Розділ 19 · 2 хв читання · 3 хв слухання
Приклад святих отців
ПОГЛЯНЬ на живі приклади святих, які мали світло справжньої досконалості й побожного життя, і побачиш, як мало, майже нічого, робимо ми. Що, на жаль, наше життя в порівнянні з їхнім? Святі й друзі Христові служили Господеві в голоді й спразі, у холоді й наготі, у праці й утомі, у чуваннях і постах, у молитвах і святих роздумах, у переслідуваннях і численних скорботах. Яких численних і тяжких випробувань зазнали вони — апостоли, мученики, ісповідники, діви й усі інші, хто прагнув іти слідами Христа! Вони зненавиділи своє життя на землі, щоб мати життя у вічності.
Яке суворе й відрешене від усього життя вели святі пустельники в пустелі! Які довгі й тяжкі спокуси вони терпіли! Як часто нападав на них ворог! Які часті й палкі молитви підносили вони до Бога! Яких суворих постів дотримувалися! Яка велика була їхня ревність і любов до духовної досконалості! Як мужньо змагалися вони, щоб подолати свої лихі звички! Яку чисту й щиру спрямованість до Бога вони являли! Удень вони трудилися, а вночі віддавалися довгим молитвам. Навіть за працею вони не припиняли внутрішньої молитви. Увесь свій час вони використовували з користю; кожна година здавалася їм надто короткою для служіння Богові, а в превеликій солодощі споглядання вони забували навіть про тілесні потреби.
Вони зреклися всіх багатств, гідностей, почестей, друзів і товаришів. Нічого від світу вони не бажали. Ледве дозволяли собі найнеобхідніше для життя, а догляд за тілом, навіть коли він був потрібний, був їм обтяжливий. Вони були бідні на земне, але багаті на благодать і чесноти. Зовні вбогі, всередині були сповнені благодаті й Божественної утіхи. Чужі світові, вони були близькими й щирими друзями Бога. Самим собі вони здавалися ніщо, і світ їх зневажав, але в очах Божих вони були дорогоцінні й улюблені. Вони жили в справжньому смиренні й простому послуху; ходили в любові й терпінні, щодня поступаючи вперед на шляху духовного життя і здобуваючи велику ласку в Бога.
Їх дано як приклад усім ченцям, і їхня сила спонукати нас до досконалості повинна бути більшою, ніж сила літеплих спокушати нас до розслаблення.
Яка велика була ревність усіх ченців на початку їхнього святого чину! Яка велика їхня побожність у молитві та їхнє змагання в чеснотах! Яка чудова дисципліна панувала серед них! Яка велика шана й послух в усьому під проводом настоятеля! Сліди, які вони залишили по собі, і досі свідчать, що це були справді святі й досконалі мужі, які мужньо боролися і перемогли світ.
Нині великим уважають того, хто не порушує правил і може терпляче нести обов’язки, які взяв на себе. Які ж ми літеплі й недбалі! Як швидко ми втрачаємо первісну ревність і навіть з лінощів стаємо втомлені життям! Тож ти, що бачив стільки прикладів побожних, не засинай у змаганні за чесноту!