Джонатан Едвардс (1703 – 1758)

Ким він був?

Джонатан Едвардс народився 5 жовтня 1703 року в Іст-Віндзорі, штат Коннектикут, у родині, глибоко вкоріненій у пуританській побожності. Його батько був пастором, а мати — донькою відомого проповідника Соломона Стоддарда. Едвардс вступив до Єльського коледжу в тринадцять років і закінчив його в сімнадцять. Після подальшого навчання він 1727 року став помічником свого діда в Нортгемптоні, штат Массачусетс, а коли 1729 року Стоддард помер, сам очолив громаду.

Едвардс був не просто проповідником — він був одним із найвидатніших умів в історії Америки.

Він читав філософів Локка і Ньютона й вводив їхні ідеї в діалог із Писанням, вибудовуючи богослов’я дивовижної глибини й краси. Його улюбленою темою була абсолютна велич і верховна влада Бога та повна залежність людства від Божої благодаті.

У 1734 – 35 роках під час його служіння в Нортгемптоні спалахнуло велике пробудження. Понад 300 із 1 100 мешканців за пів року засвідчили свою віру. Його звіт «Правдива розповідь про дивовижну Божу працю» сколихнув Америку й Англію і допоміг підготувати ґрунт для Великого пробудження 1740 – 42 років — мабуть, найважливішого духовного пробудження в історії Америки.

1750 року власна громада, на тлі гострих суперечок, звільнила Едвардса, і сім років він провів місіонером серед корінних американців у Стокбриджі, штат Массачусетс. Потім його запросили очолити Прінстонський коледж, але вже за кілька тижнів після вступу на посаду він помер 22 березня 1758 року від щеплення від віспи. Він і досі залишається найвидатнішим богословом, якого будь-коли дала Америка, а його праці про пробудження, молитву й діяння Духа не мають собі рівних.

Велика відповідь на молитву

Пробудження 1734 – 35 років у Нортгемптоні стало прямою відповіддю на роки молитви невеликої громади, яка не хотіла відступитися від Бога. Сам Едвардс описував духовний стан міста перед пробудженням як украй гнітючий: молодь, що віддавалася нічним гулянкам, пиятиці в шинках і розпусті; провідники громади, втягнуті в запеклі чвари; і церква, мала й безсила.

Дві передчасні смерті навесні 1734 року приголомшили місто й змусили його замислитися. Водночас Едвардс почав із зосередженою силою проповідувати про виправдання тільки вірою. У грудні 1734 року навернулося шестеро молодих людей, серед них молода жінка, відома як одна з найбільших світських метеликів у всьому місті. Її докорінна зміна стала предметом розмов у всій громаді.

За пів року понад 300 із 1 100 жителів Нортгемптона — більш ніж кожен четвертий — навернулися. Пробудження поширилося на сусідні містечка вздовж долини річки Коннектикут. Едвардс записав: «Здавалося також, що Бог відступив від Свого звичного шляху в швидкості Своєї праці та в стрімкому поступі, якого Його Дух досяг у Своїй дії на серця багатьох».

Це була відповідь на роки віруючої, наполегливої молитви.

Ключові місця Писання

Ісаїї 44:3 — «Я бо вилию води на жадібне, пущу потоки на те, що висхло; вилию духа мого на твоє насїннє, й благословеннє моє на твоє потомство».

2 Паралипоменон 7:14 — «І впокориться народ мій, що зветься іменням моїм, і будуть молитись і шукати лиця мого, й навернуться з поганих стежок своїх, то я почую з неба й прощу гріх їх, і вигою землю їх».

Филипян 4:6 — «Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом».

Його слова про молитву

«Справжній дух молитви — це не що інше, як власний Дух Бога, що перебуває в серцях святих. І як цей дух походить від Бога, так він природно прагне до Бога у святих зітханнях і пориваннях. Він природно веде до Бога, щоб розмовляти з Ним у молитві».

«Коли Бог має звершити щось дуже велике для Своєї Церкви, Його воля така, щоб цьому передували надзвичайні молитви Його народу. Коли Бог збирається звершити великі справи для Своєї Церкви, Він почне з того, що дивовижно виллє духа благодаті й благання».

«Немає іншого способу, яким християни як приватні особи могли б так багато зробити для поширення Божої праці й утвердження Царства Христового, як молитва».

«Хто живе без молитви, той живе у світі без Бога».

«Молитва — такий самий природний вияв віри, як дихання — вияв життя».

Молитва і Боже Слово

«Справжня віра схиляє людей часто бути на самоті у відлюдних місцях для святого роздуму й молитви. Природа справжньої благодаті — тішитися усамітненням і потаємною розмовою з Богом. Справжній християнин, безперечно, радіє духовному спілкуванню, але йому також радісно часом відходити від усіх людей, щоб розмовляти з Богом на самоті».

«Бог з Своєї дивовижної благодаті бажає, щоб молитви Його святих були одним із великих, головних засобів здійснення задумів Царства Христового у світі».

Молитва і Святий Дух

«Справжній дух молитви — це не що інше, як власний Дух Бога, що перебуває в серцях святих».

«Немає духовного пробудження без сили Святого Духа».

«Коли Бог збирається зробити щось могутнє і нове, Він завжди спонукає Свій народ молитися й виливає на нього духа благодаті й благання як перший знак того, що наближається».