Розділ 2 · 1 хв читання · 2 хв слухання
Наслідування Христа і зневага до всякої земної марноти
«ХТО йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві», — каже Господь (Ін. 8:12). Цими словами Христос закликає нас наслідувати Його життя і звичаї, якщо ми хочемо бути справді просвітленими й вільними від усякої сліпоти серця. Тож нехай нашим найголовнішим зусиллям буде роздумувати над життям Ісуса Христа.
Учення Христове вище за всі поради святих, і хто має Його дух, знайде в ньому сховану манну. Проте багато хто, хоч часто слухає Євангеліє, мало ним переймається, бо не має духа Христового. А хто хоче цілковито зрозуміти слова Христові, мусить намагатися все своє життя уподібнити до життя Христового.
Яка користь учено міркувати про Трійцю, якщо, не маючи смирення, ти неугодний Трійці? Справді, не вченість робить людину святою і праведною, а доброчесне життя робить її милою Богові. Я волів би відчувати розкаяння, ніж уміти дати йому визначення. Бо яка нам користь знати напам’ять усю Біблію і засади всіх філософів, якщо ми живемо без благодаті й любові Божої? Марнота над марнотами, — все марне, крім того, щоб любити Бога і Йому одному служити.
Ось найвища мудрість — через зневагу до світу прагнути Царства Небесного. Тож марнота — шукати тлінних багатств і на них покладатися. Марнота й те — домагатися почестей і надиматися гордістю. Марнота — йти за пожадливістю тіла і бажати того, за що згодом неминуче прийде тяжка кара. Марнота — бажати довгого життя і мало дбати про те, щоб прожити його добре. Марнота — турбуватися лише про теперішнє і не дбати про прийдешнє. Марнота — любити те, що швидко минає, і не дивитися вперед, туди, де перебуває вічна радість.
Частіше згадуй приказку: «Не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи». Намагайся, крім того, відвернути своє серце від любові до речей видимих і звернути себе до невидимих. Бо ті, хто йде за своїми лихими пристрастями, плямують своє сумління і втрачають Божу благодать.