Святість — головна мета вивчення Біблії

«Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда». Йоана 17:17.

У Своїй великій заступницькій молитві Господь наш говорив про ті слова, які дав Йому Отець, про те, як Він Сам дав їх Своїм учням, і про те, що вони прийняли їх і повірили їм. Саме це й зробило їх учнями. І саме додержування цих слів справді уможливило б їм жити тим життям і чинити те діло, що властиві правдивим учням. Приймати Божі слова від Христа і додержувати їх — ось прикмета і сила правдивого учнівства.

Молячись Отцеві, щоб Він зберіг їх у світі, коли Він Сам його покине, Господь наш просить, щоб Отець освятив їх правдою — тією правдою, що живе і діє в Його слові. Христос сказав про Себе: «Я… правда». Він був Єдинородний від Отця, «повне благодати і правди». Його навчання було не таке, як навчання закону, що прийшов через Мойсея і давав лише знання та обітницю добрих речей, які мали настати, — а це був тільки образ або тінь.

«Слова, що я глаголю вам, се дух і життє» — вони дають саму суть, силу і Божественне посідання того, про що говорять. Христос говорив про Духа як про Духа правди, який мав повести їх в усю ту правду, що була в Ньому Самому, — і то не як у справу знання чи вчення, а в її дійсне пережиття й уживання.

І тоді Він молиться, щоб у цій живій правді — як вона живе у Слові і як об’являється в Ньому Духом — Отець освятив їх. «І за них я посьвячую себе, — каже Він, — щоб і вони були осьвячені правдою». І Він просить Отця, у Його силі й у Його любові, узяти їх під Свою опіку, щоб Його намір — освятити їх правдою, через Його слово, яке є правда, — здійснився і щоб вони, як і Він Сам, були освячені правдою. Розгляньмо ж ті чудові науки, які тут подано щодо Божого слова.

«Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда». Велика мета Божого слова — зробити нас святими. Ані старанність, ані успіх у вивченні Біблії не дадуть нам користі, коли вони не роблять нас упокоренішими і святішими людьми. У всякому нашому вживанні Святого Письма це мусить бути ясно нашою головною метою. Причина того, що часто буває так багато читання Біблії і так мало справжнього наслідку в Христоподібному характері, полягає в тому, що «спасеннє осьвяченнєм духа й у вірі правди» не шукається по-справжньому. Люди уявляють собі, що коли вони вивчатимуть Слово і приймуть його правди, то це вже само собою якось піде їм на добро.

Але досвід навчає, що воно не так. Плід святого характеру, посвяченого життя, сили благословити інших — не приходить, і то з простої й цілком природної причини: ми одержуємо тільки те, чого шукаємо. Христос дав нам Боже Слово, щоб зробити нас святими; і тільки тоді, коли ми поставимо це своєю ясною метою в усякому вивченні Біблії, та правда — не правда вчення, а її Божественна оживляюча сила, що уділяє саме життя Боже і міститься в ній, наче насіння, — може розкритися і уділити себе нам.

«Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда». Тільки Сам Бог може зробити нас святими через Своє Слово. Слово, відділене від Бога і від Його безпосередньої дії, не може нічого вдіяти. Слово — це знаряддя: Сам Бог мусить ним послуговуватися. Бог є єдиний Святий. Він один може освячувати. Невимовна вартість Божого слова в тому, що воно є Божим засобом освячення. Страшна помилка багатьох полягає в тому, що вони забувають: тільки Бог може ним послугуватися або зробити його дійовим. Не досить того, що я маю доступ до аптеки лікаря. Мені треба, щоб він приписав ліки. Без нього моє вживання його ліків могло б бути смертельне. Так було й з книжниками. Вони хвалилися Божим законом; вони втішалися своїм вивченням Писання — і все ж лишалися неосвяченими. Слово не освятило їх, бо вони не шукали цього в слові і не віддалися Богові, щоб Він учинив це для них.

«Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда». Цієї святості через Слово треба шукати в Бога і чекати на неї від Нього в молитві. Господь наш не тільки навчав Своїх учнів, що вони мусять бути святі; Він не тільки посвятив Себе за них, щоб вони були освячені правдою, — Він приніс Свої слова і Своє діло Отцеві з молитвою, щоб Отець освятив їх. Конче потрібно знати Боже слово і роздумувати над ним. Конче потрібно покласти свої серця на те, щоб бути святими, — як на нашу першу й головну мету у вивченні Слова. Але всього цього не досить: усе залежить від того, чи йдемо ми за Христом у проханні до Отця, щоб Він освятив нас через Слово. Це Бог, святий Отець, робить нас святими — Духом святості, що живе в нас. Він виробляє в нас той самий розум і той самий настрій Христа, який є нашим освяченням. «Нема рівно сьвятого як Господь»; уся святість належить Йому, і вона є тим, що Він дає Своєю святою Присутністю.

Скинія і храм не були святі через очищення, відділення чи посвячення. Вони стали святими тим, що Бог увійшов у них і оселився в них. Те, що Він узяв їх у володіння, і зробило їх святими. Так само й нас Бог робить святими через Своє слово, що вносить у нас Христа і Святого Духа. А Отець не може вчинити цього інакше, як тоді, коли ми ждемо перед Ним і затихаємо, і в глибокій залежності та в цілковитому відданні себе здаємося на Нього. Саме в молитві, піднесеній в Імені, і в спільності, і у вірі Великого Заступника — «Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда» — і знайдеться Отцева освячуюча сила, і наше знання Божого слова справді зробить нас святими.

Яка ж свята та Ранкова Варта! Ця година особливо присвячена тому, щоб душа здавала саму себе Божій святості, аби бути освяченою через Слово. Пам’ятаймо ж повсякчас, що одна-єдина мета Божого слова — це зробити нас святими. І нехай буде нашою невпинною молитвою: «Отче, освяти мене правдою Твоєю».