День 22 — Загублена овечка

«Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її? А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи. І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену. Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.»

— Луки 15:4–7

Ісус часто проводив час із людьми, на яких інші дивилися зверхньо: з митниками, що ошукували людей, та з іншими, кого називали «грішниками». Деякі релігійні провідники були цим невдоволені. «Що сей грішників приймає і їсть із ними!» — нарікали вони.

Тож Ісус розповів їм історію.

Уяви пастуха, у якого сто овець. Одного вечора він їх лічить: 97, 98, 99… Однієї бракує! Що він робить? Він не знизує плечима й не каже: «Ну що ж, у мене ще дев’яносто дев’ять». Він залишає інших у безпеці на пасовищі й іде шукати загублену. Він шукає по горбах і долинах, може, навіть у темряві й холоді, доки не знайде її.

Коли він нарешті знаходить її, то не сварить овечку й не тягне її додому. Він радісно кладе її собі на плечі й несе. А тоді влаштовує свято й каже друзям: «Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену!»

Ісус пояснив: ось який Бог. Буде «радість буде на небі над одним грішником каючим ся». (Каятися означає відвернутися від гріха й повернутися до Бога.)

Ця історія розповідає нам про Бога три речі.

Для Нього важить кожна людина. Одна зі ста — здається, небагато. Але для пастуха ця одна овечка була варта того, щоб її шукати. Ти для Бога не просто число.

Бог Сам шукає нас. Овечка не знайшла дороги додому. Пастух пішов за нею. Саме це зробив Ісус, коли прийшов на землю. Він прийшов шукати загублених.

Бог радіє, а не бурчить, коли ми повертаємося. Дехто думає, що Бог на нього сердитий і в ньому розчарований. Але коли хтось навертається до Нього, на небі влаштовують свято!

Якщо тобі колись здавалося, що ти загубився, що ти далеко від Бога чи що тобі ніде немає місця, згадай про пастуха. Він шукає тебе і не зупиниться, доки не принесе тебе додому.

Подумай: Що ти відчуваєш, коли знаєш, що на небі святкують, коли бодай одна людина повертається до Бога?

Спробуй: Чи є хтось, хто здається «загубленим»? Може, дитина, яку всі оминають, або хтось, хто не знає Ісуса. Помолися сьогодні за цю людину, називаючи її на ім’я, і пошукай, як виявити їй доброту.

Дорогий Ісусе, дякую Тобі, що Ти — Добрий Пастир, Який шукає загублених овечок. Дякую, що Ти знайшов мене. Допоможи мені дбати про загублених людей так, як дбаєш Ти. Дякую, що небо радіє, коли будь-хто повертається додому, до Тебе. В ім’я Твоє. Амінь.