Розділ 47 · 1 хв читання · 2 хв слухання
Усе слід відносити до Бога як до останньої мети
Голос Христа
СИНУ Мій, Я мушу бути твоєю найвищою й останньою метою, якщо ти справді прагнеш бути блаженним. Цим наміром очистяться твої прихильності, що надто часто збочено схиляються до себе самого й до створінь. Бо якщо ти в чомусь шукаєш себе, то відразу занепадаєш усередині й твоє серце висихає.
Тож віднось усе передусім до Мене, бо це Я дав тобі все. Розглядай кожну річ як таку, що витікає з найвищого добра, а тому до Мене, як до їхнього найвищого джерела, мусить усе вертатися.
З Мене, мов із живого джерела, черпають воду життя малі й великі, бідні й багаті, і ті, хто служить Мені охоче й вільно, приймуть благодать за благодать. А хто хоче хвалитися чимось поза Мною чи тішитися якимсь добром як своїм власним, той не утвердиться у справжній радості й не зазнає веселості серця, а буде обтяжений і пригнічений на багато ладів. Тому ти не повинен приписувати жодного добра собі чи визнавати чесноту за якоюсь людиною, а все віддавати Богові, без Якого людина не має нічого.
Я дав усе. Я хочу, щоб усе знову повернулося до Мене, і найсуворіше вимагаю віддячення. Це та правда, якою проганяється марнославство.
Де входять небесна благодать і справжня любов, там не буде місця ні заздрості, ні тісноті серця, ні себелюбству. Божественна любов перемагає все й розширює сили душі.
Якщо ти справді мудрий, то радітимеш тільки в Мені, бо ніхто не добрий, крім одного Бога, Якого слід хвалити понад усе й понад усе благословляти.