Листопад

1 листопада

І зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї. Йоана 8:9.

Наодинці з Ісусом! Яке солодке й святе місце! Який благословенний притулок, куди душа може сховатися від обвинувачень сатани, від осуду світу й від смутків життя! Солодке місце, де серце може розкритися, де може прошепотіти свою приховану повість на вухо безмежній любові, ніжності й співчуттю!

Наодинці з Ісусом! Яким іншим обличчям повернулося б християнство до світу, якби Господні люди частіше там перебували! Яке смирення, і лагідність, і любов позначали б усі їхні вчинки! Яка святість була б викарбувана на самому чолі, щоб усі могли її прочитати! Як мало суджень про інших і скільки більше — про себе самих! Який спокій, і покора, і радісна підкореність усім Господнім дорогам!

Перебувай якнайчастіше «наодинці з Ісусом!» Тоді дорога до слави буде осяяна сонцем — чи пролягатиме вона крізь ворота гробу, чи крізь небесні хмари.—Ф. Вітфілд.

2 листопада

Ти вкажеш менї дорогу життя; перед лицем твоїм повнота радощів, по правицї твоїй блаженство по всяк час. Псальма 16:11.

Людина, що йде дорогою життя, живе в присутності Бога, Який дарує радість. Настільки, наскільки вона вірна цій дорозі життя й не збочує ні праворуч, ні ліворуч, її радість глибшає; ба більше — вона стає учасницею тієї самої повноти радості, в якій живе, рухається й існує Сам Бог. І поки такий її досвід серед усіх життєвих випробувань, вона має ще й привілей з надією дивитися вперед, на величніші речі, що чекають на неї, коли буде досягнуто того вищого світу, а тіні часу минуть навіки. «По правицї твоїй, — вигукує псалмоспівець, — блаженство по всяк час».—В. Гей Ейткен.

3 листопада

Смирностю підпережіть ся. 1 Петра 5:5.

Чи не в тому одна з труднощів церковної праці, що в нас більше офіцерів, ніж рядових? Нам потрібно більше простих вояків, готових іти будь-куди й виконувати найскромніші завдання. Ми здійснимо більші речі, коли всі ми будемо готові коритися. Коли треба здолати ворога, потрібен радше багнет, аніж золоті галуни.—Томас Чампнес.

4 листопада

Споглянувши ж Яков очима своїми, постеріг, се ж Езав, брат його, йде, і чотири ста чоловіка з ним. 1 Мойсея 33:1.

Не зводь очей, щоб виглядати Езавів. Хто виглядає бід, той недовго чекатиме, поки знайде біду, на яку можна дивитися. Зведи очі вище — до Того, від Кого приходить наша поміч. Тоді ти зможеш зустріти свої біди з незворушним духом. Кому довелося бачити Боже обличчя, тому не треба боятися обличчя смертної людини. Мати силу в Бога — означає мати силу над усяким злом, що нам загрожує.—Ф. Б. Маєр.

5 листопада

Очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому. 2 Коринтян 7:1.

Дерево Життя, за деякими давніми рабинськими переказами, власним внутрішнім рухом підносило свої гілки високо над нечистими руками, що простягалися, аби їх торкнутися; і доки наші руки не очищені вірою в Ісуса Христа, його найкращий плід висить недосяжно, золотий, над нашими головами. Повнота небесного життя дається лише тим, хто, наближаючись до Ісуса Христа вірою ще тут, на землі, тим самим очистив себе від усякої нечистоти тіла й духа.—Александр Макларен.

6 листопада

І рушив хмаряний стовп з-перед них, та й став позад них. 2 Мойсея 14:19.

Не завжди найбільше нам потрібен провід. Багато небезпек насувається на нас ззаду. Вони підкрадаються тихо й підступно, нападають на нас, коли ми й не підозрюємо, що вони поруч. Спокусник хитрий і спритний. Він не виходить нам назустріч віч-на-віч. Яка ж це втіха — знати, що Христос іде позаду нас, коли саме там нам потрібен захист.—Дж. Р. Міллер.

7 листопада

Несправедливостї подужали мене; наші провини, ти простиш їх. Псальма 65:3.

Є чимало щирої релігійності, що живе в похмурих межах цих перших слів — «Несправедливостї подужали мене», — і ніколи не бачить нічого поза ними. Але не ставте там крапки. Покличте Того, Хто може допомогти. «Наші провини, ти простиш їх». Тієї миті, коли ми кличемо Господа, тієї самої миті поразка обертається на переможне визволення!

Напишіть це золотими літерами — Ти! І не шукайте в цьому слові лише тремтливої надії чи несміливого бажання. Прислухайтеся до його повної певності — Ти простиш!

Є лише один наслідок, що може виправдати муки Голгофи; є лише один наслідок, що може вдовольнити і нашого благословенного Спасителя, і нас самих, — а саме: щоб ми стали переможцями над гріхом.—Марк Гай Пірс.

8 листопада

Ходячи поправдї в любови. Єфесян 4:15.

Найкращий спосіб викоренити оману — проголошувати правду й жити нею.—В. Арнот.

9 листопада

І рушив та й подавсь у Сарепту. 1 Царів 17:10.

Нехай і про тебе так само скажуть, хоч би до якого обов’язку покликав тебе Господь: «Рушив та й подавсь». Хоч би якою тяжкою чи небезпечною була дорога, все одно вставай, як Ілля, і йди. Іди бадьоро, з вірою, зберігаючи серце в тихій залежності від Господа, і наприкінці ти напевно побачиш Його доброту й оспіваєш її. Хоч би тебе кидало морем бід, ти можеш кинути якір на твердій Божій основі, що стоїть непохитно. Запорукою твоєї безпеки є Його превеликі й дорогоцінні обітниці, і ти можеш сказати разом із псалмоспівцем: «Чого хиляєшся, душе моя, і чого непокоїшся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, котрий є спасеннє лиця мого і Бог мій!»—Ф. В. Круммахер.

10 листопада

Щоденне харчове — давано йому від царя на кожний день. 2 Царів 25:30.

Вдихи, які я зробив учора, не втримають мене живим сьогодні; я мушу щомиті дихати наново, інакше тілесне життя припиниться. Так само й учорашня благодать та духовна сила мають відновлюватися, і Святий Дух мусить безперервно, з миті на мить, дихати на мою душу, щоб я міг втішатися Його розрадою й чинити Божі діла.—Топлейді.

11 листопада

І зопсувалась посудина, що саме лїпив її з глини, в руцї в його; й зробив він знов із неї другу посудину, як сам схотїв. Еремії 18:4. (R. V.)

Найпрекрасніше, найвище місце Божого служіння в тій країні, що лежить за межею, посядуть чоловіки й жінки, яких було зламано на гончарському колі тут, на землі.—Дж. Кемпбелл Морґан.

12 листопада

Самих себе розбирайте. 2 Коринтян 13:5.

Якщо твій стан добрий, дослідження його дасть тобі від нього втіху. Якщо твій стан поганий, дослідження не зробить його гіршим; ба більше — це єдиний спосіб зробити його кращим, бо навернення починається з усвідомлення провини.—Єпископ Гопкінс.

13 листопада

Вибирайте тепер, кому хочете служити. Иозея 24:15.

Вибір і служіння — цього вимагали від ізраїльтян; цього вимагають і від вас, лише цього. Вибір і служіння — у цьому все життя.—Марк Гопкінс.

14 листопада

Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід. Псальма 90:1.

Орла не втримаєш у лісі. Можна зібрати довкола нього хор найдобірніших птахів; можна дати йому сідало на найкращій сосні; можна наказати крилатим посланцям приносити йому найвишуканіші ласощі; але він усім цим знехтує. Розправивши свої владні крила й не зводячи ока з альпійської скелі, він злетить до своїх прадавніх чертогів, серед скельних твердинь і дикої музики бурі та водоспаду.

Людська душа у своєму орлиному польоті не спочине ні на чому меншому, ніж Скеля Віків. Її прадавні чертоги — чертоги неба. Її скельні твердині — Божі властивості. Розмах її величного лету — Вічність! «Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід!»—Макдафф.

15 листопада

Сам бо рече. Євреїв 13:5.

Якщо ми лише зможемо вхопитися за ці слова віри, у нашій руці буде всеперемагаюча зброя. Який сумнів не буде вбитий цим двосічним мечем? Який страх не впаде, смертельно вражений, перед цією стрілою з лука Божого завіту? «Сам бо рече!» Так; чи то для втіхи в нашій тиші, чи то для сили в нашій боротьбі, «Сам бо рече!» має бути нашим щоденним прибіжищем.

Оскільки «Сам бо рече» — джерело всякої мудрості й криниця всякої втіхи, нехай воно рясно перебуває у вас і стане у вас «жерелом води, що тече в життє вічнє». Так ви зростатимете здоровими, сильними й щасливими в божественному житті.—Сперджен.

16 листопада

Живу ж уже не я, а живе Христос у менї. Галат 2:20.

Диво життя в Ісусі ось у чому — і ви це побачите, і ви вже це бачили, якщо коли-небудь брали свій Новий Завіт і намагалися зробити його правилом свого щоденного життя, — що немає жодного вчинку, до якого вас покликано, щодо якого вам треба було б, щодо якого ви будете бодай десять хвилин серйозно вагатися, чого хотів би від вас Ісус Христос, якби Він був тут, — а Ісус Христос тут, — за цих обставин і з тим матеріалом, з яким вам належить діяти. Душа, що приймає Ісусове слово, душа, що через слова Ісуса входить у саму особу Ісуса, душа, що знає Його як свою щоденну присутність і свій щоденний закон, — вона ніколи не вагається.—Філліпс Брукс.

17 листопада

Хто ж мій ближнїй? Луки 10:29.

«Хто ж твій ближній?» Це той, хто страждає, — хоч би де, хоч би хто, хоч би який він був. Хоч би де ти почув крик біди, хоч би де побачив когось, кого випадки й переміни життя (тобто Боже Провидіння) привели на твою дорогу і кому ти в силі допомогти, — він, хай навіть чужинець чи ворог, — він твій ближній.—А. П. Стенлі.

18 листопада

Той же, що утверджує нас . . . у Христа й намастив нас — Бог, Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших. 2 Коринтян 1:21, 22.

Коли християнина «запечатано» Святим Духом, «запечатано» як власність його Господаря, не буде потреби питати: «Чиє обличчє се й надпись» на «запечатаному»? Звісно ж, Царське. Кожен може побачити це зображення.

Яка користь від «печаті», якщо її не видно?

Чи Царське зображення видимо й назавжди викарбуване на нас? Воно є на кожному сповненому Духа, «запечатаному» віруючому.—Джон Макніл.

19 листопада

Радїючи, тоті семеро дивляться на будівельну вагу в руках у Зоробабеля. Захарії 4:10.

Для християнина радість — знати, що будівельна вага тепер у руках нашого великого Зоробабеля і що коли Він прийде, беззаконному правлінню світу настане кінець. Фальшиві мірила й фальшиві людські оцінки буде змето. Мірила «доцільності», «сумління», «кожен думає, як хоче, аби тільки був щирий» — усі ці та подібні сховища неправди стануть мов павутина. Мірою всього буде Христос, і Христос — Той, Хто все вимірює.

Як усе обернеться навпаки! Як перевернеться догори дном усе, що є тепер!

Благословенний і жаданий день — великий ювілей світу, довгоочікувана субота землі, радість стогнучого творіння й тихий спочинок природи! Хто б не заволав: «Прийди, Господи Ісусе, і поклади край цьому неспокійному снові! Розвій тіні довгої темної ночі гріха й смутку, зітхань і сліз, відчаю й смерті!»—Ф. Вітфілд.

20 листопада

У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт. Йоана 16:33.

Скорбота — це Боже молотіння: не для того, щоб нас знищити, а щоб відокремити в нас добре, небесне й духовне від лихого, земного й тілесного. Ніщо, крім ударів болю, цього не зробить. Зло так чіпляється за добро, золота пшениця доброти в нас так щільно огорнута міцною половою старого життя, що лише важкий ціп страждання може їх розділити.—Дж. Р. Міллер.

21 листопада

Я . . . чув ізза себе великий голос, наче труби, що глаголав . . . Напиши. Одкриттє 1:10, 11.

Як зворушливо помітити, що голос із неба сказав Іванові: «Напиши». Чи не лунає цей голос і до нас? Хіба немає тих, хто скуштував би небесних радощів, якби ми написали їм слова прощення й прихильності? Хіба немає інших, хто витер би сльози, якби ми нагадали їм про минулі радощі тих часів, коли ми були такі ж бідні, як вони тепер? Ба більше — чи не могли б дехто з тих, хто читає ці прості слова, вкласти до конверта щось зі своїм підписом, від чого серце вдови затанцювало б з радості?

Що робить наше перо? Чи додає воно радості в життя інших людей? Якщо так, то ангели можуть настроювати свої арфи, коли ми сідаємо за письмовий стіл. Їх послано служити спадкоємцям спасіння, і вони раділи б дивитися на наше перо, яке пише для них музику до співу, бо те, що ми пишемо, робить радість їхніх підопічних повною.—Томас Чампнес.

22 листопада

Кого бо любить Господь, карає. Євреїв 12:6.

Ми завжди повинні пам’ятати, що науку руки нашого небесного Отця слід тлумачити у світлі Отцевого обличчя, а глибокі таємниці Його морального правління — споглядати крізь призму Його ніжної любові.—Вибране.

23 листопада

Вірен, Хто покликав вас, Він і зробить (се). 1 Солунян 5:24.

Земна вірність можлива лише через прийняття небесних дарів. Так само певно, як кожен листок, що росте, складається здебільшого з води, яку рослина отримала з хмар, і вуглецю, який вона взяла з повітря, так само певно й усе наше добро буде здебільшого почерпнуте з неба й небесних дарів. Так само безсумнівно, як кожна грудка вугілля, яку ви кладете у вогонь, містить у собі сонячні промені, замкнені впродовж усіх тих тисячоліть, що минули відтоді, як вона зеленіла й колихалася в лісі, так само безсумнівно й кожен добрий вчинок втілює в собі дари згори. І жодна людина не чиста інакше, як через уділення; і всяке добре й усяке досконале походить від Отця світел.—Александр Макларен.

24 листопада

У благодатї сьпіваючи в серцю вашому Господеві. Колосян 3:16.

Пам’ятай: твоє життя має бути співочим життям. Цей світ — величний Божий собор для тебе. Ти маєш бути одним із Божих хористів, і з твого серця має безнастанно підноситися євхаристійна жертва хвали й подяки, якою Бог завжди буде вдоволений. І має бути не лише жертва уст, а й віддання життя з радістю. Так, з радістю, а не з примусу. Кожна здібність нашої природи має бути віддана Йому в радісному служінні, бо Господь Єгова — моя пісня, так само як і моя сила.—В. Гей Ейткен.

25 листопада

Згадайте ж перші днї. Євреїв 10:32.

Перші днї — часи випробувань, боротьби, зневіри, спокус. Якби ми частіше їх згадували, то з якою ж більшою радістю робили б захисток Божої вірності своїм притулком, вигукуючи разом із псалмоспівцем: «Бо ти прийшов до помочі менї, і я буду радуватись в тїнї крил твоїх».—Р. Фуллер.

26 листопада

Господа . . . взяв собі за оселю. Псальма 91:9.

Додому ми йдемо без жодних домовленостей. Свої візити ми плануємо, а потім ідемо додому, бо вони скінчилися. Обов’язок, нестаток, безліч речей ведуть нас кудись деінде; але додому нас веде серце. Блаженний, найблаженніший той, чиї думки підносяться до Бога не тому, що їх жене, мов рибальський човен, підхоплений лютою бурею, не тому, що їх змушує нестаток чи страх, не тому, що їх веде за руку обов’язок, а тому, що Бог — його оселя і його дім. Звільнившись від усього іншого, думки йдуть додому на спочинок.

У Бозі блаженна людина знаходить любов, яка зустрічає її привітно. Там — сонячне місце. Там турбота відступає, а праця забувається. Там радісна свобода, щасливий спокій, відпочинок і відновлення нашої сили — вдома з Богом.—Марк Гай Пірс.

27 листопада

Ті, що заколотили вселенну. Дїяння 17:6. Нї про що я не дбаю. Дїяння 20:24.

Світ зрушують ті, хто не дає світові зрушити себе.—Вибране.

28 листопада

Зрушив жилу на составі бедра Якова. 1 Мойсея 32:32.

Що б не давало душі, яку Бог має намір благословити, сили опиратися Йому, — того Бог торкнеться. Це може бути гордість багатством, чи впливом, чи прихильністю; але її не буде пощаджено — Бог торкнеться її. Це може бути щось таке ж природне, як жила; але якщо воно позбавляє людину духовного благословення, Бог торкнеться його. Це може бути річ така ж мала, як жила; але її впливу, що робить людину сильною в опорі благословенню, досить, щоб її засудити, — і Бог торкнеться її. І під цим дотиком вона зіщулиться й зів’яне, і ти кульгатимеш до кінця життя.

Пам’ятай, що жила ніколи не зсихається інакше, як під дотиком руки ангела — дотиком ніжної любові.—Ф. Б. Маєр.

29 листопада

Все бо можливе в Бога. Марка 10:27.

Невір’я каже: «Як може бути те чи те?» Воно сповнене всяких «як»; але віра має одну велику відповідь на десять тисяч «як», і ця відповідь — Бог!—Ч. Г. М.

30 листопада

Ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му. 2 Коринтян 6:16.

Ці храми споруджено для Нього. Нехай Він наповнить їх так цілковито, щоб, як той східний скляний храм із давньої легенди, самого храму не було видно, а лише славне сонячне світло, що не тільки сяє в нього, а й крізь нього, і прозорих стін зовсім не видно.—А. Б. Сімпсон.