Внутрішня людина

Спершу характер, потім харизма

«Господь бо дивиться не так як чоловік; чоловік бо дивиться на лице, Господь же дивиться на серце».

— 1 Самуїлова 16:7 Коли пророк Самуїл прийшов до дому Єссея, щоб помазати нового царя над Ізраїлем, він побачив Еліава, старшого сина, — високого, сильного, вродливого, саме такого чоловіка, якого ми швидко назвали б провідником. Самуїл подумав собі: «Оце ж певно стоїть перед Господом помазанник його». Але Бог виправив його.

«Не вважай на вроду й на високий зріст його, бо я відхилив його; Господь бо дивиться не так як чоловік; чоловік бо дивиться на лице, Господь же дивиться на серце» (1 Самуїлова 16:6–7).

Брате, ось де починається справжнє духовне провідництво: не в міцних руках, не в гаманці, не в посаді, не в дипломі, не в роду, а в серці. Бог не використає чоловіка з гнилим серцем, хоч яким вражаючим він здавався б ззовні. І Бог використає чоловіка з правильним серцем, хоч яким непоказним він здавався б ззовні.

Ми живемо в добу, яка поклоняється харизмі. Гучний проповідник збирає натовп. Яскравому бізнесменові заздрять. Чоловіка з найбільшою машиною поважають. Але Бога нічого з цього не вражає. Бог шукає характер.

Що таке характер? Характер — це те, ким ти є, коли ніхто не дивиться. Характер — це те, що ти робиш, коли світло вимкнене, коли ти сам у готельному номері в чужому місті, коли телефон у твоїй руці й ніхто ніколи не дізнається, коли гроші лежать на столі, а бухгалтер вийшов із кімнати. Характер — це плід Духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра, тихість, вдержливість (Галат 5:22–23), — що повільно росте в ґрунті твого серця впродовж років ходіння з Ісусом.

Апостол Павло, перелічуючи вимоги до старійшини в церкві, майже нічого не сказав про обдарування і майже все — про характер. Прочитай неквапно 3-й розділ 1-го послання до Тимофія. Старійшина має бути «непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим, не пяницею, не до бійки, не до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем» (1 Тимотея 3:2–3). Зверни увагу: здатність навчати з’являється в цьому довгому переліку лише раз. Решта — характер. Якщо ти не вмієш стримати свій гнів удома, ти не придатний вести будь-де інде.

Той самий взірець бачимо в 1-му розділі Послання до Тита, де Павло каже, що старійшина має бути таким: «непорочен, однієї жінки муж, має вірних дїтей, недокорених за розврат, або непокірних» (Тита 1:6). Бог дивиться на те, яким чоловік є як муж і батько, перш ніж розглядати його для провідництва в церкві. Твій дім — твоє перше служіння. Якщо твій характер не формується там, він не формується ніде.

Згадай життя архієпископа Джанані Лувума з Уганди. Він народився 1922 року в краю ачолі, на півночі країни. Він навернувся ще молодим шкільним учителем і був глибоко сформований Східноафриканським пробудженням. Велич його була не в тому, що він мав відоме ім’я чи впливову посаду, — і те, і те прийшло пізніше. Велич його була в тому, що впродовж десятиліть, задовго до того, як постати перед Іді Аміном, він ходив з Ісусом, визнавав свої гріхи, любив свою дружину Мері Флоренс і виховував дітей у страху Господньому. Коли 1977 року Амін намагався залякати його, Лувум уже мав внутрішню людину лева. Він сказав: «Я бачу в цьому Божу руку. Навіть якщо я помру, я не боятимусь». Коли настала його мить, він не здригнувся, бо його серце було приготоване задовго до того, у потаємному місці.

Харизма може винести тебе на вершину. Лише характер може втримати тебе там.

Апостол Петро це розумів. У 1-му розділі 2-го послання Петра він дає нам чудовий ланцюжок чеснот: «доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум, а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність, а в побожностї братню любов, а в братній любові любов» (2 Петра 1:5–7). Зверни увагу на дієслово: «доложіть до сього усе ваше стараннє».

Характер не з’являється випадково. Його вирощують, як сад, щоденною працею: у молитві, у Слові, у визнанні гріхів, у послуху.

Августин Гіппонський, великий північноафриканський отець Церкви, провів перші роки свого дорослого життя в гонитві за гріховними насолодами, славолюбством і світською мудрістю. Він мав блискучий розум, але йому бракувало характеру. Лише коли він зустрів Христа в саду в Мілані, плачучи й вигукуючи: «Візьми й читай, візьми й читай», — і розгорнув Біблію на 13-му розділі Послання до Римлян, Господь почав формувати в ньому ту внутрішню людину, яка згодом напише «Сповідь» і «Про град Божий» та формуватиме Церкву протягом століть. Августин — нагадування кожному чоловікові: твоє минуле не позбавляє тебе придатності, але твій характер мусить бути відбудований зсередини назовні.

Дозволь поставити тобі кілька складних запитань, брате. Коли ти сам із телефоном, на що ти дивишся? Коли дружина з тобою не погоджується, як ти реагуєш? Коли жінка, яка не є твоєю дружиною, усміхається тобі, що ти робиш зі своїми очима? Коли тобі пропонують хабар, що ти відповідаєш? Коли твоя дитина не слухається, ти виправляєш її терпляче чи вибухаєш люттю? Коли по рядах передають тарілку для пожертв, ти даєш чи стискаєш кулак? Коли хтось тебе ображає, ти відплачуєш злом чи благословляєш?

Ці маленькі миті, помножені на роки, — це те, ким ти є насправді. Це і є внутрішня людина. Жоден титул від людей не замінить її. Жодна галаслива релігійність не прикриє її. Бог бачить її. Твоя дружина бачить її. Твої діти бачать її. І одного дня її побачать усе небо й уся земля.

Але ось добра новина. Ти не залишений сам-на-сам будувати свій характер. «Усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою» (2 Петра 1:3). У Христі ти маєш усе, що тобі потрібно. Святий Дух живе в тобі. Слово Боже дане тобі. Церква Божа оточує тебе. Засоби благодаті доступні тобі. Якщо твій характер слабкий, то не тому, що Бог щось від тебе втримав.

А тому, що ти не взявся наполегливо за те, що Він уже дав.

Тож не падай духом. Почни сьогодні. Почни з визнання гріхів. Почни зі Слова. Почни з молитви. Почни в потаємному місці. І дозволь Богові повільно, терпляче збудувати в тобі чоловіка, у якого зовнішнє і внутрішнє збігаються, — чоловіка, якому довіряє дружина, якого шанують діти, на якого може покластися церква і якому його Спаситель зможе сказати: «Гаразд, слуго добрий і вірний».

Молитва

Отче, Ти бачиш те, чого не бачить ніхто інший. Ти знаєш те, чого не знає ніхто інший. Ти зазирнув у моє серце і побачив правду про мене. Де я лицемір — викрий мене. Де я гордий — упокор мене. Де я лінивий душею — розбуди мене. Господи Ісусе, Ти зазнав спокуси в усьому, як і я, проте був без гріха. Сформуй Свій характер у мені силою Твого Святого Духа. Зроби моє зовнішнє і моє внутрішнє однаковими. Зроби мене чоловіком цілісності — цілим, неподіленим, правдивим. Допоможи мені будувати мою внутрішню людину в потаємному місці, щоб, коли настане моя мить, я не впав. У Твоє святе ім’я молюся, амінь.