Наслідування Христа
Не всім людям слід вірити, бо легко схибити в слові

Розділ 83 · 3 хв читання · 4 хв слухання

Не всім людям слід вірити, бо легко схибити в слові

Учень

ПОДАЙ мені допомогу в моїх потребах, Господи, бо людська допомога марна. Як часто я не знаходив вірності там, де думав, що маю її! І як багато разів знаходив її там, де найменше сподівався! Тож марна надія на людей, а спасіння праведних — у Тобі, Боже. Благословенне Твоє ім’я, Господи, Боже мій, у всьому, що з нами трапляється.

Ми слабкі й непостійні, швидко піддаємося обману й міняємося. Хто та людина, що змогла б так обережно й пильно себе стерегти, щоб часом не потрапити в оману чи розгубленість? Хто покладається на Тебе, Господи, і шукає Тебе простим серцем, той не так легко падає. А коли спіткає його якась біда, хоч як би він у ній заплутався, Ти швидше визволиш і втішиш його. Бо Ти не покинеш того, хто надіється на Тебе, аж до самого кінця.

Рідко трапляється друг, що лишається вірним у всіх скорботах свого друга. Але Ти, Господи, і тільки Ти, цілком вірний у всьому; крім Тебе, немає нікого такого вірного.

О, яка мудра та свята душа, що сказала: «Мій розум твердо утверджений і заснований на Христі». Якби це було правдою про мене, людський страх не так легко тривожив би мене, і стріли слів не бентежили б. Але хто може все передбачити й остерегтися всякого лиха? І якщо навіть передбачене часто шкодило, то хіба несподіване може не ранити нас тяжко? Чому ж я не подбав краще про свою нещасну душу? Чому так легко довіряв іншим? Та ми лише люди, не більш як слабкі люди, хоч багато хто вважає нас ангелами й так нас називає.

Кому ж мені вірити, Господи? Кому, як не Тобі? Ти — правда, яка не обманює й не може бути обманута. А кожна людина, навпаки, неправдива, слабка, непостійна й схильна помилятися, особливо в словах, тож не слід надто швидко вірити навіть тому, що на перший погляд звучить правдиво. Яке мудре було Твоє застереження стерегтися людей; що вороги людині — її домашні; що не слід вірити, коли хтось скаже: «Ось він тут» або «ось він там».

Я навчився цього на власній шкоді й сподіваюся, що це додало мені обережності, а не більшого безглуздя. «Стережися, — кажуть, — стережися й тримай при собі те, що я тобі кажу!» І поки я мовчу, вважаючи справу таємною, той, хто просив мене мовчати, сам не може змовчати, а відразу видає і мене, і себе — та й іде собі. Від таких розмов і від таких необачних людей захисти мене, Господи, щоб я не потрапив до їхніх рук і не пристав на їхні шляхи. Вклади в мої уста слова правдиві й тверді та віддали від мене лукавий язик, бо чого не хочу терпіти сам, того мушу всіляко уникати.

О, як добре й мирно мовчати про інших, не вірити без розбору всьому, що кажуть, не переказувати легко далі, відкриватися небагатьом, завжди шукати Тебе як Того, Хто бачить серця, і не віятися за кожним вітром слів, а бажати, щоб усе в нас і поза нами здійснювалося з волі Твоєї вподоби.

Як сприяє збереженню небесної благодаті утікати від людських очей, не шукати назовні того, що, здається, викликає захоплення, а з найбільшою пильністю йти за тим, що дає запал і виправлення життя! Скільком пошкодило те, що їхню чесноту надто поспішно пізнали й похвалили! І яка справжня користь була тоді, коли благодать залишалася прихованою в цьому крихкому житті, що все — спокуса й боротьба!

Ви завершили: Не всім людям слід вірити, бо легко схибити в слові

Назад Далі