Мойсей і Боже Слово

Щодо зв’язку між молитвою і словом у нашій особистій побожності часто наводять вислів одного наверненого з поганства: коли я молюся — я говорю до Бога; коли я читаю в Біблії — Бог говорить до мене. Є в історії Мойсея вірш, у якому цю думку виведено напрочуд гарно. Ми читаємо в 4 Мойсея 7:89: «І як увійшов Мойсей у громадянський намет розмовляти з ним, так почув голос, що промовляв до його з віка, що на скринї сьвідчення, і спроміж обох херувимів: і промовляв до його». Коли він увіходив, щоб помолитися за себе або за свій народ і щоб чекати вказівок, він щоразу знаходив Того, Хто вже чекав на нього. Який же це урок для нашої ранкової варти!

Молитовний дух — це той дух, до якого Бог говоритиме. Молитовний дух буде духом, що прислухається, чекаючи почути, що каже Бог. У єдності з Богом Його присутність і Його участь мають бути такі самі дійсні, як і моя власна. Ми хочемо спитати, що потрібне, щоб наше читання Писання і наша молитва були правдивим спілкуванням із Богом.

Найперше — стань на правильному місці. «Мойсей увійшов у скинію, щоб розмовляти з Богом».

Він відділився від народу і пішов туди, де міг бути з Богом на самоті. Він пішов на те місце, де Бога можна було знайти. Ісус сказав нам, де є це місце. Він кличе нас увійти у свою внутрішню кімнату, зачинити двері й помолитися Отцеві нашому, що бачить потайне.

Будь-яке місце, де ми справді на самоті з Богом, може стати для нас таємницею Його присутності. Щоб розмовляти з Богом, потрібне відділення від усього іншого. Потрібне серце, пильно на те наставлене і повне сподівання зустріти Бога особисто і мати з Ним прямі справи. Ті, хто йде туди, щоб говорити до Бога, почують голос Того, Хто промовляє до них.

Далі — стань у правильному положенні. Мойсей почув голос Того, Хто промовляв із віка милості. Схилися перед віком милості. Там свідомість твоєї недостойності не буде тобі перешкодою, а стане справжньою допомогою в довірі до Бога. Там ти зможеш мати впевнену певність, що твій погляд угору зустрінеться з Його оком, що твоя молитва може бути вислухана і що Його любляча відповідь буде дана. Схилися перед віком милості й будь певний, що Бог милості побачить тебе і поблагословить. Далі — стань у правильному настрої, у поставі того, хто слухає. Багато людей так заклопотані тим, багато чи мало вони мають сказати у своїх молитвах, що голосу Того, Хто промовляє з віка милості, вони так ніколи й не чують, бо не сподіваються на нього і не чекають його.

«…говорить Господь. А ось, на кого я ласкаво спогляну: на смирного й сокрушеного духом та й на того, що тремтить перед словом моїм». Увійдімо ж у внутрішню кімнату і станьмо до молитви з серцем, яке покірно чекає почути, як говорить Бог; і в слові, яке ми читаємо, ми справді почуємо голос Того, Хто промовляє до нас.

Найвище блаженство молитви буде в тому, що ми перестанемо молитися, щоб дати Богові говорити.

Молитва і слово нерозривно пов’язані одне з одним: сила у вживанні кожного з них залежить від присутності другого. Слово дає мені поживу для молитви, говорячи мені більше про Бога, і воно ж дає мені силу до молитви — відвагу тієї певності, що я буду вислуханий. Слово приносить мені й саму відповідь на молитву, бо навчає мене, що Бог для мене зробить. І так само, з другого боку, молитва готує серце до того, щоб прийняти слово від Самого Бога, до навчання Духа, який дає духовне розуміння його, і до віри, що стає учасницею його могутньої дії. Ясно, чому це так. Молитва і Слово мають один спільний осередок — Бога. Молитва шукає Бога; Слово об’являє Бога. У молитві людина просить у Бога; у слові Бог відповідає людині.

У молитві людина підноситься до неба, щоб перебувати з Богом; у слові Бог приходить, щоб перебувати з людиною. У молитві людина віддає себе Богові; у слові Бог віддає Себе людині. І в молитві, і в слові все має бути Богом. Нехай твоє серце буде цілком для Бога. Нехай єдиним предметом твого бажання будуть молитва і слово. Тоді ти матимеш благословенне спілкування з Богом, обмін думкою, любов’ю і життям: перебування в Бозі, а Бога — у нас.

Шукайте Бога — і будете жити.