Чотиригранне Євангеліє
Збережені

Розділ 6 · 15 хв читання · 19 хв слухання

Збережені

«Знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.» 2 Тимотея 1:12.

«Силою Божою стережені пробуваєте через віру, на спасеннє». 1 Петра 1:5.

Що дорожчий скарб, то важливіше, щоб його стерегли й берегли. Образ нашого першого тексту — це вклад у банку, і дослівно він звучить так: «Він може зберегти мої вклади до того дня». Коли великі запаси золота перевозять до сховищ якогось багатого банку, на варті стоять цілі загони поліції, а щоб їх уберегти, вдаються до найміцніших замків, засувів, ґрат і стін і до найпильнішого, безсонного нагляду вартових і детективів. Часом цей образ уживається у військовому значенні. Таким є другий текст, і дослівно його слід перекласти так: «Ви, що силою Божою, через віру, захищені залогою на спасіння». Які величезні кошти, які могутні озброєння й армії витрачаються на те, щоб тримати залоги у великих стратегічних пунктах, що стережуть ворота народів, — як-от Порт-Артур, Гібралтар, Квебек та інші твердині. Часом цей образ береться з життя пастуха та його отари: «Той, що розсїяв Ізраїля, той і збірає його, та й стерегти ме його, як пастир стадо своє.»

Та хоч яким би не був образ чи вислів, одна велика думка, яку Бог хоче вкласти в серця Свого випробуваного й стражденного народу, — це те, що вони в безпеці під Його охороною і що Він може зберегти те, що ми Йому довірили, до того дня. Погляньмо на деякі з Його милостивих обітниць берегти Свій народ.

  1. Він берегтиме нас, хоч куди б ми пішли і хоч де б ми були. Послухайте першу обітницю нашого Божественного Охоронця, звернену до Якова в годину його самотності й страху: «І се я з тобою й оберегати му тебе на всякій дорозї, що нею пійдеш, … бо не покину тебе, докіль сотворю все, що глаголав тобі.» Як же Він дотримав цього слова Якову! Скільки різних місць, куди закидало його провидіння! Край Лавана, міста сихемців, земля Гошен, — усюди Бог його завіту стеріг і беріг його. Він не був привабливою постаттю, не заслуговував на жодну особливу увагу. Він був «Якове, червяку мій», але Бог полюбив його у Своїй безмежній благодаті й беріг його, виховував його, навчав його і приготував його стати головою Ізраїлевих племен; і настав день, коли він міг сказати: «Бог, що годував мене змалечку та й до сього дня, Ангел, що вирятував мене з усякого лиха».

    Дехто з вас, можливо, перебуває в чужих місцях, у самотніх місцях, у тяжких місцях, у небезпечних місцях; але якщо ви прийняли Бога Якова як Бога свого завіту, ви можете без страху спочити на тому давньому слові: «І се я з тобою й оберегати му тебе на всякій дорозї, що нею пійдеш, … бо не покину тебе, докіль сотворю все, що глаголав тобі.»

    «Для мене місця й часу нема,

    Під кожним небом — край мій всюди,

    Спокійний я і без журби

    На кожнім березі, бо Бог там.

    «Якби мене закинуло туди, де Тебе нема,

    Була б то справді страшна доля,

    Та жоден край мені не далекий,

    Бо певен я: у всіх знайду я Бога».

  2. Він берегтиме нас, як зіницю Свого ока. «Сохрани мене, як зїницю ока» (Псальма 17:8). Це прекрасний образ, заснований на чутливості очного яблука до наближення будь-якої непроханої порошинки чи вуглинки. Повіка інстинктивно закривається, ще до того як предмет може потрапити в око. Немає часу думати, бо ця дія інтуїтивна й мимовільна. Думка в тому, що ми так само близькі Богові, як наше очне яблуко близьке нам, і так само є частиною тіла Христового, ніби ми справді були кришталиком Його власних очей, і що Він так само чутливий до наближення будь-чого, що могло б нам зашкодити, як були б чутливі ви до порошинки чи піщинки, що наближається до вашого чутливого ока, ще перш ніж ви встигнете подумати чи помолитися.

    «Бог — пристановище святих Своїх,

    Коли нахлинуть бурі гострої біди;

    Ще перш ніж ми свою скаргу промовимо,

    Ось Він уже тут зі Своєю допомогою».

  3. Він берегтиме нас у Своєму шатрі. «Ти сховаєш їх у сховку перед лицем твоїм від заговорів людських; ти сховаєш їх у домівцї від язиків сварливих.» (Псальма 31:20). Йому не треба багато часу, щоб поставити те шатро в найпустиннішому місці й безпечно сховати Своїх дітей за його завісами. Розповідають про шотландське зібрання вірних, які молилися в одній з долин їхньої батьківщини в ті дні, коли жорстокий Клеверхауз полював на кров святих. Раптом вартовий, що стежив із сусідньої скелі, вигукнув, що наближаються солдати і що маленьку громаду виявлено. Утекти було неможливо, і вони просто впали на коліна й молилися, тримаючись за цю дорогоцінну псальму: «Ти сховаєш їх у домівцї». Одразу між пагорбами почав збиратися густий шотландський туман, і все оповило, мов завісою. Вороги їхні розгубилися, а вони тихо й безпечно втекли знайомими гірськими стежками. Бог надійно сховав їх у Своєму шатрі. Можливо, ми не маємо такого кровожерного ворога, як шотландські ковенантери, але сварка язиків є і тут — з гострішими мечами і жорстокішою ненавистю. О, як часто ми чуємо, що псалмоспівець волає проти отруйних людських слів: «Що дасть тобі, і що причинить тобі язик зрадливий? Гострі стріли потужного і тернове угля.» (Псальма 120:3, 4). Але Він може захистити нас навіть від цього й дати нам благословення за кожен гіркий подув людського наклепу. «Нехай проклинає, — сказав Давид, коли хотіли вгамувати старого Шимея, що ганьбив царя в годину його скорботи. — Може зглянеться Господь на моє пониженнє й відплатить менї добром за теперішний проклін.» Тож нехай ті, хто страждає від сварки язиків, «як вірному Творцеві, нехай передають душі свої, роблячи добре».
  4. Він берегтиме нас у досконалому мирі. «Твердого духом хорониш ти в повному впокої, за те, що він на тебе вповає.» (Ісаїї 26:3). Дослівно тут сказано: «мир, мир». Це подвійний мир — мир з Богом і мир від Бога. Це старозавітний прообраз іще прекраснішої обітниці апостола в четвертому розділі Послання до филипян: «Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом. І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї.» В обох віршах ідеться про той самий мир — той глибокий, божественний спочинок, який Христос вкладає в серце, куди Він приходить жити. Це Божий мир, і він вищий за всякий розум. Він не є наслідком міркувань чи бачення; він приходить не тому, що обставини змінилися і ми бачимо, як наближається визволення. Він приходить тоді, коли все темне й незнайоме і ми не маємо нічого, крім Його голого слова. Ассирієць стояв під брамами Єрусалима, і, здавалося, не було жодного можливого порятунку, коли голос пророка сказав: «Кріпіться й будьте відважні, не бійтесь і не лякайтесь…; бо з нами більше нїж з ним: а з нами Господь, Бог наш, щоб помагати нам і битись в битвах наших.» А далі додано: «І скріпився народ», — і люди заспокоїлися. Ассирієць був там і далі, і небезпека була так само неминуча, але на них зійшла впевненість, що не спиралася на міркування, надприродна, бо Бог узявся їх обороняти. Ми знаємо, що було далі. Як легко було Єгові дотиком руки одного-єдиного ангела покласти ті могутні полчища мовчазними в порох! Тож Божий мир приходить не через бачення, а через віру. Його умови такі: «Твердого духом хорониш ти в повному впокої, за те, що він на тебе вповає.»

    Хтось розповідає про дві картини на тему миру, що змагалися за велику нагороду. Одна була прекрасним і спокійним краєвидом: лісова долина з тихим струмочком, що лагідно в’ється між трав’янистими берегами. Там були співочі птахи і щасливі діти, що гралися, а отари лежали на зелених пасовиськах, і земля й небо спочивали. Друга — та, що здобула нагороду, — зображала розбурхане море, що високо кидало свої хвилі й піну довкола голої скелі, а вдалині корабель, що мчав перед ураганом зі згорнутими вітрилами, і морських птахів, що в дикому сум’ятті кружляли серед свинцевих хмар, — усе що завгодно, тільки не мир. Але високо в ущелині тієї голої скелі, над прибоєм і в затишку від бурі, було голубине гніздо, і голубка-мати спокійно розпростерла свої м’які крила над пташенятами в досконалому мирі.

    Коли ж пора довіряти?

    Чи тоді, як тиша всюди?

    Як переможець має пальму,

    А життя — одна псальма

    Миру й спочинку?

    Ні! Пора довіряти

    Тоді, як хвилі здіймаються,

    І хмари бурі мчать по небу,

    А віра може лиш кричати:

    Господи, поможи й спаси.

    Прекрасний образ тексту з Послання до филипян — це залога: Божий мир, що стоїть залогою в серці й думках. Залога тут потрібна не через зовнішніх, а через внутрішніх ворогів. Ніщо ззовні не може нам зашкодити, якщо нас береже Божий досконалий мир. Зверніть увагу також, що в цій твердині є дві частини, які треба обсадити залогою і стерегти. Одна — це серце, осідок сумнівів, страхів і турбот. Друга — це думки, де наші міркування стають джерелами неспокою, і ми дивуємося, і тривожимося, і дивимося вперед і назад, і дивимося всюди, тільки не на Бога. Божий мир може вгамувати всі наші думки, утримати нас у тиші й лагідно сказати нам:

    Годі думати, стривожений християнине,

    Що дадуть тобі твої тривожні турботи?

    Бог завжди думає за тебе;

    Ісус несе кожен тягар.

    Покладаючи на Нього всю свою турботу,

    Поринь у Його благословенну волю,

    Поки Він горне тебе до Свого лона,

    Лагідно шепочучи: «Мовчи, перестань!»

  5. Він берегтиме нас Своєю силою. Таке значення нашого другого тексту: «захищені залогою силою Божою через віру на спасіння». Це дуже гарний уривок. Апостол щойно сказав нам, що спадщину бережуть для нас там, угорі. Тепер він каже нам, що нас бережуть для спадщини. Спадщина зберігається для вас, а ви зберігаєтеся для спадщини. Але хоча образ залоги той самий, що й у Посланні до филипян, проте це інша залога. Там був мир, а тут — сила. Залога миру має берегти місто від внутрішніх ворогів; залога сили — захищати його від зовнішніх. Одна залога стежить за порядком на вулицях; друга обсаджує мури. І образ стає ще виразнішим, коли зважити, що слово сила тут грецькою — динаміт. Залога озброєна небесною артилерією. Коли англійські війська під проводом лорда Кітченера вперше зустрілися з величезними арміями Магді, переможного ватажка фанатичних орд Судану, які переважали їх удесятеро, вони захистили свій табір сучасною артилерією, тим часом як африканці йшли на них зі старомодними мушкетами й рушницями. Сто тисяч вояків — це величезне військо кинулося на маленький загін англійських солдатів і рушило на приступ із розгорнутими прапорами, з кіньми, що мчали галопом, і з блискучим запалом. Історик яскраво розповідає, як спокійно і впевнено англійці чекали натиску, бо знали, що мають серед себе силу, перед якою ті легіони не встоять і хвилини. Раптом кулемети «Максим» почали своє страшне торохтіння, і, немов град із небес, на те чорне військо посипалася злива куль і снарядів, і воно розтануло, як сніг під літнім сонцем. Це був динаміт проти звичайної людської відваги. Бог поставив у нас залогу з небесним динамітом — силою Святого Духа, — і, як ті англійські солдати, ми мусимо довіряти їй, бо нас береже Божий динаміт через віру. Ми мусимо покладатися на Його могутню силу і завжди виходити з бойовим кличем: «Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї».
  6. Він може берегти нас у світі й від зла. Це була молитва Учителя за Своїх учнів. В Йоана 17:15 ми читаємо: «Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла.» Тут подвійне збереження. Збережені від смерті, хвороби і всього, що могло б забрати нас зі світу, — і водночас збережені від зла світу, а надто від лукавого. В оригіналі це грізний вислів, τοῦ πονηροῦ, — Лукавий. Це не абстрактне зло, а великий особовий Диявол, противник, що «як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти». Але сила Господня і збереження Господнє стоять між нами і його пожерливою пащею. Він переможений ворог, і ми маємо поводитися з ним саме так і виходити проти нього з гідністю переможця в ім’я його Переможця, Господа Ісуса Христа. Часом він нападає на нас своїми підступами, а часом своїми розпеченими стрілами, але щитом віри ми зможемо встояти проти них і погасити й ті, й ті. Не треба надто боятися диявола. Дехто так його боїться, що мало не лякається дати Господеві свободу дії на Його власних зібраннях. Страх перед фанатизмом, на жаль, утримав багатьох людей із добрими намірами від хрещення Святим Духом. Прийдімо сміливо, візьмімо все, що Бог має для нас, і довірмо Йому не допустити підробки, бо коли ми просимо хліба, Він не дасть нам каменя, і коли ми просимо риби й справді хочемо того, чого хоче Він, Він не дасть нам змії. В ім’я Ісуса і через Його дорогоцінну кров ми будемо в безпеці й збережені від лукавого.
  7. Він може вберегти нас від спотикання. Юда каже: «Тому ж, що може вас оберегати без спотикання, і поставити перед славою своєю непорочних в радостї». Англійський переклад тут неточний. Слово «падіння» означає спотикання. Звісно, Він може вберегти нас від загибелі, і надто багато християн задовольняються тим, щоб якось дійти до кінця, хай навіть ледь-ледь. Це вбоге, нешляхетне прагнення. Він може вберегти вас навіть від спотикання і поставити вас перед Своєю славою непорочними в радості. Якщо Він може вберегти вас на одну секунду, Він може вберегти вас і на тридцять три мільйони секунд — а це цілий рік, — і ще довше, скільки ви довірятимете Йому щомиті. Чи піднесетеся ви до вищого прагнення і довірите Йому берегти вас навіть від того, щоб посковзнутися, перечепитися й спіткнутися?
  8. Він може вберегти вас від дотику противника. В останньому розділі 1 Послання Йоана є чудова обітниця: «Народжений від Бога береже його, а лихий не дотикаєть ся його.» Це прочитання відрізняється від звичайного перекладу, але дуже благословенно сказати, що Єдинородний Син береже святого, який довіряє Йому, і береже його так, що лукавий до нього не доторкається. Це старий знайомий образ мухи по один бік вікна і пташки по другий. Пташка кидається на здобич і думає, що вже має її. Муха здригається і теж так думає, але — кидок, глухий удар, кілька скуйовджених пір’їн і дуже налякана пташка, а муха все ще там і дивується, як це все не сталося. Але нам із вами таємниця цілком ясна: між ними було щось, чого пташка не бачила, а муха забула. Дякувати Богові, коли диявол робить свої найлютіші кидки, між нами є щось. Йому треба пробитися крізь Ісуса Христа, щоб дістатися до вас; і якщо ви лише перебуваєте в простій довірі, диявол постраждає набагато більше, ніж ви.
  9. Він може берегти Своїх слуг і служителів. Послухайте: «Я, Господь, покликав тебе на правду, й буду держати тебе за руку, й берегти тебе, й поставлю тебе у завіт народам, за сьвітло невірним» (Ісаїї 42:6). Ця благословенна обітниця належить насамперед Господу Ісусу, але також і кожному іншому вірному слузі Єгови, який перебуває в Ньому і працює для Нього. Бог тримає Своїх служителів у Своїй правиці й каже: «Не доторкайтесь моїх помазанників, і не творіть злого пророкам моїм!» Дуже необачна та людина, яка легковажно говорить чи діє проти будь-якого вірного слуги Господа. Будьте обережні, коли критикуєте слуг Учителя. Послухайте: «Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїє Бог поставити його.» «Ти ж хто єси, що судиш другого?» Якщо ти служиш Христові щирим серцем, мій брате, не бійся. Той, на Кого дивиться Отець, держатиме тебе за праву руку, і берегтиме тебе, і скаже тобі: «Не лякайсь, я віддам других людей за тебе, й — народи за душу твою.» «Я вчиню, а хто те переіначить?» Бог берегтиме тебе й скаже тобі: «Тїнню руки моєї закрию тебе, щоб ти знов устроїв небеса й заложив землю та сказав Сионові: Ти мій люд.» Один-єдиний воїн хреста, що стоїть за Ісуса і довіряє Йому, могутніший за легіони сильних ворогів. Довіряй Йому, хоч небезпеки й вороги оточують тебе і друзів часто мало: небо впаде і земля розпадеться, перш ніж Він підведе хоч одного зі Своїх слуг, що довіряють Йому.
  10. Він берегтиме Свою справу, Свою Церкву, Свій виноградник. «Засьпівайте про його — про любий виноградник: Я, Господь, бережу його, що хвилини напоюю його, в ночі і в день стережу його, щоб хто не вломився в него.» Ісаїї 27:2-3. Нам часом здається, що це ми охоронці Божої справи, а Він зовсім про неї забув, і ми мусимо кричати й волати, щоб Він допоміг нам доглянути Його власне майно. Та що ви, дорогі друзі, Господь дбає і про вас, і про справу теж. «Я, Господь, бережу його, … в ночі і в день стережу його». Безперечно, є небезпеки, випробування, противники, але є ще одне — Господь. І два маленькі слова сильніші за всі «П» у словнику, хай то будуть перешкоди, пригніченість, поділи, підупад, пекельний ворог чи професори богослов’я, — і ці два слова: АЛЕ БОГ. На початку книги Захарії є чудова пророча картина, написана, щоб потішити людей у неспокійні часи. Спершу пророк побачив чотири роги, що надходили з усіх боків, — гострі, жорстокі, могутні роги, які штовхали й пробивали все перед собою. Глянув він на північ — там ріг, і на південь — там інший, і вони ось-ось мали зійтися, а він опинився б між ними. Глянув на схід — там ріг, і на захід — там інший, і вони сходилися в його незахищених грудях. Тоді картина змінилася, і він глянув і побачив чотирьох теслярів, що йшли з тих самих напрямків, і в кожного було чимало знарядь — добра міцна сокира, і гостра пилка, і, безперечно, важкий молот, — і незабаром почулися удари сокир і вищання пилок, і ось роги втратили свої вістря, були розтовчені на драглі й стали м’якими подушками, що нікому не можуть зашкодити. Улюблені, Бог має тесляра для кожного рогу, і якщо праця, яку ви виконуєте, — Його праця, то ворота пекла її не подолають.
  11. Він може зберегти все, що Йому довірено. «Знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.» (2 Тимотея 1:12). Велике питання для вас і для мене — скільки ми насправді Йому довірили?
Назад