Розділ 2 · 2 хв читання · 2 хв слухання
Від репортера
За записування цих лекцій узялися для того, щоб підвищити інтерес до нью-йоркського «Євангеліста» і його користь. Репортер зовсім не знає стенографії, тому прагнув лише подати нарис провідних думок кожної бесіди. Навряд чи варто згадувати, що пан Фінні ніколи не пише своїх проповідей, а веде хід своїх міркувань за кістяком, або стислим конспектом, ретельно підготовленим і таким коротким, що його можна записати на одному боці картки, завбільшки приблизно з половину однієї з цих друкованих сторінок. Його манера пряма, мова — розмовна й проста, а ілюстрації він бере з найбуденніших подій і приказок життя. Репортер намагався якомога більше зберегти стиль промовця, і, як вважають, певною мірою це йому вдалося. Якщо подекуди, даючи своїй мові плинути розмовним ладом, він зробив запис простішим і невигадливішим за оригінал, він сподівається, що йому легко пробачать хибу, яка аж ніяк не є переважною.
Якщо хтось візьметься критикувати стиль цих записів, то напевно змарнує свою працю, бо єдиним прагненням репортера було вживати мову так, щоб повністю передати думку й чесно показати манеру лектора. Коли слова зробили це, вони виконали своє велике завдання. Нотатки робилися олівцем, переписувалися дуже поспіхом і йшли до друкарні без перегляду. Готуючи їх до видання в цьому вигляді, пан Фінні переглянув їх лише з одного погляду — щоб правильно було висловлено думку. Стиль швидкого нарису збережено почасти з власного вибору, почасти з необхідності. Часу переробляти працю не було, а громадська думка, здавалося, схилялася до того, що в нинішньому стислому вигляді вона привабливіша й корисніша. Тож пан Фінні зробив небагато: виправив те, де репортер неправильно зрозумів думку або не висловив її досить виразно. У кількох місцях він розширив ілюстрації, які в репортера здавалися неповними.
Моя праця над цими нарисами тепер завершена, і її плоди виходять у світ у цьому сталому вигляді з молитвою, щоб Бог ужив цю книжку, як Він уже вжив газетне видання, щоб розбудити, навчити й зміцнити Свій народ і щоб скеровувати, єднати й підбадьорювати ревних християн усіх станів у великому обов’язку спасіння грішників.
Дж. Л.