Свята Трійця

Того ж то приклоняю колїна мої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, від котрого всяке отцївство на небесах і на землї зветь ся, щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку, щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови, могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота, і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою. Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас. Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь. Єфесян 3:14-21.

Ці слова часто — і не без доброї на те підстави — вважали за один із найвищих виразів того, чим може бути життя віруючого тут, на землі. І все ж такий погляд не позбавлений своїх небезпек, якщо він живить думку, ніби досягнення такого досвіду треба вважати за щось виняткове й далеке, і якщо він заслоняє собою ту блаженну правду, що цей досвід — хоч і в різній мірі — призначений бути певною і безпосередньою спадщиною кожної Божої дитини.

Щоранку кожен віруючий має і повне право, і пекучу потребу сказати: мій Отець сьогодні утвердить мене силою — і навіть цієї самої хвилини утверджує мене — у внутрішній людині через Свого Духа.

Кожного дня ми маємо вдовольнятися не меншим, ніж те, щоб Сам Христос вірою оселився в наших серцях, — не меншим, ніж життя, закорінене в любові й укріплене на те, щоб пізнавати любов Христову. Кожного дня ми віруємо, що благословенне діло сповнення нас усякою повнотою Божою вже готується, вже провадиться і вже звершується всередині нас. І кожного дня ми маємо бути міцними у вірі в Божу силу і віддавати Йому славу в Христі як Тому, Хто спроможний зробити незрівнянно більше понад те, чого ми просимо або що ми здатні подумати, — по силі того Духа, який діє всередині нас.

Ці слова, поміж багатьма іншими своїми прикметами, чудові ще й тим, як саме вони подають правду про Святу Трійцю в її стосунку до нашого щоденного, практичного життя. Багато християн розуміють, що в дорозі християнського життя буває і правильно, і потрібно час від часу приділяти особливу увагу кожній із трьох Осіб Благословенної Трійці. Але їм часто буває важко звести ці різні правди докупи, в одну-єдину правду, і знати, як саме поклонятися Трьом в Одному.

Наш текст відкриває нам цей дивний взаємозв’язок і цю досконалу єдність. Ми маємо Духа всередині себе як саму силу Божу, і все ж Він не діє ані за нашою власною волею, ані сам від Себе. Це Отець, по багатству Своєї слави, дає нам «утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку».

Це Отець робить «геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас». Присутність Духа всередині нас аж ніяк не заступає нам Самого Бога, — навпаки, вона робить нас іще повніше й іще невпинніше залежними від Отця. Дух може діяти лише так і лише тоді, як діє через Нього Отець. Нам треба поєднати докупи ці дві правди: глибоко благоговійну, довірливу свідомість того, що Святий Дух живе в нас, — і невпинне, залежне очікування на Отця, щоб Він діяв через Нього.

Так само буває і з Христом. Ми приклоняємо коліна наші перед Богом як перед Отцем, і робимо це в імені Сина. Ми просимо Його утвердити нас через Свого Духа з однією-єдиною метою: щоб Христос оселився в наших серцях. Отже, Син веде нас до Отця, а Отець знову об’являє Сина всередині нас. І далі, коли Син живе в серці, а серце закорінене й оснуване в любові, черпаючи своє життя з Божественної любові, як зі свого ґрунту, приносячи плоди й чинячи діла любові, — нас ведуть усе далі, аж поки ми сповнимося всякою повнотою Божою. Усе серце, разом із його внутрішнім і його зовнішнім життям, стає поприщем того благословенного взаємообміну, яким діють Святі Троє. І коли наші серця цьому вірують, ми через Христа віддаємо славу Тому, Хто Своїм Святим Духом може зробити більше, ніж ми взагалі здатні подумати.

Яке ж це дивовижне спасіння, поприщем якого стає наше власне серце: Отець невпинно вдихає в нас Свого Духа і Своїм щоденним оновленням робить це серце придатним бути оселею Христа; Святий Дух невпинно об’являє і формує Христа всередині нас, так що сама Його природа, Його схильності й Його вдача стають нашими власними; а Син уділяє нам Своє життя любові й веде нас усе далі, аж поки ми сповнимося всякою повнотою Божою.

Саме це й має бути нашою щоденною побожністю. О, поклонімося ж Триєдиному Богові в повноті віри кожного дня! У який би бік не вело нас вивчення Біблії й наша молитва, нехай це завжди залишається тим осереддям, від якого ми виходимо і до якого щоразу вертаємось. Ми були створені на образ Триєдиного Бога. Спасіння, яким Бог нас відновлює, є спасінням внутрішнім; воно для нас ніщо, якщо воно не звершується в наших серцях і не зазнається там-таки. Бог, Який нас спасає, не може вчинити цього жодним іншим способом, як тільки бувши Богом, що живе всередині нас і сповнює нас усією Своєю повнотою. Поклонімося ж Йому і чекаймо на Нього; віруймо і віддаймо Йому славу.

Чи помічали ви коли-небудь, як у Посланні до Єфесян три Особи Трійці раз у раз згадуються разом?

1. 3. Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї.

1. 12, 13. Щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його; і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим.

1. 17. Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його.

2. 18. Тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця.

3. 22. На Ньому й ви збудовуєтесь на оселю Божу Духом.

4. 4-9. З того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій, котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом, що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовістє, котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його. Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове, і з’ясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом.

5. 4-6. Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання; один Господь, одна віра, одно хрещеннє, один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас. 5. Сповняйте себе Духом, дякуючи Богові в імя Христове.

6. 10-18. На останок, браттє моє, кріпіть ся в Господї і в потузї сили Його. Одягнїть ся у всю зброю Божу, щоб змогли ви стояти проти хитрощів дияволських.

Бо наша боротьба не з тїлом і кровю, а з князївствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби. Того-то прийміть усю зброю Божу, щоб змогли встояти в день лютий і, все зробивши, стояти. Стійте ж оце, підперезавши поясницї ваші правдою і одягнувшись у броню (панцир) праведности, і обувши ноги в готовість благовіствування миру.

Над усе ж узявши щит віри, котрим здолїєте всї розпалені стріли лукавого вгасити; і шолом спасення візьміть і меч духовний, котрий єсть слово Боже. Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом і в сьому пильнуйте в усякому терпінню і благанню за всїх сьвятих. Коли ви будете вивчати й порівнювати ці місця і намагатися зібрати їхнє повчання в якесь правдиве й смиренне уявлення про славу нашого Бога, зверніть особливу увагу ось на що: наскільки ж украй практичною правдою є ця правда про Святу Трійцю. Писання майже нічого не навчає про її таїну в самій Божественній природі; майже все, що воно має про неї сказати, стосується Божого діла в нас, і нашої віри, і нашого власного досвіду Його спасіння.

Правдива віра в Трійцю зробить нас міцними, світлими, опанованими Богом християнами. Божественний Дух робить Себе одним цілим із нашим життям і з нашою внутрішньою істотою; Благословенний Син живе всередині нас як дорога до досконалого спілкування з Богом; а Отець через Духа і через Сина день за днем звершує Свій намір — той намір, щоб ми сповнилися всякою повнотою Божою. Приклонім же коліна наші перед Отцем! І тоді таїна Трійці буде і пізнана, і пережита на власному досвіді.