Про любов до Бога
Четвертий ступінь любові

Розділ 10 · 3 хв читання · 4 хв слухання

Четвертий ступінь любові

Щасливий той, хто може піднятися до четвертого ступеня любові й любить себе лише заради Бога. “Справедливість твоя, як високі гори”. Так само і з цим четвертим ступенем любові: це велика гора, про яку сказано: “Господь жити ме там по віки”. “Хто вийде на гору Господню?” “Ой, коли б менї крила, як в голубки! Полетїв би я, і відпочив би.” “І в Салемі оселя його, а дім його на Сионї.” “Горе мені, що моє мандрування затяглося”. Коли ж ця плоть і кров, цей порох і багно, з яких я зроблений, зможуть туди піднятися? Коли ж ця моя душа, захоплена любов’ю до Бога, гляне на себе як на розбиті черепки, потягнеться до Бога і загубиться в Ньому, бо “Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух”? Коли вона вигукне: “Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя — Бог по віки”? Святий і щасливий той, хто бодай раз, бодай на одну мить відчув щось подібне у своєму смертному житті; бо це не людське щастя, це вічне життя — так втратити себе, ніби ти порожній від себе, ніби тебе немає. Якщо якийсь бідний смертний досягає цього на одну мить і ніби ненароком, цей лихий час, здається, неохоче затримує й отруює його радість. Це тіло смерті тягне його вниз, турботи й клопоти життя тягнуть його назад, тлінність плоті відмовляє йому в підтримці, а обов’язок перед ближнім гучно кличе його зійти вниз, і він вигукує: “Господи, я придавлений, рятуй мене!” — або так: “Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї?”

У Святому Письмі читаємо, що Бог усе створив для Себе. Тому Його створіння зобов’язані уподібнюватися, принаймні певною мірою, до задуму свого Творця. Ми повинні цілком віддати себе Йому, дбаючи лише про Його вподобання, а не про власне. Щастя ми знайдемо куди менше в пошуках власної вигоди, ніж у тому, щоб у нас звершувалася Його воля, як ми щодня молимося: “Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї.” О чиста і свята любове! Найсолодше й найблаженніше почуття! О повна покора безкорисливої душі — найдосконаліша тим, що в ній немає думки про себе, найсолодша й найніжніша тим, що все почуття душі — божественне!

Досягти цього — означає для душі бути обоженою: так мала крапля води, змішана з вином, ніби губиться, переймаючи його смак і колір; і як залізний прут, кинутий у горнило, ніби втрачає свою природу й набуває природи вогню; або як повітря, сповнене сонячним промінням, ніби радше саме стає світлом, ніж освітлюється. Так і з природним життям святих: вони ніби розтоплюються й переходять у волю Божу. Бо якби в людині лишилося щось суто людське, то як би Бог був усім у всьому? Не те щоб людська природа буде знищена — ні, вона набуде іншої краси, вищої сили і слави. Коли ж це буде? Кому дано буде побачити й пізнати це? Коли ж прийду і явлюся перед лицем Божим? О Боже, мій Господи, серце моє сказало Тобі: “Господи, лице твоє шукати му”. Чи дано буде таким, як я, побачити Твій святий храм?

У цьому житті серце змушене дещо дбати про тіло, а розум — пильнувати, щоб його здоров’я і сили зберігалися неушкодженими; і я думаю, що неможливо, доки наші сили так розділені, цілком спочити в Бозі й у спогляданні Його, неможливо досконало виконати заповідь: “Мусиш любити Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю і всією силою твоєю”. Ми не можемо сподіватися здобути четвертий ступінь любові, а точніше — бути ним захопленими, доки не зодягнемося в тіло духовне й безсмертне, чисте й спокійне, слухняне й у всьому підкорене духові, — а це не може бути нашою справою, а лише ділом Божої сили на користь тих, хто Йому до вподоби. Наша душа легко досягне цієї досконалої любові, коли її вже не гнітитимуть ні тягар, ні спокуси цього тіла; тоді вона вільно полине до своєї радості в Господі. Але чи маємо ми сумніватися, що душі святих мучеників, перш ніж покинути свої переможні тіла, скуштували, бодай якоюсь малою мірою, цього щастя? Ми знаємо напевно одне: безмірна любов наповнювала й захоплювала їхні душі, щоб дати їм силу покласти своє життя і витерпіти муки, яких вони зазнали. Та все ж радість їхнього тріумфу через це, мабуть, була применшена.

Ви завершили: Четвертий ступінь любові

Назад Далі