Особа і діло Святого Духа
Святий Дух звільняє віруючого від сили гріха, що живе в ньому

Розділ 11 · 7 хв читання · 9 хв слухання

Святий Дух звільняє віруючого від сили гріха, що живе в ньому

У Римлян 8:2 апостол Павло пише: «Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.» Що таке закон гріха і смерті, ми дізнаємося з попереднього розділу, з дев’ятого по двадцять четвертий вірш. Павло каже нам, що був у його житті час, коли він «жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.» (вірш 9). Але настав час, коли він опинився віч-на-віч із Божим законом; він побачив, що цей закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. І він вирішив дотримуватися цього святого, праведного й доброго Божого закону. Але незабаром він виявив, що, крім цього Божого закону поза ним, святого, праведного й доброго, є інший закон усередині нього, прямо протилежний цьому Божому законові поза ним.

Тоді як Божий закон поза ним казав: «Оце добре» і «оце добре», і «оце добре», і «оце добре ти мусиш робити», закон усередині нього казав: «Ти не можеш робити того доброго, що хочеш»; і зав’язалася запекла боротьба між цим святим, праведним і добрим законом поза ним, який сам Павло схвалював за внутрішньою людиною, та іншим законом у його членах, що воював проти закону його розуму й невпинно повторював: «Ти не можеш робити доброго, що хочеш». І цей закон у його членах (закон, за яким доброго, що хотів, він не робив, а зле, якого не хотів, постійно робив, вірш 19) переміг.

Павлова спроба дотримуватися Божого закону закінчилася цілковитою поразкою. Він відчував, що дедалі глибше грузне в болоті гріха, скутий і затягнутий донизу цим законом гріха в його членах, аж поки нарешті вигукнув: «Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї?» (вірш 24). Тоді Павло зробив ще одне відкриття. Він побачив, що, крім двох законів, які він уже знайшов, — Божого закону поза ним, святого, праведного й доброго, і закону гріха та смерті в ньому, закону, за яким доброго, що хоче, він не може робити, а зле, якого не хоче, мусить робити й далі, — є третій закон, «закон духа життя в Христї Ісусї», і цей третій закон звучить так: «Праведність, якої ви не можете досягти власними силами, силою власної волі, що схвалює Божий закон, праведність, якої Божий закон поза вами, хоч він святий, праведний і добрий, не може здійснити у вас, бо він ослаблений вашим тілом, — Дух життя в Христі Ісусі може створити у вас, так що праведність, якої вимагає закон, сповниться у вас, якщо ви ходитимете не за тілом, а за Духом».

Іншими словами, коли ми доходимо до кінця самих себе, коли повністю усвідомлюємо свою нездатність дотримуватися Божого закону і в цілковитій безпорадності звертаємо погляд до Святого Духа в Христі Ісусі, щоб Він зробив для нас те, чого ми не можемо зробити самі, і віддаємо свої думки, наміри, бажання й почуття під Його абсолютну владу і так ходимо за Духом, — Дух бере владу, звільняє нас від сили гріха, що живе в нас, і приводить усе наше життя у згоду з Божою волею. Привілей Божої дитини — силою Святого Духа мати перемогу над гріхом щодня, щогодини й щохвилини.

Сьогодні багато християн живуть у тому досвіді, який Павло описав у Римлян 7:9-24. Кожен їхній день — день поразки, і якщо наприкінці дня вони оглядаються на своє життя, то мусять вигукнути: «Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї?» Дехто навіть доходить до думки, що це нормальне християнське життя, але Павло ясно каже нам, що так було, «як настала заповідь» (вірш 9), а не коли прийшов Дух; що це досвід під законом, а не в Дусі. Займенник «я» трапляється в цих п’ятнадцяти віршах двадцять сім разів, а Святий Дух не згадується жодного разу, тоді як у восьмому розділі Римлян займенник «я» трапляється лише двічі на весь розділ, а Святий Дух з’являється постійно.

Далі Павло каже нам у чотирнадцятому вірші, що це був його досвід як людини «тїлесний, проданий під гріх».

Звичайно, це не опис нормального християнського досвіду. Натомість у Римлян 8:9 нам сказано, як бути не в тілі, а в Дусі. У восьмому розділі Римлян ми маємо картину справжнього християнського життя, життя, яке можливе для кожного з нас і якого Бог очікує від кожного з нас. Тут ми бачимо життя, де приходить не лише заповідь, а й Дух, Який чинить послух заповіді й дає нам повну перемогу над законом гріха і смерті.

Ми маємо життя не в тілі, а в Дусі, де ми не лише бачимо красу закону (Римлян 7:22), а й Дух дає силу виконувати його (Римлян 8:4). Тіло в нас іще є, але ми не в тілі й не живемо за тілом. Ми «духом дїла тїлесні мертвите» (вірш 13). Бажання тіла все ще є, і якби вони стали правилом нашого життя, то привели б нас до гріха, але ми день у день силою Духа умертвляємо вчинки, до яких вели б нас бажання тіла. Ми ходимо Духом і тому не виконуємо пожадливостей тіла (Галат 5:16). Ми розп’яли тіло з його пристрастями й пожадливостями (Галат 5:24). Було б занадто сказати, що ми все ще маємо тілесну природу, бо тілесна природа — це природа, якою керує тіло; тіло в нас є, але в силі Духа нам дано привілей щодня, щогодини, постійно перемагати тіло й гріх.

Але ця перемога не в нас самих і не в якійсь нашій власній силі. Залишені самі на себе, покинуті Духом Божим, ми були б такими ж безпорадними, як і завжди. Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре.

(Римлян 7:18). Усе це — у силі Духа, що перебуває в нас, але сила Духа може бути такою повною, що людина навіть не відчуває присутності тіла. Здається, ніби воно мертве й зникло назавжди, але воно лише утримується в стані смерті силою Святого Духа. Якби ми хоч на мить відвели погляд від Ісуса Христа, якби занедбали щоденне вивчення Слова й молитву, ми б упали. Ми мусимо жити Духом і ходити Духом, якщо хочемо мати безперервну перемогу (Галат 5:16-25).

Життя Духа в нас треба підтримувати вивченням Слова й молитвою. Одне з найсумніших видовищ — як деякі люди, що силою Духа ввійшли в життя перемоги, стають самовпевненими й уявляють, що перемога в них самих і що вони можуть безпечно занедбати вивчення Слова й молитву. Глибини, у які такі люди іноді падають, жахають. Кожному з нас треба взяти до серця натхненні слова апостола: «Тим же, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.» (1 Коринтян 10:12).

Колись я знав чоловіка, який, здавалося, робив надзвичайні кроки в християнському житті. Він став учителем для інших, і тисячі людей отримали через нього велике благословення. Мені здавалося, що він стає самовпевненим, і я тремтів за нього. Я запросив його до себе в кімнату, і ми довго й щиро розмовляли. Я відверто сказав йому, що, як мені здається, він ризиковано наближається до надзвичайно небезпечної межі. Я сказав, що мені здається безпечнішим наприкінці кожного дня не бути надто певним, що того дня не було ні невдач, ні поразок, а усамітнитися з Богом і просити Його випробувати моє серце й показати мені, чи немає в моєму зовнішньому чи внутрішньому житті чогось, що Йому не до вподоби, і що дуже часто виявляються невдачі, які треба визнати як гріх. «Ні, — відповів він, — мені не треба цього робити. Навіть якщо я зроблю щось не так, я одразу це побачу.

Я тримаю з Богом дуже короткі рахунки й одразу б це визнав». Я сказав, що мені здається безпечнішим приділяти час на самоті з Богом, щоб Він досліджував нас наскрізь; що хоч ми самі, може, нічого за собою не знаємо, Бог може знати щось проти нас (1 Коринтян 4:4), і Він виявить це, і нашу невдачу можна буде визнати й відкинути. «Ні», — сказав він, він не вважає, що це потрібно. Сатана скористався його самовпевненістю. Він упав у найжахливіший гріх, і хоч відтоді він визнав його й заявив про покаяння, його цілком усунуто від служіння Богові.

У Йоана 8:32 читаємо: «і зрозумієте правду, й правда визволить вас.» У цьому вірші саме правда, тобто Боже Слово, визволяє нас від сили гріха й дає нам перемогу. А в Псальма 119:11 читаємо: «Слово твоє заховав я в серцї моїм, щоб не согрішити проти тебе.» Тут знову саме Слово, що перебуває в нас, береже нас вільними від гріха. У цьому, як і в усьому іншому, те, що в одному місці приписується Святому Духові, в іншому приписується Слову. Святий Дух діє через Слово, і марно говорити про те, що Святий Дух перебуває в нас, якщо ми нехтуємо Словом. Якщо ми не живимося Словом, ми не ходимо за Духом і не матимемо перемоги над тілом і гріхом.

Ви завершили: Святий Дух звільняє віруючого від сили гріха, що живе в ньому

Назад Далі