Особа і діло Святого Духа
Відроджуюча дія Святого Духа

Розділ 9 · 9 хв читання · 11 хв слухання

Відроджуюча дія Святого Духа

Апостол Павло пише в Тита 3:5: «не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого». Цей вірш навчає, що спасіння приходить через обновлюючу дію Святого Духа, а не через наші вчинки. Ісус підтверджує цю істину в Йоана 3:5: «Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже.» Його розмова з Никодимом ясно показує, що духовне відродження Святим Духом необхідне, щоб увійти в Боже Царство.

Що таке відродження? Відродження — це передання життя, духовного життя, тим, хто духовно мертвий через свої провини й гріхи (Єфесян 2:1). Це життя передає Святий Дух. Написане Слово справді є знаряддям, яким Святий Дух користується у відродженні. У 1 Петра 1:23 читаємо: «як народжені не з тлїнного сїмя, а з нетлїнного, через слово Бога живого і пробуваючого по вік.» У Якова 1:18 читаємо: «Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.» Ці місця ясно показують, що Слово є знаряддям відродження, але нове народження настає лише тоді, коли цим знаряддям користується Святий Дух. «Се дух, що оживлює» (Йоана 6:63).

У 2 Коринтян 3:6 нам сказано: «буква бо вбиває, а дух животворить.» Дехто тлумачить це так, ніби буквальне розуміння Писання — тобто таке, що бере його в суворому граматичному значенні й розуміє його так, як воно сказане, — убиває, а якесь «духовне» тлумачення, яке «передає дух уривка», змушуючи його означати те, чого він не каже, — дає життя; а тих, хто наполягає, що Писання означає саме те, що каже, називають «смертоносними буквалістами».

Це улюблене перекручення Писання в тих, хто не хоче розуміти Біблію саме так, як вона говорить, і хто, опинившись загнаним у кут, шукає зручної лазівки. Якщо прочитати ці слова в їхньому контексті, стане видно, що така думка була цілком чужа Павлові. Насправді той, хто уважно вивчатиме Павлові послання, побачить, що він був буквалістом із буквалістів.

Якщо буквалізм смертоносний, то Павлове вчення — одне з найсмертоносніших, які будь-коли були написані. Павло будує цілий аргумент на звороті одного слова, на числі чи на часі дієслова. Що ж означає це місце? Щоб дізнатися, що означає будь-який уривок, треба вивчати вжиті слова в їхньому контексті. Павло протиставляє Боже Слово поза нами, написане чорнилом на пергаменті чи вирізьблене на кам’яних скрижалях, і Боже Слово, написане в нас, на скрижалях, якими є тілесні серця, Духом Бога живого (вірш 3); і він каже нам, що коли Боже Слово є в нас лише ззовні — у Книзі, на пергаменті чи на кам’яних скрижалях, — то воно вб’є нас, принесе тільки осуд і смерть; але коли Боже Слово стало живим у наших серцях, написаним на наших серцях Духом Бога живого, то воно принесе нам життя.

Жодна кількість Біблій на наших столах чи в наших бібліотеках не спасе нас, але біблійна істина, написана Духом Бога живого в наших серцях, спасе. Інакше кажучи, відродження — це передання нової природи, Божої природи, тому, хто народжується знову (2 Петра 1:4).

Кожна людина приходить у цей світ зі збоченою природою; уся її розумова, чуттєва й вольова природа збочена гріхом. Хоч би якими чудовими були наші предки, ми приходимо в цей світ з розумом, сліпим до Божої істини.

(«Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.» 1 Коринтян 2:14.) З почуттями, відірваними від Бога, — ми любимо те, що мали б ненавидіти, і ненавидимо те, що мали б любити. («Явні ж дїла тїлесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст, ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, єресї, зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше.»

Галат 5:19-21) З волею, яка збочена, налаштована догоджати собі, а не Богові.

(«Тим що думаннє тїлесне — ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.» Римлян 8:7) У новому народженні нам дається нова розумова, чуттєва й вольова природа. Ми отримуємо розум, що бачить так, як бачить Бог, і думає Божі думки слідом за Ним (1 Коринтян 2:12-14); почуття, що співзвучні Божим почуттям. («А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра, тихість, вдержливість. На таких нема закону.» Галат 5:22-23) Волю, що співзвучна Божій волі й радіє робити те, що Йому до вподоби. (Як Ісус, ми кажемо: «Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.» Йоана 4:34, Йоана 6:38, Галат 1:10. Саме Святий Дух творить у нас цю нову природу, або передає нам цю нову природу. Жодна проповідь, хоч би якою правовірною вона була, жодне саме лише вивчення Слова не відродить людини, якщо не діє Святий Дух. Тільки Він робить людину новим творінням.

Нове народження в Біблії порівнюється з проростанням насінини. Людське серце — це ґрунт, Боже Слово — насіння (Луки 8:11; 1 Петра 1:23; Якова 1:18; 1 Коринтян 4:15), кожен проповідник чи вчитель Слова — сіяч, але Дух Божий — Той, Хто оживлює посіяне насіння, і як наслідок проростає Божа природа. Ґрунту для сівби всюди досить — це людські серця, що оточують нас з усіх боків. Насіння для сівби теж досить — кожен із нас знайде його в коморі Божого Слова; і сьогодні є багато сіячів. Але хоч є ґрунт, і насіння, і сіячі, та якщо, коли ми сіємо, Дух Божий не оживить насіння і серце слухача не обійме його вірою, жнив не буде. Кожен сіяч мусить подбати, щоб усвідомлювати свою залежність від Святого Духа, Який оживлює насіння, що він сіє, а також мусить подбати, щоб перебувати в таких стосунках із Богом, щоб Святий Дух міг діяти через нього й оживлювати посіяне ним насіння.

Святий Дух відроджує людей. Він має силу воскрешати мертвих. Він має силу дати життя тим, хто морально і мертвий, і вже розкладається. Він має силу дати цілком нову природу тим, чия природа настільки зіпсута, що людям вони здаються безнадійними. Як часто я бачив цьому доказ! Як часто я бачив, як чоловіки й жінки, цілком загублені, зруйновані й злі, приходили на зібрання, ледве знаючи, навіщо прийшли, і поки вони там сиділи, звучало Слово, Дух Божий оживлював посіяне в їхніх серцях Слово, і в одну мить той чоловік чи та жінка могутньою силою Святого Духа ставали новим творінням.

Я знаю одного чоловіка, який здавався настільки пропащим і безнадійним, наскільки взагалі може стати людина. Йому було близько сорока п’яти років. Ще хлопчиком він ступив на злі дороги. Утік з дому, пішов на флот, а потім в армію і перейняв усі вади обох. З армії його звільнили з ганьбою через крайню розпусту й непокору.

Товаришів він знаходив серед найнижчих із низьких і наймерзенніших із мерзенних. Коли вночі він ішов вулицею якогось західного містечка і крамарі чули його крик, вони від страху зачиняли двері. Але одного вечора цей чоловік із цікавості зайшов на зібрання пробудження в сільській церкві. Того вечора він глузував із зібрання разом із приятелем-гульвісою, що сидів поруч, але наступного вечора прийшов знову, і Дух Божий торкнувся його серця. Він вийшов уперед і схилився перед вівтарем.

Він підвівся новим творінням і став одним із найшляхетніших, найщиріших, найчистіших, найбезкорисливіших, найлагідніших і найбільш схожих на Христа людей, яких я будь-коли знав. Мене іноді запитують: «Чи вірите ви в раптове навернення?»

Я вірю в щось набагато чудесніше, ніж раптове навернення, — у раптове відродження. Навернення — це лише щось зовнішнє, поворот. Відродження сягає найглибших глибин найпотаємнішої душі, перетворюючи думки, почуття, волю й усю внутрішню людину. Я вірю в раптове відродження, бо цього навчає Біблія і бо я бачив це безліч разів. Я вірю в раптове відродження, бо сам його пережив. Нам іноді кажуть, що «релігія майбутнього не навчатиме про раптове чудесне навернення».

Якщо релігія майбутнього не навчатиме про раптове чудесне навернення і про щось набагато значніше — раптове, чудесне відродження силою Святого Духа, — то релігія майбутнього не відповідатиме фактам досвіду, а отже, не буде науковою. Вона пропустить одну з найпевніших і найславніших істин. Вигадані людьми релігії в минулому часто минали істину, і вигадані людьми релігії в майбутньому, безперечно, робитимуть те саме. Але релігія, яку Бог відкрив у Своєму Слові й підтверджує в досвіді, навчає про раптове відродження могутньою силою Святого Духа. Якби я не вірив у відродження силою Святого Духа, я покинув би проповідувати.

Який був би сенс стояти перед великими зібраннями, де безліч чоловіків і жінок зачерствілих і з притупленим сумлінням, які ні про що не дбають, крім світу й тіла, без високих і святих прагнень, без жодного погляду далі грошей, слави, влади й насолоди, — якби не відроджуюча сила Святого Духа? Але з відроджуючою силою Святого Духа сенс є в усьому, бо проповідник ніколи не знає, де Дух Божий ударить і вчинить Своє могутнє діло. Перед вами сидить чоловік — картяр, п’яниця чи розпусник. Здається, мало сенсу йому проповідувати, але ніколи не знаєш: можливо, саме цього вечора Дух Божий торкнеться серця того чоловіка й перетворить його на одного з найсвятіших і найкорисніших людей.

Таке часто траплялося в минулому і, безперечно, часто траплятиметься в майбутньому. Перед вами сидить жінка — справжній метелик моди. Здається, вона не має жодної думки понад світське товариство, розваги й захоплення собою. Навіщо їй проповідувати? Без відроджуючої сили Святого Духа це було б безглуздям і марнуванням часу; але ніколи не знаєш: можливо, саме цього вечора Дух Божий засяє в тому затьмареному серці й відкриє тій жінці очі, щоб вона побачила красу Ісуса Христа, і вона прийме Його, і тут-таки силою Святого Духа тій легковажній душі буде передано Боже життя.

Учення про відроджуючу силу Святого Духа славне. Воно змітає фальшиві надії. Воно приходить до того, хто покладається на освіту й культуру, і каже: «Освіти й культури недостатньо. Ви мусите народитися знову». Воно приходить до того, хто покладається на саму лише зовнішню моральність, і каже: «Зовнішньої моральності недостатньо, ви мусите народитися знову». Воно приходить до того, хто покладається на зовнішні форми релігії — на ходіння до церкви, читання Біблії, промовляння молитов, конфірмацію, хрещення, участь у Господній вечері, — і каже: «Самих лише зовнішніх форм релігії недостатньо, ви мусите народитися знову». Воно приходить до того, хто покладається на те, що почне нове життя, на зовнішню зміну, на те, що покине свої підлості, і каже: «Зовнішньої зміни, того, що ви покинете свої підлості, недостатньо. Ви мусите народитися знову». Але замість невиразних і мілких надій, які воно змітає, воно приносить нову надію, добру надію, благословенну надію, славну надію. Воно каже: «Ви можете народитися знову». Воно приходить до того, хто не має бажань, вищих за тваринні, самолюбні чи світські, і каже: «Ви можете стати спільником Божої природи, любити те, що любить Бог, і ненавидіти те, що ненавидить Бог. Ви можете стати подібним до Ісуса Христа. Ви можете народитися знову».

Назад Далі