Розділ 12 · 12 хв читання · 16 хв слухання
Бути випущеним
Якщо ви несете тягар, який, на вашу думку, від Господа, але зараз не служите в цьому тягарі, можливо, вам варто шукати, щоб церква вас випустила й підтримала. Читаючи цю книжку досі, ви почали розпізнавати той біль усередині себе як Його тягар і тепер розмірковуєте, що з ним робити. Цей розділ — для вас.
1. Перше, що ви мусите зробити, — прояснити тягар. Немає сенсу говорити про нього з іншими, коли ви не можете сказати їм, що саме відчуваєте й маєте на увазі. «Мені дуже сумно через повій на наших вулицях» насправді не показує, чи маєте ви Його тягар за них. Ви маєте на увазі, що хотіли б, аби влада подбала, щоб повій не було видно на людях?
Чи ви маєте на увазі, що не можете ввечері пройтися з дітьми центром міста? Чи ви маєте на увазі, що вам соромно, бо друзі знають ваше місто як місце, де є повії? Чи, може, ви хочете простягнути їм руку, щоб показати краще життя, яке є в Христі? Чи цей сум, ця туга займають ваш розум більшу частину часу, чи виринають лише тоді, коли ви опиняєтеся «в центрі»? Іншими словами, чи тягар усередині вас, чи він находить на вас лише тоді, коли про нього нагадують зовнішні обставини? Справжній тягар від Господа пануватиме над вашими думками, позбавлятиме вас сну й спонукатиме до дії.
2. Поставте собі кілька запитань.
«Чи я вже роблю все, що в моїх силах, щоб відповісти на цю потребу?»
Якщо, наприклад, вам дуже важко говорити з вуличними жінками, то підтримка вашої церкви цього не полегшить!
«Чи знаю я, що маю дари й здібності, відповідні служінню, якого шукаю?»
«Чи підтвердили інші ці дари в мені?»
«Як випущення церквою зробило б моє служіння дієвішим?»
«Чи церква вже служить у цій сфері?»
Якщо так, то чому ви не берете участі в цьому служінні? Чи ваше випущення доповнило б ту працю, чи протидіяло б їй?
«Чи духовні провідники моєї церкви знають мене достатньо добре, щоб визнати мій тягар і обдарування як такі, що від Господа?»
Не чекайте, що провідники церкви випустять вас у служіння, якщо ви не довели, що вірно служите в церкві, віддані спільноті церкви, шануєте її провід і визнаєте духовні обдарування та служіння інших.
Чому провідники церкви мали б випускати вас у служіння, якщо ви не шанували їхньої влади в проводі? Вони теж (повинні) мати служіння, до якого їх приготував і спорядив Господь. Якщо ви цього не визнаєте, то чому ви в цій церкві?
Мені згадується час, коли Давид утікав від шаленого царя Саула. Давид знав, що Бог помазав його на царя над Ізраїлем; його привели до палацу, і він, мабуть, дивувався, як Господь прокладає перед ним дорогу. Проте Саул залишався царем, хоча всім було очевидно, що він утратив Божу прихильність і наближався до божевілля.
Двічі Давид мав легку нагоду вбити свого переслідувача, але щоразу стримував руку, проголошуючи: «Хоча мій провідник неправий і прагне мене знищити, хоча Бог покликав мене бути провідником цього народу, я не підніму руки на Господнього обранця!» (Курсив мій.) Він знав: якщо Божа воля, щоб Давид зійшов на престол, Бог цілком здатен здійснити це без Давидового втручання!
Скільки церковних війн припинилося б, скільки сорому для Тіла Христового вдалося б уникнути, якби ми визнавали той самий принцип. Якщо ви не вірите, що Господь «обрав» вашого пастора на посаду, яку він обіймає, то чому ви залишаєтеся в цій церкві? Він або Божий «обранець», що служить там, де хоче Господь (хоча й помиляється і робить не все, що, на вашу думку, мав би робити), або фальшивий пастир, що зводить вас з дороги! Будьте обережні, як ви його судите!
3. Зрозумійте структуру проводу своєї церкви. Чи знаєте ви, хто ваше «духовне покриття»? У великій церкві, наприклад, старший пастор не може знати кожного, тож пастирське служіння зазвичай делегують старійшинам або провідникам малих груп. Чи має ваш старійшина / провідник малої групи делеговану владу говорити від вашого імені з тими в проводі церкви, хто міг би вас випустити? Чи має він сам владу випустити вас у служіння? Якби ви представили свою пропозицію йому, чи зміг би він представити її — і вас — тим, хто таку владу має?
4. Напишіть заяву про своє бачення й тягар, щоб провід церкви зрозумів, що саме ви відчуваєте. Її слід надіслати чи передати проводу разом із листом, у якому ви просите нагоди зустрітися з ними. Якщо ви не маєте досвіду ясно висловлюватися в листах, попросіть мудрого друга вичитати папери й порадити вам щодо їхнього змісту.
Заява має також містити кілька пропозицій щодо того, якої форми могло б набути служіння.
Можливо, ви захочете додати примірник цієї книжки, щоб провідники зрозуміли, звідки у вас такі думки! Для багатьох із них це був би новий підхід, бо вони ніколи не замислювалися над своїм обов’язком — «на звершеннє сьвятих, на дїло служення». Вони ніколи не думали про те, щоб випустити вас літати, як орел. Їх навчили, що праця служіння належить духовенству. Як сумно! Як небіблійно!
5. Намагайтеся разом із провідниками своєї церкви розвивати своє служіння з підзвітністю. Лише тоді, коли ви приймаєте підзвітність тим, кого Господь поставив у Тілі Христовому споряджати вас, Він може дати вам владу Свого помазання. Пам’ятайте, що підзвітність означає готовність прийняти відповідь «Ні» так само, як і «Так»! Ваші провідники можуть чинити дуже відповідально, коли кажуть «Ні» на ваше прохання, бо вважають, що вас ще не час випускати. Вам ще треба довести, що ви вірні в малому, непохитні в меті, виявляєте потрібний характер і обдарування. Вони не виштовхнуть вас із гнізда, якщо помітять, що ви досі носите рани й настрої, які завадили б вашому польоту!
Лише якщо провідники вашої церкви не беруть на себе відповідальності спорядити й випустити вас, ви вільні зробити крок 6!
6. Вийдіть із гнізда!
Без підтримки вашої церкви це може бути досить страшно. Якщо ваш тягар не від Господа, ви розчаруєтеся й виснажитеся, силкуючись власними зусиллями змусити це служіння працювати. Вас спокушатиме вдатися до світських методів, щоб здобути «успіх», а цинізм украде у вас радість служіння. Кошти, які ви вважаєте потрібними, не надходитимуть легко, і тягар стане важким. Тоді пора зупинитися!
Проте якщо тягар від Нього, ви побачите, як перед вами відчиняються двері й розвивається служіння, навіть якщо провід вашої церкви не вчинив відповідально й не випустив вас.
Не додавайте своєї помилки до їхньої, ставши вовком-одинаком. Конче потрібно зібрати довкола себе зрілих, мудрих християн, які можуть дати вам здорову пораду і яким ви мусите бути підзвітні.
Хочете Божого помазання? Тоді робіть по-Божому!
КІНЕЦЬ.
Додаток 1А. ПІДЗВІТНІСТЬ, ВЛАДА Й ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
У служінні єдина справжня влада, яку ми маємо, — від Господа. Це НЕ влада, що походить від нашої посади чи титулу, а влада, яку видно в нашому помазанні.
Проте є й делегована влада, яку також треба визнавати. Наприклад, коли пастора висвячують і ставлять над громадою, він має владу, делеговану йому і провідниками його деномінації, і старійшинами церкви, які його прийняли.
Це часто призводить до дилеми: кому ж він тепер підзвітний? Його становище стає політичним, бо він діє як посередник між церквою та її керівним органом. Чиїх інтересів він має дотримуватися, коли інтереси місцевої церкви суперечать інтересам деномінації? Майже завжди ні деномінація, ні церква не мають достатньо сили, щоб цілковито нав’язати пасторові свою волю. Ніхто напевно не знає, кому ж він насправді підзвітний. Тож коли виникають конфлікти, пастори схильні ставати самі собі господарями, здійснюючи фальшиву владу, — вовками-одинаками!
Чому ми так швидко вимагаємо своїх прав, своєї влади? Можливо, нам слід наголошувати на своїх обов’язках, своїй підзвітності, а не на своїй владі. Бо всі три взаємозалежні. Немає влади — чи то від Бога, чи делегованої людьми — без відповідальності й підзвітності. Багато провідників помиляються, думаючи, що можна делегувати відповідальність без влади. Коли людині доручають відповідальність, їй завжди треба дати й владу, щоб її виконати, — з правом ухвалювати рішення і помилятися. Відповідальність делегувати неможливо — вона завжди залишається вашою, — але владу делегувати можна.
Пастор має делеговану владу, що несе з собою відповідальність і підзвітність і перед його старійшинами, і перед його окружним суперінтендантом (чи відповідником). Його старійшини мають подібну відповідальність і підзвітність перед своїм пастором і своєю громадою.
Підзвітність — це вулиця з двостороннім рухом: і перед тими, хто дав нам владу, і перед тими, кому ми дали владу.
Працюючи з добровольцями, добре мати за правило чітко визначати надану владу разом із пов’язаною з нею підзвітністю й відповідальністю. Наприклад, Угода про служіння (див. Додаток 2).
Додаток 1Б. ПРИНЦИПИ ДІЄВОГО ДЕЛЕГУВАННЯ
А. ЧОГО ВИ НЕ МОЖЕТЕ ДЕЛЕГУВАТИ
1. Свою роботу. Тому вам потрібне чітке визначення вашої власної роботи.
2. Те, що можете зробити лише ви
Б. ЩО ВАМ СЛІД ДЕЛЕГУВАТИ
1. Те, чого ви не можете зробити.
2. Те, що інші можуть зробити краще
3. Те, чого ви навчаєте інших.
4. Те, що не входить до ваших цілей і покликання.
В. ПАСТКИ ДЕЛЕГУВАННЯ
1. Переконайтеся, що той, кому ви делегуєте, знає, що відповідає за виконання роботи.
2. Переконайтеся, що ваші вказівки ясні, а завдання добре визначене.
3. Переконайтеся, що він може виконати роботу, АБО що ви готові дозволити йому зазнати невдачі.
4. Переконайтеся, що ви дали всю потрібну владу, а також відповідальність. (Вона й далі також ваша!)
5. Намагайтеся сформулювати те, чого хочете, у вигляді «мети», яку він може взяти за свою.
Г. РІВНІ ДЕЛЕГУВАННЯ
- Висловлюйтеся ясно.
1. Зробіть — і не звітуйте.
2. Зробіть — і повідомте мене, що ви зробили.
3. Повідомте мене, що збираєтеся зробити, і робіть, доки не почуєте від мене.
4. Повідомте мене, що збираєтеся зробити, але не починайте, доки не почуєте від мене.
5. Дослідіть усі можливі варіанти й дайте мені рекомендацію, що слід зробити.
6. Дайте мені всю доступну інформацію, а рішення ухвалю я.
Ґ. ПОШИРЕНІ ПРИЧИНИ, ЧОМУ НЕ ДЕЛЕГУЮТЬ
1. Ви вважаєте, що людина не впорається із завданням.
2. Вам здається, що у вас не буде часу передати роботу й забезпечити потрібне навчання.
3. Ви боїтеся конкуренції з боку цієї людини.
4. Ви боїтеся втратити визнання.
5. Ви боїтеся, що виявляться ваші слабкості.
Ерік Спрейт, «Молодь з місією»
Додаток 2. ЗРАЗКИ УГОД ПРО СЛУЖІННЯ ДЛЯ СТАРІЙШИН
1. Це Угода про служіння, яку ми використовували для СТАРІЙШИН НАШОЇ ЦЕРКВИ.
{Преамбула: (Це була заява щодо Статуту й Положень місцевої церкви та її Віровизнання. Природно, від усіх старійшин очікувалося, що вони визнаватимуть і підтримуватимуть їх.)}
Біблійні вимоги
Їх здебільшого можна знайти в 1 Тимотея 3:1–7 і Тита 1:5–9.
Ми визнаємо, що:
Добре, коли чоловік прагне такого служіння. 1 Тимотея 3:1
Таке служіння — «дане Богом». 1 Коринтян 12:28
Його має визнати чинний пастор / рада старійшин. 1 Йоана 4:1
Його схвалює громада (вибори). 1 Тимотея 3:7
Будучи призначеним на служіння старійшини, нижчепідписаний приймає наведені вище положення та подані нижче владу/відповідальність як зобов’язання Угоди про служіння.
•Робити своєю головною духовною турботою власне особисте зростання й відповідність біблійним вимогам до старійшин.
•Робити своїм головним духовним служінням служіння старійшиною в цій церкві.
•Шанувати конфіденційність Ради старійшин.
•Визнавати служіння інших старійшин і їхнє право не погоджуватися.
•Завжди прилюдно підтримувати пастора.
•Прилюдно підтримувати спільні рішення Ради старійшин.
•Висловлювати будь-яку незгоду з діями/служінням інших старійшин лише безпосередньо тому старійшині або на чергових зборах Ради старійшин.
•Нести власний особистий тягар служіння й активно заохочувати інших нести свій.
•Опікуватися тими, хто під його опікою, — прагнути примирення там, де потрібно, — зберігати єдність віруючих — заохочувати відданість церковним служінням.
•Не обіцяти конфіденційності там, де це зашкодило б дієвій роботі Ради старійшин. Рада старійшин мусить мати відкрите спілкування. Коли члени церкви бажають такої конфіденційності, їх слід скеровувати до пастора.
•Не започатковувати жодних зібрань без попередньої консультації з Радою старійшин.
•Працювати разом із пастором, проводячи співбесіди з можливими новими членами й затверджуючи їх.
•Діяти разом із Радою старійшин, дисциплінуючи членів/прихильників церкви, коли потрібно. Це має відбуватися за біблійними настановами. (Слід зазначити, що дисциплінування старійшини — серйозна справа і відбуватиметься прилюдно перед членами церкви, — 1 Тимотея 5:1, 2, 19, 20)
Стосунки з пастором
Оскільки Рада старійшин відповідала за «покликання» пастора, вона відповідає за його добробут і підтримку. Кожен старійшина повинен вважати своїм обов’язком підбадьорювати пастора (і його родину). Він робить це через видиму підтримку, молитву за нього, роль буфера/посередника між ним і громадою, охорону його приватного життя, вихідних тощо, через готовність служити й активну участь у церковних служіннях.
Стосунки з громадою
Старійшинство — це передусім «служіння». Нашою метою має бути ПРОВОДИТИ, СЛУЖАЧИ, а не служити, проводячи.
Без визнання й підтримки громади (бажано на 100%) немає такого служіння, як старійшина. Ми обіймаємо це становище лише доти, доки нас уважають гідними його. Проте слід завжди ревно берегти це служіння, щоб Господь не забрав того «покликання» й не дав його іншому.
Стосунки з іншими старійшинами
«Братньою любовю (бувайте) один до одного нїжні; честю один одного більшим робіть» (Римлян 12:10). Як люди, покликані разом до відповідальності, ми маємо прагнути «єдиненнє духа». (Див. Филипян 2:1–8.) Ми не можемо чекати, що церква буде більш єдиною, обтяженою Божим тягарем, благословенною, подібною до Христа тощо, ніж ми, її старійшини! Жодна церква не може піти далі за зрілість своїх старійшин!
Будучи призначеним старійшиною в церкві ******, я прочитав і приймаю наведений вище документ із його владою/відповідальністю.
Підпис: ______________ ; Секретар Ради старійшин: _________________; Пастор: ___________________ ; Дата:_____________________.
Додаток 3. ЗРАЗКИ УГОД ПРО СЛУЖІННЯ ДЛЯ МОЛОДІЖНИХ ПРОВІДНИКІВ
Визнаючи: потребу в молодій дорослій людині, яка проводила б молодіжну роботу нашої церкви, те, що Іван Петренко висловив тягар до такої праці, і те, що він виявив ознаки обдарування для такої праці, — ми, старійшини церкви *****, випускаємо Івана Петренка в це служіння, призначаючи його офіційним МОЛОДІЖНИМ ПРОВІДНИКОМ цієї громади.
Влада
Він уповноважений ухвалювати всі рішення щодо спільних заходів нашої молоді за умови, що письмово повідомлятиме Раду старійшин щонайменше за тиждень до заходів.
Він може запрошувати інших людей поза нашою громадою служити нашій молоді за умови, що повідомить Раду старійшин, перш ніж підтвердити домовленість із цим «стороннім», якщо тільки не відомо, що той уже має схвалення старійшин.
Він може взаємодіяти з молодіжними провідниками й молоддю інших громад нашого міста, якщо тільки оберігатиме вчення цієї церкви серед нашої власної молоді.
Він може призначати співпрацівників із нашої церкви за умови, що повідомить Раду старійшин, перш ніж такі призначення буде затверджено.
Йому надається річний бюджет 2000 доларів, що видається щомісячними сумами не більше ніж по 300 доларів. Якщо він захоче більшої одноразової виплати (наприклад, як гарантії гонорару), він мусить заздалегідь отримати схвалення Ради старійшин.
Відповідальність
Він подаватиме Раді старійшин письмовий звіт про всі молодіжні заходи раз на три місяці. Це буде огляд минулого й план на майбутнє. Тоді ж він подаватиме збалансований звіт про всі отримані й витрачені кошти.
Він прагнутиме приносити порозуміння й примирення, коли між нашою молоддю виникає напруга. Він діятиме як посередник щоразу, коли така напруга виникає з батьками чи іншими дорослими.
Він розвиватиме й підтримуватиме молодіжні групи вивчення Біблії та молитовні групи.
Він активно прагнутиме навчати нашу молодь як учнів, особисто заохочуючи їх до духовних дисциплін.
Він розвиватиме серед нашої молоді обізнаність про місію та євангелізаційну працю.
Він завжди мусить бути добрим свідком для свого Господа й для цієї громади.
Підзвітність
Він особисто підзвітний Н. Н. як представникові Ради старійшин.
Цю Угоду про служіння щороку переглядатимуть разом із Н. Н. і пастором.
************************ Прочитавши Угоду про служіння й обговоривши її з Н. Н. і пастором, я, ____________ (Іван Петренко), приймаю посаду Молодіжного провідника відповідно до наведених вище Влади, Відповідальності й Підзвітності.
Підпис: ___________________ (Іван Петренко) Рада старійшин: ___________________ (Н. Н.) Пастор: ___________________ Дата: ___________________
Запитання для роздумів
Як, за словами Еванса, можна визначити, чи тягар справді від Господа?
Він запитує, чи тягар усередині вас, чи находить на вас лише тоді, коли про нього нагадують зовнішні обставини. Справжній тягар від Господа пануватиме над вашими думками, позбавлятиме вас сну й спонукатиме до дії.
Що, за словами Еванса, ви маєте виявити, перш ніж чекати, що провідники церкви випустять вас у служіння?
Що ви довели свою вірність у служінні в церкві, відданість її спільноті, шану до її проводу й визнання обдарувань і служіння інших. Він запитує, чому провідники мали б випускати вас, якщо ви не шанували їхньої влади.
Який урок Еванс виносить з того, що Давид пощадив царя Саула?
Хоча Давид був помазаний на царя і Саул переслідував його, він не підняв руки на Господнього обранця, довіряючи Богові здійснити Свою волю без його втручання. Еванс каже, що багато церковних війн і сорому припинилося б, якби віруючі застосовували той самий принцип до своїх пасторів.
Що означає підзвітність для того, хто шукає випущення, за словами Еванса?
Це означає готовність прийняти «Ні» так само, як і «Так», адже провідники можуть слушно вважати, що ви ще не готові. Лише тоді, коли ви приймаєте підзвітність тим, кого Господь поставив над вами, Він може дати вам владу Свого помазання.
Що радить Еванс, якщо провідники вашої церкви не хочуть вас спорядити й випустити?
Лише тоді можна вийти з гнізда, і якщо тягар від Нього, двері відчиняться; якщо ні, ви розчаруєтеся, і пора буде зупинитися. Навіть тоді не можна ставати вовком-одинаком, а треба зібрати довкола себе зрілих, мудрих християн, які радитимуть вам і яким ви будете підзвітні.