Особа і діло Святого Духа
Святий Дух приносить у віруючому христоподібні чесноти характеру

Розділ 13 · 4 хв читання · 5 хв слухання

Святий Дух приносить у віруючому христоподібні чесноти характеру

Є якась особлива чарівність, яку ледве чи можна пояснити, у словах Павла в Посланні до Галатів 5:22-23: «А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра, тихість, вдержливість. На таких нема закону». Який перелік прекрасних моральних рис ми тут маємо! Павло каже нам, що вони — плід Духа; тобто якщо Святому Духові віддано владу над нашим життям, то саме такий плід Він принесе. Уся справжня краса характеру, уся справжня христоподібність у нас — це праця Святого Духа; це Його плід; Він його виробляє; Він його приносить, а не ми.

Варто зауважити, що ці чесноти названо не плодами Духа, а плодом, тобто якщо Духові віддано владу над нашим життям, Він не принесе одну з них як плід в одній людині, а іншу — як плід в іншій, але це буде один плід багатьох смаків, який Він виробляє в кожному. Крізь усе розмаїття виявів проходить також єдність походження. Прекрасне життя змальовано в цих віршах. Кожне слово гідне ретельного вивчення й глибокого роздуму. Подумайте про ці слова одне за одним: «радощі», «мир», «довготерпіннє», «добрість», «милосердє» або «вірність». «Віра» — кращий переклад, якщо правильно його розуміти. Це слово глибше, ніж вірність.

Це справжня віра, яка виливається у вірність. «Тихість», «вдержливість» (тобто життя під досконалим керуванням силою Святого Духа). Ми маємо тут досконалий образ життя Самого Ісуса Христа. Хіба не за таким життям ми всі тужимо — за христоподібним життям? Але це життя нам не природне, і ми не можемо його досягти жодним зусиллям того, чим ми є самі в собі.

Життя, природне для нас, змальовано в трьох попередніх віршах: «Явні ж дїла тїлесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст, ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, єресї, зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше» (Галат 5:21). Не всі ці діла тіла виявляться в кожній окремій людині; одні виявляться в одному, інші — в інших, але вони мають одне спільне джерело — тіло, і якщо ми живемо в тілі, то саме таким буде життя, яке ми проживемо.

Таке життя природне для нас, але коли Духові, що живе в нас, віддано повну владу в тому, в кому Він перебуває, коли нас приведено до усвідомлення цілковитої зіпсованості тіла і ми в безнадійному відчаї відмовляємося від думки будь-коли чогось досягти його силою, коли, іншими словами, ми доходимо до кінця самих себе й просто передаємо всю справу — зробити нас такими, якими ми повинні бути, — Святому Духові, що живе в нас, тоді ці святі чесноти характеру, змальовані в Посланні до Галатів 5:22-23, стають Його плодом у нашому житті. Чи бажаєте ви цих чеснот у своєму характері й житті? Тоді цілковито зречіться себе й усіх своїх зусиль досягти святості, облиште будь-яку думку, що ви колись зможете власними силами досягти чогось морально прекрасного, і дозвольте Святому Духові, Який уже живе у вас (якщо ви Божа дитина), узяти повну владу й приносити Свій славний плід у вашому щоденному житті.

Ту саму думку, але з іншого погляду, ми знаходимо в Посланні до Галатів 2:20: «Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене». Нині ми багато чуємо про «Етичну культуру», що зазвичай означає плекання тіла доти, доки воно не принесе плоду Духа. Цього зробити неможливо — так само, як не можна змусити терен родити смокви, а ожину — виноград (Луки 6:44, Маттея 12:33).

Ми також багато чуємо про «будування характеру». Це слушно, якщо пам’ятати, що будувати мусить Святий Дух, і навіть тоді це не стільки будування, скільки приношення плоду. (Див., однак, 2 Петра 1:5-7) Ми також багато чуємо про «плекання чеснот характеру», але мусимо завжди ясно пам’ятати, що спосіб плекати справжні чесноти характеру — цілковито віддати себе Духові, щоб Він виконував Свою працю й приносив Свій плід. Це «осьвяченнє Духа» (1 Петра 1:2, 1 Солунян 2:13).

Проте є сенс, у якому плекання чеснот характеру слушне: ми дивимося на Ісуса Христа, щоб побачити, який Він і якими, отже, повинні бути ми; потім ми покладаємося на Святого Духа, щоб Він зробив нас такими, якими ми повинні бути, і так: «Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа» (2 Коринтян 3:18). Однак вирішіть ясно й назавжди, що тіло ніколи не може принести цього плоду, що ви ніколи не досягнете цього власними зусиллями, бо це — «овощ духа».

Ви завершили: Святий Дух приносить у віруючому христоподібні чесноти характеру

Назад Далі