Розділ 24 · 4 хв читання · 5 хв слухання
Роздуми про смерть
ДУЖЕ скоро скінчиться твоє життя тут; тож подумай, що може чекати на тебе деінде. Сьогодні ми живемо, завтра помираємо — і швидко нас забувають. О, тупість і жорстокість серця, що дивиться лише на теперішнє, замість готуватися до того, що має прийти!
Тому в кожному ділі й кожній думці поводься так, ніби тобі належить померти сьогодні ж. Якби ти мав добре сумління, то не дуже боявся б смерті. Краще уникати гріха, ніж боятися смерті. Якщо ти не готовий сьогодні, то як будеш готовий завтра? Завтра — непевний день; звідки ти знаєш, що матимеш завтра?
Яка користь жити довго, коли ми так мало виправляємо своє життя? Справді, довге життя не завжди йде нам на користь, а навпаки, часто примножує нашу провину. О, якби ми в цьому світі бодай один-єдиний день прожили добре! Багато хто лічить роки, проведені в чернецтві, але бачить, що його життя стало ненабагато святішим. Якщо помирати так страшно, то все ж можливо, що жити довше — ще небезпечніше. Блаженний той, хто завжди має перед очима годину смерті й щодня готується до неї.
Якщо ти колись бачив, як помирає людина, пам’ятай, що й ти мусиш піти тією самою дорогою. Уранці думай, що можеш не дожити до вечора, а коли настане вечір, не смій обіцяти собі світанку. Тож будь завжди готовий і живи так, щоб смерть ніколи не застала тебе неприготованим. Багато хто помирає раптово й несподівано, бо в несподівану годину прийде Син Божий. Коли настане та остання мить, ти почнеш зовсім інакше думати про життя, яке тоді вже цілком минуло, і дуже шкодуватимеш, що був такий недбалий і млявий.
Який щасливий і розважливий той, хто вже тепер, за життя, намагається бути таким, яким хоче бути знайдений у смерті. Досконала зневага до світу, жваве прагнення поступати вперед у чесноті, любов до дисципліни, діла покаяння, готовність до послуху, зречення себе й терпіння всякої скрути з любові до Христа — ось що дасть людині велику надію на щасливу смерть.
Поки ти здоровий, ти можеш зробити багато добрих діл; а що зможеш зробити, коли занедужаєш? Мало хто стає кращим від хвороби. Так само й ті, хто вирушає в численні прощі, рідко стають святими.
Не покладайся на друзів і родичів і не відкладай турботи про свою душу на потім, бо люди забудуть тебе швидше, ніж ти думаєш. Краще подбати тепер, завчасу, і послати перед собою якийсь добрий рахунок, ніж покладатися на допомогу інших. Якщо ти тепер не дбаєш про власне благо, то хто подбає про нього, коли тебе не стане?
Теперішній час дуже дорогоцінний; це дні спасіння; тепер час благоприємний. Як сумно, що ти не використовуєш краще того часу, коли міг би здобути вічне життя. Настане час, коли ти захочеш бодай одного дня, бодай однієї години, щоб виправитися, — і чи знаєш ти, що отримаєш її?
Тож поглянь, улюблений, від якої великої небезпеки ти можеш себе звільнити і від якого великого страху можеш бути врятований, якщо тільки завжди будеш пильним і пам’ятатимеш про смерть. Намагайся жити тепер так, щоб у годину смерті тобі радше радіти, ніж боятися. Учися вже тепер умирати для світу, щоб тоді почати жити з Христом. Учися вже тепер зневажати все, щоб тоді вільно піти до Нього. Карай тепер своє тіло покаянням, щоб тоді мати впевненість, народжену з певності.
Ох, безумна людино, навіщо ти плануєш довго жити, коли не певна, що проживеш бодай день? Скільки людей було ошукано й раптово забрано! Як часто ти чув про людей, що загинули, потонувши, розбившись при падінні з висоти, про людей, які померли за столом, за грою, у вогні, від меча, від моровиці чи з рук розбійників! Смерть — кінець усіх, і життя людини швидко минає, мов тінь.
Хто згадає про тебе, коли ти помреш? Хто помолиться за тебе? Роби тепер, улюблений, що можеш, бо не знаєш, коли помреш і яка буде твоя доля по смерті. Збирай собі багатства безсмертя, поки маєш час. Думай лише про своє спасіння. Дбай лише про Боже. Здобувай собі друзів уже тепер, шануючи святих Божих і наслідуючи їхні діла, щоб, коли відійдеш із цього життя, вони прийняли тебе до вічних осель.
Тримай себе тут, на землі, як чужинця, як прочанина, якого її справи зовсім не обходять. Зберігай своє серце вільним і підноси його до Бога, бо не маєш тут тривкої оселі. До Нього звертай свої щоденні молитви, зітхання й сльози, щоб твоя душа заслужила по смерті щасливо перейти до Господа.