Створений, щоб вести

Біблійна основа духовного провідництва чоловіка

«І взяв Господь Бог чоловіка та й осадив його в Едемському саду порати його і доглядати. І заповідав Господь Бог чоловікові, глаголючи: З усякого древа в саду-раї можна тобі по вподобі їсти. З того ж дерева, що дає знаттє доброго й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня, як скоштуєш із його».

— 1 Мойсея 2:15–17 Щоб зрозуміти, чого Бог чекає від чоловіка, нам треба повернутися до самого початку. Ще до того, як у 4-му розділі книги Буття Ламех запровадив багатоженство, ще до гріхопадіння, ще до того, як гріх увійшов в історію людства, Бог задумав світ — і задумав чоловіка, який мав його вести.

Зверни увагу, як Біблія розповідає цю історію. У 1-му розділі книги Буття чоловіка і жінку створено разом, того самого дня, обоє — за образом Божим, обом дано владу над землею. Це наша основа: чоловік і жінка рівні в гідності, рівні в цінності, рівні в тому, що обоє носять Божий образ. Жоден чоловік не сміє ставитися до своєї дружини як до когось нижчого за себе. Жоден батько не сміє ставитися до своїх дочок як до менш вартих, ніж сини. В образі Божому ми однакові.

Але в 2-му розділі Бог дає нам ближче роздивитися, як Він улаштував першу сім’ю, і тут ми бачимо дещо важливе. Бог першим створив Адама. Він поселив Адама в саду. Він дав заповідь про дерево Адамові — ще до того, як було створено Єву. Він доручив Адамові дати імена тваринам. А тоді Він сказав: «Не добре чоловікові бути самому», — і створив Єву з Адамового боку: не з голови, щоб вона панувала над ним, не з ніг, щоб її топтали, а з боку, щоб вона йшла поруч із ним.

З цього порядку апостол Павло робить висновок у Новому Завіті. Пишучи до Тимофія, він каже: «Адама бо перше створено, опісля ж Еву» (1 Тимотея 2:13). Павло навчає, що Божий задум про провід чоловіка в домі й у церкві вкорінений не в культурі, не в гріху, не в тому, хто більший чи сильніший, а в самому творінні. Ще до гріхопадіння Бог уже поклав на чоловіка особливу відповідальність.

А в чому полягала ця відповідальність? Текст говорить ясно. Адама поселено в саду, щоб «порати його і доглядати» (1 Мойсея 2:15). Єврейське слово, передане як «доглядати» (шамар), означає стерегти, берегти, захищати. Адам мав бути і трудівником, і сторожем. Він мав обробляти і захищати.

Це й досі покликання кожного чоловіка — будувати і стерегти.

А тепер уважно подивися, що сталося в 3-му розділі. Змій прийшов до Єви. Вона слухала. Вона взяла плід. Вона їла. І тоді Біблія каже те, чого багато чоловіків ніколи не помічали: «дала чоловікові свойму з собою, і скоштували» (1 Мойсея 3:6).

Хто був із нею? Адам. Де він був, коли змій обманював його дружину?

Стояв просто там. І що робив? Нічого. Нічого не казав. Нікого не вів. Нічого не захищав.

Він мовчав, коли мав говорити. Він був бездіяльним, коли мав діяти. Він був боягузом, коли мав бути чоловіком.

Брати, це перший гріх чоловічого провідництва, і досі це наша найпоширеніша поразка. Біда не в тому, що ми надто агресивні, а в тому, що ми надто пасивні. Не в тому, що ми ведемо надто багато, а в тому, що ведемо надто мало. Наших дружин обманює неправда цього віку, а ми стоїмо поруч і мовчимо. Наших дітей роблять своїми учнями соцмережі, погані друзі й ще гірші вчителі, а ми сидимо на дивані й гортаємо стрічку в телефоні. Наші церкви слабнуть від компромісів, а ми мовчимо на лаві.

А тепер зверни увагу, що зробив Адам, коли Бог його спитав. Він звинуватив дружину: «Жінка, що дав єси бути зо мною, вона дала менї з дерева» (1 Мойсея 3:12). Він навіть звинуватив Бога.

Пасивний чоловік стає чоловіком, який звинувачує. Він не візьме на себе відповідальності ні за свій дім, ні за свою церкву, ні за свій гріх. Він тицяє пальцем на дружину, на начальника, на уряд, на місіонерів — на будь-кого, тільки не на себе.

Але придивися до цього уважно. Коли Бог прийшов шукати в саду, кого Він покликав? «Покликне Господь Бог до чоловіка, і рече йому: Де єси?» (1 Мойсея 3:9). Бог не покликав першою Єву, хоча Єва згрішила першою. Бог покликав Адама. Чому? Бо Адам був головою. Саме Адам отримав заповідь. Адам був відповідальний. Так само, коли на людський рід прийшов суд, Павло каже нам, що він прийшов «через одного чоловіка» — через Адама, а не через Єву (Римлян 5:12). Жінка згрішила першою, але до відповіді покликано чоловіка.

Це протвережує нас, брати. Бог вимагає від чоловіків звіту за те, що відбувається в їхніх домівках, церквах і громадах. Ми не втечемо від цього, звинувачуючи дружин. Не втечемо, звинувачуючи культуру. Не втечемо, звинувачуючи батьків, які нас не навчили. Господь сьогодні питає кожного з вас: «Де єси?»

Та дяка Богові — історія Адама не остання. Біблія розповідає нам про другого Адама — Господа Ісуса Христа. Де перший Адам зазнав поразки, там останній Адам переміг (1 Коринтян 15:45). Де перший Адам мовчав, Христос говорив правду. Де перший Адам ховався, Христос виступив уперед. Де перший Адам брав від своєї нареченої і занапастив її, Христос віддав Себе за Свою Наречену, щоб спасти її. Де перший Адам приніс смерть, Христос приніс життя.

Кожен чоловік, який довіряє Ісусові, з’єднаний із другим Адамом. Твоя поразка в провідництві — не кінець твоєї історії. Благодать Христова покриває твоє боягузтво, а Дух Христів дає тобі силу вести. Ти ведеш не власною силою. Ти ведеш Його силою.

Тож почуй цей поклик, брате. Бог створив тебе, щоб ти вів, — не щоб панував, не щоб гнобив, не щоб командував дружиною, не щоб бив своїх дітей, — а щоб обробляв і стеріг. Щоб духовно будував свою родину. Щоб пильнував свій дім. Щоб першим ішов до Бога, перш ніж ворог прийде до твоєї дружини. Щоб брав на себе відповідальність, коли щось іде не так. Щоб являв собою Христа.

Ти створений для цього. Чи встанеш ти?

Молитва

Отче, я визнаю, що був більше схожий на першого Адама, ніж на другого. Я мовчав, коли мав говорити. Я був бездіяльним, коли мав вести.

Я перекладав на інших те, що Ти дав мені нести. Прости мене, Господи. Обмий мене кров’ю Ісуса, другого Адама, Який переміг там, де я зазнав поразки. Сповни мене Своїм Святим Духом, щоб я міг вести свій дім, свою церкву і свою громаду так, як Ти мене покликав. Навчи мене обробляти те, що Ти мені довірив. Навчи мене це стерегти. І коли Ти прийдеш шукати мене, нехай Ти вже не знайдеш мене в схованці.

Ось я, Господи, — пошли мене. В ім’я Ісуса Христа. Амінь.