Жити у своєму зціленні

Цей розділ у багатьох відношеннях писати найважче. Я викладав принципи, описані в попередніх розділах, найрізноманітнішим групам людей. Це були молодіжні групи й люди похилого віку, літургійні громади й нонконформістські, біблійні коледжі й домашні групи. Майже скрізь це викликало глибокий емоційний відгук, і багато людей у сльозах приходили до мене по пораду.

Мені сумно, що зазвичай я лише проїжджаю мимо і не можу взяти на себе довгий процес, у якому стільки з них потребують прожити своє зцілення. Я усвідомлюю, що часто «відкривав рану» — давно придушений спогад, — яка тепер потребує зцілення.

Іноді відгук буває зовсім несподіваним. Пам’ятаю одну єпископальну громаду, що складалася із самих зрілих дорослих людей: вони вибухнули оплесками, коли ми з пастором обійнялися, показуючи примирення, яке настає після звільнення. Вони добре усвідомлювали, що їм треба простити й звільнити колишнього пастора тієї церкви, і захват від нового розуміння того, як можна позбутися болю, який вони носили, вилився в стихійні оплески. Ми відразу ж піднесли ці оплески як хвалу Господеві.

Я сподіваюся, що ця книжка пробудить багатьох пасторів і душпастирів до усвідомлення величезної відповідальності, яку ми маємо, — нести примирення і зцілення зруйнованим стосункам і пораненим душам, яких так багато в наших церквах. І ще я сподіваюся, що багато віруючих навчаться користуватися ключами, які відчиняють Царство Небесне для їхніх рідних, і принесуть звільнення самим собі від ран, які вони носили надто довго.

Давно пора поставити сатану на його місце, щоб Божий народ міг ходити в цілісності та силі, а не шкутильгати, як це робить так багато людей!

Для тих, хто, читаючи цю книжку, упізнав у собі пораненого, я завершую кількома настановами, які допоможуть їм «прожити» власне зцілення. Якщо вдасться знайти доброго душпастиря, який пройде цей шлях разом із вами, такий супутник буде надзвичайно цінним. Я порадив би вам попросити його ознайомитися з цією книжкою, перш ніж ви почнете.

Попросіть Господа спрямувати ваші думки

Будьте певні: Господь хоче зцілити рани вашої душі. Він знає про них, але дав вам ключ до зцілення — і хоче, щоб ви ним скористалися! Він не відповідатиме на молитву в тих ділянках нашого життя, де Він уже здобув перемогу на хресті і де Він дав владу чи доручення нам.

Не поспішайте

Зцілення рідко приходить швидко. Більшість історій, які я можу розповісти, пов’язані з багатьма місяцями душпастирських розмов. Потрібен час, щоб знову почати ходити після тяжкої рани.

Як після тяжкої аварії з травмами ніг, щоб знову ходити, конче потрібна фізіотерапія, так і після давніх ран душі, щоб прожити своє зцілення, конче потрібна духовна терапія.

Говоріть про своє минуле

Зазвичай я заохочую людину, яка прийшла по пораду, розділити своє минуле на короткі проміжки часу. Наприклад: дошкільний вік, молодша школа, підліткові роки, рання дорослість тощо. Я підказую їй запитаннями про її дім, школу, друзів, про те, що вона любить і що ненавидить, і водночас придивляюся, чи не проступають повторювані схеми в її ставленнях чи ранах. «Що відчувала маленька дитина всередині тебе?»

Просіть Господа торкнутися кожної рани, щойно вона відкриється.

Записуйте все, що здається вам важливим

У мене завжди під рукою ручка й папір, щоб занотувати будь-які закономірності, що починають проступати, чи думки, які мене вражають. У ті дні, коли поруч із вами немає ні душпастиря, ні друга, ви будете дивуватися, як спливають спогади про давно забуте, — але чого ж дивуватися, коли ви вже попросили Господа діяльно взяти участь у процесі вашого зцілення? Записуйте ці спогади.

Визнайте, чи вас поранив чужий гріх

Не звинувачуйте іншого, якщо гріх ваш власний. Якщо ви образилися, мусите впоратися з цим так, як описано в дев’ятому розділі.

Не заперечуйте очевидного, якщо той, хто скривдив вас, — людина, яку ви любите, і вже ж ніяк не виправдовуйте її. Бог бачить у ній грішника — так само, як і в мені та вас, — а грішники грішать! Не треба ходити околяса — просто назвіть це так, як є: гріх! Він може бути викупленим грішником, але все одно здатен вас поранити.

Найчастіше рани завдано ненавмисно, але вони справжні, і якби кривдник не був грішником, вони не були б для вас такими болючими.

Коли я зрозумів цей принцип, то побачив, як, найпевніше, поранив через незнання власну доньку.

Енн кілька тижнів лежала в лікарні перед народженням нашої першої доньки, Корінн, тож коли почалися пологи, я був удома й не знав, що відбувається. Першими про пологи мені сказали двоє друзів, які зателефонували до лікарні просто перед від’їздом у відпустку. Медсестри сказали їм, що дитина народилася, але не стали вдаватися в подробиці, особливо щодо статі дитини, — першим про це мав дізнатися батько. Друзі наполягали, щоб я зателефонував до лікарні, аби вони могли дізнатися подробиці ще до початку відпустки. Я відповів, що зроблю це, коли дочитаю детектив Агати Крісті, який саме читав! Звісно, я жартував, просто щоб потримати їх у напрузі, і ми разом швиденько пішли до телефонної будки, щоб почути радісну новину: я став батьком чудової дівчинки.

Однак цю історію багато разів переповідали друзям, які приходили до нас у гості впродовж років, і часом — у присутності моєї доньки. Я ніколи не думав про те, як вона сприймає цю історію: татові насправді було байдуже, коли вона народилася. Може, він її не хотів?

Лише через два роки після першого видання цієї книжки я написав Корінн листа, просячи в неї прощення за рани, завдані моєю бездумністю.

Напишіть листа, конкретно назвавши свої кривди

Вам не обов’язково комусь показувати цього листа, хоча ви можете довіритися своєму душпастиреві. Однак робіть це лише тоді, коли йому можна довірити таємницю і ви знаєте, що він не дозволить цим відомостям вплинути на його ставлення до вас чи до того, хто вас поранив. Намагайтеся бути в листі вичерпними й об’єктивними, записуючи, що ви відчували, коли вас ранили: відкинутість, приниження, сором тощо.

Спробуйте також додати все добре, що можете сказати.

Бути об’єктивними може виявитися дуже важко, бо цей лист може збурити сильні емоції й біль. Його мета — допомогти вам винести на поверхню почуття, які ви роками придушували.

Пов’язки, що стали путами, треба зняти! Не поспішайте!

Виберіть прощення

Визнайте, що той, хто вас поранив, — грішник, який ходить у темряві. Він сліпий до того, що заподіяв вашій душі. Ваш справжній противник — сатана, чиє військо цілилося у вас від самого народження, а ваш кривдник — лише знаряддя, яке не знає задумів сатани. Розгнівайтеся на сатану — і простіть сліпого. Переконайтеся, що ви готові простити кожен пункт, згаданий у листі, який ви написали.

Не чекайте, що Господь зцілить там, де ви не готові простити.

Виберіть звільнення

Чому б не скористатися молитвою святого Стефана? «Отче, не постав їм сього за гріх! Сьогодні я вирішую звільнити їх від усякої провини».

Помолившись цією молитвою, раджу вам записати дату й закарбувати її в пам’яті так само, як день народження.

Спаліть листа!

Справу залагоджено — навіщо ж тримати її при собі?

Цей день має залишитися у вашій пам’яті лише як день, коли ви почали проживати своє зцілення, — день для святкування!

Моліться за того, хто вас поранив

Зобов’яжіться щодня молитися, щоб Бог благословив того, хто вас поранив. Його діти далеко від Господа? Моліться за них. Його справа переживає труднощі? Моліться про її успіх. Коли ви й далі молитиметеся так, Бог діятиме через канал між Собою і ними — канал, який ви відкрили своїм прощенням і звільненням. Роблячи це, ви визволятимете себе з рабства емоційних пут ваших ран і ставатимете тим слугою, яким Ісус покликав вас бути.

Якщо хтось кривдить вас, забираючи вашу сорочку, він робить вас своїм рабом; але віддаючи йому й верхній одяг, ви робите себе його слугою. Якщо він кривдить вас, змушуючи пройти милю, він робить вас своїм рабом; але пройшовши дві милі, ви робите себе його слугою (Маттея 5:40-41). Якщо він ранить вашу душу, ви стаєте емоційним рабом; але молячись за нього, ви стаєте його слугою.

Перший поклик учнівства — стати слугою, так само як Ісус став ним для вас.

Будьте відкриті до примирення

Якщо з’явиться нагода примиритися з тим, хто вас поранив, не дозволяйте побоюванням чи страхові вам завадити.

Господній пріоритет — не лише зцілення, яке благословляє вас, а й примирення, яке благословляє Його!

Проживайте своє зцілення

Щодня зодягайтеся в усю зброю Божу, описану в Єфесян 6:10-18. Робіть це свідомо, навіть проголошуючи вголос: «Я підперізуюся поясом правди, щоб мій „нутряний чоловік“ не був поранений неправдою ворога. Я одягаю броню праведності, щоб ворог ніколи не зміг роздвоїти моє серце в його відданості й любові до Господа» — і так далі. Тільки «чисті серцем» побачать Бога — ті, чиї серця не змішані з шлаком цього світу (Маттея 5:8).

Віддайте кожну рану Великому Лікареві

Так само певно, як ворог знає, де ваші рани, знає це й Господь. Він відчув ваш біль, коли вас ранили, і прагне вашого зцілення; однак ключ Він дав вам.

Коли ви почнете ним користуватися, Він охоче допомагатиме вам проживати зцілення. Як Він відкрив вам рани, так Він і знімає пута й дає замість них цілісність; зрештою, Він — «Великий Лікар», Цілитель, Який узяв на Себе наші недуги й поніс наші болі і Чиїми ранами ми оздоровлені (Ісаїї 53:4-5).

І насамкінець подякуйте Йому за Його зцілення!