями гріха й смутку, гнаний туди й сюди бурхливим океаном світових мінливостей, послухай! Пристань уже видно; самі хвилі, що б’ються об тебе, ніби шепочуть: «Так дає Він тим, кого любить, спочинок». Це нарешті відповідь на довге зітхання буття. Праця й труд затяжного земного тижня скінчилися. Почався спокій його непорушної суботи. Людина, втомлена людина, нарешті знайшла довгожданий спочинок на лоні свого Бога!—Макдафф.

23 січня

В холодку під нею. Пісень 2:3.

Френсіс Рідлі Гейверґал каже: Мені здається, що ці слова підказують чотири картини: у тіні скелі на втомливій рівнині; у тіні дерева; ще ближче — у тіні Його крила; найближче й найтісніше — у тіні Його руки. Певно, ця рука — пробита рука, яка часом може й боляче нас притискати, та водночас завжди огортає, підтримує і затінює!

24 січня

Він зробив, нїби хоче йти далїй. Луки 24:28.

Хіба Бог не завжди чинить так? Він приходить до нас Своїм Святим Духом, як прийшов до тих двох учнів. Він говорить до нас через проповідь Євангелії, через Боже Слово, через різні засоби благодаті й через провидінні обставини життя; і, так промовивши, Він робить вигляд, ніби хоче йти далі. Якщо вухо відкрите для Його голосу, а серце — для Його Духа, тоді підноситься молитва: «Господи, зостанься зі мною». Але якщо той голос не справляє враження, тоді Він іде далі, як робив уже тисячі разів, і щоразу серце лишається твердішим, ніж було, а вухо — ще глухішим до поклику Духа.—Ф. Вітфілд.

25 січня

Бог мій сила моя. Ісаїї 49:5.

О, не моліться про легке життя! Моліться, щоб стати сильнішими людьми! Не моліться про завдання, рівні вашим силам; моліться про сили, рівні вашим завданням! Тоді виконання вашої праці не буде чудом. Але чудом будете ви. Щодня ви дивуватиметеся самі собі, багатству життя, що ввійшло у вас Божою благодаттю.—Філліпс Брукс.

26 січня

Не дбаючи про сором. Євреїв 12:2.

А як це зробити? Двома способами. Зійди на гору, і те, що на рівнині, видаватиметься дуже малим; що вище піднімаєшся, то незначнішим воно здаватиметься. Май спілкування з Богом, і вороги, що погрожують тут, видаватимуться зовсім, зовсім не страшними. Інший спосіб — підняти завісу й подивитися на те, що за нею. Низькі передгір’я біля підніжжя якоїсь альпійської країни можуть здаватися високими, коли дивитися з рівнини, доки засніжені вершини оповиті туманом; та коли налетить легкий подув вітру й зжене туман із високих шпилів, ніхто вже не дивиться на маленькі зелені пагорби попереду. Так і світові перешкоди, світові труднощі й турботи видаються дуже високими, доки не підніметься хмара. Та коли ми бачимо великі білі вершини, усе нижче вже не здається таким уже й високим. Дивися на Ісуса — і труднощі змаліють.—Александр Макларен.

27 січня

Хиба не дванайцять годин у днї? Йоана 11:9.

Сам той факт, що християнин перебуває тут, а не на небі, доводить, що на нього чекає якась праця.—Вільям Арнот.

28 січня

Не як я хочу, а як Ти. Маттея 26:39.

Немає розчарувань для тих, чия воля похована в Божій волі.—Фабер.

29 січня

Бога живого. Даниїла 6:20.

Як часто ми знаходимо цей вислів у Писанні, і все ж саме це ми так схильні випускати з уваги! Ми знаємо, що написано «Бог живий»; але в щоденному житті навряд чи є щось, що ми на практиці так часто випускаємо з уваги, як те, що Бог — це Живий Бог; що Він тепер той самий, яким був три чи чотири тисячі років тому; що Він має ту саму верховну владу, ту саму спасенну любов до тих, хто любить Його і служить Йому, яку мав завжди, і що Він зробить для них тепер те, що робив для інших дві, три, чотири тисячі років тому, просто тому, що Він — Бог живий, Незмінний. О, як же нам слід довіряти Йому і в найтемніші хвилини ніколи не випускати з уваги того, що Він є і завжди буде Живим Богом!—Джордж Мюллер.

30 січня

Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили. Римлян 6:4.

Таким є життя, до якого нас покликано, і таким є життя, яке ми маємо привілей провадити; бо Бог ніколи не дає нам поклику, який не був би привілеєм, і ніколи не дає нам привілею піднятися вище, не простягнувши до нас Своєї руки, щоб підняти нас. Підіймайтеся вище й вище — до дійсності та слави воскреслого життя, знаючи, що ваше життя сховане з Христом у Бозі. Струсіть із себе всякий тягар, поверніться спиною до всякої скверни, віддайте себе, мов глину, в руки гончаря, щоб Він відбив на вас повноту Своєї власної воскресної слави, щоб ви, дивлячись, як у дзеркало, на славу Господню, преображалися від слави в славу, як від Духа Господнього.—В. Гей Ейткен.

31 січня

А все й у всьому Христос. Колосян 3:11.

Служіння Христові — це справа мого життя.
Воля Христова — це закон мого життя.
Присутність Христова — це радість мого життя.
Слава Христова — це вінець мого життя.—Вибране.