Єдиний Учитель

«І сталось, як Він молив ся на одному місцї, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись». — Луки 11:1.

УЧНІ перебували з Христом і бачили, як Він молиться. Вони навчилися дещо розуміти про зв’язок між Його дивовижним життям на людях і Його потаємним життям молитви. Вони навчилися вірити в Нього як у Майстра в мистецтві молитви — ніхто не міг молитися так, як Він. І тому вони прийшли до Нього з проханням: «Господи, навчи нас молитись». А в пізніші роки вони сказали б нам, що мало чого дивовижнішого чи благословеннішого навчив їх Він, ніж Його уроки про молитву.

І досі буває так, що, коли Він молиться на одному місці, учні, які бачать Його за цим ділом, відчувають потребу повторити те саме прохання: «Господи, навчи нас молитись». Що більше ми зростаємо в християнському житті, то дорожчими стають для нас думка і віра про улюбленого Учителя в Його невпинному заступництві, і надія бути подібними до Христа в Його заступництві набуває досі не знаної принадності. І коли ми бачимо, як Він молиться, і пам’ятаємо, що немає нікого, хто міг би молитися, як Він, і нікого, хто міг би навчати, як Він, ми відчуваємо, що прохання учнів — «Господи, навчи нас молитись» — це саме те, чого нам треба. А коли думаємо, що все, чим Він є і що має, що Він Сам є цілком нашим, що Він Сам — наше життя, ми впевнені: досить лише попросити, і Він з радістю прийме нас у ближче спілкування з Собою і навчить нас молитися так, як молиться Він.

Прийдіть, брати мої! Чи не підемо ми до благословенного Учителя й не попросимо Його знову вписати й наші імена до тієї школи, яку Він завжди тримає відчиненою для тих, хто прагне продовжувати навчання в Божественному мистецтві молитви й заступництва? Так, скажімо ж Учителеві саме сьогодні, як казали вони колись: «Господи, навчи нас молитись». Роздумуючи, ми побачимо, що кожне слово прохання, з яким приходимо, сповнене змісту.

«Господи, навчи нас молитись». Так, молитися. Саме цього нам треба навчитися. Хоча на початку молитва така проста, що наймізерніша дитина може молитися, та водночас це найвище й найсвятіше діло, до якого може піднестися людина. Це спілкування з Невидимим і Пресвятим. Сили вічного світу віддано в її розпорядження. Це сама суть справжньої віри, русло всіх благословень, таємниця сили й життя. Не лише для нас самих, а й для інших, для Церкви, для світу — саме молитві Бог дав право вхопитися за Нього і Його силу. Саме на молитву чекають обітниці, щоб здійснитися, Царство — щоб прийти, слава Божа — щоб з’явитися в повноті. А до цього благословенного діла які ж ми ліниві й непридатні! Лише Дух Божий може вчинити нас здатними виконувати його належно. Як швидко ми даємо себе ошукати й спочиваємо на формі, тоді як сили немає! Наше раннє виховання, навчання Церкви, вплив звички, порив почуттів — як легко все це веде до молитви, в якій немає духовної сили і яка мало що може. Справжня молитва, що хапається за Божу силу, що багато може, перед якою ворота неба справді відчиняються навстіж, — хто не закличе: О, коли б хтось навчив мене так молитися?

Ісус відкрив школу, в якій навчає Своїх викуплених, що особливо цього прагнуть, мати силу в молитві. Чи не вступимо ж ми до неї з проханням: Господи! саме цього нам і треба навчитися! О, навчи нас молитися.

«Господи, навчи нас молитись». Так, нас, Господи. Ми читали в Твоєму Слові, з якою силою молилися колись Твої віруючі люди і які великі чудеса ставалися у відповідь на їхні молитви. І коли це було за Старого Заповіту, у час приготування, то наскільки ж більше Ти тепер, у ці дні сповнення, даси Своєму народові цю певну ознаку Твоєї присутності серед нього. Ми чули обітниці, дані Твоїм апостолам, про силу молитви в Твоє ім’я, і бачили, як славно вони пізнали на досвіді їхню правдивість: ми знаємо напевно, що вони можуть справдитися і на нас. Ми й нині постійно чуємо, які славні ознаки Своєї сили Ти й досі даєш тим, хто цілком Тобі довіряє. Господи! всі вони — люди, подібні до нас пристрастями; навчи ж і нас так молитися. Обітниці — для нас, сили й дари небесного світу — для нас. О, навчи нас молитися так, щоб ми одержували щедро. І нам Ти довірив Своє діло, і від нашої молитви залежить прихід Твого Царства, і в нашій молитві Ти можеш прославити Своє ім’я; «Господи, навчи нас молитись». Так, нас, Господи; ми віддаємо себе як учнів; ми справді хочемо навчатися від Тебе. «Господи, навчи нас молитись».

«Господи, навчи нас молитись». Так, тепер ми відчуваємо потребу, щоб нас навчили молитися. Спершу жодне діло не видається таким простим, а згодом — жодне не видається важчим; і з нас вихоплюється визнання: «Про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо». Правда, ми маємо Боже Слово з його ясними й певними обітницями, але гріх так затьмарив наш розум, що ми не завжди знаємо, як застосувати слово. У духовному ми не завжди шукаємо найпотрібнішого або ж не молимося згідно з законом святилища. У земному ми ще менше здатні користатися дивовижною свободою, яку дав нам Отець, — просити, чого нам треба. І навіть коли знаємо, чого просити, скільки ще потрібно, щоб молитва була вгодна! Вона має бути на славу Божу, у повній віддачі Його волі, у повній певності віри, в ім’я Ісуса і з наполегливістю, яка, коли треба, не приймає відмови. Усього цього треба навчитися. А навчитися цього можна лише в школі рясної молитви, бо вправа веде до досконалості. Серед болісного усвідомлення свого незнання й недостойності, у боротьбі між вірою і сумнівом, навчаємося небесного мистецтва дієвої молитви. Бо навіть коли ми про це не пам’ятаємо, є Той, Починатель і Звершитель віри й молитви, що стежить за нашим молінням і дбає, щоб у всіх, хто довіряє Йому в цьому, навчання в школі молитви було доведене до досконалості. Нехай лише глибоким спідтоном усієї нашої молитви буде готовність учитися, що походить з усвідомлення свого незнання і з віри в Нього як у досконалого Вчителя, — і ми можемо бути певні, що нас навчать, що ми навчимося молитися з силою. Так, на це можна покластися: Він навчає молитися.

«Господи, навчи нас молитись». Ніхто не може навчати так, як Ісус, ніхто, крім Ісуса; тому ми кличемо до Нього: «ГОСПОДИ, навчи нас молитись». Учневі потрібен учитель, який знає своє діло, має дар навчати і в терпінні та любові зійде до потреб учня. Благословенний Бог! Ісус — усе це і ще багато більше. Він знає, що таке молитва. Це Ісус, що Сам молиться, навчає молитися. Він знає, що таке молитва. Він навчився її серед випробувань і сліз Свого земного життя. На небі це й досі Його улюблене діло: Його життя там — молитва. Ніщо так не радує Його, як знайти тих, кого Він може взяти з Собою в присутність Отця, кого може зодягнути силою вимолювати Боже благословення для тих, хто довкола, кого може виховати на Своїх співробітників у заступництві, через яке Царство має з’явитися на землі. Він уміє навчати. То гостротою відчутої потреби, то впевненістю, яку дає радість. Тут — навчанням Слова, там — свідченням іншого віруючого, який знає, що означає мати вислухану молитву. Своїм Святим Духом Він має доступ до нашого серця і навчає нас молитися, показуючи нам гріх, що заважає молитві, або даючи нам певність, що ми подобаємося Богові. Він навчає, даючи не лише думки про те, чого просити і як просити, а й вдихаючи в нас самий дух молитви, живучи в нас як великий Заступник. Ми справді можемо, і з найбільшою радістю, сказати: «Хто навчає так, як Він?» Ісус ніколи не вчив Своїх учнів, як проповідувати, — тільки як молитися. Він не багато говорив про те, що потрібно, щоб добре проповідувати, але багато — про те, як добре молитися. Уміти говорити з Богом — більше, ніж уміти говорити з людьми. Не сила в людей, а сила в Бога — ось що перше. Ісус любить навчати нас, як молитися.

Що ви думаєте, мої улюблені співучні? Чи не було б це саме те, чого нам треба, — попросити Учителя дати нам упродовж місяця курс особливих уроків з мистецтва молитви? Роздумуючи над словами, які Він говорив на землі, віддаймося Його навчанню з найповнішою довірою, що з таким Учителем ми будемо поступати вперед. Знайдімо час не лише для роздумів, а й для молитви, щоб перебувати біля підніжжя престолу і вчитися діла заступництва. Робімо це з певністю, що серед нашого белькотіння і страхів Він якнайпрекрасніше провадить Своє діло. Він вдихне в нас Своє власне життя, яке все є молитвою. Як Він робить нас учасниками Своєї праведності й Свого життя, так зробить і учасниками Свого заступництва. Як члени Його тіла, як святе священство, ми візьмемо участь у Його священицькому ділі — благати й перемагати в Бога за людей. Так, скажімо ж з найбільшою радістю, хоч які ми незнаючі й немічні: «Господи, навчи нас молитись».

«ГОСПОДИ, НАВЧИ НАС МОЛИТИСЬ».

Благословенний Господи! Ти, що завжди живеш, щоб молитися, Ти можеш і мене навчити молитися, і мене — жити, щоб завжди молитися. У цьому Ти любиш дати мені участь у Твоїй славі на небі — щоб я молився без перестанку і завжди стояв як священик у присутності мого Бога.

Господи Ісусе! Прошу Тебе сьогодні вписати моє ім’я між тих, хто визнає, що не знає, як молитися так, як треба, і особливо просить Тебе про курс навчання молитви. Господи! навчи мене перебувати з Тобою в школі й давати Тобі час, щоб Ти мене виховав. Нехай глибоке усвідомлення мого незнання, дивовижного привілею і сили молитви, потреби у Святому Дусі як Дусі молитви спонукає мене відкинути мої думки про те, що я нібито знаю, і поставить мене на коліна перед Тобою у справжній готовності вчитися і в убогості духа.

І сповни мене, Господи, впевненістю, що з таким Учителем, як Ти, я навчуся молитися. Маючи певність, що мій Учитель — Ісус, Який завжди молиться Отцеві і Своєю молитвою править долями Своєї Церкви і світу, я не боятимуся. Скільки мені треба знати з таємниць світу молитви, Ти відкриєш мені. А коли я не зможу знати, Ти навчиш мене бути сильним у вірі, віддаючи славу Богові.

Благословенний Господи! Ти не осоромиш Свого учня, який Тобі довіряє, і він, з Твоєї благодаті, не осоромить Тебе. Амінь.