Розділ 12 · 2 хв читання · 2 хв слухання
Як здобути мир і ревність до досконалості
МИ мали б великий мир, якби не переймалися тим, що кажуть і роблять інші, бо це не наша справа. Як може довго жити в мирі людина, що втручається в чужі справи, шукає сторонніх розваг і мало або рідко зосереджується всередині себе?
Блаженні прості серцем, бо вони матимуть мир у достатку.
Чому деякі святі були такі досконалі й такі віддані спогляданню? Бо вони намагалися цілковито вмертвити в собі всі земні бажання і так змогли всім серцем прилучитися до Бога й вільно зосередити найглибші свої думки.
Ми надто зайняті власними примхами й уподобаннями, надто захоплені минущим. Рідко ми цілком перемагаємо бодай одну ваду і не палаємо бажанням щодня ставати кращими; тому й лишаємося холодними й байдужими. Якби ми досконало вмертвили своє тіло і не пускали до розуму жодних розсіянь, то могли б відчути смак Божих речей і зазнати чогось із небесного споглядання.
Найбільша перешкода, ба навіть єдина, — те, що ми не вільні від пристрастей і пожадань, що не намагаємося йти досконалою дорогою святих. Тому, натрапивши на якусь дрібну трудність, ми надто легко занепадаємо духом і шукаємо людських утіх. Але якби ми намагалися стояти, як мужні воїни в бою, допомога Господня з неба неодмінно підтримала б нас. Бо Той, Хто дає нам нагоду боротися за перемогу, готовий допомогти тим, хто не здається і покладається на Його благодать.
Якщо наш поступ у чернечому житті залежатиме лише від дотримання зовнішнього, наша побожність швидко скінчиться. Тож прикладімо сокиру до кореня, щоб звільнитися від пристрастей і так мати мир у душі.
Якби ми щороку викорінювали бодай одну ваду, то незабаром стали б досконалими. Але часто буває навпаки — ми відчуваємо, що в першому запалі навернення були кращими й чистішими, ніж тепер, після багатьох років життя у вірі. Наш запал і поступ мали б щодня зростати; а нині вважається вартим уваги, якщо людина зберегла бодай частку свого першого запалу.
Якби ми трохи силували себе на початку, то згодом могли б усе чинити легко й радісно. Важко зламати давні звички, але ще важче йти проти власної волі.
Якщо не перемагаєш малого й дрібного, як переможеш важче? Опирайся спокусам від самого початку й відучуйся від лихої звички, щоб вона, бува, потроху не довела тебе до ще гіршої.
Якби ти лише подумав, який мир принесе тобі добре життя і яку радість воно дасть іншим, гадаю, ти більше дбав би про свій духовний поступ.