Виховувати стріли

Священний обов’язок батька

«Ось і дїти, наслїддє Господнє, плід тїлесний народа. Як стріли в руках сильного, так сини молодого віку. Щасливий чоловік, що наповнив ними сагайдака свого!»

— Псальма 127:3–5 З усіх дарів, які Бог дає чоловікові, мало що зрівняється з дітьми. І з усіх обов’язків, які Бог покладає на чоловіка, немає вагомішого за батьківство.

Псалмоспівець порівнює дітей зі стрілами в руці воїна. Добре вдумайся в цей образ. Стріла не летить навмання. Стрілу загострюють, обтесують, припасовують, націлюють і випускають у ціль. Воїн, який пускає стріли наосліп, — зовсім не воїн. Батько, який приводить дітей у світ, але не формує їх, не загострює їх, не націлює їх на Божу славу, — це воїн із сагайдаком, яким він не здатен скористатися.

І все ж скільки наших домівок сьогодні повні несформованих стріл? Батьки приводили дітей у світ, а потім полишали їхнє формування на матір, на школу, на церкву, на телевізор, на вулицю. Стільки народів сьогодні заполонили молоді чоловіки, яких ніхто ніколи не виховував по-батьківськи.

Вони вміють виживати, але не вміють жити. Вони вміють брати, але не вміють любити. Вони бачили гнів, але не бачили ніжності. Їх били, але їх не благословляли. І вони виростають такими самими, як чоловіки, що їх породили.

Це коло треба розірвати, і Бог уклав сокиру в твою руку.

Основоположний уривок про батьківство в Біблії — Повторення Закону 6:4–9. Кожен юдейський батько знав його напам’ять. Кожен християнський батько теж повинен знати його напам’ять. «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, єдиний Господь! І мусиш любити Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю і всією силою твоєю. І слова сї, що я заповідаю тобі сьогоднї, мусять бути в серцї твому. І будеш ти наказувати про їх синам твоїм і промовляти до серця їх, седючи в домівцї твоїй, і йдучи в дорозї і лягаючи і встаючи. І привязувати меш їх на руку собі, і будуть вони начільником між очима в тебе; І написувати меш їх на одвірках домівки твоєї і на брамах твоїх.»

Зверни пильну увагу, батьку. Перш ніж ти зможеш закарбувати Боже слово в серцях своїх дітей, воно має бути в твоєму власному серці. Чоловік не може дати того, чого не має. Якщо Біблія не формує тебе, то й твоїх дітей вона через тебе не формуватиме. Ось перша праця батьківства — самому бути мужем Слова.

Далі зверни увагу на час: коли сидиш удома, коли йдеш дорогою, коли лягаєш, коли встаєш. Тобто завжди. Батьківство — це не подія недільного ранку. Його не перекладають на пастора. Це тиха, щоденна, тисячу разів повторювана праця: навчати дітей, хто такий Бог, навіщо Він їх створив, що Він сказав і як їм жити. Увечері біля вогнища. Уранці за сніданком. Дорогою до школи, чи то їдучи, чи то пішки. На городі, коли ви разом копаєте. Скрізь і завжди ти робиш їх учнями.

Павло пише до ефесян: «Батьки, не роздразнюйте дїтей своїх, а зрощуйте їх у науцї і напоминанню Господньому» (Єфесян 6:4). Тут є дві сторони. Сторона заборони: не роздратовуй. Не доводь їх до гніву своєю жорсткістю, своєю несправедливістю, своєю відсутністю, тим, що когось вирізняєш, своїм пияцтвом, своєю люттю. Багато батьків у кожній культурі роздратовували своїх дітей фізичним і словесним насильством, і це одна з головних причин, чому молодь відходить від церкви. Вони пов’язують Бога Отця зі своїм земним батьком, і якщо земний батько був для них жахом, вони тікають і від Бога. Так не повинно бути.

Сторона повеління: зрощуйте їх у науці й напоминанні Господньому. Слово «наука» тут означає дисципліну, формування, виліплювання — це активне, цілеспрямоване виховання характеру. Слово «напоминання» означає навчання, пояснення, застереження. Батько мусить робити і те, і те. Він мусить навчати їх і мусить їх формувати. І робити це він мусить «по-Господньому» — не за власними вподобаннями чи з власного роздратування, а за тим, що заповів Господь.

Дисципліна — частина любові. «Кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає» (Євреїв 12:6). Батько, який не карає своїх дітей, не любить їх. Але дисципліна — це не насильство. Біблійна дисципліна чиниться в любові, а не в люті. Вона чиниться для добра дитини, а не для того, щоб батькові полегшало. За нею йде відновлення, а не затяжна гіркота. Вона завжди пов’язана з навчанням, щоб дитина розуміла не лише те, що її карають, а й чому її поведінка неправильна.

У багатьох культурах різку й ремінь поколіннями пускали в хід без жодних обмежень. Я не сперечатимуся тут про кожен культурний звичай, але скажу ось що: багато батьків переступили межу між біблійною дисципліною і жорстокістю, і їхні діти пронесли ці шрами в доросле життя. Почуй Слово Боже: «Батьки, не роздражнюйте дїтей ваших, щоб не внивали» (Колосян 3:21). Якщо твоя дитина більше боїться тебе, ніж любить, щось не так.

Дозволь дати тобі кілька практичних цілей для твоїх дітей. Націлюй їх на Христа. Перша мета батьківства — їхнє спасіння. Молися про це над ними щодня. Знову і знову навчай їх Євангелії.

Не думай, що вони християни лише тому, що народилися в християнській родині. Приведи кожну дитину до особистої віри в Ісуса.

Націлюй їх мудрістю. Книгу Приповістей написав батько, Соломон, для свого сина. Читайте Приповісті разом. Навчай їх вибору між дорогою мудрого і дорогою нерозумного, між старанністю і лінощами, між чистотою і перелюбом, між страхом Господнім і безумством насмішника.

Націлюй їх на корисність. Навчи їх працювати власними руками. Навчи їх служити іншим. Навчи їх давати раду грошам. Навчи їх бути смиренними. Навчи своїх синів, як поводитися з жінками, — тим, як ти поводишся з їхньою матір’ю. Навчи своїх доньок, який вигляд має побожний чоловік, — тим, ким ти є. Твоє життя — це навчальна програма. Твої слова — на другому місці.

Націлюй їх на місцеву церкву. Не дай їм сприймати християнство як суто сімейну справу. Щотижня бери їх до церкви. Знайом їх із побожними наставниками. Нехай вони бачать, як ти служиш, жертвуєш, поклоняєшся, коришся іншим провідникам. Якщо вони побачать, що церква важлива для тебе, вона буде важлива і для них.

Брате, згадай батька з притчі про блудного сина (Луки 15). Коли молодший син повернувся, осоромлений і в лахмітті, батько побіг йому назустріч, обійняв його, поцілував, відновив його. Таке серце Боже. І таке серце мусить мати батько. Часом наші діти нас розчаровуватимуть. Часом вони розбиватимуть нам серце. Покликання батька — не поставити на них хрест, а виглядати на дорогу очима, повними надії, і бути готовим побігти, щойно вони повернуть додому.

Твої діти не просили, щоб їх народили. Бог дав їх тобі, і одного дня Він спитає тебе, що ти з ними зробив. Не що ти для них купив, а що ти в них вклав. Не скільки їх у тебе було, а ким вони стали. Будь батьком, якого варто мати. Добре націлюй свої стріли. І одного дня, з Божої благодаті, твій сагайдак буде повний стріл, що летять на славу Божу.

Молитва

Отче Небесний, Ти — Отець, від Якого має ім’я кожен рід на небі й на землі. Ти дав мені дітей як спадщину і як відповідальність.

Прости мені кожен раз, коли я був надто зайнятий, надто суворий, надто далекий, надто гнівний, надто мовчазний. Прости, що я роздратовував їх, замість того щоб пасти їх, як пастир. Дай мені благодать робити їх учнями — читати з ними Твоє Слово, молитися з ними, виправляти їх у любові, показувати їм Христа власним прикладом. Спаси моїх дітей, Господи. Нехай жоден із них не загине. Вживи мене як Своє знаряддя, щоб сформувати з них стріли, які полетять далеко й влучать у ціль Твоєї слави. В ім’я Ісуса Христа, нашого старшого Брата, Амінь.