Єдність

Наступне, що нам потрібно, щоб наші молитви були вислухані, — єдність. Якщо ми не любимо одне одного, то, звісно, не матимемо великої сили перед Богом у молитві. Одна з найсумніших речей нашого часу — розділення в Божій Церкві. Зверніть увагу: коли Божа сила зійшла на ранню церкву, це сталося тоді, коли всі вони були однодушні. Я вірю, що благословення П’ятидесятниці ніколи не було б дане, якби не цей дух єдності. Якби вони були розділені й сварилися між собою, чи, думаєте, зійшов би Святий Дух і навернулися б ті тисячі? Я помітив у нашій праці: коли ми приїздили до міста, де в цій справі об’єднувалися три церкви, благословення було більшим, ніж коли нам співчувала лише одна. А коли об’єднувалося дванадцять церков, благословення зростало вчетверо; воно завжди було пропорційне тому духові єдності, який там виявлявся. Де є чвари й розділення і де немає духу єдності, там дуже мало благословення й хвали.

Доктор Гатрі так пояснює це: «Розділіть атоми, з яких складається молот, і кожен упав би на камінь, як сніжинка; але сплавлені в одне і піднесені міцною рукою каменяра, вони розколють масивні скелі. Розділіть води Ніагари на окремі краплі, і вони були б не більше як дощ; але в єдиній масі вони погасили б вогні Везувію, і ще лишилося б і для вулканів інших гір».

Історія розповідає, що обидва війська, римлян і альбанців, погодилися вирішити все поєдинком між шістьма братами — трьома з одного боку, синами Куріація, і трьома з другого, синами Горація. Поки Куріації трималися разом, хоч усі троє були тяжко поранені, вони вбили двох із Гораціїв. Третій кинувся тікати, хоч зовсім не був поранений; а побачивши, що вони женуться за ним повільно, один за одним, через рани й важкі обладунки, він напав на них поодинці й убив усіх трьох. Це хитрий підступ диявола — розділити нас, щоб знищити.

Ми повинні багато терпіти й багато жертвувати, аби не дати незгоді й розділенню запанувати в наших серцях. Мартин Лютер каже: «Коли дві кози зустрічаються на вузькому містку над глибокою водою, як вони поводяться? Жодна не може повернути назад, жодна не може пройти повз другу, бо місток надто вузький; якби вони почали штовхатися, то обидві могли б упасти у воду й потонути. Тож природа навчила їх: якщо одна ляже і дасть другій перейти через себе, обидві лишаться неушкодженими. Так і люди мають радше стерпіти, щоб їх топтали, ніж вдаватися в суперечки й чвари одне з одним».

Кодрей каже: «Як у музиці неповна гармонія звуків ріже витончене вухо, так і християни, коли не згоджуються між собою, неугодні Богові».

Є різні дари — цього Писання навчає ясно, — але Дух один. Якщо ми всі викуплені тією самою кров’ю, ми повинні однаково бачити духовні речі. Павло пише: «Між даруваннями є ріжниця, Дух же той самий. І ріжниця між служеннями, а той самий Господь.»

Де є єдність, там, я вірю, жодна сила, ні земна, ні пекельна, не встоїть перед ділом. Коли церква, кафедра й лави об’єднаються і весь Божий народ буде однієї думки, християнство подібне до розпеченої кулі, що котиться по землі, і всі сили смерті й пекла не можуть устояти перед нею. Я вірю, що тоді люди сотнями й тисячами йтимуть до Царства. «По сьому знати муть усї, — каже Христос, — що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного». Якщо тільки ми любитимемо одне одного й молитимемося одне за одного, буде успіх. Бог нас не розчарує.

У справжній Церкві Христовій не може бути справжнього відокремлення чи розділення: усі викуплені однією ціною, і в усіх живе один Дух. Якщо я належу до Божої родини, то я куплений тією самою кров’ю, хоч і не належу до тієї самої секти чи партії, що інший. Нам треба прибрати ці жалюгідні сектантські стіни. Наша слабкість була в нашому розділенні; а потрібно нам, щоб не було розколу чи поділу між тими, хто любить Господа Ісуса Христа. У Першому посланні до коринтян читаємо про перші ознаки сектантства, що проникало в ранню церкву, —

«Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всї, і щоб не було між вами роздїлення, а щоб були зʼєднані в одному розумінню і в одній мислї. Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів. Хиба подїливсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?»

Зверніть увагу, як один казав: «Я Павлів»; другий: «Я Аполосів»; а ще інший: «Я Кифин». Аполлос був молодим оратором, і люди захопилися його красномовством. Дехто казав, що Кифа, тобто Петро, належить до правдивої апостольської лінії, бо він був із Господом, а Павло — ні. Так вони розділилися, і Павло написав цього листа, щоб розв’язати це питання.

Дженкін у своєму коментарі на Послання Юди каже: «Учасники „спільного спасіння“, що тут згоджуються в одній дорозі до неба і сподіваються згодом бути в одному небі, повинні бути одного серця. Такий висновок апостола в Посланні до ефесян. Яке ж дивовижне нещастя, що ті, хто згоджується у спільній вірі, ворогують, мов спільні вороги! Що християни живуть так, ніби віра вигнала любов! Ця спільна віра повинна вгамовувати й лагідніти наш дух в усіх наших суперечках. Вона повинна стримувати наші думки, хоч у земних стосунках і є нерівність. Яку ж сильну причину подали Йосипові його брати, щоб він простив їм гріх: що вони були і його братами, і слугами Бога його батька! Хоч наш подих і не може загасити свічки сварки, о, нехай же кров Христова погасить її!»

Яку ж дивну картину побачили б Павло, Кифа й Аполлос, якби прийшли у світ сьогодні! Маленьке деревце, що виросло в Коринті, розрослося в дерево, подібне до Навуходоносорового, і в ньому зібралося багато птахів небесних. Припустімо, Павло й Кифа зійшли б до нас тепер; вони одразу почули б про наших прихильників державної церкви і дисидентів. «Дисидент? — каже Павло. — Що це таке?» «У нас є Англіканська церква, а є ті, хто від неї відокремився». «Он як! То тут два класи християн?» «На жаль, поділів значно більше. Самі дисиденти теж розкололися. Є веслеяни, баптисти, пресвітеріани, індепенденти й так далі; і навіть усі вони поділені». «Невже можливо, — каже Павло, — що стільки поділів?» «Так; та й Англіканська церква добре поділена сама в собі. Є Широка церква, Висока церква, Низька церква і „Високо-низькі“. Потім є Лютеранська церква; а далеко в Росії мають Грецьку церкву, і так далі». Справді, не знаю, що подумали б Павло й Кифа, якби повернулися у світ; вони побачили б дивну картину. Це одна з найпринизливіших речей нашого часу — бачити, як поділена Божа родина. Якщо ми любимо Господа Ісуса Христа, тягарем наших сердець буде те, щоб Бог зблизив нас, аби ми любили одне одного й піднеслися над усяким партійним духом.

Коли в одному з бостонських кварталів ремонтували церкву, напис на стіні за кафедрою зафарбували. Першої неділі після ремонту «маленька п’ятирічна» прошепотіла матері: «Я знаю, чому Бог звелів малярам замалювати той гарний вірш. Бо люди не любили одне одного». Напис був такий: «Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного.»

Один бостонський священник розповідає, що якось проповідував на тему «Впізнавання друзів у майбутньому», і після служби один слухач сказав йому, що доречніше було б проповідувати про впізнавання друзів тут, бо він ходить до цієї церкви двадцять років і не знає жодного з її членів.

Якось я був в одному містечку, і одного вечора, виходячи із зібрання, побачив іншу будівлю, звідки теж виходили люди. Я спитав одного друга: «У вас тут дві церкви?» «О так». «І як ви ладнаєте?» «О, ладнаємо дуже добре». «Радий це чути. А ваш брат-пастор був на зібранні?» «О ні, ми не маємо одне з одним нічого спільного. Ми вважаємо, що так найкраще». І це вони називали «ладнати дуже добре». О, нехай Бог зробить нас одного серця й однієї думки! Нехай наші серця будуть як краплі води, що зливаються докупи. Єдність між Божим народом — це ніби передсмак неба. Там ми не знайдемо ні баптистів, ні методистів, ні конгрегаціоналістів, ні єпископалів; усі ми будемо одно в Христі. Ми залишаємо всі наші партійні назви, коли залишаємо цю землю. О, хай Дух Божий швидше змете всі ці жалюгідні стіни, які ми будували!

Чи помічали ви колись, що остання молитва Ісуса Христа на землі, перш ніж Його повели на Голгофу, була про те, щоб Його учні всі були одно? Він бачив крізь потік часу, що прийдуть розділення, — як сатана намагатиметься розділити Боже стадо. Ніщо так швидко не змусить замовкнути невіруючих, як єдність християн усюди. Тоді наше свідчення матиме вагу для безбожних і байдужих. Але коли вони бачать, як поділені християни, вони не повірять їхньому свідченню. Святий Дух засмучується; і мало сили там, де немає єдності.

Якби я думав, що в моїх жилах є хоч одна крапля сектантської крові, я випустив би її, перш ніж лягти спати; якби на моїй голові була хоч одна сектантська волосина, я вирвав би її. Наблизьмося до самого серця Ісуса Христа; тоді наші молитви будуть угодні Богові, і зійдуть зливи благословень.

Єднання

«Хай імена партій зникнуть
Серед викуплених всіх;
Бо Ісус їх кличе Своїми,
І належать всі Йому».

«Єдині в Главі й Цареві завіту,
Мають бути серцем одно;
Одне спасіння всі хай славлять,
Кожен — свою частку в нім».

«Один хліб, одна родина, одна скеля,
Одна будівля, що з любові зведена,
Одна кошара, один Пастир, одне стадо, —
Вони будуть одно вгорі».

Джозеф Айронс.