Грудень

1 грудня

Без Христа. Єфесян 2:12.

Без надії, що підбадьорить, без Стерничого, що скерує, без Друга, що порадить, без благодаті, що підтримає, без неба, що прийме нас, і без Бога, що втішить!—Вибране.

2 грудня

Коли бо я немочний, тодї я сильний. 2 Коринтян 12:10.

Такий Божий шлях. Ми йдемо вперед, відступаючи назад, стаємо сильними, стаючи слабкими, стаємо мудрими, стаючи безумними.—Ф. Вітфілд.

3 грудня

Від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі. 2 Петра 1:21.

Біблія — це писання живого Бога. Кожну її літеру написано всемогутнім перстом. Кожне слово в ній зронили вічні уста. Кожне речення продиктував Святий Дух. Хоч Мойсей і писав свої оповіді полум’яним пером, та Бог спрямовував те перо. Можливо, Давид торкався своєї арфи, і з-під його пальців линули солодкі мелодійні псалми; але це Бог водив його руками по живих струнах золотої арфи. Соломон співав пісні любові й промовляв слова досконалої мудрості; але Бог керував його устами й робив проповідника красномовним. Чи йду я слідом за громовим Наумом, коли його коні орють води; чи за Авакумом, коли він бачить намети Кушану в скорботі; чи читаю Малахію, коли земля палає, мов піч; чи звертаюся до гладенької сторінки Івана, що розповідає про любов, або до суворих розділів Петра, що говорить про вогонь, який пожирає Божих ворогів; чи звертаю до Юди, що мече анатеми на Божих супротивників, — усюди я чую, що говорить Бог; це Божий голос, а не людський; слова ці — Божі слова, слова Вічного, Невидимого, Всемогутнього, Єгови віків. Ця Біблія — Божа Біблія; і коли я дивлюся на неї, мені вчувається голос, що лунає з неї: «Я — Книга Божа. Людино, читай мене. Я — Боже писання. Вивчай мої сторінки, бо мене написав Бог. Люби мене, бо Він — мій Автор, і ти побачиш Його видимим і явним усюди».—Сперджен.

4 грудня

І, покинувши Його, всї повтїкали. Марка 14:50.

Розлука ніколи не приходить з Його боку.—Дж. Гудсон Тейлор.

5 грудня

Царь Валтасар справляв раз великий бенкет. Даниїла 5:1.

Був один Гість, Якого не запрошували, але Він прийшов, і діло Його пальця запалало на стіні.—Вибране.

6 грудня

Хто щедро надїляє, й сам надїлен буде. Приповісток 11:25.

Життя, що діє, і життя, що приймає, — одне. Немає такого помаху руки, що звершує якусь працю для Бога, який не збирав би водночас і нового жнива Божої правди, загрібаючи його до скарбниці життя.—Філліпс Брукс.

7 грудня

І приходять до Него, несучи розслабленого. Марка 2:3.

Якби не параліч, цей чоловік, можливо, ніколи й не побачив би Христа!—Вибране.

8 грудня

Прославляй, душе моя, Господа, і не забудь усї добродїйства його . . . вінчає тебе ласкою і милосердєм. Псальма 103:2, 4.

Ми говоримо про телескоп віри, але, думаю, ще більше нам потрібен мікроскоп пильної та вдячної любові. Наведіть його на дрібні частки нашого щоденного життя у світлі Духа — і як дивовижно вони проступають!—Френсіс Рідлі Гейверґал.

9 грудня

Чи ти через води йти меш, — я з тобою. Ісаїї 43:2.

Божа присутність у випробуванні набагато краща, ніж звільнення від випробування. Співчуття Його серця до нас куди солодше, ніж сила Його руки для нас.—Вибране.

10 грудня

І знов тодї побачите ріжницю між праведником і безбожником. Малахія 3:18.

Анна Австрійська сказала кардиналові Рішельє: «Бог не платить наприкінці кожного тижня, але врешті Він таки платить!»—Вибране.

11 грудня

Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім щезає. Якова 4:14.

«Життя одне; воно мине —
Лиш те, що для Христа, не промине».—Вибране.

12 грудня

Він (Ісус) . . . поглянувши на небо. Марка 6:41.

Працюючи для Бога, спершу подивися на небо. Це чудовий задум. Знову й знову наш Господь Ісус Христос підводив очі до неба й казав: «Отче». Наслідуймо Його; хоч і стоїмо на землі, нехай наше життя буде на небесах. Перш ніж вийти, якщо хочеш нагодувати світ, якщо хочеш бути благословенням серед духовної посухи й голоду, — підведи голову до неба. Тоді саме обличчя твоє засяє, сама одежа твоя пахнутиме миррою, алое та касією з палат зі слонової кості, де ти перебував зі своїм Богом і Спасителем. На тобі буде відбиток гідності й сили служіння Всевишньому Богові.—Макніл.

13 грудня

Ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами. Дїяння 11:26.

Це ім’я підказує, що ясне враження від нашого характеру, так само як і від наших слів, має бути таким: ми належимо Ісусові Христу. Він має явно бути осередком і провідником, спонукою і взірцем, силою і нагородою нашого життя. Ми — християни. Це має бути зрозуміло для всіх людей, говоримо ми чи мовчимо.

Чи так це з тобою?—Александр Макларен.

14 грудня

Мавши оце сї обітування. 2 Коринтян 7:1.

Літнього дня ліси повні пташиних гнізд. Вони сховані між листям. Маленькі пташки знають, де вони; і коли знімається буря або надходить ніч, вони летять кожна до свого гнізда. Так і Божі обітниці сховані в Біблії, наче гнізда у великих лісах; і туди нам слід летіти в будь-якій небезпеці чи тривозі, ховаючись там, у гнізді нашої душі, поки не мине буря. Немає в цьому світі твердинь таких неприступних, як слова Христа.—Дж. Р. Міллер.

15 грудня

Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов. 1 Коринтян 13:13. (R. V.)

Любов — найбільше, що Бог може дати нам, бо Сам Він є Любов; і це найбільше, що ми можемо дати Богові, бо вона віддасть нас самих і понесе з собою все, що в нас є.—Джеремі Тейлор.

16 грудня

Він (Тома) . . . сказав їм: Коли не побачу . . . не пійму віри. . . . Ісус . . . рече . . . Не будь невірний, а вірний. Йоана 20:25, 27.

Кожен сумнів у серці християнина — це безчестя, заподіяне Божому Слову та жертві Христа.—Вибране.

17 грудня

Лот . . . двинув з наметом своїм до Содому. 1 Мойсея 13:12.

І незабаром Лот перебрався до Содому; а невдовзі й Содом перебрався в нього.—Теодор Кайлер.

18 грудня

Від гріхів тайних очисти мене! Псальма 19:12.

Світ потребує людей, вільних від таємних провин. Більшість людей вільні від грубих, явних провин.—Вибране.

19 грудня

Слухатель слова . . . чинитель дїла. Якова 1:23, 25.

Віри можна навчитися в неділю, але живуть нею в буденній праці. Смолоскип віри можна запалити в церкві, але горить він у майстерні й на вулиці. Віра шукає свого життя в молитві, але живе своїм життям у ділах. Її насаджено в потаємній кімнаті, але росте вона там, у світі. Вона розправляє крила до лету в піснях хвали, але справжній її політ — у ділах любові. Вона вирішує й роздумує про вірність, читаючи свій християнський урок у Книзі Правди, але «вірний той, хто вірно чинить». Вона вдягає свою зброю серед усіх засобів і помочей святилища, як у своїй вбиральні, але бореться за праве, шляхетне й добре в усіх справах практичного буття, і поле її бою — усе широке поле життя.—Джон Дауті.

20 грудня

Не знаєте, що буде завтрішнього. Якова 4:14.

«Завтра» — великий союзник диявола, той самий Голіят, на якого він покладається для перемоги. «Тепер» — це юнак, висланий проти нього. . . . Світ охоче погодиться бути християнським завтра, якщо Христос дозволить йому бути світським сьогодні.—Вільям Арнот.

21 грудня

Море не переставало яритись. Йони 1:11.

Гріх у душі — як Йона на кораблі. Він обертає найтихішу воду на бурхливе море.—Вибране.

22 грудня

Щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм. Євреїв 6:12.

Бог дає обітницю. Віра вірить їй. Надія передчуває її. Терпіння тихо чекає на неї.—Вибране.

23 грудня

Прийшовши сїдай на останньому місцї. Луки 14:10.

Хто готовий зайняти найнижче місце, той завжди знайде, де сісти; за найгірші місця великої тисняви немає. Позаду ніхто так не штовхається, як попереду; тож коли хочемо, щоб нам було зручно, добре зробимо, тримаючись позаду.—Томас Чампнес.

24 грудня

В молитві кріпіть ся. Колосян 4:2.

Наші молитви часто схожі на пустотливі витівки міських дітлахів, що постукають у двері сусідських будинків і тікають; ми часто стукаємо в небесні двері, а потім утікаємо в дух світу; замість чекати, поки нас впустять і дадуть відповідь, ми поводимося так, ніби боїмося, що наші молитви буде вислухано.—Вільямс.

25 грудня

Множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи: Слава на вишинах Богу. Луки 2:13, 14.

Ангели бували присутні при багатьох величних подіях і долучали свої голоси до багатьох урочистих хорів на хвалу свого Всемогутнього Творця. Вони були присутні при створенні світу: «Всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів». Вони бачили, як не одну планету було сформовано між долонями Єгови й покотило Його вічними руками крізь безмір простору. Вони співали урочисті пісні над не одним світом, який створив Великий. Не сумніваємося, що вони часто співали: «Благословення, і честь, і слава, і велич, і сила, і влада, і міць — Тому, Хто сидить на престолі», коли Він являв Себе в ділі творіння. Не сумніваюся також, що їхні пісні з віками набирали сили. Як при першому створенні їхнім першим подихом була пісня, так і коли вони бачили, як Бог творить нові світи, їхня пісня отримувала ще одну ноту; вони піднімалися трохи вище в гамі поклоніння. Але цього разу, коли вони побачили, як Бог сходить зі Свого престолу й стає немовлям при жіночих грудях, вони здійняли свої ноти ще вище; і, сягнувши найдальшої межі ангельської музики, досягли найвищих нот божественної гами хвали й заспівали: «Слава на вишинах Богу», бо вище в доброті, відчували вони, Бог піти не міг. Тож свою найвищу хвалу вони віддали Йому за найвищий вчинок Його Божества.—Сперджен.

26 грудня

Мене ж не доведи (Боже) хвалитись (чим небудь) тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа. Галат 6:14.

Хрест — великий осередок Божого морального всесвіту! На цей осередок Бог завжди вказував, і око віри завжди дивилося вперед, аж поки не прийшов Спаситель. А тепер ми маємо завжди звертатися до того хреста як до осередку всіх наших благословень і основи всього нашого поклоніння — і на землі, і на небі, і в часі, і в усій вічності.

27 грудня

Будучи вічно жив. Євреїв 7:25.

Це наша надія — для нас самих, і для Його правди, і для людства. Люди приходять і відходять. Провідники, вчителі, мислителі говорять і працюють якийсь час, а тоді замовкають і втрачають силу. Він перебуває. Вони вмирають, а Він живе. Вони — запалені світильники, а тому рано чи пізно гаснуть; Він же — істинне Світло, з Якого вони черпають усю свою яскравість, і Він сяє повіки.—Александр Макларен.

28 грудня

Любов сьвіта сього — вражда проти Бога. Якова 4:4.

Це як плющ із дубом. Плющ може надати дубові величного, гарного вигляду, але весь той час він живиться його життєвими соками. Чи не йдемо ми на компроміс із ворогами Бога? Чи не обіймає нас світ своїми почестями, своїми втіхами, своїми оплесками? Це може додати нам ваги в очах світу, але наша сила втрачається.—Денгам Сміт.

29 грудня

Молилась вона (Анна) . . . Господеві і плакала гірко . . . промовляла тихцем. 1 Самуїлова 1:10, 13.

Для справжньої справи біля престолу благодаті дайте мені домашню молитву, молитву, що виходить із глибини мого серця, — не тому, що я її вигадав, а тому, що Бог, Святий Дух, вклав її туди й дав їй таку живу силу, що я не міг її не випустити. Хоч твої слова уривчасті, а речення не пов’язані між собою, якщо твої бажання щирі, якщо вони, як ялівцеве вугілля, горять палким полум’ям, Бог не зважатиме на те, як вони знайдуть вираз. Якщо в тебе немає слів, то, може, ти помолишся краще без них, ніж із ними. Бувають молитви, що ламають словам хребти; вони надто важкі, щоб їх могла понести будь-яка людська мова.—Сперджен.

30 грудня

Нояг же здобувся на ласку в Господа. 1 Мойсея 6:8.

Ной знайшов благодать так само, як Павло був помилуваний (1 Тим. 1:16), а саме: милість ухопилася за нього.—Вибране.

31 грудня

Котру маємо, яко якор душі. Євреїв 6:19.

Прив’яжіться якорем до Божого престолу, а тоді вкоротіть линву!—Вибране.