Любити її, як Христос полюбив Церкву

Покликання чоловіка

«Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї, щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові».

— Єфесян 5:25–26 У всій Біблії немає вищої мірки для чоловіка, ніж ця: люби свою дружину, як Христос полюбив Церкву. І немає яснішого вияву цієї любові, ніж хрест.

Павло дає нам цю заповідь у Посланні до Ефесян, у розділі 5, в уривку, який у наші дні став предметом суперечок, але насправді є одним із найпрекрасніших образів шлюбу, які будь-коли були написані. Він каже: «Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві, тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви». Багато чоловіків на цьому зупиняються й гордо випинають груди: «Чула, жінко? Я — голова. Ти мусиш коритися». Але Павло на цьому не зупиняється, і нам не слід. Він пише далі: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї».

Брате, поглянь, який зразок дає нам Павло. Голова дружини подібний до Христа, Голови Церкви.

А як Христос веде Свою Церкву? Віддаючи Себе за неї. Беручи її гріх на Своє тіло. Даючи розіп’ясти Себе замість неї. Обмиваючи її не силою, а жертвою. Промовляючи до неї Боже Слово — лагідно, терпляче, щодня. Приготовляючи її як сяйливу наречену, без плями й без вади.

Якщо такий зразок, то «провід» не має нічого спільного з тим, щоб командувати дружиною. Він має все спільне з тим, щоб покласти за неї своє життя. Чоловік — голова не як диктатор, а як провідник-слуга. Не як пан, а як захисник. Не як той, хто бере, а як той, хто дає, дає і знову дає, аж поки в нього нічого не залишиться.

Будьмо чесні щодо наших культур, брати. У багатьох куточках світу ми успадкували звичаї, які не є християнськими, хоч і вбрані в християнський одяг. Жорстокість, яку деякі чоловіки виявляють до своїх дружин, фізичне насильство, яке все ще надто поширене, звичаї, що вважають дружину власністю, яку купують, очікування, що дружина — служниця, яка носить воду й народжує дітей, а не супутниця, з якою ділять життя, — усе це не Євангеліє. Це не Христова дорога.

Це викривлення доброго творіння, і в них треба покаятися.

Апостол Петро написав: «Чоловіки також, домуйте разом з ними по розумі, яко більше слабосильній посудинї жіночій віддаючи честь, яко і спільні наслїдники благодати життя, щоб не з’упинялись молитви ваші» (1 Петра 3:7). Тут сяють три речі. По-перше, живи з нею — не залишай її саму, поки п’єш із друзями, не зникай із дому на місяці, а будь із нею, діли з нею життя. По-друге, будь розважливим — грецькою це означає «згідно зі знанням», тобто знайди час пізнати її серце, її страхи, її радощі, її тіло, її душу. По-третє, шануй її. Вона разом із тобою спадкоємиця вічного життя. Вона буде царицею в Царстві Небесному. Стався до неї вже тепер так, як ставився б до цариці.

І не забувай, що античний світ, до якого писав Петро, був суворіший за наш. Із дружиною могли розлучитися за підгорілу вечерю. Чоловіки панували, мов царі. І саме туди Петро приносить Христову лагідність. Якщо рання Церква змогла переобразити римський шлюб, то Євангеліє може переобразити й наші шлюби.

Я хочу, щоб ти помітив ще одне в Посланні до Ефесян, у розділі 5. Павло каже, що Христос очищає Церкву «купіллю води у слові» (Єфесян 5:26). Як чоловік бере участь в освяченні своєї дружини? Приносячи їй Боже Слово. Ось чому чоловік мусить бути людиною Слова. Як ти обмиватимеш дружину Писанням, якщо не знаєш Писання? Як ти промовлятимеш життя над нею, коли вона зневірена, якщо не вмієш розгорнути Біблію? Як ти нагадаєш їй Божі обітниці, коли вона боїться, якщо Біблія припадає пилом на полиці?

Мартін Лютер, великий німецький реформатор, глибоко любив свою дружину Катаріну. Він називав її своєю «ранковою зорею», своїм «любим ребром» і покладався на неї як на справжню супутницю. Лютер писав: «Немає милішого, приязнішого й чарівнішого зв’язку, спільноти чи товариства, ніж добрий шлюб».

Він читав із нею Писання. Він молився з нею. Він жартував із нею. Він сумував разом із нею, коли померла їхня донька Магдалена. Лютер-богослов був і Лютером-чоловіком, і те саме Євангеліє, яке він проповідував з амвона, він жив на кухні. Ось наше покликання.

Скажу ще практичніше. Чоловіче, коли ти востаннє казав своїй дружині, що любиш її? Не мав це на увазі. Не показував це, приносячи гроші. А сказав — дивлячись їй в очі, з ніжністю? Коли ти востаннє просив у неї пробачення — не оборонне «вибач, якщо ти образилася», а справжнє визнання: «Я помилявся, пробач мені, будь ласка»? Коли ти востаннє розпитував її про її страхи, її надії, її мрії — не про їжу, дітей чи рахунки, а про її серце?

Твоя дружина — не твоя хатня служниця. Вона — твоя сестра у Христі раніше, ніж твоя дружина. Вона стоятиме поруч із тобою у воскресінні. Вона спільна спадкоємиця благодаті життя. Веди її до Ісуса, а не до виснаження. Служи їй, як Христос послужив Церкві.

Знаю, дехто з вас, читаючи це, думає: «Але ж ти не знаєш моєї дружини. Із нею важко. Вона мене не шанує. Вона готує не так, як моя мати. Вона не слухає». Брате, Христос не чекав, поки Церква стане гарною, щоб полюбити її. «як ще були ми грішниками, Христос за нас умер» (Римлян 5:8). Він любив нас, коли ми були Його ворогами. Якби Він любив лише тих, хто на це заслуговує, ніхто з нас не був би спасенний. Так і ти покликаний любити свою дружину не тому, що вона на це заслуговує, а тому, що на це заслуговує Христос. Твоя любов до дружини — це акт поклоніння Ісусові.

А молодим чоловікам, які ще не одружені, скажу ось що. Не вступайте в шлюб легковажно. Не женіться на жінці через те, що вона вродлива. Врода в’яне. Не женіться на жінці через те, що вона багата. Багатство відлітає. Не женіться на жінці через те, що батьки вибрали її для вас без вашої згоди. Женіться на жінці, яка боїться Господа (Приповісток 31:30), чию вдачу ви довго спостерігали, яку ви можете любити, як Христос любить Церкву, — на все життя. І перш ніж дати ту обітницю, запитайте себе: чи готовий я померти за неї? Бо саме це й означає ця обітниця.

І насамкінець дозволь нагадати тобі обітницю. Коли чоловік любить свою дружину, як Христос полюбив Церкву, стається щось чудесне. Дружина розквітає. У домі запановує мир. Діти почуваються в безпеці. Церква міцніє. Світ, що спостерігає, бачить образ Євангелія.

Твій шлюб — це сцена, на якій являється любов Ісуса. Не зіпсуй вистави. Люби її добре.

Молитва

Господи Ісусе, Ти полюбив Свою Наречену, Церкву, і віддав Себе за неї. Ти обмив її, очистив її, ніжно промовляв до неї і готуєш її до слави.

Прости мені, що я не любив своєї дружини так, як Ти. Де я був жорстоким — зм’якши моє серце. Де мене не було поруч — поверни мене додому. Де я мовчав — дай мені слова життя. Де я зловживав своєю владою — навчи мене провідництва-служіння. Наповни мене Своїм Духом, щоб я любив свою дружину не так, як любить світ, а так, як любиш Ти, — жертовно, терпляче, ніжно, для її освячення і Твоєї слави. І зроби наш шлюб живим образом Євангелія в темному світі, що спостерігає. В ім’я Твоє молюся. Амінь.