Псальма 119 і її навчання

«Як же любий менї закон твій! Цїлий день думка моя про його». Псальма 119:97.

У Святому Письмі є один уривок, цілком присвячений тому, щоб навчити нас, яке саме місце Боже Слово повинне мати в нашій пошані і яким способом ми можемо забезпечити собі те благословення, що воно несе. Це найдовший розділ у цілій Біблії, і майже без жодного винятку в кожному з його 176 віршів, під тією чи іншою назвою, згадується Слово. Кожен, хто справді хоче знати, як йому вивчати свою Біблію згідно з Божою волею, повинен пильно й уважно вивчити цю Псальму.

У житті кожного має настати такий час, коли він постановить вивчити її науку і перевести її в діло. Чи ж можна дивуватися, що наше вивчення Біблії не приносить більшого духовного пожитку й більшої сили, коли ми нехтуємо той Божественний Порадник, який вона подає нам для цього вивчення? Може статися, що ти жодного разу не прочитав її наскрізь як одне ціле. Якщо не маєш часу — знайди час, якусь вільну суботню годину, — а чому б і не якийсь вільний тиждень, день чи годину? — у яку ти прочитав би її наскрізь і спробував схопити її головну думку або принаймні вловити її дух.

Якщо тобі важко зробити це, прочитавши її один раз, прочитай її не один раз. Це змусить тебе відчути потребу віддати їй пильнішу увагу. Ось кілька вказівок, які можуть допомогти тобі у твоєму вивченні. 1-ше. Зазнач усі різні назви, під якими мовиться про Боже Слово.

2-ге. Зазнач усі різні дієслова, що виражають, як ми маємо почуватися і що маємо чинити щодо Слова. Нехай це приведе тебе до пильного розважання над тим, якого місця Боже слово домагається у твоєму серці й у твоєму житті і як кожна здатність твоєї істоти — жадання, любов, радість, довіра, послух, дія — ним викликається.

3-тє. Полічи й зазнач, скільки разів писар говорить у минулому часі про те, як він хоронив Божі свідоцтва, додержував їх, тримався їх і втішався ними. Скільки разів він виражає в теперішньому часі, як він радіє з Божого закону, любить його і шанує? І далі — як він у майбутньому часі обіцяє і клянеться додержувати Божі устави до самого кінця. Склади все це докупи й побач, як понад сто разів він ставить свою душу перед Богом як той, хто шанує і хоронить Його закон. Вивчай це особливо в тому, як ці вислови пов’язані з його молитвами до Бога, — доки не матимеш ясного образу того праведного, чия ревна й дійова молитва «много може».

4-те. Далі вивчай самі молитви й запиши ті різні прохання, які він підносить щодо Слова: чи то за навчання, щоб розуміти його, і за силу, щоб його додержувати, чи то за благословення, обіцяне в Слові і знаходжене в його виконуванні.

Зазнач особливо такі молитви, як «Навчи мене, Господи, дороги уставів твоїх» і «Дай менї розум». А також ті, де благання звучить: «по слову твому».

5-те. Полічи вірші, у яких є натяк на горе — чи то від його власного стану, чи то від ворогів, чи то від гріхів безбожних, чи то від того, що Бог зволікає «помогти йому»; і навчися, що саме в час біди ми особливо потребуємо Божого Слова і що тільки воно одне може принести нам розраду.

6-те. А далі йде одна з найважливіших речей. Зазнач, як часто трапляються маленькі займенники «ти» і «твій» і як часто вони маються на увазі в кожному проханні — «навчи мене», «оживи мене», — і ти побачиш, що вся ця псальма є молитвою, зверненою до Бога. Усе, що псалмист має сказати про Слово Боже — чи то щодо свого власного прив’язання до нього, чи то щодо своєї потреби Божого навчання й оживлення, — сказане вгору, просто в лице Богові. Він вірить, що це вгодне Богові й добре для його власної душі — зв’язувати свої роздуми й свої думки про Слово, так безнастанно і так тісно, як тільки можна, молитвою із Самим живим Богом. Кожна думка про Боже Слово, замість того щоб відтягати його від Бога, веде його до спільності з Богом.

Слово Боже стає для нього багатим і невичерпним матеріалом для того, щоб мати спілкування з тим Богом, чиє воно є і до кого воно має привести. У міру того, як ми поступово здобуваємо прозріння в ці правди, ми діставатимемо новий смисл із окремих віршів.

А коли ми час від часу братимемо цілий уступ із його вісьмома віршами, ми побачимо, як вони помагають піднести нас — разом зі словом і через слово — у Божу присутність і в те життя послуху й радості, яке каже: «Я клявся хоронити присуди справедливостї твоєї, і встою в слові моїм». «Як же любий менї закон твій! Цїлий день думка моя про його».

Шукаймо ж благодаттю Святого Духа, щоб те побожне життя, яке відкриває ця Псальма, було вроблене в нашу ранкову варту. Нехай Боже Слово щодня і поперед усього іншого веде нас До Бога. Нехай кожне благословення в ньому стане предметом молитви, а надто наша потреба Божественного навчання. Нехай наше палке прив’язання до нього буде нашим дитинним благанням і нашою певністю в тому, що Отець нам поможе. Нехай за нашими молитвами йде та обітниця, що коли Бог оживить нас і поблагословить нас, ми підемо дорогою Його заповідей; і нехай усе те, що приносить нам Боже слово, робить нас іще ревнішими в жаданні понести те саме Слово й іншим — чи то на пробудження, чи то на скріплення життя Божого в душі.