Бесіди з хліборобом
Найкраща пшениця

Розділ 8 · 18 хв читання · 23 хв слухання

Найкраща пшениця

«Найкраща пшениця.» Ісаїї 28:25 Пророк згадує про це як про ознаку мудрості хлібороба: він знає, що найголовніше вирощувати, і саме про це дбає найбільше. Текст разом із контекстом звучить так: «Хіба ж хлібороб не сіє найкращої пшениці?» Він не йде до комори, не набирає пшениці, кмину, ячменю й жита, щоб розкидати все це абияк, — ні, він зважує ціну кожного зерна і відповідно розкладає все в думках. Він не вважає, що кмин і тмин, які вирощує лише для приправи до страви, бодай наполовину такі важливі, як його хлібне зерно; і хоч жито та ячмінь мають свою ціну, навіть їх він не рівняє з тим, що називає «найкращою пшеницею». Це людина розважлива; він усе впорядковує; найважливішу культуру ставить на перше місце і докладає до неї найбільше старання.

Тут повчімося. Тримайте свої думки ясними — не змішуйте й не плутайте їх недбалим міркуванням. Не живіть безладним життям, без дбайливості й розсудливості, звалюючи все докупи; розбирайте речі, розрізняйте й відділяйте дорогоцінне від нікчемного. Подивіться, чого варте одне і чого варте інше, і розставте свої справи за рангом і порядком, одні зробивши головними, а інші — другорядними. Особливо вам, молоді люди, раджу: вступаючи в життя, скажіть собі: «Для чого нам жити? Є щось головне, для чого ми повинні жити; що ж це буде?» Чи справді ви обміркували це питання, чи взялися за нього навмання? Для чого ви живете? Яка ваша головна мета? Чи буде вона та сама, що в того старого пана в Горація, який казав синові: «Здобувай гроші; чесно, коли зможеш, але хоч би там що — здобувай гроші»? Чи ви станете здобувачем грошей? Чи гроші будуть вашим головним збіжжям?

Чи, може, ви оберете життя для втіх — «коротке, зате веселе», як казало стільки дурнів собі на глибокий жаль? Чи в розпусті має минути ваше життя? Чи будяки стануть вашим головним урожаєм? Невже через те, що є певна приємність дивитися на шотландський будяк, ви збираєтеся засадити цілі десятини приємним пороком? І чи на них ви стелитимете собі постіль, коли прийде час помирати? Шукайте й дивіться, що гідне бути головною метою життя; а коли знайдете, просіть Святого Духа допомогти вам обрати саме це одне і віддати всі свої сили й здібності на його плекання. Хлібороб, побачивши, що пшениця має бути його головною культурою, так і робить і спрямовує свої зусилля до цієї мети; навчіться ж і ви мати головну мету й віддавати їй увесь свій розум.

Цей хлібороб був мудрий, бо вважав головним те, що найпотрібніше. Його родина могла обійтися без кмину, бо то лише приправа. Може, господиня поскаржилася б чи кухарка побурчала б, але це важило б не так багато, як коли б діти плакали за хлібом. Пшениця їм конче потрібна, бо хліб — підпора життя. Хліб скріплює серце людини, тому хлібороб мусить вирощувати пшеницю, хай навіть більше нічого не вирощує. Те, що необхідне, він і вважав головним. Хіба це не простий здоровий глузд? Якби ми мудро сіли й поміркували, чи не сказали б ми: «Мати прощені гріхи, стояти правим перед Богом, бути святим, бути готовим вічно жити в небі — це найбільше й найпотрібніше для мене, тож я зроблю це головною метою своїх змагань»? Створіння не може бути вдоволене, якщо не виконує мети, задля якої його створено; а мета кожного розумного створіння — по-перше, прославляти Бога, а по-друге, тішитися Богом. Яка ж то радість — тішитися самим Богом на віки вічні! Інші речі можуть бути бажаними, але оце одне — необхідне. Достатній прибуток, певна шана між людьми, якась міра здоров’я — усе це лише приправа до життя; а бути спасенним у Господі вічним спасінням — це саме життя. Ісус Христос — той хліб, яким підтримується найкраще життя нашої душі. О, коли б ми всі були досить мудрі, щоб відчути, що бути одно з Христом — це єдине потрібне; що мир із Богом — головне; що бути приведеним у злагоду із Всевишнім — це справжня музика нашого буття. Інші трави можуть займати своє місце в належному порядку, але благодать — це найкраща пшениця, і ми мусимо її плекати.

Цей хлібороб був мудрий і тому, що головним зробив те, що найбільше на це заслуговує. Звісно, ячмінь придатний у їжу: цілі народи жили ячмінним хлібом, та ще й жили здорово; житом живилися мільйони; не вмирали люди з голоду й на вівсі та інших збіжжях.

А все ж дайте мені шматок пшеничного хліба, бо він — найкраща підпора в життєвій дорозі. Цей хлібороб знав, що пшениця — найпридатніша їжа для людини, тож не ставив на чільне місце гіршого зерна, яке могло б хіба що її заступити, а віддавав перевагу пшениці. Він не казав «найкращий ячмінь» чи «найкраще жито», а тим паче «найкращий кмин» чи «найкраща чорнуха», але — «найкраща пшениця».

І що ж, браття, так пасує серцю, розуму, душі людини, як пізнання Бога і його Христа? Інша пожива для розуму — плоди знання й насолоди науки, — хоч яка вона добра, є поживою нижчою й непридатною, щоб будувати внутрішню людину.

У моєму Богові й моєму Спасителеві я знаходжу своє небо і все своє. Моя душа живиться крихтою правди про Ісуса і знаходить глибоке вдоволення, живучи нею. Що більше ми пізнаємо Бога, тішимося Богом і стаємо подібні до Бога, і що більше Христос стає нашим щоденним хлібом, то ясніше бачимо, як усе це пасує нашій новонародженій природі. О любі, зробіть своєю головною метою те, що є найгіднішим прагненням безсмертного розуму.

«Найперша справа — благочестя для смертних тут, на землі; дай же мені збагнути його велику вагу, пізнати його владну силу!» «Воно потрібніше за блискуче багатство чи за все, що світ дарує; ні слава, ні хліб, ні здоров’я не дадуть нам такого спокою.»

До того ж цей хлібороб був мудрий і тому, що головним зробив те, що найприбутковіше. За певних обставин у нашій країні пшениця — не найприбутковіша культура, яку можна виростити; але звичайно це найкращий урожай, що його дає земля, тому текст і говорить про «найкращу пшеницю». Наші діди звикли покладатися на скирту пшениці, щоб заплатити оренду. На своє збіжжя вони дивилися як на джерело своєї сили; і хоч тепер, може, й не так, колись так було, а може, ще й буде.

Хай там як, а щодо справжнього благочестя ця картина правдива. Воно — найприбутковіша річ.

Кажуть мені, що багатим людям нині дуже важко знайти щось, що дає п’ять відсотків; але цей благословенний страх Господній — надзвичайно прибутковий вклад, бо дає не сто відсотків і не тисячу, а людина починає з нічого — і все стає її через віру.

Діставши дароване прощення гріхів, ми з переповненої благодаті стаємо дуже багатими, так що до свого надбання зараховуємо саме небо, самого Христа, самого Бога. Усе наше. О, який благословенний посів! Який урожай з нього виходить! Побожність корисна для теперішнього життя і для прийдешнього. Побожність — благословення для тіла людини: вона береже її від пияцтва й пороку; вона й благословення для її душі: робить людину лагідною й чистою. Вона — благословення для людини в усьому. Якби мені довелося вмерти, як собаці, я все одно волів би жити, як християнин. Якби й не було нічого по смерті, то все ж, задля втіхи й радості, дайте мені життя того, хто намагається жити, як Христос. Є практична, щоденна правда у вірші — «Тільки благочестя може дати найсолодші радощі в житті; тільки благочестя принесе певну втіху, як помрем.» Тільки це благочестя не повинне бути звичайного ґатунку; його коренем має бути щира віра в Ісуса Христа. Пильнуйте цього. Наше благочестя має бути або всім, або нічим — або на першому місці, або ніде. Зробіть його «найкращою пшеницею», і воно щедро вам віддячить.

II. По-друге, хлібороб дає нам урок тим, що цій головній речі відводить головне місце. Я бачу, що деякі видатні знавці перекладають єврейський текст так: «Він кладе пшеницю на головне місце». Ту жменьку кмину, щоб дружині було чим приправити коржі, він вирощує в куточку, а різні трави садить на відведених їм грядках. Ячменеві він відводить його ділянку, житу — його десятину; але якщо є добрий клапоть родючої землі — найкращої, яку він має, — він віддає його під найкращу пшеницю. Свої найкращі поля він віддає тому, що має бути головним засобом до життя.

Ось урок для вас і для мене. Віддаймо справжній побожності свої головні сили й здібності. Віддаймо Божим речам свою найкращу й найнапруженішу думку.

Прошу вас, не беріть благочестя з других рук — з того, що кажу вам я чи хтось інший, — але обміркуйте все самі. Читайте, зауважуйте, вивчайте й глибоко засвоюйте Боже слово. Вдумливий християнин — це християнин, що зростає. Пам’ятайте: служіння Богові заслуговує на нашу першу увагу й перше старання. Навіть у розквіті сил ми — убогі створіння, але Господеві маємо віддавати не менше, ніж найкраще. Бог не хоче, щоб ми служили йому бездумно, а хоче, щоб ми вкладали весь свій мозок, інтелект і розум у вивчення та виконання його слова. «Зблизись же до його — мир тобі буде» (Йова 22:21). «Про се дбай, в сьому пробувай» (1 Тимотея 4:15). Якщо ваш розум одного часу ясніший і жвавіший, ніж іншого, тоді й сійте найкращу пшеницю. Якщо якоїсь пори дня ви почуваєтеся свіжішими й охочішими до роздумів, ніж іншої, нехай тоді ваш розум звертається до найкращих речей.

Пильнуйте також віддати цій справі свою найпалкішу любов. Найкраще поле в малому маєтку людської природи — не голова, а серце; там сійте найкращу пшеницю. О, мати справжнє благочестя в серці; любити те, що знаємо, — любити палко; тримати його міцно, мов хватькою життя і смерті, — і ніколи не відпускати! Господь каже: «Оддай менї твоє, мій сину, серце» (Приповісток 23:26), і він не вдовольниться нічим меншим, ніж нашим серцем. О, коли ваша ревність найгарячіша, а любов найпалкіша, нехай уся та теплота й палкість лине до Господа, вашого Бога, і на служіння тому, хто викупив вас своєю дорогоцінною кров’ю. Хай найкраща пшениця займе найкращу частину вашої природи. До Бога і його Христа звертайте також свої найпалкіші бажання. Коли розширюєте свої бажання — бажайте Христа; коли стаєте честолюбні — хай усе ваше честолюбство буде для Бога. Хай ваш голод і ваша спрага будуть за праведністю. Хай ваші прагнення й поривання всі будуть до святості й до того, що зробить вас подібними до Христа. Віддайте цій найкращій пшениці свої найголовніші бажання.

Тож нехай Господь має уважну шану всього вашого життя. Хай найкраща пшениця буде посіяна в кожному вчинку. Якщо ми справжні християни, то маємо бути такими ж християнами поза церквою, як і в ній. Ми намагатимемося, щоб і наша їжа, і питво, і все, що робимо, служило Божій славі.

Не проводьте межі між світською і релігійною частиною своєї поведінки, але нехай світське стане духовним через побожне бажання прославляти Бога в одному так само, як і в другому (1 Коринтян 10:31).

Поклоняймося Богові в найбуденніших обов’язках життя, так само як ті, що стоять перед його престолом.

Так має бути. Сіймо найкращу пшеницю на всіх полях нашого життя — у справах, у родині, серед друзів і з нашими дітьми.

Нехай кожен із нас відчуває: «Бо життє менї Христос. Я не можу жити без Христа чи для чогось, окрім Христа» (Филипян 1:21). Нехай уся ваша природа віддасться Ісусові — і нікому іншому.

Цій найкращій пшениці ми повинні віддавати свою найпалкішу працю. Ми повинні витрачати себе на поширення Євангелія. Християнин має всього себе покласти на служіння Ісусові. Мені гидко бачити, як людина, що визнає віру, ревна в політиці й ледь тепла в побожності; вся палає на парафіяльних зборах, а холодна, як зима, коли приходить на молитовне зібрання. Дехто літає, як орел, коли служить світові, але на службі Богові має перебите крило. Так не повинно бути. Якщо щось і може нас підняти й змусити лева в нас заревти на повну силу, то це мить, коли ми стаємо проти ворогів Ісуса або боремося за його справу. Служіння нашому Господеві — це найкраща пшениця; працюймо найбільше саме коло неї.

Це, на мою думку, має так нами заволодіти, щоб вести нас і до найбільших жертв. Любов Христова має бути така сильна, щоб поглинути наше власне я і зробити жертву нашою щоденною радістю. Задля Христового імені ми мали б бути готові терпіти бідність, наругу, наклеп, вигнання, смерть. Ніщо не повинно бути дорогим для християнина в порівнянні з Христом. Тепер я спитаю вас: чи так воно, чи ні? Чи любов до Ісуса — наша найкраща пшениця? Чи віддаємо ми своєму благочестю перше місце, чи ні? Боюся, деякі люди поводяться з благочестям так, як певні пани зі своїм віддаленим хутором: садять туди управителя і лише зрідка туди заглядають. Їхній служитель — той управитель, і вони чекають, що він за них про все подбає. Такі віддалені хутори — справа збиткова.

Погляньте на цих братів, що ні се ні те. Чи мають вони благочестя? Звісно. Але вони схожі на того чоловіка, про якого розповіла дитина в недільній школі. «Твій тато християнин?» — спитав учитель. «Так», — відповіла дитина, — «але останнім часом він не дуже над цим трудився». Я міг би показати кількох таких, що сіють свою пшеницю дуже скупо й вибирають для неї найнеплідніший клапоть. Вони визнають себе християнами, але благочестя в їхньому господарстві — товар десятого ґатунку. В одних — великі лани для світу і бідна маленька ділянка для Христа. Вони вирощують світські втіхи й потурання собі, а трохи благочестя сіють при дорозі, про людське око. Так не годиться.

З Бога так насміятися не можна (Галат 6:7). Якщо ми зневажаємо його та його правду, то й нас ні за що не матимуть. О прийдіть, віддаймо свій найкращий час, хист, думку й зусилля тому, що є найпершою справою безсмертних духів. Наслідуймо хлібороба, який найкращій пшениці дає найкраще місце у своєму господарстві.

III. Повчімося третього уроку. Хлібороб, сіючи пшеницю, добирає найкраще посівне зерно. Відкладаючи пшеницю на посів, він не бере охвістя й найгіршого зі свого врожаю, але, якщо він розважливий, любить сіяти найкращу пшеницю на світі.

Багато хліборобів шукають по всій околиці доброго зразка пшениці на посів, бо не сподіваються доброго врожаю з поганого насіння. Хлібороба Бог навчає класти в землю «найкращу пшеницю». Тож і мені треба навчитися: якщо я збираюся сіяти для Господа й бути християнином, то повинен сіяти найкращий ґатунок християнства.

Це я намагатимусь робити, по-перше, вірячи в найвагоміші вчення. Я вірив би не в той чи інший «ізм», а в незіпсовану правду, якої навчав Ісус; бо святий характер виростає Духом Божим лише з правдивого вчення. Неправда плодить гріх; правда народжує й плекає святість. Тож ми з вами повинні старанно добирати насіння й викидати всяку помилку. Якщо ми мудрі, то найбільше цінуватимемо найважливіші правди, бо я знав людей, які надавали найбільшої ваги найдрібнішим речам. Вони б’ються за чорнуху, а пшеницю лишають воронам. Щодо мене, то хто хоче, хай сперечається про чаші й сурми; а я передусім проповідуватиму вчення про дорогоцінну кров і славні істини заміщення та спокути. Ці вчення — найкраща пшениця, тому їх я й обираю.

Далі ми повинні сіяти найшляхетніші приклади. Багато людей лишаються карликами, бо від самого початку обирають поганий взірець. Вони наслідують любого старого пана Такого-то, аж поки не стануть дивовижно на нього схожі — тільки без найкращого, що в ньому було. Буває, служитель має похмуру вдачу і проповідує про глибокі переживання Божих дітей, і внаслідок цього гурт добрих людей вважає своїм обов’язком бути сумними. Навіщо їм падати в рів через те, що їхній провідник забризкався?

Ніколи не слід переймати чиїхось вад. Щоб бути як Павло, не треба мати кволих очей; щоб бути як Тома, не обов’язково сумніватися. Якщо наслідуєте якусь добру людину, то є межа, на якій слід зупинитися. Якщо вже мені потрібен людський взірець, я волів би одного з найхоробріших Божих святих; але о, наскільки краще йти за тим досконалим взірцем, який ви маєте в Христі Ісусі!

Ми сіємо найкращу пшеницю, коли пильнуємо, щоб мати найчистіший дух. На жаль, як швидко дух забруднюється самолюбством чи гордістю, зневірою чи лінощами або якоюсь земною скверною! Але яка ж то велична річ — жити в дусі Христа! Будьмо покірні, смиренні, сміливі, жертовні, чисті, цнотливі й святі.

І є ще один спосіб сіяти добірне насіння. Нам слід прагнути жити в найтіснішому спілкуванні з Богом. Один дорогий брат щойно молився, щоб ми мали стільки благодаті, скільки здатні прийняти, і щоб Бог привів нас у такий стан, де ми ні в чому не заважали б йому чинити через нас те, що він хоче. Це добра молитва. Нашим бажанням має бути піднятися до найвищої форми духовного життя. Якщо сієте цю найкращу пшеницю, беріть найкращий її ґатунок.

Буває дух і дух; є вчення і вчення; найкраще — це найкраще для вас. О юнаки, якщо хочете мати побожність, беріться за неї всерйоз. Не пробирайтеся крізь світ крадькома, ніби соромитеся свого Господа. Якщо ви Христові — покажіть свій прапор. Згуртуйтеся під його стягом, збирайтеся на поклик його сурми, а тоді встаньте, встаньте за Ісуса! Якщо є у вас хоч трохи мужності, ця велика справа вимагає її всієї; виявіть її, і нехай Дух Божий допоможе вам це зробити.

IV. По-четверте, хлібороб вирощує найкращу пшеницю з найбільшою дбайливістю. Деякі знавці кажуть, що правильний переклад такий: хлібороб садить свою пшеницю рядами. Кажуть, що великі врожаї в давній Палестині пояснювалися тим, що пшеницю там садили. Її розміщували рядами, щоб вона не затримувалася в рості й не глушилася через надмірну густоту в одному місці і щоб не було остраху, що десь вона буде надто рідка. Пшеницю садили, а тоді ногою спрямовували струмки води до кожної рослини окремо. Не дивно, отже, що земля родила рясно.

Ось урок для нас. Ми не повинні приділяти Божим справам недбалої, половинчастої уваги.

Найкраща пшениця потребує дбайливого обробітку — наші серця, розум і життя треба свідомо виховувати для святості. Як написано: «А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його» (Маттея 13:7). Остерігаймося сіяти найкраще з наших сердець розсіяно, по-світському, бо інакше побачимо, що нашу плідність заглушено.

Як хлібороб поливає кожен рядок, так і ми мусимо плекати кожну частину нашого духовного життя. «Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро» (Маттея 13:23). Дбайливість, яку ми вкладаємо в нашу найкращу пшеницю — нашу відданість Христові, нашу любов до Бога, наш послух, — визначає рясність урожаю. Не занедбуйте головного; віддайте найкращу думку, найглибшу любов, найбільші зусилля плеканню своєї душі в Христі.

Хай найкраща пшениця має найбільше дбання у вашому житті. Хай ваше серце, розум і поведінка будуть цілком віддані Богові. Сійте старанно, поливайте вірно, стережіть пильно. Тоді побачите благословення щедрого врожаю, і ваше життя рясно вродить на славу Божу.

Ми повинні віддавати головну увагу найважливішому. Нашу побожність слід провадити дбайливо й вдумливо. Брати, чи досить ми уважні у своєму духовному ході? Чи перевірили ви, яка глибина вашого визнання віри? Чому ви член певної церкви? Тому що ваша мати була її членом? Це якась причина, але її недосить, щоб виправдати вас перед Богом. Закликаю вас чесно оцінити своє становище. Якщо якийсь християнський служитель боїться закликати вас до цього обов’язку, я маю сумнів щодо нього. Я не боюся. Я прошу вас перевіряти все, чого я навчаю, бо не хочу відповідати за чужі переконання. Як мешканці Верії, перевіряйте й дивіться, чи так воно є за Писанням (Дїяння 17:11).

Одним із найбільших благословень для церкви був би дух дослідження, що перевіряє все Божим Словом. Якщо люди говорять противно Писанню, то тому, що немає в них світла. Служіть Богові так само дбайливо, як східний хлібороб садив свою пшеницю, розміщуючи її рівними рядами старанно й точно. Ви служите точному Богові, тож і служіть Йому точно. Він — Бог ревнивий, тож пильнуйте, щоб уникнути навіть найменшої помилки чи будь-якого виду поклоніння собі (2 Мойсея 20:5).

Також поливайте кожну частину свого духовного життя, як хлібороб поливає кожну рослину. Моліться про благодать згори, щоб жодна частина вашої віри, надії чи любові ніколи не висохла. Доглядайте кожну частину своєї душі, як хлібороб доглядає свою пшеницю. Зробіть благодать своєю головною турботою, бо вона на це заслуговує.

Цим і закінчую: зосередьтеся на цьому, бо саме звідси можете чекати свого головного врожаю. Якщо благочестя — найважливіше, то від нього можете чекати й головної нагороди. Урожай прийде різними шляхами. Найбільшого успіху в житті ви досягнете, якщо житимете цілком для Божої слави.

Успіх чи невдача здебільшого залежать від того, на чому зосереджені наші зусилля. Мені марно братися диригувати хором — я для цього не створений, — але в проповідуванні я можу мати успіх, бо це моє покликання.

Християнине, якщо ви житимете для світу, вам не поведеться, бо ви не для того створені. Благодать зробила вас непридатним для гріха. Якщо житимете для Бога всім серцем, матимете успіх, бо Бог створив вас саме для цього. Як Він створив рибу для води, а птахів для повітря, так створив віруючого для святості й для служіння Йому. Ви будете не у своїй стихії, як риба без води чи птах у потоці, якщо покинете служіння Богові. Успіх східного хлібороба залежить від його пшениці; ваш — від вашої відданості Богові. Шукайте своєї радості в побожності. Чи є щастя, подібне до того, щоб знати, що ви в Христі й що Господь вас любить? Саме у своїй вірі ви знайдете розраду на ложі хвороби й смерті, а той час може настати скоро.

А в прийдешньому житті — який урожай принесе служіння Господеві! А що дає світ?

Тільки дим. Людина може заробити мільйон доларів і вмерти — що вона здобула? Слава людини може рознестися по всій землі, а вона однаково вмирає — що лишається? Жити для світу — те саме, що дітям гратися на вулиці на монетки чи мушлі. Життя для Бога — справжнє й тривке; усе інше — марнота. Пам’ятаймо це й присвятімо себе служінню Господеві. Нехай Дух допоможе нам сіяти «найкращу пшеницю» і жити в радісному сподіванні жнив, як обіцяно: «Хто сїє з сльозами, той збере з піснями» (Псальма 126:5).

Ви завершили: Найкраща пшениця

Назад Далі