Наслідування Христа
Ревність у виправленні свого життя

Розділ 26 · 5 хв читання · 6 хв слухання

Ревність у виправленні свого життя

БУДЬ пильним і старанним у служінні Богові й часто думай про те, навіщо ти покинув світ і прийшов сюди. Хіба не для того, щоб жити для Бога і стати духовною людиною? Тож ревно прагни досконалості, бо незабаром одержиш нагороду за свою працю, і ні страх, ні смуток не спіткають тебе в годину смерті.

Потрудися трохи тепер — і невдовзі знайдеш великий спочинок, ба навіть вічну радість; бо якщо ти й далі будеш вірним і старанним у ділах, Бог, без сумніву, буде вірним і щедрим у нагороді. Плекай розважну надію на спасіння, але не поводься так, ніби ти вже певен його, щоб не стати лінивим і гордим.

Одного дня якийсь чоловік, що часто й тривожно вагався між надією та страхом, охоплений смутком, схилився в смиренній молитві навколішки перед вівтарем у церкві. Роздумуючи над цим, він сказав: «О, якби я тільки знав, чи встою до кінця!» І вмить почув у собі Божу відповідь: «Якби ти знав це, що б ти робив? Роби тепер те, що робив би тоді, і будеш цілком безпечний». Тієї ж хвилини втішений і підбадьорений, він віддався Божій волі, і тривожна непевність минула. Його цікавість більше не допитувалася, що чекає на нього в майбутньому; натомість він силкувався пізнати досконалу й угодну волю Божу на початку і в кінці кожного доброго діла.

«Вповай на Господа, і твори добро, — каже Пророк, — живи на землі, і живитимешся її багатствами».

Одне стримує багатьох від ревного виправлення свого життя — страх перед труднощами, перед тягарем боротьби. Певна річ, ті, хто мужньо намагається подолати найважчі й найнеприємніші перешкоди, далеко випереджають інших на шляху чесноти. Людина найбільше поступає вперед і заслуговує найбільше благодаті саме в тому, в чому здобуває найбільші перемоги над собою й найдужче умертвлює свою волю. Правда, кожен має власні труднощі, які мусить зустріти й подолати, але старанна й щира людина поступить далі, навіть маючи більше пристрастей, ніж той, хто врівноваженіший вдачею, але менше дбає про чесноту.

Особливо дві речі сприяють виправленню: силою відривати себе від тих вад, до яких природа лихо схильна, і палко трудитися, щоб здобути ті дари благодаті, яких найбільше потребуєш.

Старайся також остерігатися й позбуватися тих вад, які в інших найчастіше тобі не подобаються. Використовуй кожну нагоду: коли бачиш чи чуєш добрий приклад, нехай він спонукає тебе наслідувати його. І навпаки, стережися, щоб самому не бути винним у тому, що вважаєш гідним осуду, а якщо колись і був у цьому винен, намагайся якнайшвидше виправитися. Як ти бачиш інших, так і вони бачать тебе.

Як приємно й солодко бачити братів палких і побожних, чемних і дисциплінованих! Як сумно й боляче бачити, коли вони блукають у розгнузданості, не чинячи того, до чого покликані! Як шкідливо нехтувати мету свого покликання і займатися тим, що їх не обходить!

Пам’ятай про постанову, яку ти взяв на себе, і май перед очима образ Розп’ятого. Навіть якщо ти вже багато років ходиш дорогою до Бога, тобі слід соромитися, коли, маючи перед собою образ Христа, ти не намагаєшся ще більше уподібнитися до Нього.

Чернець, який пильно й побожно заглиблюється в найсвятіше життя і страсті нашого Господа, знайде там удосталь усього, що йому корисне й потрібне. Йому не треба шукати нічого кращого за Ісуса.

Якби Розп’ятий увійшов у наші серця, як швидко і як багато ми навчилися б!

Палкий чернець приймає все, що йому наказано, і добре це виконує, а недбалий і літеплий чернець зазнає випробування за випробуванням і звідусіль терпить муку, бо не має утіхи всередині, а шукати її зовні йому заборонено. Чернець, який не живе за своїм уставом, наражає себе на страшну погибель, а хто хоче бути вільнішим і нічим не зв’язаним, той завжди матиме клопіт, бо щось та й буде йому не до вподоби.

Як же дають собі раду стільки інших ченців, що живуть у затворі обителі під суворою дисципліною? Вони рідко виходять, живуть у спогляданні, їжа в них убога, одяг грубий, вони тяжко працюють, говорять мало, довго чувають, рано встають, багато моляться, часто читають і підкоряють себе всілякій дисципліні. Подумай про картезіанців і цистеріанців, про ченців і черниць різних орденів, як щоночі вони встають, щоб співати хвалу Господеві. Було б соромно, якби ти лінувався в такому святому служінні, коли стільки ченців уже почали радіти в Бозі.

Якби не було нічого іншого, як тільки хвалити Господа Бога всім серцем і устами, якби тобі ніколи не треба було ні їсти, ні пити, ні спати, а ти міг би завжди хвалити Бога й займатися лише духовним, — наскільки щасливішим ти був би, ніж тепер, коли ти раб кожної тілесної потреби! О, якби не було цих потреб, а тільки духовні покріплення душі, яких, на жаль, ми куштуємо надто рідко!

Коли людина доходить до того, що не шукає розради в жодному створінні, тоді вона починає досконало смакувати Бога. Тоді ж вона буде вдоволена, хоч би що з нею сталося. Вона не радітиме з великого й не сумуватиме через мале, а цілком і з довірою віддасть себе в руки Бога, Який для неї — все в усьому, для Якого ніщо ніколи не гине й не вмирає, для Якого все живе і Якому все служить, як Він того бажає.

Завжди пам’ятай про свій кінець і не забувай, що втрачений час ніколи не вертається. Без дбайливості й старанності ти ніколи не здобудеш чесноти. Коли починаєш ставати літеплим, ти вже ступаєш на початок зла; та якщо віддасися ревності, знайдеш мир і відчуєш менше тягаря завдяки Божій благодаті та любові до чесноти.

Палка й старанна людина готова до всього. Опиратися вадам і пристрастям — важча праця, ніж обливатися потом у тілесному труді. Хто не долає малих вад, той потроху впаде у більші.

Якщо ти провів день із користю, то ввечері завжди будеш радіти. Пильнуй себе, збуджуй себе, напоумлюй себе і, хоч би що діялося з іншими, не занедбуй себе. Що більше насильства ти чиниш собі, то більше поступиш уперед.

Ви завершили: Ревність у виправленні свого життя

Назад Далі